Ухвала суду № 139084556, 18.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/14381/26

Провадження №2/752/12055/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О.Б., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товаритва з обмеженою відповідальністю «Лев девелопмент кепітал» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Тиховліс В`ячеслав Романович в інтересах ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до Товаритва з обмеженою відповідальністю «Лев девелопмент кепітал» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Перевіривши вказану позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

Згідно з ч. 8 ст. 177 ЦПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 133 ЦПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2026 - не менше 1331,20 грн та не більше 16640,00 грн.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем ОСОБА_1 заявлено майнову позовну вимогу, а саме про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань, розмір ціни позову за якою становить 363622,13 грн.

За подання вказаного позову позивач не сплатив судовий збір у розмірі 3636,22 грн (363622,13 грн / 100% = 3636,22 грн, що становить 1% від ціни позову).

Водночас, суд вважає, що відсутні підстави для звільнення позивача ОСОБА_1 від звільнення від сплати судового збору за подання вказаного позову на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи наступне.

Зокрема, позивач у позовній заяві зазначила, що вона є споживачем послуг, оскільки операція з придбання квартири за попереднім договором купівлі-продажу для особистих потреб та з урахуванням ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист справ споживачів» вона звільнена від сплати судового збору за подання вказаного позову.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, суд вважає, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Отже, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до вказаних правовідносин у вказаній справі неможливе. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами.

Аналіз вищезазначених положень Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави вважати, що в розрізі наявних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у вказаній справі, відповідач не може вважатися ані виконавцем, ані виробником, оскільки відповідач внаслідок укладення попереднього договору прийняв на себе лише одне зобов`язання - укласти у майбутньому основний договір, що в свою чергу виключає можливість застосування до наявних правовідносин між позивачем та відповідачем приписів Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на положення укладеного між сторонами попереднього договору про наміри укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки відповідач не є виконавцем робіт або надавачем послуг, то позивач не може вважатися споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, суд вважає, що зважаючи на заявлені позивачем позовні вимоги, спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки вказані правовідносини виникли щодо стягнення інфляційних втрат та 3 річних за прострочення виконання грошових зобов`язань за попереднім договором купівлі продажу нерухомого майна.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 при поданні вказаного позову не може керуватися Законом України «Про захист прав споживачів», згідно якого звільняється від сплати судового збору як споживач послуг.

Аналогічний правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду 14.02.2024 року у справі №727/11573/22, від 06.08.2024 у справі №727/12297/23, від 31.10.2024 у справі №752/13313/23.

Водночас суд враховує, що споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №761/24881/16-ц.

Вказана позовна заява подана з порушенням вимог, викладених у ст.ст. 43, 175, 177 ЦПК України, а саме:

- у позовній заяві не зазначено реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, а також документ на підтвердження вказаного рахунку;

- до позовної заяви не додано документ на підтвердження сплаченого позивачем судового збору за позовну вимогу майнового характеру у сумі 3636 (три тисячі шістсот тридцять шість) грн 22 коп. за наступними реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Голосіїв.р-н/22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783;

Банк отримувача - Казначейство України;

Код банку отримувача (МФО) - 899998;

Рахунок отримувача - UA488999980313131206000026002;

Код класифікації доходів бюджету - 22030101;

Найменування коду класифікації доходів бюджету - судовий збір;

Призначення платежу - *; 101; РНОКПП позивача (для юридичних осіб код за ЄДРПОУ); судовий збір за позовною заявою (ПІБ фізичної особи чи назва юридичної особи позивача), Голосіївський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Згідно із змістом положень ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин суд вважає, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивач в установлений судом строк повинна усунути зазначені недоліки, в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260-261, 354-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товаритва з обмеженою відповідальністю «Лев девелопмент кепітал» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань - залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність усунення зазначених недоліків позовної заяви впродовж десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена 18.08.2026.

Суддя О. Б. Кокошко