Рішення № 139083902, 19.08.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3452/26

Провадження № 2/487/3651/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді: А.А. Лагоди

секретаря: К.Е. Мамчур

за участю представника відповідача: В.О. Гливи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання протиправними дій, стягнення незаконно списаних коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Сторона позивача 07.05.2026 через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до АТ «Універсал Банк» в якому просить суд: визнати протиправними дій відповідача щодо списання коштів з рахунку позивача, стягнути з відповідача незаконно списані кошти у розмірі 3228грн., зобов`язати відповідача припинити списання соціальних виплат, стягнути моральну шкоду у розмірі 5000грн.

Обґрунтовує тим, що є клієнтом відповідача та враховуючи своє матеріальне становище звернувся 09.01.2026 до кредитора з заявою про реструктуризацію боргу. На звернення банк відмовив та продовжував протягом чотирьох місяців нараховувати проценти. Починаючи з березня 2026 відповідач почав списувати кошти з рахунку позивача на який надходять соціальні виплати (субсидія). Так, у березні 2026 списано 1227грн., у квітні 2026 списано 1227грн., у травні 2026 списано 774грн. Позивач зазначає, що ці суми мають цільове призначення та використовується для забезпечення базових життєвих потреб. Позивач повідомляв відповідача, що кошти є соціальними виплатами, позивач не має іншого доходу, списання цих коштів ставить позивача і його сім`ю у скрутне матеріальне становище але позивач продовжив списання коштів. Такі дії відповідача позивач вважає недобросовісними і такими, що порушують його права, оскільки позбавляє його без засобів для існування, є непропорційним втручанням у його права. Внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнав моральних страждань, а саме: постійно стресує за відсутності коштів для існування, відчуває психологічний тиск через списання соціальних виплат, відчуває безвихідь та несправедливість, витрачає час та зусилля на захист своїх прав. Позивач визначає розмір моральної шкоди у сумі 5000грн. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026, головуючим суддею у справі визначено суддю Лагоду А.А.

Ухвалою суду від 11.05.2026 справу направлено за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02.07.2026 скасовано ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2026 про направлення справи за підсудністю та повернуто для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2026 зазначена вище позовна заява надійшла в провадження судді Лагоди А.А.

Ухвалою суду від 17.07.2026 відкрито спрощене провадження по справі.

29.07.2026 до суду від представника відповідача АТ «Універсал Банк» Глива В.О. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначає, що 18.03.2023 позивачем цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному застосунку monobank було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг про відкриття рахунку. У відповідності до вступної частини Анкети-заяви, позивач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates складають Договір про надання банківських послуг. Укладанням якого позивач підтвердив і зобов`язувався виконувати його умови. Пунктом 1 Анкети-заяви позивач просив відкрити поточний рахунок в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у гривні на своє ім`я НОМЕР_1 . Пунктом 2 Анкети-заяви позивач просив встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. Пунктом 4 Анкети-заяви засвідчено генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем. Пунктом 5 Анкети-заяви позивач погодився з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг, з

підписанням якого в мобільному додатку Договір набуває чинність. Пунктом 1 запевнення клієнта передбачено, що клієнт підписуючи власним УЕП в мобільному застосунку це запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг Monobank, що є невід`ємною частиною Анкети-заяви до Договору, я: - підтверджую отримання примірника Договору в Мобільному за стосунку monobank; - підтверджую своє ознайомлення та згоду з умовами Договору, згідно з яким буде здійснюватися відкриття та обслуговування моїх рахунків, розміщення мною вкладів, отримання споживчого кредиту тощо; - підтверджую укладання мною Договору; - зобов`язуюсь виконувати умови Договору; - підтверджую, що інформація передбачена ч. 2. ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мені надана шляхом її розміщення у Договорі та на офіційному сайті Банку. Пунктом 3 запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank позивачем підтверджено, що умови, передбачені ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені в Договорі та тарифах. Клієнт, беззастережно погоджується із тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується із тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє мене шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пунктом 6 запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank Позивач визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Відповідно до пункту 8 запевнення клієнта, згідно із Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» я надаю банку згоду на опрацювання, передачу та отримання банком від/до бюро кредитних історій (та інших третіх осіб із метою встановлення кредитного ліміту) інформації про себе, а саме - надаю доступ до своєї кредитної історії як для укладання договору про надання банківських послуг, так і на період його дії. Надаю право банку передавати інформацію про мене, в т.ч. інформацію про будь-який мій рахунок, про будь-яку операцію за рахунком будь-яким стороннім надавачам платіжних послуг. Відповідно до пункту 9 запевнення клієнта, усе листування щодо цього рахунку та Договору прошу здійснювати через Мобільний застосунок або через інші дистанційні канали зв`язку відповідно до умов Договору. Зобов`язуюсь письмово повідомляти банк про зміну своєї адреси або реквізитів дистанційних каналів зв`язку для листування. Відповідно до пункту 10 запевнення клієнта, надаю право та доручаю банку здійснювати дебетовий переказ коштів з усіх моїх рахунків, відкритих у банку, без додаткових моїх розпоряджень та погоджень (акцептів), для погашення будь-яких інших моїх грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між мною та банком. Відповідно до п.2.5. Глави 2. Розділу І Умов: «Укладаючи Договір Клієнт та Банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами Договору». Договір про надання банківських послуг, укладений позивачем є публічним договором, змішаним, договором приєднання. 17.10.2025 відповідно до заяви клієнта про відкриття поточного рахунку в національній валюті, позивачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті гривні та емітовано віртуальну карту НОМЕР_3 . Позивачем зазначено, що на вказаний рахунок надходять соціальні виплати (субсидія). Згідно з деталізованої виписки по рахунку НОМЕР_2 на вказаний рахунок в період з 01.03.2026 по 23.07.2026 надходили кошти з призначенням платежу «Виплата основна пільги зг. 322001.14001…». Відповідно до таблиці руху коштів по картці від 21.07.2026 за період з 17.10.2025 по 21.07.2026, з рахунку НОМЕР_2 відбувалися договірні списання відповідно до п.10 запевнення клієнта. Відповідно до ч.2 ст.1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Відповідно до пп.12 п. 3 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою правління НБУ 29.07.2022 №162 (надалі- Інструкція) поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Відповідно до п.69 Інструкції банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 60 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок. Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку в реквізиті "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку. Враховуючи вищевикладене, поточний банківський рахунок позивача, що використовується ним для зарахування та отримання соціальних виплат не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання, а умови договору про договірне списання є волевиявленням сторін, а не примусовим виконанням. Також помітно, що вказаний рахунок не використовувався позивачем виключно для отримання соціальних виплат (субсидій). Позивач не надав жодних доказів, що підтверджували б вину банку у заподіянні йому моральної шкоди/страждань, внаслідок порушення його прав, що оцінені у 5000,00 грн. Позивач, посилаючись на порушення його прав та наводячи певні міркування на їх обґрунтування, одночасно не підтверджує належними доказами наявність у нього втрат нематеріального характеру, з якими цивільне законодавство пов`язує виникнення права на відшкодування моральної шкоди; не підтверджує наявність неправомірних дій з боку банку; не приводить докази зв`язку між погіршенням здоров`я позивача та діями банку; не наводить обґрунтування розміру суми, витребуваної в якості відшкодування збитків. В позовній заяві позивач не наводить доказів глибини фізичних та душевних страждань розміру завданої морального шкоди, та чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань. Також слід зазначити, що лише психолог, судово-психологічна експертиза може надати експертний висновок щодо наявності або відсутності моральної шкоди. Таким чином, жодних доказів на підтвердження моральних чи фізичних страждань позивач не надає. Крім того, вказана позивачем сума моральних збитків визначена без врахування вимог розумності і справедливості. На цій підставі відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

29.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді позивач наголошує, що відповідач підтвердив, що йому було достеменно відомо про соціальний характер коштів, які надходили на рахунок. Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо походження зазначених коштів. Основним аргументом відповідача є пункт договору, відповідно до якого позивач нібито надав згоду на договірне списання коштів. Однак така умова договору сама по собі не може бути безумовною підставою для списання державної соціальної допомоги. Свобода договору не є абсолютною та не дозволяє сторонам відступати від імперативних норм законодавства або позбавляти особу соціальних гарантій, установлених державою. Банк не навів жодної норми закону, яка прямо дозволяє використовувати кошти державної соціальної допомоги для автоматичного погашення кредитної заборгованості. Фактично відповідач посилається виключно на власний договір, не довівши його відповідність вимогам законодавства щодо використання соціальних виплат. У відзиві відсутній будь-який аналіз джерел походження коштів, які були списані. Відповідач не спростував доводи позовної заяви про те, що списання відбулося саме за рахунок державних соціальних виплат. Відповідач посилається на пункт 69 Інструкції НБУ №162 та стверджує, що рахунок не мав спеціального режиму використання. Разом із тим саме банк відкривав цей рахунок, мав інформацію про його призначення та знав, що на нього надходитимуть соціальні виплати. Якщо, на думку банку, рахунок мав бути відкритий в іншому режимі, саме банк повинен був забезпечити належне оформлення банківського продукту або повідомити клієнта про відповідні особливості. Натомість відповідач, знаючи про соціальний характер надходжень, здійснював договірне списання коштів. Відповідач фактично не надав відповіді на головне питання спору: Чи мав він право використовувати державні соціальні виплати для погашення кредитної заборгованості?. Відсутність належного правового обґрунтування свідчить про необґрунтованість позиції відповідача. Сам факт незаконного втручання у право користування соціальними виплатами є істотним порушенням прав позивача. Моральна шкода може підтверджуватися не лише висновком експерта, а й іншими доказами у їх сукупності.

13.08.2026 до суду від представника відповідача АТ «Універсал Банк» Глива В.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях представник відповідача зазначає, що позивач у відповіді на відзив вказує на те, що «відповідач прямо зазначає, що цей рахунок використовувався позивачем для отримання соціальних виплат» але вказаний рахунок використовувався не лише для отримання соціальних виплат. Відповідно до виписки про рух коштів по картці, помітно, що на вказаний рахунок позивач отримував і інші надходження. Позивач вказує, що договірне списання не свідчить про законність списання соціальних виплат. Відповідно до ч.2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Позивачем цифровим власноручним підписом підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, відповідно до якої клієнт погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates складають Договір про надання банківських послуг. Невід`ємною частиною Анкети-Заяви є Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг. Позивач, підписавши вказане запевнення, надав право банку «здійснювати дебетовий переказ коштів з усіх моїх рахунків, відкритих у Банку, без додаткових моїх розпоряджень та погоджень (акцептів), для погашення будь-яких інших моїх грошових зобов`язань перед Банком, що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між мною та Банком». Таким чином, на думку відповідача, твердження позивача щодо незаконності договірного списання є хибним. Позивач звертає увагу та у відповіді на відзив зазначає, що «відповідач не надав відповіді на головне питання спору: чи мав він право використовувати державні соціальні виплати для погашення кредитної заборгованості». З цього приводу відповідач звертає увагу на постанову Сумського апеляційного суду від 18.06.2026 у справі №591/11487/24. Однією з позовних вимог в даній справі є визнання протиправними дії/рішення щодо утримання коштів соціальних допомог під час їх видачі. У вказаній постанові Сумського апеляційного суду міститься посилання на правову позицію ВС від 24.06.2015, відповідно до якої кошти після

зарахування на рахунок отримувача стають його власністю, втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата), та набувають статусу вкладу. Позивач зазначає, що «посилання Банку на Інструкцію НБУ №162 не підтверджує правомірність його дій», а також чітко вказує, що «саме банк повинен був забезпечити належне оформлення банківського продукту або повідомити клієнта про відповідні обставини». Так, дійсно, відповідно до п.69 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постанова Правління НБУ 29.07.2022 № 162 банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 60 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок. Однак чітко зазначено, що Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку в реквізиті "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Відповідно до Заяви Клієнта про відкриття поточного рахунку в національній валюті з підписанням цієї Заяви, яка одночасно є договором про відкриття рахунків за укладеним між Клієнтом та АТ УНІВЕРСАЛ БАНК» Договором про надання банківських послуг, сторони досягли домовленості про відкриття Клієнту у Банку нових поточних рахунків для власних потреб: поточний рахунок НОМЕР_4 у національній валюті гривні. Клієнт своїм підписом підтверджує: факт отримання інформації про заплановану до отримання Клієнтом фінансову послугу, вартість цієї послуги та іншої інформації передбаченої в т.ч. законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», законом України «Про платіжні послуги». Позивач вказує начебто «банк відкривав цей рахунок, мав інформацію про його призначення та знав, що на нього надходитимуть соціальні виплати». Однак заява про відкриття поточного рахунку була підписана позивачем 17.10.2025, а кошти з призначенням «Виплата основна пільги зг. 322001.14001» згідно з Деталізованої виписки почали надходити з 05.03.2026. Таким чином, позивач помилково зазначає у відповіді на відзив про те, що банк знав, що на вказаний рахунок надходитимуть соціальні виплати.

В судове засідання сторона позивача не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином. У поданих заявах по суті спору позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позови, посилаючись на раніше подані заяви по суті спору.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом. Разом з тим, передбачені ст.ст.12, 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач є клієнтом АТ «Універсал банк» та має декілька поточних рахунків, зокрема:

- поточний рахунок фізичної особи з встановленим банком лімітом кредитування №26201335169227, відкритий 20.03.2023, картка № НОМЕР_5 (віртальна) з терміном 04/28, статус неактивна (перевипуск 20.05.2024), картка № НОМЕР_6 (фізична) з терміном 06/28, статус активна, картка № НОМЕР_7 (віртуальна) з терміном 04/30, статус активна;

- поточний рахунок фізичної особи № НОМЕР_8 , відкритий 17.10.2025, картка № НОМЕР_3 (віртуальна) з терміном 09/31, статус активна;

- поточний рахунок із спеціальним режимом використання в національній валюті № НОМЕР_9 , відкритий 10.12.2024, картка № НОМЕР_10 (віртуальна) з терміном 03/29, статус активна;

- поточний рахунок із спеціальним режимом використання в національній валюті (ветеранський спорт) № НОМЕР_11 , відкритий 01.07.2025, картка № НОМЕР_12 (віртуальна) з терміном 09/30, статус активна; поточний рахунок із спеціальним режимом використання в національній валюті (власні кошти) № НОМЕР_13 , статус активна; поточний рахунок із спеціальним режимом використання в національній валюті (пакунок школяра) № НОМЕР_14 , відкритий 21.08.2025, статус закритий 26.02.2025;

- поточний рахунок із спеціальним режимом використання в національній валюті (ветеранський спорт) № НОМЕР_15 , відкритий 16.01.2025, картка № НОМЕР_16 з терміном 09/29, статус закритий 04.06.2025.

Так, 18.03.2023 ОСОБА_1 була підписана анкета-заява до договору про надання банківських послуг (далі - Договір) та запевнення клієнта. На підставі цього клієнту було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . Також за п.5 анкети-заяви клієнт погодився, що невідємною частиною цієї заяви є запевнення клієнта, а в п.4 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису 03е70d24a07445a9e7a5d7cced70088fa7696984af5e6b3865c16d1b55b4a99a45 (далі - УЕП).

Також, 17.10.2025 ОСОБА_1 була підписана за допомогою УЕП заява клієнта про відкриття поточного рахунку в національній валюті. Сторонни досягли згоди відкрити клієнту новий поточний рахунок для власних потреб № НОМЕР_2 у національній валюті.

Як зазначає позивач в позові відповідач безпідставно списав з його рахунку кошти в березні, квітні, травні 2026 на суму 3228,00 грн.

З наданої таблиці рух коштів по картці № НОМЕР_3 вбачається договірне списання 05.03.2026 в сумі 1227,89грн., 06.04.2026 в сумі 1229,70грн., 06.05.2026 в сумі 774,31грн.

В заяві клієнта від 17.10.2025 вказано, що з підписанням цієї заяви, яка одночасно є договором про відкриття рахунків за укладеним між клієнтом та АТ «Універсал банк» договором про надання банківських послуг. Відповідно до п.4 заяви клієнта списання банком коштів з рахунку здійснюється на підставі платіжних інструкцій встановлених форм. Наданих клієнтом, згідно з дебетовим переказом коштів за згодою клієнта, а також згідно з дебетовим переказом коштів без згоди клієнта в порядку та на умовах передбачених Договором.

Згідно з п.10 запевнення клієнта останній надав право та доручив банку здійснювати дебетовий переказ коштів з усіх його рахунків відкритих у банку без додаткових розпорядженя та погоджень клієнта, для погашення будь-яких грошових зобов`язань клієнта перед банком, що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між клієнтом та банком.

Сторонами не заперечується факт наявність зобов`язань позивача перед банком щодо погашення боргу за раніше отриманими коштами, однак заперечується позивачем право банку здійснювати бездоговірне списання коштів з рахунків позивача враховуючи природу таких коштів.

Згідно з ч.2 ст.1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У п. 1.38 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що списання договірне це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком упорядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Пунктами 26.1. та 26.2. ст.26 цього Закону встановлено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо).

Як зазначалось вище договірне списання у березні, квітні, травні 2026 в загальній сумі 3231,90грн. відбулось саме з поточного рахунку фізичної особи № НОМЕР_8 , картка № НОМЕР_3 .

Згідно п.п.12 п. 3 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою правління національного банку України 29.07.2022 № 162 (надалі - Інструкція) поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Поточні рахунки із спеціальним режимом використання відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України (п.41 розділ І Інструкції).

Тобто, рахунки зі спеціальним режимом використання це рахунки підприємств, що займаються виробництвом або постачанням енергії, води, опаленням приміщень тощо.

Згідно з ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 ПК України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст.18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

З наведеного вбачається, що поточний банківський рахунок клієнта, що використовується ним для зарахування та отримання соціальних виплат не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання.

Відповідно до правової позиції, яка викладена Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015 по справі № 6-535цс15, кошти після зарахування на рахунок отримувача стають її власністю, втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата) та набувають статусу вкладу.

При цьому, перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством.

З урахуванням втрати коштами, що надійшли на рахунок, свого цільового статусу - соціальних виплат, можливого надходження на рахунок інших коштів, які неможливо віднести виключно до коштів соціальних зарахувань, у банку об`єктивно відсутні підстави визначити статус коштів, які залишились/надходять та будуть надходити на рахунок саме як соціальні зарахування.

Позивачем не наведено жодної конкретної правової норми, яка б визначала його поточний рахунок як рахунок зі спеціальним режимом використання та забороняла накладення арешту на нього (рахунок).

З вищезазначеного вбачається, що рахунок, відкритий позивачем в АТ «Універсал банк», є поточним рахунком, не віднесений до рахунків зі спеціальним режимом використання або рахунків, призначених виключно для соціальних зарахувань, а тому не може бути віднесеним до рахунків для зарахування виключно тих коштів, стягнення на які заборонено Законом.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Питання правомірності списання грошових коштів з рахунку без розпорядження клієнта на підставі договору досліджено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 297/2195/22.

За встановлених обставин позивачем не доведено неправомірність дій відповідача щодо списання коштів з поточного рахунку позивача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо реструктуризації заборгованості.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

Судом встановлено, що 28.01.2026 позивач звернувся до відповідача з заявою про реструктуризацію за карткою № НОМЕР_7 , однак банк відхилив таку пропозицію клієнта вказавши йому про необхідність погашення мінімальної суми 949,97грн. (це 4% від суми заборгованості на кінець грудня). При цьому відповідач зазначив про своє право на добровільне врегулювання заборгованості шляхом укладення договору реструктуризації.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, слід дійти висновку, що вимога про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості є передчасною та безпідставною.

Отже, в сукупності, за наведених вище обставин позовні вимоги до АТ «Універсал банк» є безпідставними, необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволення судом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав жодного належного і допустимого доказу для доведення вини банку, та підстав для зобов`язання банку повернути кошти.

Банком не порушено умов Договору або вимог чинного законодавства України під час обслуговування клієнта, який погодився на відповідні умови обслуговування його рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язковому доказуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача шкоди та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також те, що позивачами не наведено доказів наявності всіх складових, які є підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 6 цієї норми визначає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже з огляду на результат розгляду справи та ураховуючи, що позивач як споживач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вбачає підстави для віднесення судових витрат, щодо сплати судового збору на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 410 - 13, 81, 141, 176, 247 ч.2, 258, 259, 264, 265, ч.4 ст. 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання протиправними дій, стягнення незаконно списаних коштів та моральної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКППО: НОМЕР_17 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження юридичної особи: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд.23.

Суддя А.А. Лагода