Рішення № 139085524, 10.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3152/26

Провадження № 2/204/2994/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за договором № 200153210 від 24 листопада 2014 року у загальному розмірі 36 132,51 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 24 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200153210 щодо кредитування. 20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором. Станом на 18 березня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 27 611,95 грн., з яких: 9 043,67 грн. заборгованість за кредитом; 18 568,27 грн. заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів. Разом з тим, посилаючись на ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача на свою користь суму збитків з урахуванням 3% річних 2 482,81 грн. та суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 6 037,75 грн. Крім того, при зверненні до суду з даним позовом також просив поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200153210 від 24 листопада 2014 року. Тому, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 13 травня 2026 року.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву. 06 липня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності (т. 2 а.с. 143).

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини..

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У позовній заяві позивач посилається на те, що 24 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та гр. ОСОБА_1 укладено угоду № 200153210 щодо кредитування (далі Кредитний договір).

Однак, суд зазначає, що жодних належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту кладення кредитного договору матеріали справи не містять.

Як встановлено судом, позивачем не долучено до позовної заяви копію кредитного договору № 200153210 від 24 листопада 2014 року, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості, що позбавляє суд можливості встановити його зміст та суттєві умови, розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку тощо.

Таким чином, суд зазначає, що жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що 24 листопада 2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» було укладено кредитний договір № 200153210, стороною позивача до суду не надано.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

У позовній заяві позивач наполягав на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 200153210 від 24 листопада 2014 року, оскільки на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський».

Так, дійсно, судом встановлено, що 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_ БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 (т. 2 а.с. 111-112).

Згідно витягу з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, право вимоги за договором № 200153210 від 24 листопада 2014 року, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», загальна сума заборгованості складає 27 611, 95 грн., з яких: 9 043, 67 грн. заборгованість по тілу кредиту, 18 568,28 грн. заборгованість за доходами (т. 1 а.с. 10).

Водночас встановлення факту переходу до ТОВ «Діджи Фінанс» прав вимоги за договором № 200153210 від 24 листопада 2014 року не звільняє позивача від обов`язку довести сам факт виникнення відповідного зобов`язання. Правонаступник набуває права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги, однак сам факт відступлення права вимоги не є доказом укладення кредитного договору та не підтверджує правильність визначеного позивачем розміру заборгованості.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Національний банк України, ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 (т. 2 а.с. 114-129).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Долучена до матеріалів справи виписка по особовим рахункам з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року, сформована 08 грудня 2025 року (т. 1 а.с. 11-250; т. 2 а.с. 1-103) судом до уваги не береться, оскільки за відсутності в матеріалах справи договору № 200153210 від 24 листопада 2014 року суд позбавлений можливості встановити чи передбачалися договором заявлені до стягнення відсотки, у якому розмірі та порядку вони підлягали нарахуванню, а також чи відповідає заявлений позивачем розрахунок умовам такого договору.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У частині 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 .

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 200153210 від 24 листопада 2014 року задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки в матеріалах справи відсутній зазначений кредитний договір, що позбавляє суд можливості встановити його дійсні умови та пересвідчитися в правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу інфляційних втрат та 3-х % річних, в даному випадку, є похідними від позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200153210 від 24 листопада 2014 року, підстав для задоволення яких судом не встановлено, суд вважає, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

Щодо вимоги позивача про поновлення строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту якого є припинення правовідношення.

Однак, суд позбавлений можливості вирішити питання про поновлення строку позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутній кредитний договір, що унеможливлює встановлення моменту порушення прав позивача (якщо таке порушення мало місце) для вирішення питання про поновлення строку позовної давності, а тому у поновленні строку позовної давності за даним позовом слід відмовити.

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження тривалості строк позовної давності, передбаченого кредитним договором № 200153210 від 24 листопада 2014 року (загальний строк або збільшений договірний), що позбавляє суд можливості вирішити означене питання у відповідності до приписів цивільного законодавства.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що виходячи з правового аналізу наведених вище норм, строк позовної давності може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, виключно у тому випадку, коли судом буде встановлено, що було порушено право позивача та воно підлягає судовому захисту, але у зв`язку з пропуском ним строку позовної давності, суд дійде висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Враховуючи, що під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» саме у зв`язку з їх недоведеністю, відсутні і підстави для застосування строку позовної давності.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 627, 634, 638, 640, 641, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез