Рішення № 139082074, 30.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/454/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Раптор Інжинірінг»,

м. Вишгород Київської області,

про стягнення 21 011 863,90 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Раптор Інжинірінг»,

м. Вишгород Київської області,

до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ,

про визнання недійсним підпункту 4 пункту 7.2 Державного контракту №24-506-VDK-25 від 15.05.2025,

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: Меркуш О.В, адвокат, довіреність №113-Д від 10.03.2026;

від відповідача: Пономаренко К.П., адвокат, ордер серії АІ №2140504 від 04.02.2026;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ (далі по тексту ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель») 19.02.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Раптор Інжиніринг», м. Вишгород Київської області (далі по тексту ТОВ «Раптор Інжиніринг»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 21 011 863,90 грн. за Державним контрактом на виготовлення та поставку (закупівлю) безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня від 15.05.2025 №24-506-VDK-25, з яких

10 140 916,69 грн. пені відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 Контракту в розмірі 0,1% в день від вартості товару, щодо якого допущено прострочення поставки;

5 703 247,20 грн. штрафу відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 Контракту в розмірі 7% від вартості товару, щодо якого допущено прострочення, за прострочення поставки понад 30 днів;

5 167 700,02 грн. процентів за користування коштами попередньої оплати відповідно до підпункту 4 пункту 7.2 Контракту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня порушення строку поставки до для фактичного виконання зобов`язання,

судові витрати покласти на ТОВ «Раптор Інжиніринг».

Позов обґрунтований тим, що між сторонами був укладений Державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня від 15.05.2025 №24-506-VDK-25, за яким відповідач мав обов`язок поставити позивачу товар загальною вартістю 81 474 960,00 грн.

Позивач твердить, що відповідач прострочив строк поставки товару, що відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 Контракту є підставою для нарахування та стягнення пені та штрафу за прострочення поставки товару.

Крім того, за платіжною інструкцією від 17.06.2025 позивач здійснив передоплату в розмірі 60% вартості товару в сумі 48 884 976,00 грн. Підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту сторони передбачили, що за умови здійснення позивачем попередньої оплати, прострочення поставки товару має наслідком також сплату в порядку ст.ст. 536, 693 ЦК України процентів за користування коштами попередньої оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з дня прострочення виконання і до дня фактичної поставки. Тож за твердженням позивача, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо поставки товару, з відповідача на користь позивача належать до стягнення пеня, штраф та проценти за користування коштами попередньої оплати.

Також у позовній заяві позивач просив суд здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2026 відкрито провадження у справі №911/454/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.03.2026, клопотання позивача задоволено, постановлено розгляд справи №911/454/26 здійснювати у закритих судових засіданнях.

12.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати у повному обсязі та зменшити розмір штрафних санкцій на 99% на підставі клопотання відповідача, долученого до відзиву.

Відповідач твердить, що укладенню Державного контракту передувала переддоговірна робота, яка полягала в узгодженні обсягу та ціни товару.

Листом від 04.04.2025 позивач звернувся до відповідача з пропозицією розглянути можливість зниження ціни продукції та розміру попередньої оплати. Відповідач, врахувавши важливість товару для ЗСУ, прийняв рішення про зменшення ціни більш ніж на 26% у порівнянні із очікуваною вартістю, визначеною у висновку експерта Київського НДІСЕ за результатами проведення товарознавчого дослідження від 23.04.2025. Також відповідач погодився на зменшення попередньої оплати шляхом збільшення фінансування проекту за рахунок власних обігових коштів.

Відповідач не є вільним у виборі контрагента та визначенні умов договору, оскільки замовником є МО України та його підприємства, які займають домінуюче становище на ринку та диктують свої умови договорів, які укладаються на основі типових, що призводить до мінімальної прибутковості діяльності.

Відповідач твердить про здійснення попередньої оплати за 5 робочих днів до запланованої дати поставки першої партії без урахування 30-денного циклу серійного виробництва. Відповідач твердить, що попередня оплати невідкладно була перерахована компанії постачальнику комплектуючих.

Усвідомлюючи неможливість поставити товар у строки, передбачені договором, відповідач звертався до позивача з листом від 18.06.2025 з проханням укладення додаткової угоди про продовження строків поставки, яке було відповідачем відхилено. Тож відповідач в порядку ст. 613 ЦК України посилається на прострочення кредитора.

Також відповідач твердить, що позивач своїми діями порушив принцип добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України), тоді як з боку відповідача не мало місця жодної недбалості чи зволікання.

Відповідач твердить, що незважаючи на перераховані труднощі, станом на дату подання позовної заяви в повному обсязі виконав свої зобов`язання з поставки.

Щодо нарахування процентів за користування коштами попередньої оплати, відповідач твердить, що відповідно до пункту 2.12 Контракту, розрахунки за товари можуть здійснюватися Службою державного замовника за погодженням з МО України шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 60% вартості ціни товару на строк до 25.08.2025 (кінцевий строк поставки, зазначений у специфікації) шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я відповідача в органі ДКС, з подальшим використанням коштів виключно на цілі, визначені Державним контрактом з наданням підтверджуючих документів. Вказаний порядок виключає нецільове користування кошами попередньої оплати, тож відсутній факт користування грошовими коштами, оскільки відповідач у найкоротші строки перерахував їх іноземному постачальнику.

Відповідач твердить, що передбачена у підпункті 4 пункту 7.2 Контракту відповідальність у вигляді сплати процентів за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від дати порушення строку поставки до дня виконання відповідачем обов`язку щодо поставки по своїй суті є пенею, розмір якої є не визначеним. Адже прив`язка суми процентів до подвійної облікової ставки НБУ означає, що як станом на дату укладення контракту, так і в ході його виконання, відповідач був позбавлений можливості бути обізнаним щодо обсягу своєї відповідальності у разі прострочення строку поставки товару. Невизначеність розміру процентів за користування коштами попередньої оплати, на думку відповідача, свідчить про несправедливість такої умови. Також відповідач, посилаючись на позицію постанови Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, твердить, що стягнення коштів у вигляді процентів за користування коштами у разі порушення зобов`язання, по своїй суті є пенею, а стягнення таких процентів означатиме подвійність притягнення відповідача як боржника до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

У доданому до відзиву клопотанні від 12.03.2026 про зменшення штрафних санкцій, відповідач, посилаючись на ст. 551 ЦК України та практику її застосування Верховним Судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанови Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 13.02.2024 у справі №911/2269/22, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 14.02.2024 у справі №910/3015/23 від 13.02.2025 у справі №918/323/24 від 16.12.2025 у справі №910/15255/24) твердить, що господарські санкції спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань, і не можуть розглядатися кредитором як засіб отримання доходів. Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки, або що таких наслідків зазнали інші учасники господарських відносин.

Відповідач станом на дату подання позовної заяви в повному обсязі виконав свої договірні зобов`язання; під час виконання Державного контракту у відповідача виникли об`єктивні причини, що призвели до порушення строку поставки. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач робив все можливе для здійснення вчасної поставки виробів.

Відповідач твердить, що попри скрутне фінансове становище продовжує виконувати термінові замовлення по виробництву БПЛА для потреб ЗСУ. Відповідач твердить, що за результатами 2025 року отримав 312,3 тис. грн. прибутку, що становить незначну суму у порівнянні із заявленими штрафними санкціями. При цьому обігові кошти відповідача спрямовуються на закупівлю комплектуючих для виробництва БПЛА. Арешт рахунків призведе до втрати можливості подальшого виконання своїх зобов`язань за діючими контрактами. Стягнення надмірних санкцій демотивує виробника та сповільнює темпи інновацій.

Відповідач твердить про неспівмірність заявлених санкцій, позаяк заявлена ціна позову у 5 разів більша прибутку відповідача. Відповідач також твердить, що є підприємством, критично важливим для функціонування економіки та забезпеченні життєдіяльності населення, оскільки є національним виробником БпЛА та Безпілотних авіаційних комплексів; діяльність відповідача має велике значення для оборони України, позаяк відповідач є розробником та виробником наукомісткої військової техніки, а втрата спеціалістів або зупинка ліній збору створить пряму загрозу виконанню бойових завдань.

Також відповідач твердить про добросовісність своєї поведінки, оскільки незважаючи на поведінку позивача, орендує додаткові площі та поступово збільшує обсяги виробництва, а також кількість працівників, та запроваджує двозмінну роботу.

12.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав зустрічну позовну заяву до відповідача ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель», у якій просить суд визнати недійсним підпункт 4 пункту 7.2 Державного контракту на закупівлю товарів для потреб безпеки і оборони №24-506- VDK-25 від 15.05.2025, укладеного між ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» та ТОВ «Раптор Інжиніринг».

Мотиви зустрічного позову повторюють мотиви заперечень відповідача проти стягнення сум процентів за користування чужими грошовими коштами, викладені у відзиві.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що визначена у підпункті 4 пункту 7.2 Державного контракту відповідальність у випадку порушення строку поставки товару у вигляді сплати процентів за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки ЕБУ від дня порушення строку поставки до дня виконання зобов`язання з поставки, по своїй суті є пенею, розмір якої є невизначеним.

Також позивач за зустрічним позовом твердить про створення вказаним пунктом дисбалансу у правах та обов`язках сторін, та порушення принципу добросовісності; посилається на необхідність застосування принципу contra proferentem, згідно до якого слова договору мають тлумачитися проти того, хто їх написав.

Також відповідач, посилаючись на те, що підпунктом 1 пункту 7.2 передбачена пеня за прострочення поставки, твердить про подвійну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Ухвалою від 16.03.2026 відкрито провадження за зустрічним позовом ТОВ «Раптор Інжиніринг», вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою від 23.03.2026 відкладено підготовче судове засідання у справі на 20.04.2026.

10.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач твердить, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі двостороннього Контракту, укладеного за повного розуміння його змісту, правових підстав та юридичних наслідків на основі свободи договору відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України.

Контракт укладено з метою забезпечення відсічі збройної агресії рф проти України. Відповідно до пункту 4.1 Контракту, виконавець зобов`язався поставити товар згідно з умовами контракту, при цьому факт прострочення поставки відповідач не заперечує.

За умовами пункту 2.12 Контракту, здійснення попередньої оплати у розмірі до 60% від вартості є правом позивача, яке реалізується за погодженням із МО України та за умови наявності бюджетних асигнувань.

Позивач відхиляє посилання відповідача на прострочення попередньої оплати, оскільки вона була здійснена відповідно до права позивача та у строк, встановлений контрактом (протягом 15 банківських днів після прийняття рішення державним замовником щодо здійснення попередньої оплати). При цьому прострочення поставки по різним партіям становить від 111 до 142 календарних днів, що виключає будь-який причино-наслідковий зв`язок із здійсненням передоплати.

Позивач також відхиляє посилання відповідача на необхідність продовження строку поставки на термін, необхідний для завершення виробничого циклу, оскільки сторони погодили у Контракті порядок продовження строків поставки та врегулювали порядок дій. Так пунктом 13.11 Контракту було передбачено можливість продовження строку виконання зобов`язань з поставки у разі істотної зміни обставин, підтвердженням якої є висновок про істотну зміну обставин, що видається ТПП України.

Також позивач твердить про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій. Предметом контракту є постачання товарів оборонного призначення, які мають критично важливе значення для національної безпеки та обороноздатності України. Будь-яка затримка у постачанні таких товарів може призводити до тяжких наслідків.

Посилаючись на правову позицію постанов Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/21, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21, відповідач твердить, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин та не допускати фактичного звільнення від сплати штрафних санкцій, а зменшення штрафу та пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як заходу цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Невідворотність відповідальності за невиконання зобов`язань позивач вважає умовою для забезпечення справедливих та рівних відносин між сторонами. Укладені в умовах правового режиму воєнного стану контракти повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, що пов`язана із недотриманням їх умов.

Щодо процентів за користування коштами, позивач, посилаючись на правову позицію постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, твердить що вказані проценти, на відміну від неустойки, виступають способом захисту прав та інтересів покупця, який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої оплати, набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

З моменту передання попередньої оплати позивач стає кредитором відповідача, який правомірно розраховує на отримання товару у строк, погоджений сторонами у Контракті. У зв`язку з відсутністю такої поставки позивач набув право на отримання передбачених договором процентів за користування коштами попередньої оплати, що відповідає положенням ст.ст. 536, 693 ЦК України.

13.04.2026 від представника ДР МОУ «Агенція оборонних закупівель» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якій відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволення вимог позивача за зустрічним позовом у повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом твердить, що Контракт укладений з метою забезпечення відсічі й стримування збройної агресії рф проти України. загальна вартість товару за Контрактом становить 81 474 960,00 грн.

У відповідності до пункту 2.12 Контракту, Агенція здійснила передоплату у розмірі 60% від ціни товару у сумі 48 884 976,00 грн. за платіжною інструкцією від 17.06.2026 №2485.

За пунктом 4.1 Контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно із умовами контракту не пізніше строку, визначеному у специфікації. Відповідач вказаної умови належним чином не виконав, поставивши партії товару із простроченням.

У зв`язку із здійсненням поставки Агенція здійснила повну оплату вартості товару у загальній сумі 32 589 984,00 грн. за платіжними інструкціями від 23.12.2025 №9603, №9604, №9605. Тобто факт прострочення поставки відповідач вважає доведеним належними доказами.

Відповідач за зустрічним позовом твердить, що частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Згідно із положеннями ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, передбачені оспорюваним підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту проценти та пеня є принципово різними правовими категоріями, що мають різну правову природу.

Посилаючись на правову позицію постанови Верховного Суду від 12.03.2026 у справі №910/6742/25, відповідач за зустрічним позовом не погоджується з тим, що визначення розміру процентів за користування коштами подвійною обліковою ставкою НБУ є незрозумілим та неприйнятним, позаяк виходячи із положень ст.ст. 1054, 1048 ЦК України можливість застосування облікової ставки НБУ для визначення розміру відсотків передбачена законом.

Відповідач за зустрічним позовом твердить про те, що Агенція наділена повноваженнями МО України (наказ МОУ №449 від 04.08.2023) на виконання завдань служби державного замовника у сфері оборони відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі», а також Постановою КМУ №494 від 16.05.2023 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель службою державного замовника», яким затверджено Порядок використання Агенцією коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення. Відповідно до пунктів 1.2, 2.2 Статуту, Агенція уповноважена на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, забезпечення потреб ЗСУ та МО України. Посилаючись на позицію постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, відповідач за зустрічним позовом твердить, що невиконання чи порушення строків виконання умов Державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та репутацію Агенції як державного підприємства МО України.

У підготовчому судовому засіданні 20.04.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 18.05.2026, про що повідомив присутніх представників обох сторін особисто під розпис.

12.05.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Раптор Інжиніринг» подала заперечення на відповідь на відзив (на первісний позов).

13.05.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Раптор Інжиніринг» подала відповідь на відзив (на зустрічний позов).

Ухвалою від 18.05.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.06.2026.

07.06.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача ТОВ «Раптор Інжиніринг» подала письмові пояснення, у яких наголошує, що умова підпункту 4 пункту 7.2 Контракту визначена саме у контексті «видів порушень та санкцій за них». У підпункті 1 пункту 7.2 йдеться про те, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення. Так і у підпункті 4 пункту 7.2 йдеться про санкцію за одне й те саме порушення, оскільки вказано про те, що у разі порушення виконавцем строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець сплачує замовнику проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Відповідач, посилаючись на висновок постанови Верховного Суду віл 16.01.2025 у справі №916/828/24, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, твердить, що для договірної практики сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита у тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення визначеного заходу відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції.

В судовому засіданні 08.06.2026 розпочато розгляд справи по суті та в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 30.06.2026, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

В судове засідання 30.06.2026 з`явились представники обох сторін, яків надали суду свої пояснення.

Розглянувши позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Раптор Інжиніринг» про стягнення 21 011 863,90 грн., та зустрічний позов ТОВ «Раптор Інжиніринг» до ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» про визнання ндійсним підпункту 4 пункту 7.2 Державного контракту №24-506-VDK-25 від 15.05.2025, вислухавши пояснення представників, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

І. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Вказаний принцип свободи договору у тому числі полягає у тому, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд за виключенням прямої законодавчої заборони та прямого законодавчого імперативу.

Відповідно до ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава бере участь у діяльності створених нею юридичних осіб приватного права на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до власного Статуту, ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Підприємство уповноважено на здійснення закупівель та укладення державних контрактів на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони; визначено одержувачем бюджетних коштів відповідно до законодавства.

15.05.2025 між ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» (замовник) та ТОВ «Раптор Інжиніринг» (виконавець) був укладений Державний контракт №24-506-VDK-25 на виготовлення та поставку (закупівлю) безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня (далі Контракт), за умовами якого:

- виконавець зобов`язується виготовити та поставити замовнику товари оборонного призначення, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, визначених цим контрактом (п.1.1);

- вартість товару зафіксована сторонами у Специфікації (п.2.1);

- загальна ціна договору становить 81 474 960,00 грн. Операції за контрактом звільняються від оподаткування ПДВ (п. 2.4);

- обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання визначаються шляхом укладення додаткової угоди за умови надання виконавцем замовнику позитивного висновку військового представництва (п. 2.5).

- істотні умови контракту не можуть змінюватися після його укладення до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених законодавством (п.2.6);

- кінцевий розрахунок проводиться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після надання виконавцем замовнику рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами Акт приймання-передачі товару, видаткова накладна, сертифікат якості (відповідності) товару та документів, зазначених у пункті 2.10 контракту (п.2.9). Замовник має право на відстрочку платежу без застосування до нього будь-яких штрафних санкцій, у разі затримки та/або відсутності бюджетного фінансування, до отримання такого фінансування (п. 2.11.1);

- відповідно до вимог абзацу 2 пункту 13 Порядку здійснення закупівлі безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їх складових частин, затвердженого постановою КМУ від 11.11.2022 №1275, абзацу 3 пункту 5 постанови КМУ від 16.05.2023 №494 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель службою державного замовника» розрахунки за товар можуть здійснюватися Службою державного замовника за погодженням із МО України шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 60% від вартості товару за специфікацією на строк до 25.08.2025 (кінцевий строк поставки) на підставі рахунку, наданого виконавцем, протягом 15 банківських днів після прийняття замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем, за умови наявності бюджетних асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я виконавця в органі ДКС із подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені контрактом, з наданням підтверджуючих документів (п. 2.12);

- виконавець зобов`язаний поставити товар згідно із умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації (п.4.1). В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної у специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 13 контракту (п. 4.2).

- види порушень та санкції за них (пункт 7.2):

1) у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пені у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості;

4) у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов`язку щодо поставки товару;

- відповідно до положень ст. 259 ЦК України сторони домовились, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 3 роки (п. 7.4);

- сторони дійшли згоди, що замовником виконавцю не сплачуються штрафні санкції (штраф, пеня), не відшкодовуються збитки, а також витрати на професійну правову допомогу (у випадку вирішення спору у судовому порядку) (п.7.8);

- сторони дійшли згоди, що виконавець не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (п.7.9);

- контракт набирає чинності з дати укладення додаткової угоди про взяття бюджетних зобов`язань та діє до 30.10.2025, а в частині виконання гарантійних зобов`язань до повного виконання. Додаткова угода укладається за умови надання виконавцем замовнику позитивного висновку військового представництва (п. 11.1);

- додаткові угоди та додатки до контракту мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками сторін (14.3);

- обмін документами повинен здійснюватися особисто представниками, рекомендованими листами, або за допомогою кур`єрської служби. При листуванні обов`язково зазначається номер, за яким він зареєстрований у замовника (14.4).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до Висновку експерта Київського НДІ Судових експертиз МЮ України за результатами проведення товарознавчого дослідження від 23.04.2025 №3821/25-24, очікувана вартість безпілотної системи «Комплекс безпілотний авіаційний «Світловод 20-О» може складати від 7 400 000,00 грн. до 7 800 000,00 грн.

Додатком 1 до Контракту сторони уклали специфікацію, відповідно до якої до поставки належав Безпілотний авіаційний комплекс Світловод 20-О (далі БпАК) за ціною 5 431 664,00 грн./од., загалом у кількості 15 одиниць загальною вартістю 81 474 960,00 грн.:

4 шт. до 25.06.2025, 5 шт. до 25.07.2025, 6 шт. до 25.08.2025.

Із супровідним листом від 04.06.2025 №1034/1680 військове представництво МО України надало сторонам Висновок 2461 щодо спроможності ТОВ «Раптор Інжиніринг» здійснювати виготовлення безпілотних авіаційних комплексів «Світловод 20-О» та своєчасно погасити надану попередню оплату (аванс) станом на 03.06.2025. У вказаному висновку зазначено, що станом на 03.06.2025 ТОВ «Раптор Інжиніринг» спроможне виготовити заявлені обсяги безпілотних авіаційних комплексів «Світловод 20-О» різних модифікацій у 2025 році та своєчасно погасити надану попередню оплату, проте існують ризики, що можуть вплинути на своєчасне виконання робіт, а саме: недостатня кількість обігових коштів для виконання замовлення (залежність від попереднього авансування); комплектуючі для виробництва постачаються з-за кордону; наявність кооперації з підприємствами, які знаходяться за кордоном.

06.06.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Контракту, відповідно до якої сторони визначили обсяг фінансування та бюджеті зобов`язання за контрактом у 2025 році 81 474 960,00 грн., та виклали у новій редакції Специфікацію.

Листом від 29.05.2025 №29052025-2 ТОВ «Раптор Інжиніринг» звернувся до ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» із проханням здійснити передоплату у розмірі 60% та надало Рахунок на оплату №15 від 29.05.2025.

Платіжною інструкцією №2485 від 17.06.2025 на суму 48 884 976,00 грн. позивач (замовник) сплатив відповідачу (виконавцю) передоплату згідно контракту в розмірі 60% на підставі виставленого рахунку №15 від 06.06.2025.

ТОВ «Раптор Інжиніринг» звертався до ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель із листом від 18.06.2025 №18062025-3, у якому повідомляв замовника про залежність договорів від попереднього фінансування, вказував, що сума попередньої оплати надійшла на казначейський рахунок 17.06.2025, тобто за 5 робочих днів до дати першої поставки, зазначав, що для купівлі комплектуючих кошти попередньої оплати перераховуються на рахунок іноземних виробників, звертав увагу на тривалість циклу серійного виробництва 1 місяць та повідомляв, що перше відвантаження товару можливе у строк 37 календарних днів після зарахування попередньої оплати. За таких обставин виконавець пропонував перенесення строків поставки, із додаванням до листа проекту відповідної додаткової угоди.

21.08.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Контракту, у якій серед іншого виклали у новій редакції пункти 1.4, 2.7, розділ 3 контракту (порядок та умови поставки), пункти 7.1, 7.3 контракту. Строки поставки перенесені не були.

26.09.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Контракту, у якій сторони встановили, що контракт набирає чинності з дати укладення додаткової угоди про взяття бюджетних зобов`язань та діє до 31.12.2025, а в частині гарантійних зобов`язань до повного їх виконання, а також виклали у новій редакції Специфікацію (додаток №1 до контракту).

За видатковою накладною №59 від 30.10.2025 та Актом №59-38Б2926 приймання-передачі товару відповідач поставив, а позивач прийняв 4 шт БпАК вартістю 21 726 656,00 грн. Прострочення поставки становить більше 30 днів з 26.06.2025 до 29.10.2025.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 28.11.2025 №11/2-22039, у якій, посилаючись на пункти 4.1, 7.2 Контракту, просив належним чином виконати умови Державного контракту та сплатити санкції в сумі 19 473 214,86 грн. за прострочення поставки протягом п`яти робочих днів з моменту отримання претензії. В якості доказу направлення вказаної претензії позивач надає роздруківку системи електронного документообігу. Разом із тим, суд звертає увагу на зміст пункту 14.4 Контракту, відповідно до якого обмін документами, пов`язаними з виконанням, зміною або розірванням Контракту, повинен здійснюватися особисто представниками сторін, рекомендованими листами або за допомогою кур`єрської служби. Разом із тим, матеріали справи містять відповідь на претензію, у якій відповідач вважає, що вимоги претензії не підлягають задоволенню.

За видатковою накладною №65 від 02.12.2025 та Актом №65-38Б3231 приймання-передачі товару відповідач поставив, а позивач прийняв 1 шт БпАК вартістю 5 431 664,00 грн. Прострочення поставки становить з 26.07.2025 до 01.12.2025.

За видатковою накладною №67 від 15.12.2025 та Актом №67-38Б3457 приймання-передачі товару відповідач поставив, а позивач прийняв 10 шт БпАК вартістю 54 316 640,00 грн. Прострочення поставки 4 комплексів становить з 26.07.2025 по 14.12.2025 та прострочення поставки 6 комплексів становить з 26.08.2025 до 14.12.2025.

ТОВ «Раптор Інжинринг» виставив рахунок на оплату №67 від 15.12.2025 на остаточний розрахунок за поставлений товар на суму 32 589 984,00 грн.

Позивач (замовник) здійснив розрахунок за поставлений товар, а саме сплатив за платіжними інструкціями від 23.12.2025: №9603 суму 8 690 662,40 грн.; №9604 суму 2 172 665,60 грн.; №9605 суму 21 726 656,00 грн. Платежі проведені банком 24.12.2025.

За таких обставин, суд встановив, що товар, передбачений контрактом, був поставлений та оплачений.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується поставка товару за Контрактом із простроченням.

Крім того, за змістом ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання після отримання товарів, робіт і послуг.

Авансування товарів, робіт послуг можливе лише у випадках, встановлених Постановою КМ України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти». Пунктом 1 вказаної Постанови у редакції, чинній станом на дату укладення контракту, було передбачено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг за поточними видатками - на строк не більше трьох місяців. Пунктом 6 вказаної Постанови було рекомендовано розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів укладати договори про закупівлю товарів, робіт і послуг, у яких повернення після закінчення строку, визначеного у договорі про закупівлю товарів, робіт і послуг, виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг невикористаних сум попередньої оплати та застосування штрафних санкцій у разі невчасного повернення таких коштів.

Пунктом 2.12 Контракту було передбачено можливість передоплати у розмірі 60% від вартості товару згідно специфікації на строк до 25.08.2025.

Тож вбачається також порушення відповідачем строку використання коштів попередньої оплати.

ІІ. Вимоги зустрічного позову про визнання недійсним підпункту 4 пункту 7.2 Контракту не належать до задоволення з огляду на таке.

Згідно із вимогами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (5).

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.12 Контракту передбачено проведення за погодженням із МО України попередньої оплати в розмірі до 60% на строк до 25.08.2025 протягом п`ятнадцяти банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем. Оспорюваним підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту встановлено, що у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строку поставки товару за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня порушення строку поставки до дня виконання обов`язку щодо поставки товару.

Твердження відповідача про те, що передбачені підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту проценти є пенею є помилковими. Вказані проценти за правовим змістом є платою за користування коштами передоплати та відповідають нормам ст.ст. 536, 693 ЦК України. При цьому суд звертає увагу на те, що законом передбачено можливість встановлення договором процентів за користування коштами попередньої оплати на всю її суму з моменту отримання. Відповідно до умов контракту, вказані проценти нараховуються не на всю суму передоплати, а лише на її частину в розмірі вартості простроченого товару.

Посилання відповідача на те, що визначення розміру процентів подвійною обліковою ставкою НБУ свідчить про те, що сторонами не узгоджено у договорі розмір процентів, позаяк розмір ставки НБУ на момент можливого прострочення виконання зобов`язання з поставки не був відомий ні позивачу, ні відповідачу, суд відхиляє.

Облікова ставка НБУ є одним з основних та універсальних монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів (ст. 1 Закону України «Про Національний Банк України»).

Облікова (ключова) ставка Національного банку є основним інструментом грошово-кредитної політики, за допомогою якого Національний банк досягає її цілей. Облікова ставка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці. Облікова ставка встановлюється на основі підготовлених Національним банком комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку. Рішення щодо розміру облікової ставки затверджується Правлінням Національного банку на черговому або позачерговому засіданні з питань монетарної політики після обговорення на засіданні Комітету з монетарної політики. Національний банк оприлюднює розмір облікової ставки на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку (розділ ІІІ Положення про процентну політику Національного банку України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 21.04.2016 №277).

Нормами ст. 536, 693 ЦК України встановлено, що розмір процентів встановлюється договором. Позаяк відомості про розмір ставки НБУ є загальнодоступними, чіткими, недвозначними та зрозумілими для всіх учасників товарно-грошових правовідносин, визначення розміру процентів подвійною обліковою ставкою НБУ не суперечить нормам зобов`язального права та не перетворює вказані проценти на пеню.

Суд звертає увагу сторін на позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, відповідно до якої з огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №149/1499/18.

Виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у статті 536, частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення.

Суд також звертає увагу на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.03.2026 в аналогічній справі №910/6742/25, у якій зазначено таке:

«Відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У спірному підпункті 5 пункту 7.2. контракту розмір процентів за користування коштами попередньої оплати визначений сторонами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки товару до дня виконання Виконавцем обов`язку щодо поставки товару.

Отже, визначений в спірному підпункті 5 пункту 7.2. контракту спосіб обчислення процентів за користування коштами попередньої оплати, а саме: від дня порушення строку поставки товару до дня виконання Виконавцем обов`язку щодо поставки товару, не суперечить частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, а навпаки узгоджується з положеннями цієї норми права, є проявом волевиявлення сторін правочину на визначення саме такого способу обчислення процентів.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що норма, закріплена у частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, щодо нарахування процентів на суму попередньої оплати має відсильний характер до положень статті 536 Цивільного кодексу України, згідно з частиною другою якої розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови, договір купівлі-продажу (поставки), умови якого передбачають здійснення покупцем попередньої оплати товару, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 Цивільного кодексу України. У такому випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики).

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що гроші за кредитним договором (сума позики (кредиту)) є особливим видом товару, який передається позичальнику у власність на умовах повернення та платності. Користування грошима, як особливим видом товару, має ціну, яка, як правило, вимірюється обліковими ставками відповідних фінансових систем чи індексами.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, можливість застосування облікової ставки НБУ для визначення розміру відсотків за користування позикою (кредитом) передбачена законом.»

Таким чином, у даному випадку обставини, які відповідно до закону були б підставою для визнання оспорюваного підпункту 4 пункту 7.2 Державного контракту від 15.05.2025 №24-506-VDK-25 недійсним відсутні, відповідно зустрічний позов ТОВ «Раптор Інжиніринг» не належить до задоволення.

ІІІ. Щодо вимог первісного позову суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Контракту сторонами передбачено санкції за порушення строків поставки, а саме підпунктом 1 встановлено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 10 140 916,69 грн. пені та штраф у сумі 5 703 247,20 грн.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку позивача пені та штрафу в межах заявленого позивачем періоду встановив, що розрахунок виконано арифметично вірно та у відповідності до вимог закону та умов Контракту.

При цьому одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі, що не суперечить положенням чинного законодавства.

Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина» відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов`язальних відносинах.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 5 167 700,02 грн. процентів за користування коштами попередньої оплати.

Підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту встановлено, що у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строку поставки товару за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня порушення строку поставки до дня виконання обов`язку щодо поставки товару.

Згідно до частин 2 та 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений.

Враховуючи, що позивач сплатив відповідачу попередню оплату в розмірі 60% вартості договору, сторони вступили у відносини товарного кредиту, з матеріалів справи вбачається прострочення поставки товару та прострочення строку використання авансу, суд погоджується з наявністю у позивача права на стягнення з відовідача встановлених Контрактом процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд перевірив розрахунок процентів позивача та встановив, що такий виконаний арифметично вірно відповідно до умов договору.

ІV. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, суд встановив таке.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Разом з тим, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Згідно з положеннями статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням установлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 27.02.2024 у справі №911/858/22).

Суд встановив, що Державний контракт відповідачем як виконавцем укладено у сфері оборонних закупівель, які координуються МО України, із державним комерційним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України, уповноваженим на здійснення закупівель та укладення державних контрактів на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони. З огляду на викладене, дискреція відповідача щодо визначення умов державного контракту є суттєво обмеженою.

Умови укладеного Державного контракту мають суттєвий дисбаланс щодо прав, інтересів та відповідальності його сторін. Зокрема пунктом 2.11.1 замовнику надано право на відстрочку платежу без застосування до нього штрафних санкцій у разі затримки та/або відсутності фінансування; пунктом 2.12 передбачено право замовника здійснити передоплату у розмірі до 60% від вартості товару; підпунктами 1, 5 пункту 6.1 замовнику надано право коригувати обсяг та номенклатуру товару та загальну ціну товару/контракту залежно від реального фінансування видатків; в односторонньому порядку зменшити обсяг бюджетних зобов`язань або анулювати їх через 5 календарних днів після письмового застереження, надісланого виконавцю. У пункті 7.8 вказано, що сторони дійшли згоди, що замовником виконавцю не сплачуються штрафні санкції (штраф, пеня), не відшкодовуються збитки, а також витрати на професійну правничу допомогу у випадку вирішення спорів в судовому порядку. Пунктом 7.9 сторони погодили, що виконавець не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 4 ст. 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який набрав чинності 28.02.2025, тобто був чинним на дату укладення Контракту, положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Вимога про стягнення з відповідача пені та штрафу, обґрунтована посиланням не на положення частини 2 ст. 231 ГК України, а на умову підпункту 1 пункту 7.2 укладеного сторонами Контракту, який є чинним. Вказаний пункт формально відповідає чинному законодавству, оскільки відсутня імперативна норма, яка б забороняла учасникам договірних правовідносин передбачати у договорі штраф за порушення строків виконання зобов`язання в розмірі 7 відсотків вартості товарів.

Разом із тим, викладені обставини в сукупності свідчать про те, що застосовані у Контракті штрафні санкції створюють надмірний та непропорційний тягар для відповідача, який є виробником БПЛА, необхідних для підтримання обороноздатності країни в умовах триваючої повномасштабної війни.

Передбачений Контрактом набір санкцій та порядок їх застосування свідчить про те, що вони не виконують стимулюючої функції, і не відповідають меті контракту, яка визначена як забезпечення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цінності, обмеження конституційних прав і свобод людини.

Відповідно до довідки ТППУ від 09.06.2025 №1503/08.0-7.3, ТОВ «Раптор Інжиніринг» є єдиним вітчизняним виробником і постачальником безпілотних авіаційних комплексів «Світловод 20-О» за власними технічними умовами.

Вказаній меті у більшій мірі відповідає фінансова стабільність виробника критично важливої продукції, розширення виробництва, збільшення асортименту, а не створення фінансових перешкод у спосіб застосування штрафних санкцій, які у сукупності в рази перевищують фінансовий результат від виконання контракту.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові, підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Також суд враховує, що відповідно до абзацу другого пункту 13 Порядку здійснення закупівлі безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їх складових частин, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275, і на який посилається позивач, в редакції, чинній станом на дату укладення Контракту, було встановлено, що у державних контрактах (договорах) на виготовлення і поставку безпілотних систем та/або засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня (їх складових частин) може передбачатися попередня оплата в обсягах до 70 відсотків їх вартості на строк не більш як 12 місяців. Розмір і строк попередньої оплати товарів у зазначених межах визначаються з урахуванням необхідності, що обґрунтовується, зокрема, циклом виробництва товару. Крім того, абзацом четвертим пункту 1 Постанови КМ України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» в редакції, яка була чинною станом на дату укладення Контракту, було передбачено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави на строк не більше 24 місяців.

У даному випадку пунктом 2.12 Контракту передбачено здійснення передоплати до 60% від вартості товару за специфікацією за рішенням державного замовника і на строк до 25.08.2025 (тобто на три місяці і десять днів від дати укладення контракту).

Формально вказана умова відповідає наведеним нормативним актам, оскільки дотримано граничний розмір (до 70%) та граничний строк передплати (до 12 місяців).

Разом із тим, суд погоджується, що умови Контракту щодо передоплати, які не враховують необхідності закупки комплектуючих з-за кордону та тривалість циклу виробництва товару, завідомо ставлять виконавця в умови, за яких виконання поставок у строк, передбачений специфікацією, суттєво ускладнений.

Крім того, вирішуючи питання зменшення неустойки, суд враховує, що ціна за одиницю товару у Контракті (5 431 664,00 грн. за одиницю) суттєво зменшена у порівнянні із визначеною Висновком експерта від 23.04.2025 №3821/25-54 очікуваною вартістю (від 7 400 000,00 грн. до 7 800 000,00 грн.).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 85 %.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє первісний позов ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Раптор Інжиніринг» 1 521 137,50,19 грн. пені, 855 487,08 грн. штрафу та 5 167 700,02 грн. процентів за користування коштами попередньої оплати.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправомірних дій відповідача, який своєчасно та в повному обсязі не здійснив поставку товару за Державним контрактом, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача за первісним позовом відшкодування позивачу судового збору повністю, у тому числі пропорційно сумі, на яку розмір штрафних санкцій зменшено судом, а саме у сумі 252 142,37 грн.

Також суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Раптор Інжиніринг» до ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» про визнання недійсним підпункту 4 пункту 7.2 Контракту від 15.05.2025 №24-506-VDK-25.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб 3328 гривень.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ТОВ «Раптор Інжиніринг» за платіжною інструкцією №1134 від 12.03.2026 сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено законом, а саме без урахування понижуючого коефіцієнту 0,8.

Тож, у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову суд залишає за позивачем за зустрічним позовом ТОВ «Раптор Інжиніринг» витрати на оплату зустрічного позову судовим збором в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тож позивач за зустрічним позовом не позбавлений права вирішити питання про повернення зайво сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн. у спосіб подання відповідного клопотання.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Раптор Інжиніринг» (07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Лугова, буд. 36А, офіс 109/1, ідентифікаційний код 45531394)

на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 44725823)

1 521 137,50 грн. (один мільйон п`ятсот двадцять одну тисячу сто тридцять сім гривень п`ятдесят копійок) пені,

855 487,08 грн. (вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень вісім копійок) штрафу;

5 167 700,02 грн. (п`ять мільйонів сто шістдесят сім тисяч сімсот гривень дві копійки) процентів за користування коштами попередньої оплати;

252 142,37 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі сто сорок дві гривні тридцять сім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Раптор Інжиніринг» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 19.08.2026.

Суддя О.В. Конюх