Рішення № 139082075, 15.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3619/25

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Ройляну В.К. розглянувши справу

Запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", Київська обл., смт. Козин

про стягнення 623 634 грн. 26 коп.

Представники сторін:

позивача Тітова Т.С.;

відповідача Ключицький К.Л.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Центренерго про стягнення штрафних санкцій в розмірі 623 634 грн. 26 коп., з яких: 375 513 грн. 22 коп. інфляційні втрати та 248 121 грн. 04 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/862/22, від 10.12.2024 у справі 911/2033/23, які набрали законної сили та у справі № 911/703/25.

09.01.2026 представником відповідача через систему «Електронний суд» поданий відзив на позов, в якому проти позову заперечує повністю, оскільки вважає, що позивачем не надано жодних первинних документів, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем.

Оскільки позивач та відповідач є учасниками ринку електричної енергії, тому відповідач посилається на п.п. 14 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022, де зазначено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Також відповідач посилається на те, що він є підприємством критичної інфраструктури, основним видом діяльності якого є виробництво електроенергії та постачання тепла.

Унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, всі електростанції товариства неодноразово піддавались ракетним обстрілам, які призвели до повної зупинки виробництва та втрати 100% генеруючих потужностей, що зробило неможливим отримання доходів від господарської діяльності.

Товариство вживає всіх можливих заходів для відновлення функціонування ТЕС, наразі тривають капітальні ремонтні роботи та значну частину коштів товариство спрямовує саме на ці відновлювальні роботи.

Таким чином, занадто високі суми інфляційних нарахувань та 3 % річних, які можуть бути стягнуті за результатом розгляд даної справи, призведуть до наслідків у вигляді необхідності витрачання коштів на відновлення критичної інфраструктури,забезпечення безперервно електроживлення України, виплату заробітних плат співробітникам, а на оплату вказаних санкцій, що вплине на життєдіяльність та обороноздатність України.

Також представником відповідача подані додаткові письмові пояснення, в яких зазначає про те, що перевіривши арифметичну вірність розрахунку за вихідними даними позивача, слідує, що вони здійснені невірно, а тому відповідачем наданий контррозрахунок, із якого вбачається, що розмір інфляційних втрат складає 300 883 грн. 15 коп. та 248 121 грн. 04 коп. 3% річних.

16.01.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому вважає позицію відповідача необґрунтованою та безпідставною, оскільки відповідач помилково не враховує той факт, що в цій справі договірні правовідносини сторін трансформувалися у зобов`язальні, пов`язані зі стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Беручи до уваги, що виконання грошового зобов`язання відповідача, згідно рішення суду у справі № 911/862/22 неможливе, через включення боржника до переліку об`єктів великої приватизації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження», враховуючи природу грошей, що мають властивість знецінюватись, позивач має право на компенсацію від знецінювання грошових коштів та відновлення його майнових прав.

21.01.2026 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, в яких посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, в якій суд сформував правові позиції щодо застосування положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» до правовідносин учасників ринку електричної енергії після запровадження воєнного стану на території України, тобто починаючи з 24 лютого 2022 року.

Ухвалою суду від 18.02.2026 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.04.2026 до 15.05.2026 для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

15.05.2026 представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення, а також порядок оскарження відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 року у справі № 911/862/22 з відповідача на користь позивача стягнуто 18 750 348 грн. 00 коп. основної заборгованості та судові витрати в розмірі 281 255 грн. 22 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 року у справі № 911/862/22, а також рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2024 року у справі № 911/2033/23 - не виконані. Вчинення виконавчих дій щодо боржника зупинене Постановою головного державного виконавця Обухівського ВДВС від 25.10.2022 року на підставі п.12 ч.1. ст. 34, ст.35 ЗУ «Про виконавче провадження» через включення боржника до переліку об`єктів великої приватизації.

Відповідно до 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», згідно якого кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Також, п. 7.1 вказаної Постанови визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 375 513 грн. 22 коп. інфляційних втрат за період червень 2025, вересень-жовтень 2025 та 248 121 грн. 04 коп. 3 % річних за період з 18.06.2025 по 25.11.2025.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, що така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення збитків.

Норма, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежує права звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення питання про стягнення основного боргу.

Оскільки відповідач проти нарахованих сум штрафних санкцій заперечував, судом було здійснено власний перерахунок штрафних санкцій, у зв`язку з чим суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем нараховано 3 % річних за період з 18.06.2025 по 25.11.2025 року та розмір інфляційних втрат нараховано на суму заборгованості за період червень 2025 та вересень-жовтень 2025 року на суму основної заборгованості 18 750 348 грн. 00 коп., розмір якої встановлений рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 року у справі № 911/862/22 та яка на день розгляду справи не сплачена відповідачем.

Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику дефляція, то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2023 № 1078 (постанова Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 910/5349/22).

Тобто, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду не було включено до розрахунку період дефляції за липень та серпень 2025 року, а тому розрахунок інфляційних втрат зроблений невірно.

Зробивши власний перерахунок, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат складає 300 883 грн. 15 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частко, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 300 883 грн. 15 коп. інфляційних втрати та 248 121 грн. 04 коп. 3% річних.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин,вул. Рудиківська, буд. 49, код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, 3А, код 42601505) 300 883 (триста тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 15 коп.інфляційних втрат, 248 121 (двісті сорок вісім тисяч сто двадцять одну) грн. 04 коп. 3 % річних та 7 483 (сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 61 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 19.08.2026 року.

Суддя Л.Я. Мальована