Рішення № 139076237, 16.06.2025, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 235/5198/24

провадження № 2/208/1780/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шабельника Р.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4300848 від 11 червня 2021 року.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що 11 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4300848.

Відповідно до умов договору відповідачці було надано кредит у розмірі 8 000,00 грн.

Позивач посилається на те, що договір було укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, а волевиявлення відповідачки на укладення договору підтверджено використанням одноразового ідентифікатора.

За твердженням позивача, кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачці кредитні кошти.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору, на думку позивача, утворилася заборгованість.

Позивач також зазначив, що 04 лютого 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 04-02-02/2022 про відступлення права вимоги, за яким до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 4300848.

10 січня 2023 року, між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги, унаслідок чого, як зазначає позивач, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, які позивач просив стягнути, загальна сума заборгованості становить 26 381,15 грн., з яких:

8 000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту);

18 240,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; -128,00 грн. інфляційні збитки; -13,15 грн. три проценти річних.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки 3 028,00 грн. судового збору та 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково.

ОСОБА_1 не заперечувала проти наявності заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 8 000,00 грн., однак заперечила проти стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 18 240,00 грн., а також заперечила проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі.

На обґрунтування заперечень відповідачка послалася на те, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Збройних Силах України з 19 липня 2021 року.

Зокрема, ОСОБА_2 19 липня 2021 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу у Збройних Силах України.

Відповідачка вважає, що як дружина військовослужбовця вона має право на пільгу, встановлену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з чим проценти за користування кредитом за відповідний період не підлягають нарахуванню та стягненню.

Також відповідачка заперечила проти стягнення 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що позивачем не доведено фактичний обсяг наданих адвокатських послуг саме у цій справі та їх вартість.

На думку відповідачки, з урахуванням наданих позивачем документів витрати на правничу допомогу можуть бути визначені в розмірі не більше 3 000,00 грн.

Ухвалою суду від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Морозова В.В., підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , заперечував щодо нарахування відсотків, підтримав позицію зазначену у відзиві.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 11 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4300848, за умовами якого відповідачці було надано кредит у розмірі 8 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав свій обов`язок щодо надання відповідачці кредитних коштів.

Відповідачка у відзиві фактично не заперечує отримання кредитних коштів та визнає заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи.

Отже, враховуючи визнання відповідачкою заборгованості за тілом кредиту, а також надані позивачем документи щодо укладення договору та надання кредитних коштів, суд вважає доведеним факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що право вимоги за договором № 4300848 спочатку було відступлено ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору № 04-02-02/2022 від 04 лютого 2022 року.

У подальшому право вимоги було відступлено ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 4300848.

Водночас суд не погоджується з позивачем щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачки 18 240,00 грн. процентів за користування кредитом.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 11 червня 2021 року, тоді як чоловік відповідачки ОСОБА_2 проходить військову службу з 19 липня 2021 року, що підтверджується витягом з наказу Міністерства оборони України від 19 липня 2021 року № 205, виданим командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 .

Крім того, відповідно до довідки від 17 березня 2025 року № 4388 солдат ОСОБА_2 у періоди з 01 січня 2025 року по 15 січня 2025 року, з 24 січня 2025 року по 31 січня 2025 року та з 08 лютого 2025 року по 28 лютого 2025 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах населених пунктів Ямпіль, Краматорського району Донецької області та н.п. Серебрянка, Бахмутського району Донецької область»

Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.

Пунктом 15 статті 14 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено відповідні гарантії щодо ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом визначеним законом категоріям військовослужбовців та їхнім дружинам (чоловікам).

Законодавче регулювання на час укладення договору та початку проходження військової служби її чоловіком мало значення для визначення обсягу прав та обов`язків сторін. Закон № 1357-IX від 30 березня 2021 року набрав чинності 23 квітня 2021 року та змінив редакцію пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII.

При цьому суд враховує, що відповідна пільга має соціальний характер і спрямована на захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Аналогічний підхід щодо застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У своїй Постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 звертав увагу на необхідність застосування цієї норми до кредитних правовідносин та на ненарахування процентів за користування кредитом у випадках, коли на особу поширюються відповідні законодавчі гарантії.

Суд також враховує судову практику, відповідно до якої пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону № 2011-XII, можуть поширюватися на дружину військовослужбовця.

Таким чином, враховуючи встановлений статус відповідачки як дружини військовослужбовця та надані нею докази проходження її чоловіком військової служби, суд доходить висновку, що на відповідачку поширюються відповідні законодавчі гарантії.

При цьому позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення з відповідачки заявлених 18 240,00 грн. відсотків за користування кредитом.

Сама по собі наявність відповідного пункту кредитного договору щодо процентної ставки не може бути підставою для стягнення процентів у разі, якщо їх нарахування суперечить імперативним нормам закону.

У зв`язку з цим позовна вимога про стягнення 18 240,00 грн. процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.

Щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Позивач також просить стягнути: -128,00 грн. інфляційних втрат; -13,15 грн. три проценти річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, за загальним правилом зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, суд враховує характер заявлених позовних вимог, періоди виникнення та розрахунку заборгованості, а також те, що позивачем заявлено до стягнення суму, розраховану з урахуванням процентів за користування кредитом, право на нарахування яких у цій справі судом не встановлено.

Позивачем не надано належного та достатнього обґрунтування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних саме в заявленому розмірі з урахуванням установлених судом обставин.

Відтак вимоги про стягнення 128,00 грн. інфляційних втрат та 13,15 грн. трьох процентів річних також задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідачка отримала від первісного кредитодавця кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн., однак доказів їх повернення в повному обсязі матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 8 000,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 18 240,00 грн. процентів, 128,00 грн. інфляційних втрат та 13,15 грн. трьох процентів річних слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, а саме: договору на надання правової допомоги (адвокатських послуг) №07-06/2024 від 07.06.2024 року, Заявку на надання юридичної допомоги №722 від 07.06.2024 року та Витяг з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 10.06.2024 року з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності (малозначність спору, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на те, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 918,23 грн. (3028*8000,00:26381,15).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ:44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4300848 від 11.06.2021 року у розмірі:

- 8 000 (Вісім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту).

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926) судовий збір у розмірі 918 (Дев`ятсот вісімнадцять) грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Похваліта С. М.