Рішення № 139074119, 18.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14927/25

Провадження №2/760/1604/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Маковчик К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про повернення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Свеа Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л., в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 20237,91 грн, стягнуті з позивача в рамках виконавчого провадження НОМЕР_4, судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Росвен інцест Україна» було укладено кредитний договір. 18 вересня 2019 року, приватним нотаріусом БРНО Київської області Гамзатовою А.А., було вчинено виконавчий напис №5730, у зв?язку із боргом за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Росвен інцест Україна» було укладено Кредитний договір і запропоновано задовольнити вимог Кредитора у розмірі 23 759,96 грн, з урахуванням витрат пов?язаних із вчиненням виконавчого напису. 17 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л., на підставі виконавчого напису №5730 від 18 вересня 2019 року, було відкрито виконавче провадження НОМЕР_4.

У свою чергу позивач звернулася до Липовецького районного суду Вінницької області з позовною заявою про визнання виконавчого напису приватно нотаріуса БРНО Київської області Гамзатовою А.А. №5730 від 18 вересня 2019 року таким, що не підлягає виконанню. 20 грудня 2024 року суддею Липовецького районного суду Вінницької області у справі №136/475/24 було винесено заочне рішення, за яким позов задоволено і визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5730 від 18 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом БРНО Київської області Гамзатовою А.А. за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості в сум 23 759,96 грн.

Після визнання рішенням Липовецького районного суду Вінницької області виконавчого напису №5730 від 18.09.2019 року таким, що не підлягає виконанню, відпала підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти. Однак, у рамках виконавчого провадження НОМЕР_4 з банківського рахунку позивача НОМЕР_1 АТ «Райффайзен Банк» та з іншого її банківського рахунку НОМЕР_2 АТ «Райффайзен Банк» було здійснено примусове стягнення грошових коштів на загальну суму 20 237,91 грн.

04 квітня 2025 року позивач звернулася до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. з вимогою надати роз`яснення та підтвердження факту стягнення грошових коштів 18 квітня 2024 року. У відповіді приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. було зазначено, що 18 квітня 2024 року з банківського рахунку позивача НОМЕР_2 AT «Райффайзен Банк» було стягнуто загальну суму у розмірі 15 027,55 гривень, які були перераховані стягувачу для погашення заборгованості в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 від 17 жовтня 2019 року.

Позивач вважає, що підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти відсутня.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2025 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу також копію позовної заяви з додатками.

08 вересня 2025 року до суду надійшов відзив представника ТОВ «Свеа Фінанс» - Владка Р.О., в якому він просив відмовити в задоволенні позову, зазначає, що заявлений позивачем розмір на оплату витрат на правничу допомогу (5 000 гривень) є явно завищеним та неспівмірним зі складністю справи, часу витраченого адвокатом на надання правничих послуг у цій справі, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи, а також необґрунтованим та непідтвердженим жодними доказами і заявленим всупереч порядку, встановленому ЦПК України, а відтак заперечує проти них та просить суд відмовити позивачеві у задоволенні його вимоги про стягнення 5 000 гривень витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Терра Банк» було укладено кредитний договір №146515.

18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис №5730 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна», який є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Терра Банк», заборгованості за кредитним договором №146515 від 19 березня 2013 року, за період з 21 лютого 2018 року по 12 вересня 2019 року сума у розмірі 20645,42 грн.

17 жовтня 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна», заборгованості в розмірі 21145,42 грн.

06 листопада 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф ТЛ. було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яка отримує дохід у ПАТ Вінницька кондитерська фабрика.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 грудня 2024 року в справі № 136/475/24 задоволено позов ОСОБА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 18 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., зареєстрований в реєстрі за №5730 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором №146515 від 19 березня 2013 року; стягнуто з ТОВ «Росвен Інвест Україна» на користь ОСОБА_1 1816,80 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат. Рішення суду набрало законної сили 21 січня 2025 року.

У рамках виконавчого провадження НОМЕР_4 з банківських рахунків позивача НОМЕР_1 та НОМЕР_2 було здійснено примусове стягнення грошових коштів на загальну суму 20 237,91 грн, що підтверджено виписками про рух коштів по рахунку за період з 01 квітня 2024 по 30 квітня 2024 року, з 01 лютого 2024 року по 20 лютого 2024 року, з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року.

Відповідно до листа від 08 травня 2025 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. на примусовому виконанні у приватного виконавця Павелків Т.Л. перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №5730 від 18 вересня 2019 року, виданого приватним нотаріусом БРНО Київської області Гамзатовою А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 21 145,42 грн. Повідомляє, що 18 квітня 2025 року приватним виконавцем примусово стягнуто з банківського рахунку позивача грошові кошти у розмірі 15027,55 грн, які перераховані стягувачу для погашення заборгованості.

25 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».

Згідно положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: «зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі №910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не грунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.»

Згідно із постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20: "Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/20633/15-ц від 20.03.2019 зазначено, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/12956/21 від 22.03.2023 під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці з акону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно".

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 та від 28 січня 2020 року Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/16664/18.

Таким чином, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а представник відповідача не заперечував факт отримання коштів за вказаним виконавчим написом, суд вважає, що набуття коштів відповідачем на підставі такого виконавчого напису, є безпідставним як на час набуття, так і на моменту розгляду справи, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 20237,91 грн.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем у позовній заяві визначено розмір судових витрат - 6211,20 грн, з яких сума сплаченого судового збору становить 1211,20 та витрати на надання правової допомоги - 5000 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

А тому, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судового збору за подання позовної заяви.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10370 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу додано копії наступних доказів:

- копія додатку №1 до договору №23/36777 від 01 квітня 2025 року про надання адвокатських послуг;

- копія ордеру на надання правової (правової) допомоги серії ВН №1371232;

- копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ОД №004668.

Проте, позивачем не надано до суду копії договору про надання правової допомоги, укладеного між ним та адвокатом, що позбавляє суд можливості встановити його правову природу.

Ураховуючи те, що витрати на правничу допомогу позивачем документально не підтверджені та не доведені, суд не вбачає підстав для їх відшкодування.

Враховуючи викладене, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат на оплату судового збору.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про повернення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 20237 (двадцять тисяч двісті тридцять сім) гривень 91 копійку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Шевченка, буд. 13, офіс 7.

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул.. Золотоустівстка, буд. 55, офіс 61,62.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова