Рішення № 139070566, 13.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.08.2026Справа № 199/17119/25 Провадження № 2/554/2336/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

представник відповідача: адвокат Коряк І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у грудні 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №713923479 в сумі 39 371,31 грн., з яких: 10 764,60 грн. сума заборгованості по основному боргу; 28 606,71 грн. сума заборгованості по відсотках.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11.07.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №713923479.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

20.10.2022 року між TOB «Таліон Плюс» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39 371,31 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання по поверненню коштів, тому існує заборгованість за кредитним договором №713923479 в сумі 39 371,31 грн., з яких: 10 764,60 грн. сума заборгованості по основному боргу; 28 606,71 грн. сума заборгованості по відсотках.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 09.02.2026 року було відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

10.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коряка І.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю, застосувавши пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та виключити із розрахунку заборгованості всі проценти, штрафні санкції, пеню, комісії та інші платежі, нараховані під час проходження відповідачем військової служби.

В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідач ОСОБА_1 15.09.2020 року на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №248-рс був призваний у ЗСУ. Відповідач є учасником бойових дій, оскільки брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Внаслідок бойових дій відповідач набув статус інваліда війни 3-ї групи з 19.11.2025 року.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на укладення 11.07.2021 року кредитного договору №713923479 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Тобто, згідно зазначених позивачем обставин, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладався у той час, коли відповідач перебував у зоні безпосередніх бойових дій. На підтвердження видачі кредитних коштів позивач надав копію платіжного документа від 11.07.2021 року на суму 12 000,00 грн. Звертає увагу суду на те, що відсутня відмітка банку про виконання платежу; відсутній штамп або електронне підтвердження банку про списання коштів з рахунку платника; відсутня банківська виписка з рахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; відсутня виписка банку про зарахування коштів на картковий рахунок відповідача; відсутня довідка банку про успішне проведення транзакції; відсутні документи платіжної системи Visa/Mastercard щодо завершення переказу; відсутній первинний бухгалтерський документ банку, який підтверджує рух коштів. Натомість наданий позивачем розрахунок є внутрішнім документом фінансових компаній та не може сам по собі вважатися беззаперечним доказом існування заборгованості.

Позивач на підтвердження факту надання кредитних коштів надав копію платіжного доручення. Документ не містить - відмітки банку про прийняття до виконання; відмітки про списання коштів; електронного підпису банку; банківського ідентифікатора виконаної операції; підтвердження проведення платежу через платіжну систему; виписки з рахунку платника; виписки про зарахування коштів отримувачу.

З документа неможливо встановити, що платіж фактично відбувся. Він лише підтверджує, що кредитор сформував документ про намір переказати кошти. У розумінні статей 7679 ЦПК України цей документ не підтверджує обставину, для доведення якої його подано, а саме - факт списання 12 000 грн. з рахунку ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та факт зарахування цих коштів на рахунок відповідача. У наданій копії платіжного доручення зазначено - «Переказ коштів згідно договору № ... для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 ». Однак, документ не підтверджує що ця картка належала саме відповідачу; що банк прийняв платіж; що кошти були зараховані на цю картку; що переказ не був відхилений або повернутий. Таким чином, надана копія платіжного доручення не є первинним документом, який підтверджує завершення платіжної операції, оскільки не містить відомостей про виконання платежу банком. Відсутність виписки з рахунку платника, документа про списання коштів та документа про їх зарахування отримувачу не дає можливості встановити факт надання кредитних коштів відповідачу. Надана позивачем копія документу є односторонньо складеним кредитором та не містить жодного зовнішнього підтвердження його виконання

банківською установою. Тому він не може вважатися достатнім та належним доказом фактичного надання кредитних коштів відповідачу.

Наданий позивачем реєстр прав вимоги не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, оскільки не містить достатніх відомостей для встановлення факту переходу саме спірної вимоги до позивача, не підтверджує безперервність ланцюга відступлення права вимоги, не містить деталізованого розрахунку заборгованості, не підтверджує врахування здійснених відповідачем платежів та спеціальних гарантій, передбачених для військовослужбовців. Фактично наданий документ є лише фрагментом внутрішнього облікового документа та не може самостійно підтверджувати ні факт набуття позивачем права вимоги, ні заявлений розмір заборгованості. За відсутності належних доказів переходу права вимоги та правильності розрахунку боргу позовні вимоги підлягають відхиленню (а.с.95-101).

12.06.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надійшла відповідь на відзив, в якій представник просить позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що договір позики був укладений з позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявки на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Без здійснення вказаних дій відповідачем зазначений договір не був би укладений між сторонами. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумпції правомірності Кредитного договору - всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, підлягають виконанню. Позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитних договорів/договору позики в електронній формі, тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеним договором, щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п.35 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Крім того, позивач не має надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісні кредитори, позивач не є банком України, отже на них дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані первісними кредиторами до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладених Договорів Факторингу.

У відповідності до умов кожного з укладених договорів, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказані власноручно позичальником при укладанні договорів, а саме на картковий рахунок відповідача № 4314-14 XX -XXXX -6926. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було. Враховуючи вищевикладене, оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є будь якою вище переліченою установою, не був стороною при укладенні кредитного договору, та не здійснювало безпосереднє перерахування коштів на рахунок відповідача, надати докази, а саме оригінали первинних документів банку, в тому числі виписки за рахунками, за кредитним договором, укладеними з відповідачем не виявляється можливим. Перерахування коштів на платіжні карти відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Відповідачем не надано суду і не представлено належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорах, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства. Самим відповідачем факт отримання грошових коштів за кредитними договорами в відзиві не спростовується належними доказами. Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги.

Відповідачем при підписанні кредитних договорів та Договорів позики не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, відповідно, для припинення нарахування відсотків за користування кредитом відповідач зобов`язаний був повідомити первісних кредиторів про свій статус з моменту його мобілізації, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування коштами на підставі умов кладених договорів і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування відсотків.

Відповідач порушив умови договору, а саме: не повідомив або навмисно приховав інформація від первісного кредитора про свій статусу, та не надав підтверджуючі документи. Таким чином позичальником було порушення умови укладених договорів та правила надання грошових коштів у позику, а саме не надання повної інформації, що має значення для вирішення питання надання коштів, з якими був ознайомлений до укладання та підпису вищезазначених договорів, що призвело до негативних наслідків.

Крім того, у законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Зокрема відповідно до Договорів факторингу передбачено, що попередній кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору (а.с.126-141).

29.07.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коряк І.Ю. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник вказує, що відповідь позивача не містить спростування жодного із ключових доводів відзиву та фактично дублює положення позовної заяви, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо належного здійснення сторонами своїх процесуальних прав.

У відповіді на відзив позивач фактично визнав, що не володіє жодним із документів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів. Зокрема позивач прямо зазначає, що не володіє первинними бухгалтерськими документами; не має меморіальних документів; не має банківських виписок; не має касових документів; не здійснював самостійно переказ коштів; не був стороною відповідних банківських операцій; не може підтвердити рух коштів первинними документами. Фактично позивач просить суд стягнути значну суму грошових коштів, одночасно визнаючи, що не має жодного документа, який підтверджує саме виникнення грошового зобов`язання. Подібна правова позиція суперечить не лише статті 81 ЦПК України, а й загальним принципам цивільного судочинства. Предметом доказування у справі є саме факт видачі кредиту. Якщо позивач не має доказів передачі грошей, то він не довів виникнення права вимоги. Неможливо стягнути заборгованість за кредитом, факт видачі якого документально не підтверджений.

Позивач намагається підмінити належні докази внутрішніми розрахунками, інформаційними довідками та власними поясненнями. Однак такі документи не підтверджують факту проведення конкретної банківської операції щодо зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача.

Твердження позивача про те, що первинні документи не були передані йому первісним кредитором у межах договору факторингу, а тому він не має можливості надати їх суду не може бути прийняте судом як належне обґрунтування позовних вимог. Відповідач звертає увагу суду на те, що фактично всі доводи позивача щодо підтвердження розміру заявленої заборгованості ґрунтуються виключно на складених самим позивачем або первісним кредитором розрахунках, довідках та інформаційних документах, які не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, позивач зазначає, що відповідач «власноруч» вніс усі дані; відповідач особисто використовував одноразовий ідентифікатор; відповідач особисто підтвердив акцепт договору; кошти були зараховані саме на картковий рахунок відповідача; відповідач користувався кредитними коштами; відповідач не заперечував умов кредитування. Разом із тим жодне із зазначених тверджень не підтверджено журналами подій (логами) інформаційної системи; інформацією про IP-адресу; MAC-ідентифікаторами; журналами авторизації; інформацією мобільного оператора; документами банку- емітента; документами платіжної системи; підтвердженням належності номера телефону; підтвердженням належності банківської картки; документами щодо проходження ідентифікації клієнта відповідно до вимог фінансового законодавства. Таким чином, усі наведені твердження позивача є лише його припущеннями.

Доводи позивача, якими він фактично намагається нівелювати правове значення проходження відповідачем військової служби є не лише юридично помилковим, але й свідчить про неправильне розуміння предмета доказування у даній справі. Відповідач ніколи не посилався на сам факт проходження військової служби як на безумовну підставу для звільнення від цивільно-правових зобов`язань. Натомість зазначені обставини були наведені як такі, що підлягають оцінці судом у

сукупності з іншими доказами справи та характеризують правовий статус особи, щодо якої держава встановила спеціальні гарантії соціального та правового захисту.

Отже, твердження Позивача про те, що зазначені Відповідачем обставини нібито не

мають жодного юридичного значення, не відповідають змісту чинного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що проценти, заявлені позивачем до стягнення, були нараховані саме за той період, коли відповідач вже проходив військову службу та користувався гарантіями, встановленими законом. Отже, такі проценти були нараховані всупереч прямій законодавчій забороні (а.с.162-168).

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Коряк І.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві. Просив відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Із змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 11.07.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №713923479 (а.с.6-8).

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.15-18).

20.10.2022 року між TOB «Таліон Плюс» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги (а.с. 20-24).

Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39 371,31 грн (а.с.26).

Кредитний договір укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі в електронній формі, договори підписано відповідачем електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У пунктах 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови: використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилась з ними.

Згідно з вимогами до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов кредитного договору № 713923479 від 11.07.2021 року, згідно з п. 1.1. Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 1.3 Договору передбачено надання першого траншу в сумі 12 000,00 грн.

Згідно п. 1.7 кредитна лінія надається строком на 9 днів від дати отримання кредиту.

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач стверджує, що у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором №713923479 в сумі 39 371,31 грн., з яких: 10 764,60 грн. сума заборгованості по основному боргу; 28 606,71 грн. сума заборгованості по відсотках.

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як кореспондують статті 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він уважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, уважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позовні вимоги про стягнення процентів задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Слід звернути увагу на статус відповідача та структуру заявленої заборгованості, яка складається з 10 764,60 грн. основного боргу та 28 606,71 грн. відсотків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 ще 15.09.2020 року на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 248-рс був призваний до Збройних Сил України. Відповідач є учасником бойових дій. Внаслідок бойових дій відповідач також набув статус інваліда війни 3-ї групи з 19.11.2025 року (а.с.107-111).

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15, від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц, від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18, від 24 лютого 2022 року у справі №591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі №336/512/18, від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.

Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Згідно з пункту 12 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім`ї права на пільги не втрачають.

Суд повністю відхиляє доводи позивача про те, що відповідач порушив умови договору, оскільки навмисно приховав свій статус при підписанні договору 11 липня 2021 року та не надав первісному кредитору підтверджуючих документів. Зазначена пільга не пов`язується законом із обов`язком військовослужбовця завчасно інформувати МФО чи отримувати від кредитора будь-які узгодження або довідки про призупинення нарахувань. Фінансова компанія, здійснюючи професійну діяльність, несе ризики самостійної перевірки статусу клієнта, а надання відповідних документів під час судового розгляду є належним і достатнім підтвердженням права на пільгу. Таким чином, нарахування відсотків у сумі 28 606,71 грн. за період перебування відповідача на військовій службі є протиправним та прямо суперечить вимогам закону.

Оцінюючи доводи представника відповідача адвоката Коряк І.Ю. про необґрунтованість позову в частині недоведеності факту перерахування коштів та відсутності банківських відміток на платіжному документі, суд зазначає, що за змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин, підписаний одноразовим СМС-ідентифікатором, за своєю правовою природою прирівнюється до документа, підписаного власноруч. Надана позивачем копія платіжного документа від 11 липня 2021 року на суму 12 000,00 грн із зазначенням номера платіжної картки № НОМЕР_2 у сукупності з внутрішнім електронним розрахунком фінансової компанії та фактом реєстрації особистого кабінету підтверджує виникнення між сторонами реальних зобов`язальних правовідносин. Оскільки відповідач не надав суду доказів приналежності вказаної платіжної картки іншій особі або офіційних відомостей банку про повернення чи відхилення цього переказу, суд відхиляє аргументи захисту про повну відсутність первинних бухгалтерських документів та вважає факт надання кредиту в безготівковій формі процесуально встановленим. У зв`язку з цим позовна вимога про стягнення суми основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 10 764,60 грн підлягає задоволенню.

Так само суд оцінює критично доводи представника відповідача щодо неналежності та недопустимості Реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року. Надані суду Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Договір факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року у своїй сукупності підтверджують безперервність ланцюга відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора до кінцевого позивача. Відсутність у реєстрі деталізованого помісячного розрахунку або інформації про врахування спеціальних гарантій сама по собі не нівелює факт переходу матеріального права вимоги. Окрім того, неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення прав згідно з частиною другою статті 516 ЦК України не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання, а лише зумовлює для нового кредитора ризик визначення боржником правильного адресата платежу. З огляду на це, заперечення представника відповідача щодо дефектів ланцюга факторингу не є підставою для відмови у стягненні фактично отриманого тіла кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 39 371,31,00 грн. Судом стягнуто 10 764,60 грн., тобто позовні вимоги задоволені на 27,34%. За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 909,87 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,211,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.526,530,1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри,30, код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором №713923479 в сумі 10 764,60 грн, та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 909,87 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри,30, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя А.М.Чуванова