Рішення № 139082754, 31.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3166/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55А), в інтересах держави, в особі: Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) (61003, м. Харків, вул. Сумська, 64)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

- Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка. 19; код ЄДРПОУ: 43220275)

- Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1-й під`їзд, 4-й поверх; код ЄДРПОУ 02230856).

до відповідача - 1. Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (63101, Харківська область, Богодухівський район, смт Коломак, вул. Гетьмана І.Мазепи, 2; ідент. код 04398117);

2. Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9; ідент. код 39792822)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення

за участю представників:

прокурор - Сапітон Д.В.

позивач - Бринчак М.П.

третя особа 1 - не з`явився

третя особа 2 - Бринчак М.П.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - Дралін Є.А.

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова 04.09.2025 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації до 1. Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області; 2 Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га, розташованою за межами населеного пункту на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області (на теперішній час - Богодухівський район Харківської області), шляхом:

- Визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.06.2018 №4100-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі у комунальну власність Коломацькій селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117) земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 площею 24,4321 га, розташованою за межами населених пунктів Коломацької селищної об`єднаної територіальної громади на території Коломацького району Харківської області;

- Скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Коломацькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04398117) на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 площею 24,4321 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1520785763232; запис про право власності 27382715 від 31.07.2018 внесений державним реєстратором Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєвою З.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42411728 від 06.08.2018 19:38:05) з припиненням речових прав Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117) і закриттям розділу 1520785763232 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- Скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Коломацькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04398117) на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2980613763232; запис про право власності 56091558 від 24.07.2024 внесений державним реєстратором Валківської міської ради Харківської області Шевченко О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74382596 від 01.08.2024 11:17:44) з припиненням речових прав Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117) і закриттям розділу 2980613763232 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, у тому числі права комунальної власності Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117);

- Зобов`язання Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га, розташовану за межами населеного пункту на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області (Богодухівського району Харківської області).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор зазначає, що на спірній земельній ділянці, яка знаходиться за межами населених пунктів, розташовані пам`ятки археології, що можуть перебувати тільки у державній власності, а відтак повернення спірної земельної ділянки державі відповідає меті захисту інтересів держави щодо збереження культурної спадщини.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 прийнято позовну заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3166/25, розгляд якої призначити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2025 року об 11:00.

12.09.2026 в системі "Електронний суд" 2-м відповідачем сформовано відзив на позовну заяву (вх. № 21024), в якому він просить в позові відмовити повністю, наполягаючи зокрема на обранні прокурором неналежного та неефективного способу захисту права у частині скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, який не приведе до відновлення порушених прав та інтересів позивача, та недоведеності позовних вимог, оскільки для встановлення меж пам`ятки археології та площі необхідної до витребування земельної ділянки, необхідні спеціальні докази - висновки експерта з виконаними дослідженнями з визначенням координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі. Прокурор не надав доказів меж пам`ятки, які б могли свідчити про необхідність повернення усієї земельної ділянки із відповідною площею. Крім того, віповідач-2 наголошує, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.06.2018 № 4100-СГ пред`явлені державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області), що не відповідає вимогам ч.1 статті 45 ГПК України, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню. Більше того, сам прокурор за змістом позовної заяви вказує, що земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 площею 24,4321 га вже не існує як об`єкта.

17.09.2026 через систему "Електронний суд" прокурор подав відповідь на відзив (вх. 21375), в якій просить суд позов прокуратури задовольнити у повному обсязі, наголошуючи, що у спірних правовідносинах відбулось зайняття земельної ділянки на якій розташована пам`ятка археології з порушенням ЗК України (оскільки законодавством не передбачено вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності (тобто, зміни титульного власника та титульного володільця), спірна земельна ділянка на теперішній час продовжує перебувати у власності держави), тобто відбулось не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, у зв`язку з чим прокурором подано негаторний позов, який є ефективним способом захисту права держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології. Таким чином, у зв`язку з тим, що земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології та не може перебувати в комунальній власності, держава як її законний власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою в порядку ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яким цю земельну ділянку передано в комунальну власність, і як наслідок, зобов`язання повернути її державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації. Прокурором також зазначено, що для забезпечення держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності за Коломацькою селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з одночасним припиненням прав та закриттям розділу.

17.09.2026 через систему "Електронний суд" 1-й відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 21469, в якому він просить в позові відмовити повністю, наполягаючи зокрема на тому, що інформація щодо наявності на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 об`єктів культурної спадщини пам`ятки археології національного значення Городище «Коломак» і могильник відсутня, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 27382715 від 31.07.2018 року). А відтак, Коломацька селищна рада, в межах своїх повноважень, правомірно здійснила поділ земельної ділянки кадастровий номер 6323255100:02:000:0663 та передала у власність учасникам бойових дій земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6323255100:02:000:0736, 6323255100:02:000:0731, 6323255100:02:000:0735, 6323255100:02:000:0734, 6323255100:02:000:0732, 6323255100:02:000:0737. Одночасно відповідач 1 наголошує, що Земельним законодавством чітко визначена процедура встановлення меж та режиму використання територій історико-культурного призначення, згідно з якою місце розташування, площа, межі та режим використання вказаних земель встановлюються за проектами землеустрою, розробленими, погодженими та затвердженими у порядку, встановленому законодавством. Власник пам`ятки чи уповноважені ним органи (особи) забезпечують розроблення технічної документації і землеустрою щодо визначення меж території пам`ятки що є складовою облікової документації на пам`ятку і вноситься після її затвердження до складу облікової справи. Державний реєстр нерухомих пам`яток України не містить запису про спірний об`єкт культурної спадщини, як нерухомий. Постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 прийнято рішення про внесення пам`ятки археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та присвоєно охоронний номер 200025-Н, однак таке рішення не було виконане (через відсутність науково-проектної документації). Таким чином, на теперішній час охоронні зони пам`ятки археології Городище "Коломак" і могильник, їх межі та режими використання в порядку, встановленому чинним законодавством не визначені, до містобудівного кадастру та до Державного земельного кадастру не внесено. З огляду на вищевикладене, формулюючи позовні вимоги про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 площею 24,4321 га державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації прокурор не надав доказів меж пам`ятки, які б могли свідчити про необхідність повернення усієї земельної ділянки із відповідною площею. Одночасно, Коломацька селищна рада зазначає про те, що в цій справі оскаржуваний наказ вже повною мірою реалізований виконанням, відтак, наказ вичерпав свою дію повністю після реалізації і оскарженню не підлягає, тобто скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не матиме необхідних наслідків для усунення стверджуваного порушення. Одночасно, відповідач 1 просить розгляд справи здійснювати без участі представника Коломацької селищної ради.

29.09.2026 через систему "Електронний суд" Міністерством культури та стратегічних комунікацій України (3-ю особою) подано додаткові пояснення у справі (вх. 22576), в яких 3-я особа просить задовольнити позовні вимоги повністю, наголошуючи з посиланням на норми ЗК України в сукупності з положеннями статті 17 Закону №1805-IIІ, що землі, на/в яких розташовані пам`ятки археології національного значення, не можуть перебувати у будь-якій іншій власності, крім державної. Крім того, 3-ю особою наголошено з посиланням на приписи частини третьої статті 26 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації прав з метою ефективного захисту порушених прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

01.10.2026 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано додаткові пояснення у справі (вх. 22778), в яких позов прокурора просить суд задовольнити в повному обсязі, наполягаючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 повністю перебуває в межах пам`ятки національного значення, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а відтак та повинна перебувати в державній власності.

12.09.2025 представником другого відповідача в підсистемі "Електронний суд" сформовано клопотання (вх. № 21028) про зупинення провадження у справі № 922/3166/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/264/24.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2025 року провадження у справі № 922/3166/25 було зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №922/264/24.

22.04.2026 до суду від прокуратури надійшло клопотання, в якому заявник просить поновити провадження у справі № 922/3166/25 та повідомляє, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі усунуті, а саме Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову 04.03.2026 у справі №922/264/24.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 травня 2026 року було задоволено заяву прокуратури (вх. № 9706 від 22 квітня 2026 року); поновлено провадження у справі № 922/3166/25 та призначено проведення підготовчого засідання на 21 травня 2026 року о 15:15.

18.05.2026 в системі "Електронний суд" прокурором сформовано письмові пояснення у справі (вх. 11888), в яких прокурор наголошує, що при зверненні до суду з цим позовом прокурором долучено до матеріалів справи копію листа Департаменту культури та туризму Харківської обласної військової адміністрації від 12.07.2024 №05-25/1701/1 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 повністю розташована в межах пам`ятки археології національного значення Городище «Коломак» і могильник». Крім того, відповідно до листа ТОВ «ЛІК-ПРОЕКТ» від 11.12.2024 № 17 згідно з інформацією інженера-землевпорядника Таманова В.О., наданої у відповідь на запит окружної прокуратури щодо перетину меж пам`ятки археології Городище «Коломак» і могильник» з земельною ділянкою 6323255100:02:000:0733, повідомлено, що зазначена земельна ділянка повністю потрапляє в межі пам`ятки археології, а також додано схему розташування земельної ділянки. Разом з тим, Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова 06.09.2024 направлявся лист №55-106-4953вих-24 до Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Національної академії наук України щодо проведення відповідних досліджень та надання висновку. За результатами проведеного наукового археологічного дослідження ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України підготовлено висновок №154-в/19-25 від 09.12.2025, в якому за результатом здійсненого наукового археологічного дослідження із залученням сертифікованого інженера-землевпорядника встановлено та підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га повністю потрапляє (на 100%) в межі Городища «Коломак» (охорон. №200025-Н).

У підготовчому засіданні 21.05.2026 у справі задоволено усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 10.07.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 11 червня 2026 року о 13:00 год.

У підготовчому засіданні 11.06.2026 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 09 липня 2026 року об 11:00 год.

У підготовчому засіданні 09.07.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 10 липня 2026 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 10.07.2026 р. постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України до 30 липня 2026 року об 11:00 год.

30 липня першим відповідачем до суду подана заява про часткове визнання позовних вимог (вх. 18584), в якій Коломацька селищна рада, керуючись статтями 46, 191 Господарського процесуального кодексу України, повідомляє суд про часткове визнання позовних вимог в частині повернення у державну власність в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733, площею 12,7946 га, розташованої за межами населеного пункту на території Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, та не заперечує проти задоволення зазначеної позовної вимоги. Водночас Коломацька селищна рада не визнає позовні вимоги в частині: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; скасування державної реєстрації права комунальної власності; скасування державної реєстрації земельної ділянки та інших похідних вимог.

У судовому засіданні 30.07.2026 р. постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України до 31 липня 2026 року о 15:00 год.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 31.07.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 загальною площею 24,4321 га розташовану на території Коломацької селищної ради Харківської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1520785763232, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40416901 від 31.03.2018 08:46:52; номер запису про право власності 25523041).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04.06.2018 №4100-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Коломацькій селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Коломацької селищної ради у комунальну власність передано 229 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2423,1349 га, які розташовані на території Коломацького району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 загальною площею 24,4321.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 загальною площею 24,4321 га зареєстровано за Коломацькою селищною радою 31.07.2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1520785763232, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42411728 від 06.08.2018 19:38:05, номер запису про право власності 27382715).

На підставі рішень IX сесії VIII скликання Коломацької селищної ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області» від 07.08.2018 за № 94, № 92, № 93, № 95, № 91, а також рішення X сесії VIII скликання Коломацької селищної ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області» від 14.08.2018 за № 58 громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано дозволи щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663.

В подальшому, рішеннями сесії Коломацької селищної ради від 18.10.2019 за № 37, № 41, № 33, № 45, № 38, № 39 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано земельні ділянки у приватну власність вказаним особам для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 загальною площею 24,4321 га було поділено на наступні земельні ділянки:

1. Кадастровий номер 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га (залишено в комунальній власності Коломацької селищної ради);

2. Кадастровий номер 6323255100:02:000:0736 площею 2,0 га (передано в приватну власність ОСОБА_5 );

3. Кадастровий номер 6323255100:02:000:0731 площею 2,0 га (передано в приватну власність ОСОБА_1 );

4. Кадастровий номер 6323255100:02:000:0735 площею 2,0 га (передано в приватну власність ОСОБА_6 );

5. Кадастровий номер 6323255100:02:000:0734 площею 2,0 га (передано в приватну власність ОСОБА_4 );

6. Кадастровий номер 6323255100:02:000:0732 площею 2,0 га (передано в приватну власність ОСОБА_3 );

7. Кадастровий номер 6323255100:02:000:0737 площею 1,6375 га (передано в приватну власність ОСОБА_2 ).

Відповідно до актуальної інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 зареєстрована в ДЗК 04.10.2019 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ТОВ «Енергосинтез». Цільове призначення земельної ділянки: 16.00 землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час пред`явлення позову власником земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 є Коломацька селищна рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2980613763232, запис про право власності від 24.07.2024 № 56091558, внесений державним реєстратором Валківської міської ради Харківської області Шевченко О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74382596 від 01.08.2024 11:17:44).

Інших речових прав щодо вказаної земельної ділянки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор наголошує, що відповідно до інформації Департаменту культури та туризму Харківської обласної військової адміністрації від 12.07.2024 №05-25/1701/1 земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 повністю розташована в межах пам`ятки археології національного значення Городище «Коломак» і могильник».

Згідно з інформацією інженера-землевпорядника ОСОБА_7 від 11.12.2024, наданої у відповідь на запит окружної прокуратури щодо перетину меж пам`ятки археології Городище «Коломак» і могильник з земельною ділянкою 6323255100:02:000:0733, повідомлено, що зазначена земельна ділянка повністю потрапляє в межі пам`ятки археології.

У листі Музею археології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна № 04 від 03.07.2024 зазначено, що вивченням літературних, історико-архівних даних та наукових звітів, що зберігаються в науковому архіві Музею археології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, супутникової зйомки території України що є у відкритому доступі в мережі інтернет, встановлено що земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 повністю займає територію пам`ятки археології національного значення Городище «Коломак» і могильник», охоронний номер 200025-Н, постанова Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009.

Листом Коломацької селищної ради від 24.07.2024 за №02-26/1818 також підтверджується обізнаність селищної ради про те, що вказана земельна ділянка знаходиться під пам`яткою археології національного значення «Городище «Коломак».

Так, пам`ятка археології національного значення «Городище «Коломак» і могильник», охоронний номер 200025-Н, постанова Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009, розташовано на північно-східній околиці селища Коломак Богодухівського району. Городище займає один з мисів в урочищі ОСОБА_8 , по дну якої протікає невеличка річка що впадає в річки Коломак.

На підставі викладеного, за доводами прокурора, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 розташована за межами населених пунктів та в її межах розташована пам`ятка археології, а відтак вона не може перебувати в комунальній власності, всупереч її дійсному цільовому призначенню, держава як її законний власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою в порядку ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яким цю земельну ділянку передано в комунальну власність, зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки та вказаних майнових прав, і як наслідок, зобов`язання повернути її державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо правового статусу пам`ятки археології національного значення "Городище "Коломак" і могильник".

Так, пам`ятка археології національного значення "Городище "Коломак" і могильник", охоронний номер 200025-Н, постанова Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009, розташовано на північно-східній околиці селища Коломак Богодухівського району. Городище займає один з мисів в урочищі ОСОБА_8 , по дну якої протікає невеличка річка що впадає в річки Коломак.

Вперше пам`ятка відома з літопису 1571 року (Филарет (Гумилевский). Перший схематичний план відомо з ОСОБА_9 . Спицина який було складено в кінці XIX - початку ХХ ст. і було опубліковано ОСОБА_10 в 1961 році. Городище також відмічене на мапі Д. І. Багалія початку ХХ ст.

У 1924 році вперше його було локалізовано і описано харківським археологом М.Фуксом. У 1945 році територія городища обстежена І.І. Ляпушкіним. У 1960 році експедицією Харківського університету під керівництвом Б.А.Шрамко городище було обстежено і на поверхні зібрано підйомний матеріал ( ОСОБА_11 . Звіт про роботу Скіфо-слав`янської експедиції Харківського держуніверситету в 1960 м. Харків, 1961. Науковий архів Інституту археології НАН України. Фонд експедицій, справа 1960/27; Науковий архів Музею археології ХНУ імені В. Н. Каразіна. Фонд 1, опис 1, справа 19; фонд 1, опис 1, справа 19-а; фонд 1, опис 1, справа 19-b, с. 16-17).

У 1976 р. ОСОБА_11 спільно з В. Є. Радзієвською склали новий план городища, зібрано підйомний матеріал та проведені перші археологічні розкопки ( ОСОБА_12 , ОСОБА_11 . Звіт про археологічні розвідки і розкопки в Харківській області в 1976. Харків, 1977. Науковий архів Інституту археології НАН України. Фонд експедицій, справа 1976/64; Науковий архів Музею археології ХНУ імені В. Н. Каразіна. Фонд 1, опис 1, справа 46).

З 1977 по 1998 роки на городище проводила археологічні розкопки В. Є.Радзієвська ( ОСОБА_12 1992. Основні підсумки розкопок Коломацького городища. В: ОСОБА_13 (гл. ред.).

В 2020 році ОСОБА_14 було зроблено ортофотоплан із цифровою моделлю висот ( ОСОБА_15 . Нові дані про пам`ятники скіфського часу округи Коломацького городища. В: ОСОБА_16 (відп. ред.). Феномен Більського городища - 2020. Київ-Котельва: ЦП НАН України і УТОПІК, 2020, с. 175-178, рис. 2-4.).

Відповідно до листа Інституту Археології НАН України від 18.07.2024 №125/01-16-414 повідомлено, що в Звіті про археологічні розвідки і розкопки архіологіяної експедиції Харківського державного університету в 1958 році № 1858131 Б.А. Шрамко вказано, що всі графічні додатки та схеми були здані до Музею археології Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна.

Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 25.01.1972 № 61 «Про затвердження списків пам`ятників культури, розташованих на території Харківської області» затверджено список пам`ятників культури, розташованих на території Харківської області.

За додатком до згаданого рішення, під № 523 значиться «Городище «Коломак» Коломацької с/ради в північно-західній частині села. Відноситься до VI-IV ст. до н.е. Відоме з XVII ст., знаходилося на утриманні радгоспу ім. Орджонікідзе.

24.09.1976 науковим співробітником відділу археології Харківського історичного музею ОСОБА_17 складено паспорт на пам`ятку «Городище «Коломак». Крім того, 24.09.1976 складено облікову картку на пам`ятку «Городище «Коломак».

Зі змісту вказаних облікових документів вбачається наступне: типова належність пам`ятника - пам`ятник археології. датування пам`ятника - V-ІІІ ст. до н.е. Місцезнаходження пам`ятника: Харківська область, Коломацькій район, Коломацька с/Рада, смт. Коломак у північно-західній частині селища.

Опис пам`ятки: Городище розташоване у північно-західній частині селища, на лівому березі Лозового Яру, поміж двома ярами. Городище обнесене валом та ровом, висота валу від дна рову - 6 м, довжина валу біля 1,5 км. Площа поселення 10 га. Укріплення має 4 входи.

У процесі археологічних досліджень в культурному шарі городища виявлені фрагменти ліпного глиняного посуду, грецьких амфор, прясел, залишки жителів скіфського часу, кістки свійських тварин, уламки залізних виробів.

Значення городища полягає у тому, що воно характеризує рівень господарського та культурного життя осілих землеробсько-скотарських племен скіфського часу у басейні річки Сіверський Дінець.

Історичні відомості: у V-ІІІ ст. до н.е. лісостепову частину басейну річки Сіверський Дінець населяли землеробсько-скотарські племена. Вони залишили різноманітні археологічні пам`ятки, серед яких значне місце займають поселення- селища та городища.

Коломацьке городище скіфського часу відоме з XVII ст. Воно позначене також на археологічній карті Д.І. Багалія. Вперше городище було досліджене ОСОБА_18 та А.А. Потаповим. У 20-х роках городище досліджував М.Фукс. У 1945 році археологічні дослідження на городищі проводила Дніпровська лівобережна експедиція.

У 1960 році дослідженням городища займалась археологічна експедиція Харківського державного університету під керівництвом Б.А. Шрамка. Матеріали досліджень зберігаються в археологічному музеї Харківського державного університету.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 03.09.2009 № 928 до Реєстру занесено пам`ятку археології національного значення «Городище «Коломак» і могильник», охоронний номер 200025-Н.

Таким чином, пам`ятка археології «Городище «Коломак» і могильник», є пам`яткою національного значення, яка перебуває під охороною держави та на державному обліку з 1972 року.

Згідно з листом Департаменту культури та туризму Харківської обласної військової адміністрації від 12.07.2024 № 05-25/1701/1, земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 повністю розташована в межах пам`ятки археології національного значення Городище «Коломак» і могильник».

Відповідно до листа ТОВ «ЛІК-ПРОЕКТ» від 11.12.2024 № 17 згідно з інформацією інженера-землевпорядника Таманова В.О., наданої у відповідь на запит окружної прокуратури щодо перетину меж пам`ятки археології Городище «Коломак» і могильник» з земельною ділянкою 6323255100:02:000:0733, повідомлено, що зазначена земельна ділянка повністю потрапляє в межі пам`ятки археології, а також додано схему розташування земельної ділянки.

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова листом від 06.09.2024 № 55/106-4953ВИХ-24, звернулась до ДП "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" Інституту археології Національної академії наук України з метою отримання висновку стосовно встановлення факту приналежності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення та знаходження її в межах пам`ятки археології.

За результатами проведеного наукового археологічного дослідження ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України підготовлено висновок №154-в/19-25 від 09.12.2025.

У вказаному висновку зазначено, що «25 вересня 2025 року співробітником Слобідської експедиції ДП «НДЦ «ОАСУ» ІА НАН України, в межах даної території було здійснено візуальний огляд Городища «Коломак» (Коломацьке городище) охоронний номер 200025-Н. Під час його обстеження були визначені координати меж городища, а також встановлена його точна площа. Візуальним оглядом Городище «Коломак» (Коломацьке городище) складається з першого двору та приєднаного до нього з напільної сторони передгороддя. Городище з усіх сторін захищене валом і ровом, перед входом з напільної сторони фіксується материковий викид (ймовірно додаткова захисна лінія, що добре простежується на супутниковій та аерофотозйомці минулих років).

Городище датується в межах VI-IV ст. до н.е., скіфський час.

На момент огляду, більша частина городища була задернована та виведена з сівообігу. Однак, по периметру поля, частина валу, рів та материковий викид були розорані та засіяні соняшником. При огляді були зняті координати як видимої частини валу городища так і загальні межі пам`ятки. При цьому встановлено, що територія обнесена видимою частиною валу майже збігається з земельною ділянкою виведеною з сівообігу (земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 складає 12,7946 га). Однак встановлена загальна площа городища склала 15,9916 га, що майже на 6 га більше чим зазначено в Паспорті пам`ятки, який складено 24.09.1976 року науковим співробітником відділу археології Харківського історичного музею Великою Л. де зазначено, що площа пам`ятки складає біля 10 га. Розорана частина пам`ятки знаходиться на земельних ділянках, що були передані в приватну власність (кадастрові номери та площі їх перетину з площею пам`ятки зазначені в додатках до даного Висновку (див. Рис. 17-18)).

Зйомка координат меж городища виконана сертифікованим інженером землевпорядником В. Томановим.

В результаті проведених наукових археологічних розвідок було виконано візуальне обстеження пам`ятки археології національного значення Городище «Коломак» (Коломацьке городище), яке є частиною комплексної пам`ятки - Городище «Коломак» і могильник» - пам`ятка археології національного значення, охоронний номер 200025-Н (постанова Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009), що розташоване біля селища Коломак, Коломацької ТГ Богодухівського району Харківської області.

У підсумку археологічних розвідок за допомогою геодезичної зйомки були встановлені межі городища та його площа, яка складає - 15,9916 га.

Стан збереженості самого городища - задовільний, оскільки пам`ятка виведена з сівообігу, а земляних укріплень, що розташовані з його напільного боку - незадовільний, тому що частина укріплень городища щорічно розорюється. Крім того, встановлено яка частина пам`ятки потрапила в приватну власність».

Також, зі Схеми встановлення меж Коломацького городища (Городище «Коломак», охор. №200025-Н), додаток до висновок №154-в/19-25 від 09.12.2025, візуалізується, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 повністю потрапляє (на 100%) в межі Городища «Коломак» (охорон. №200025-Н).

У вищевказаному висновку №154-в/19-25 від 09.12.2025 встановлено фактичні межі пам`ятки археології національного значення Городище «Коломак» (охоронний номер 200025-Н, на державний облік взято відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №928 від 03.09.2009) та визначено перетин земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини», постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевої влади і самоврядування.

Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 914/582/17.

За змістом ст. 19 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії, однією з яких земель є землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, зокрема, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини.

Згідно зі ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель (ч. 2 ст. 54 ЗК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природноантропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону культурної спадщини» інформування про об`єкти культурної спадщини, занесені до Реєстру, провадиться шляхом: публікації Реєстру та внесених до нього змін; надання інформації, що міститься в Реєстрі, у відповідь на запит на інформацію; встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 03.09.2009 № 928 до Реєстру занесено пам`ятку археології національного значення «Городище «Коломак» і могильник», охоронний номер 200025-Н.

Відомості про занесення пам`ятки археології «Городище «Коломак» і могильник» до Реєстру наявні на офіційному вебсайті Міністерства культури та стратегічних комунікацій України за посиланням: https://mcip.gov.ua/kulturnaspadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy/.

Відомості про занесення пам`ятки археології «Городище «Коломак» і могильник» до Реєстру наявні на офіційному вебсайті ОКЗ «Харківський науково-методичний центр культурної спадщини» за посиланням: https://www.spadschina.kh.ua/.

Отже, пам`ятку археології «Городище «Коломак» і могильник», охоронний номер 200025-Н було взято на державний облік, а також занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Правовий режим земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, залежить не від наявних відомостей Державного земельного кадастру, проєкту землеустрою, рішень органу місцевого самоврядування тощо, а визначається фактом знаходження на ній пам`ятки.

Неприведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній пам`ятки, а не рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у п. 42 постанови від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Умовою належності спірної земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єкта, визначеного ст. ст. 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме пам`ятки археології національного значенні - «Городище «Коломак» і могильник» що підтверджується інформацією уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини, паспортом та обліковою карткою пам`ятки з відповідними графічними матеріалами, експертним висновком.

Таким чином, судом встановлено та констатовано, що надані прокурором докази є достатніми для підтвердження факту того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га повністю потрапляє (на 100%) в межі Городища «Коломак» (охорон. №200025-Н).

Пам`яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачу у приватну власність, а в деяких випадках - і в комунальну власність, земель, на яких розташовані пам`ятки археології.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Зазначені правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 914/582/17.

Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, постанові Верховного суду від 16.04.2024 у справі №927/238/22.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.

Судом першої інстанції не враховано, що пам`ятки археології, зазвичай, знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, у зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 922/1412/22, ухваленої у подібних правовідносинах.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах вказаної пам`ятки, на неї розповсюджується режим, встановлений ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка існувала станом на момент виникнення спірних правовідносин і є незмінною по теперішній час.

Крім того, відповідно до приписів ч. 1 ст. 150 ЗК України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Земельним законодавством унормовано, що повноваженнями на здійснення правомочностей власника щодо земель історико-культурного призначення, розташованих за межами населених пунктів, наділені відповідні обласні державні адміністрації.

Крім того, виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України) на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Зазначені правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 914/582/17.

За змістом ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», абз. 6 ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» з метою захисту об`єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 2 ст. 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у п.п. "а" і "б" ч.1 1 ст. 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення.

За змістом ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Водночас непогодження передачі земельної ділянки історико-культурного призначення у приватну власність з органами охорони культурної спадщини є підставою для визнання недійсним відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 728/1905/16-ц, від 22.05.2019 у справі № 751/1776/17.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка в силу закону відноситься до особливо цінних земель історико-культурного призначення державної власності (що не заперечується учасниками справи), цю земельну ділянку передано в комунальну власність із порушенням вимог земельного та пам`яткоохоронного законодавства, а саме на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4100-СГ від 04.06.2018 (в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663), внаслідок чого зазначена земельна ділянка з числа особливо цінних земель історико-культурного призначення незаконно вибула із державної власності.

Зазначене свідчить про порушення вимог ст.ст. 19, 20, 53, 54, 84, 91, 96, 122, 128, 186-1 Земельного Кодексу України, ст.ст. 1, 17, 18, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 1, 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» як на момент прийняття спірних рішень, так і на теперішній час.

Щодо застосованих прокурором способів захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов. Такий позов, спрямований на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

Щодо визнання незаконними та скасування наказів і рішення.

Згідно зі статтею 152 Земельного України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 46)).

У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: "Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок історико-культурного призначення та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Коломацькій селищній раді Харківської області наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.06.2018 №4100-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» як земля сільськогосподарського призначення, суд зазначає, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування зазначеного наказу Держгеокадастру в частині що стосується спірної земельної ділянки, на якій розташовано пам`ятки археології, за встановлених судом обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.

При цьому судом враховано, що на теперішній час, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Коломацькою селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 загальною площею 24,4321 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1520785763232, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42411728 від 06.08.2018 19:38:05, номер запису про право власності 27382715) на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04.06.2018 №4100-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким Коломацькій селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Коломацької селищної ради у комунальну власність передано 229 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2423,1349 га, які розташовані на території Коломацького району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 загальною площею 24,4321.

В подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 була поділена на 7 земельних ділянок (кадастрові номери: 6323255100:02:000:0733, 6323255100:02:000:0736, 6323255100:02:000:0731, 6323255100:02:000:0735, 6323255100:02:000:0734, 6323255100:02:000:0732, 6323255100:02:000:0737) та відповідно відбулося скасування державної реєстрації земельної ділянки державним кадастровим реєстратором в Державному земельному кадастрі на підставі ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно всупереч вимогам ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідний розділ та реєстраційна справа не закриті.

Зазначене призводить до того, що на теперішній час згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний діючий запис про право комунальної власності Коломацької селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1520785763232, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42411728 від 06.08.2018 19:38:05, номер запису про право власності 27382715), яка перестала існувати як об`єкт цивільних прав, передбачений ст. 79-1 ЗК України, внаслідок поділу та державна реєстрація якої скасована в ДЗК.

Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність також безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та, за встановлених судами обставин справи відповідає правовій природі відносин учасників спору.

З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приведе до усунення порушення прав держави на землі історико-культурного призначення.

З огляду на встановлені обставини, позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.06.2018 № 4100-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Коломацької селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 площею 24,4321 га, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Поряд з цим, п. 3 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

За змістом ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З наведеного випливає, що державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Таким чином, статтею 26 вищезазначеного Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час пред`явлення позову власником земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 є Коломацька селищна рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2980613763232, запис про право власності від 24.07.2024 № 56091558, внесений державним реєстратором Валківської міської ради Харківської області Шевченко О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74382596 від 01.08.2024 11:17:44).

Інших речових прав щодо вказаної земельної ділянки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Оскільки спірна земельна ділянка не може перебувати у комунальній власності, то наведена прокурором реєстрація речового права комунальної власності на цю ділянку є незаконною, оскільки така реєстрація суперечить ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» й створює перешкоди для реалізації державою прав законного власника.

Таким чином, для забезпечення держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності за Коломацькою селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з одночасним припиненням прав та закриттям розділу.

Одночасно, для забезпечення держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки історико-культурного призначення, яка займає територію Городища «Коломак» і Могильник», необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, в тому числі, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності за Коломацькою селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663, з одночасним припиненням прав та закриттям розділу.

Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку.

Щодо повернення земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №924/820/21 викладено правовий висновок, про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до інших осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

З урахуванням викладеного, перебування земель історико-культурного призначення із розташованими на них пам`ятками археології у приватній власності та ведення на таких землях сільськогосподарської діяльності або іншої діяльності, що не відповідає їх дійсному цільовому призначенню, суперечить вищенаведеним положенням законодавства та може призвести до їх знищення.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології та не може перебувати в комунальній власності та в оренді, держава як її законний власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою в порядку ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, і як наслідок, зобов`язання повернути її державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації.

Відтак, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га, розташовану за межами населеного пункту на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області (Богодухівського району Харківської області)

Обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Виключність випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді, про яку йдеться в ст. 131-1 Конституції України, а також суспільний інтерес у цій справі підтверджується тим, що предметом її розгляду є спір про право щодо земельної ділянки державної власності історико-культурного призначення власності загальною площею 34,4349 га, що є частиною земель як основного національного багатства та перебуває під особливою охороною держави - об`єкта права власності із особливо суворими умовами його використання та збереження згідно діючого законодавства.

Обґрунтовуючи підстави представництва у суді інтересів держави в даному випадку, прокурор зазначав, що повернення державі земельних ділянок історико-культурного призначення, на яких знаходиться пам`ятка археології - Городище «Коломак» і могильник" беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, які полягають у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні особливо цінними землями історико-культурного призначення.

Предметом спірних правовідносин є протиправна зміна цільового призначення земель історико-культурного призначення, як об`єкту обмеженого в обороті та особливої охорони, протиправна втрата ними статусу державної власності та перехід в приватну власність та передача в оренду як земель, призначених для сільськогосподарського обробітку, що є грубим порушенням інтересів держави.

Отже, правовідносини із збереження та охорони пам`яток археології становлять державний, суспільний інтерес, землі, на яких розташована пам`ятка археології, не може перебувати у комунальній та приватній власності, та передаватись для потреб, які прямо загрожують схоронності та взагалі існуванню пам`ятки, такому суспільному інтересу не відповідає та порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні правових та організаційних основ охорони культурної спадщини у безпрецедентно складних умовах воєнного часу.

Державний інтерес у цій справі полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та археологічну пам`ятку, розташовану на ній, захист такого права шляхом повернення державі землі, що незаконно вибула з такої власності.

Враховуючи викладене, оскільки чинним законодавством передбачено, що землі, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до земель історико-культурного призначення та можуть перебувати тільки у державній власності, то повернення спірної земельної ділянки державі шляхом задоволення позову прокурора відповідає меті захисту інтересів держави щодо збереження культурної спадщини.

За таких обставин, звернення прокурора до суду в даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини, оскільки питання охорони об`єктів культурної спадщини, зокрема пам`яток археології, є не тільки обов`язком та інтересом держави, проте становить всесвітній, наднаціональний інтерес.

Разом з тим, ч. 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пунктом 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з Указом Президента України № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» передбачено вважати, що Харківська обласна державна адміністрація набуває статусу Харківської обласної військової адміністрації 24 лютого 2022 року.

Так само відповідно до розпорядження голови ХОДА №1В від 24.02.2022 Харківська обласна державна адміністрація набуває статусу Харківської обласної військової адміністрації 24 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 26 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Враховуючи викладене, на період дії воєнного стану в Україні, уповноваженим органом у правовідносинах щодо розпорядження землями історико-культурного призначення є Харківська обласна державна (військова) адміністрація.

Таким чином, передача спірної земельної ділянки в комунальну власність всупереч вимог закону порушує інтереси держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації як власника та розпорядника земель історико-культурного призначення державної форми власності.

Конституційний Суд України зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Враховуючи викладене, на теперішній час позитивний результат вирішення цієї справи є надважливим з метою забезпечення захисту прокурором інтересів держави, оскільки питання законності використання і збереження земель історико-культурного призначення державної власності в умовах збройної агресії РФ, забезпечення збереження культурної спадщини Харківської області як прифронтового регіону та нашої держави в цілому набуває надзвичайно критичного значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала правовий висновок за яким, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що цей орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати протягом розумного строку на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Харківською обласною прокуратурою до Харківської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист від 25.06.2024 № 55/106-3552вих-24 про надання інформації та копій документів, в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства при розпорядженні спірною земельною ділянкою та запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень.

Листом від 16.07.2024 № 05-25/1726 за дорученням Харківської обласної державної (військової) адміністрації Департамент культури і туризму повідомив, що Департамент вважає за доцільне вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури на захист інтересів держави, шляхом пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації. При цьому, будь-яких відомостей про намір вжиття відповідних заходів судового захисту інтересів держави станом на теперішній час, з урахуванням повідомлення прокурора про виявлені порушення вимог законодавства, не зазначено.

Отже, прокурором вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення уповноваженого органу про виявлені порушення законодавства.

Проте Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією заходи щодо захисту інтересів держави шляхом усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями державної власності історико-культурного призначення та їх повернення державі не вжито.

З викладеного вбачається, що уповноважений орган, будучи повідомленим та обізнаним про необхідність захисту інтересів держави та маючи відповідні повноваження, протягом розумного строку відповідні заходи не вжив, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

На виконання вимог абз. 4 ч. 4 ст. ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Харківською обласною прокуратурою повідомлено Харківську обласну державну (військову) адміністрацію листом від 13.05.2025 за №55-107-2644вих-25 про намір звернутися до суду з даним позовом.

З огляду на факт бездіяльності Харківської обласної військової (державної) адміністрації протягом тривалого часу, в даному випадку вбачається виключний випадок, передбачений ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і зазначений в рішенні КСУ від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025, на здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді поза межами кримінального провадження шляхом звернення до суду з даним позовом.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, сплачений Харківською обласною прокуратурою за подання позову до суду, покладається порівну на відповідачів.

Враховуючи те, що з 03.08.2026 до 12.08.2026 включно суддя Шатерніков М.І. перебував на лікарняному, тому повний текст рішення складено та його підписано судом після виходу судді на роботу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 13, 20, 53, 73, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.06.2018 №4100-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі у комунальну власність Коломацькій селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117) земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 площею 24,4321 га, розташованою за межами населених пунктів Коломацької селищної об`єднаної територіальної громади на території Коломацького району Харківської області.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за Коломацькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04398117) на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0663 площею 24,4321 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1520785763232; запис про право власності 27382715 від 31.07.2018 внесений державним реєстратором Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєвою З.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42411728 від 06.08.2018 19:38:05) з припиненням речових прав Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117) і закриттям розділу 1520785763232 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за Коломацькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04398117) на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2980613763232; запис про право власності 56091558 від 24.07.2024 внесений державним реєстратором Валківської міської ради Харківської області Шевченко О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74382596 від 01.08.2024 11:17:44) з припиненням речових прав Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117) і закриттям розділу 2980613763232 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5. Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, у тому числі права комунальної власності Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ 04398117)

6. Зобов`язати Коломацьку селищну раду (код ЄДРПОУ 04398117) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:02:000:0733 площею 12,7946 га, розташовану за межами населеного пункту на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області (Богодухівського району Харківської області).

7. Стягнути з Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (63101, Харківська область, Богодухівський район, смт Коломак, вул. Гетьмана І.Мазепи, 2; ідент. код 04398117) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 6056,00 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

8. Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9; ідент. код 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 6056,00 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

9. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "17" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков