Рішення № 139056917, 17.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11631/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області до Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському району Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Тростянецька сільська рада Стрийського району Львівської області (далі також позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському району Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також відповідач), з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марії Чорної ВП № 81048625 від 20.05.2026 про стягнення з Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 380/10561/25 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 380/10561/25 змінено в частині покладеного судом першої інстанції обов`язку шляхом викладення вказаної частини судового рішення в такій редакції: «зобов`язати Тростянецьку сільську раду прийняти за результатами повторного розгляду подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.11.2023 № 02/1917 відповідне рішення з приводу віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4623084800:14:000:0053, 4623084800:14:000:0052, №4623084800:11:000:0028, 4623088000:07:000:0018, 4623081200:16:000:0032, земельної ділянки орієнтовною площею 6,09 га, за координатами GPS 49.60639 23.978452 поблизу с. Липівка, земельної ділянки орієнтовною площею 5,0 га, за координатами GPS 49,592952. 24,068401 поблизу с. Поляна, земельної ділянки орієнтовною площею 13.2701 га, комунальна власність, землі запасу, землі сільськогосподарського призначення, біля с. Поляна, земельної ділянки орієнтовною площею 4,5 га, за координатами GPS 49,601478, 24,06167 поблизу с. Поляна, до самозалісених з урахуванням висновків суду, відображених у судовому рішенні по цій справі». Дана постанова набрала законної сили 20.01.2026. 23.04.2026 в цій адміністративній справі Львівським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист, який отриманий позивачем через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» 27.04.2026. 20.05.2026 державним виконавцем Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марією Чорною на підставі цього виконавчого документа розпочато примусове виконання судового рішення та відкрито виконавче провадження ВП № 81048625, а 28.05.2026 за вх. № 1736/02-20 державного виконавця: Тростянецькою сільською радою отримано три постанови 1) постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 81048625 від 20.05.2026; 2) постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81048625 від 20.05.2026; 3) постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 81048625 від 20.05.2026. Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору неправомірною та такою, що порушує права та інтереси позивача, оскільки боржником (Тростянецькою сільською радою) розпочато процедуру реального фактичного виконання судового рішення фактично одразу ж після набрання постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду законної сили (дата набрання 20.01.2026), а саме 19.03.2026, тобто значно швидше, ніж Львівським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист (23.04.2026) і, тим більше, відкрито виконавче провадження (20.05.2026). Тому з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 15.06.2026 було залишено позовну заяву Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області без руху.

26.06.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 01.07.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

10.07.2026 від відповідача за вх. №60985 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, оскільки позивачем не доведено, що ним виконано рішення до прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Відтак, підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору не має, оскільки така винесене в межах повноважень державного виконавця та у спосіб, який передбачений законодавством України. Просить суд відмовити у задоволені позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці з 06.07.2026 по 10.08.2026 та тимчасовою непрацездатністю судді з 11.08.2026 по 14.08.2026, спір вирішується у перший робочий день після повернення судді до виконання службових обов`язків - 17.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №380/10561/25 адміністративний позов першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю. Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецької сільської ради від 28.02.2025 №3028 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених». Зобов`язати Тростянецьку сільську раду повторно розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.11.2023 № 02/1917 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4623084800:14:000:0053, 4623084800:14:000:0052, №4623084800:11:000:0028, 4623088000:07:000:0018, 4623081200:16:000:0032, земельної ділянки орієнтовною площею 6,09 га, за координатами GPS 49.60639 23.978452 поблизу с. Липівка, земельної ділянки орієнтовною площею 5,0 га, за координатами GPS 49,592952. 24,068401 поблизу с. Поляна, земельної ділянки орієнтовною площею 13.2701 га, комунальна власність, землі запасу, землі сільськогосподарського призначення, біля с. Поляна, земельної ділянки орієнтовною площею 4,5 га, за координатами GPS 49,601478, 24,06167 поблизу с. Поляна, до самозалісених з урахуванням викладеного у рішенні суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 апеляційну скаргу Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 380/10561/25 змінено в частині покладеного судом першої інстанції обов`язку щодо: «зобов`язання Тростянецької сільської ради прийняти за результатами розгляду подання рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4623084800:14:000:0053, 4623084800:14:000:0052, №4623084800:11:000:0028, 4623088000:07:000:0018, 4623081200:16:000:0032, земельної ділянки орієнтовною площею 6,09 га, за координатами GPS 49.60639 23.978452 поблизу с. Липівка, земельної ділянки орієнтовною площею 5,0 га, за координатами GPS 49,592952. 24,068401 поблизу с. Поляна, земельної ділянки орієнтовною площею 13.2701 га, комунальна власність, землі запасу, землі сільськогосподарського призначення, біля с. Поляна, земельної ділянки орієнтовною площею 4,5 га, за координатами GPS 49,601478, 24,06167 поблизу с. Поляна, до самозалісених з урахуванням викладеного у рішенні суду», шляхом викладення вказаної частини судового рішення в такій редакції: «зобов`язати Тростянецьку сільську раду прийняти за результатами повторного розгляду подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.11.2023 № 02/1917 відповідне рішення з приводу віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4623084800:14:000:0053, 4623084800:14:000:0052, №4623084800:11:000:0028, 4623088000:07:000:0018, 4623081200:16:000:0032, земельної ділянки орієнтовною площею 6,09 га, за координатами GPS 49.60639 23.978452 поблизу с. Липівка, земельної ділянки орієнтовною площею 5,0 га, за координатами GPS 49,592952. 24,068401 поблизу с. Поляна, земельної ділянки орієнтовною площею 13.2701 га, комунальна власність, землі запасу, землі сільськогосподарського призначення, біля с. Поляна, земельної ділянки орієнтовною площею 4,5 га, за координатами GPS 49,601478, 24,06167 поблизу с. Поляна, до самозалісених з урахуванням висновків суду, відображених у судовому рішенні по цій справі».

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, а скаргу без - задоволення.

Така постанова набрала законної сили 20.01.2026.

23.04.2026 в цій адміністративній справі Львівським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист, який отриманий позивачем через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» 27.04.2026.

20.05.2026 державним виконавцем Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марією Чорною на підставі цього виконавчого документа розпочато примусове виконання судового рішення та відкрито виконавче провадження ВП № 81048625, а 28.05.2026 за вх. № 1736/02-20 державного виконавця: Тростянецькою сільською радою отримано три постанови 1) Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 81048625 від 20.05.2026; 2) Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81048625 від 20.05.2026; 3) Постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 81048625 від 20.05.2026.

Позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору є неправомірною та такою, що порушує права та інтереси позивача, тому звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спірні правовідносини урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа виданого Львівським окружним адміністративним судом 23.04.2026 державним виконавцем Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марією Чорною 20.05.2026 розпочато примусове виконання судового рішення та відкрито виконавче провадження ВП № 81048625, а 28.05.2026 за вх. № 1736/02-20 державного виконавця: Тростянецькою сільською радою отримано три постанови 1) постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 81048625 від 20.05.2026; 2) постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81048625 від 20.05.2026; 3) постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 81048625 від 20.05.2026.

Оскаржуючи постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 81048625 від 20.05.2026 позивач зазначає про те, що боржником (Тростянецькою сільською радою) розпочато процедуру реального фактичного виконання судового рішення фактично одразу ж після набрання постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду законної сили (дата набрання 20.01.2026), а саме 19.03.2026 Тростянецька сільська рада Стрийського району Львівської області LXXIIІ сесією VІІІ скликання Тростянецької сільської ради прийняла рішення № 4465 «Про заходи щодо належного виконання судових рішень у адміністративній справі № 380/10561/25 стосовно забезпечення можливості прийняття сесією рішення з приводу віднесення земельних ділянок до самозаліснених», яким вирішено створити комісію у складі представників сільської ради та територіальних органів центральних органів виконавчої влади і державних підприємств (за їх згодою), завданням якої є здійснення заходів щодо проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень зазначених земельних ділянок при здійсненні землеустрою для виявлення ознак ймовірного самозаліснення, забезпечення їх земельно-кадастрової, топографо-геодезичної і іншої зйомки та відповідної інвентаризації, а також вирішено звернутися до ПрАТ «Миколаївцемент» щодо отримання погодження вказаного землекористувача з приводу віднесення двох земельних ділянок до самозаліснених, які перебувають в оренді даного товариства. Оскільки створення комісії є першочерговим невід`ємним кроком, необхідним для забезпечення належного виконання судового рішення.

Як зазначає позивач, у мотивувальній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 380/10561/25 суд при вирішенні питання з приводу віднесення земельних ділянок до самозаліснених зазначив наступне: «для вирішення цього питання (щодо самозаліснення) сільській раді необхідно, як це врегульовано нормативними актами, створити комісію по обстеженню та проведенню інвентаризації земельних ділянок, які можливо віднести до самозалісених та яка б провела інвентаризацію таких земельних ділянок, склала відповідні акти про їх самозалісення. Без вчинення вказаних заходів Тростянецька сільська рада у відповідності до Земельного кодексу України не в змозі прийняти рішення про віднесення, вказаної у поданні земельної ділянки, до переліку самозалісених земельних ділянок. Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем після отримання подання не з`ясовано, чи можуть земельні ділянки, які зазначені у поданні бути віднесені до самозалісених земельних ділянок; не створено комісії у належному складі для обстеження вказаних земельних ділянок; відсутні докази обстеження вказаної земельної ділянки на предмет її ймовірного самозалісення. Натомість, відповідачем у спірному рішенні не наведено достатньо вагомих та суттєвих обставин для відмови віднесення земельних ділянок, які зазначені у поданні №02/1917-23 від 28.11.2023 до самозалісених земельних ділянок та не вчинено вищевказаних судом заходів, на підставі яких у відповідності до Земельного кодексу України відповідач може прийняти рішення про віднесення вказаної земельної ділянки до переліку самозалісених земельних ділянок.».

Також, у мотивувальній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 380/10561/25 вказано таке: «Тростянецька сільська рада є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема приймати рішення про віднесення указаних земельних ділянок до самозалісених земель. Законодавець на рівні ЛК України, ЗК України, встановив комплексний механізм ідентифікації та віднесення земельних ділянок до самозалісених, який передбачає:- здійснення землеустрою та обстежень для підтвердження наявності ознак самозалісення; Однак, незважаючи на внесене подання Західного УЛМГ від 28.11.2023 року (у якому вказано, що за даними відкритих джерел, даних карт «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», бази даних ВО «Укрдержліспроект», kadastr.live убачається, що перелічені у поданні земельні ділянки є самозалісеними) Тростянецька сільська рада не провела їх ґрунтового, геоботанічного та іншого обстеження, які вимагаються для виявлення самозалісених ділянок; не забезпечила земельно-кадастрової, топографо-геодезичної та іншої зйомки названих ділянок та відповідної їх інвентаризації, не з`ясувала в установленому порядку та не підтвердила належними доказами обставин з приводу можливого перебування названих самозалісених ділянок у користуванні інших осіб та відповідно не забезпечила в установленому порядку належного вирішення питання щодо отримання погодженням із землекористувачем та /або заставодержателем (за наявності) з приводу віднесення таких ділянок до категорії самозалісених ділянок.».

У цьому аспекті, позивач зауважує, що комплексне виїзне комісійне обстеження земельних ділянок на предмет їх самозаліснення за участю представників Тростянецької сільської ради та представників Державної екологічної інспекції у Львівській області, Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства і філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (за їх згодою), відбудеться у вівторок, 9 червня 2026 року о 11.00 год, про що радою 03.06.2026 року за вих. № 02-21/751 скероване відповідне звернення. До цього, членами комісії, які є працівниками сільської ради, вчинялися відповідні дії, необхідні для належної організації та підготовки її виїзного засідання, а саме: аналіз відкритих джерел, даних карт «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», бази даних ВО «Укрдержліспроект», kadastr.live, збір картографічних матеріалів, тощо.

Відтак, розпорядженням Тростянецького сільського голови від 02.06.2026 № 89-ОД скликано 76-ту чергову сесію сільської ради, на якій, серед іншого, розглядатиметься питання «Про повторний розгляд подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.11.2023 № 02/1917 з приводу віднесення земельних ділянок до самозаліснених». Із вищезазначеного, чітко вбачається, що прийняття сесією сільської ради рішення про віднесення земельних ділянок до самозаліснених не є одномоментною дією, а затяжною і складною процедурою. Перед прийняттям сесією такого рішення вимагається здійснення радою відповідних довготривалих, трудовмістких та високозатратних заходів, які, як уже вказувалося вище, почали здійснюватися сільською радою ще 19 березня 2026 року і здійснюються по теперішній час.

Окрім цього, щодо прийняття рішення про віднесення до самозаліснених двох земельних ділянок, зокрема земельної ділянки КН 4623088000:07:000:0018 та земельної ділянки КН 4623081200:16:000:0032, позивач зазначає таке. Як встановлено судами, ці земельні ділянки у відповідності до договорів оренди землі від 04.06.2013 та додаткових угод до цих договорів від 11.08.2023 перебувають в оренді приватного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до 04.06.2028 під розширення та розробку Демне-Добрянського кар`єру вапняку.

Відтак, як уже вказувалося, рішенням сільської ради від 19.03.2026 № 4465 з метою забезпечення в установленому порядку належного вирішення питання щодо отримання погодження із землекористувачем з приводу віднесення земельних ділянок до категорії самозалісених, також вирішено звернутися до ПрАТ «Миколаївцемент» щодо отримання погодження вказаного землекористувача з приводу віднесення двох земельних ділянок до самозаліснених, які перебувають в оренді даного товариства.

Такий лист був скерований ПрАТ «Миколаївцемент» 26.03.2026 за вих. № 02-21/439. При цьому, відповіді від орендаря сільською радою досі не отримано.

Відсутність позиції орендаря в силу приписів абз. 2 ч. 2 ст. 57-1 ЗК України взагалі виключає можливість прийняття сесією будь-якого рішення щодо віднесення орендованих земельних ділянок до самозаліснених.

На думку позивача вищенаведене прямо свідчить про добровільне виконання сільською радою судового рішення та відсутність факту його примусового виконання, оскільки відповідач жодним чином не спонукав раду до цих дій (створення комісії, запит на отримання згоди орендаря, скликання сесії, тощо).

Доводи позивача про те, що рішення суду він виконує, тому виконавчий збір не може бути стягнутий, суд відхиляє, позаяк у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення немайнового характеру розмір й підстави стягнення виконавчого збору не залежать від повного або часткового виконання виконавчого документа. Виконавчий збір у цьому разі має фіксований розмір і стягується з боржника.

Такої позиції дотримується Верховний Суд, приміром, у постановах від 21.10.2021 у справі № 640/31541/20 та від 17.04.2024 у справі № 420/6811/23.

Крім цього, суд зауважує, що судовим рішенням Тростянецьку сільську раду було зобов`язано прийняти відповідне рішення за результатами повторного розгляду подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Саме прийняття такого рішення є способом виконання судового рішення. Створення комісій, листування, підготовка матеріалів, отримання погоджень, скликання сесій є лише підготовчими організаційними заходами. Вони не є виконанням судового рішення у розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Фактично позивач ототожнює підготовку до виконання із самим виконанням судового рішення, що суперечить змісту виконавчого документа. Позивач помилково вважає, що виконавчий збір може бути стягнутий лише після застосування державним виконавцем заходів примусового виконання. Такий висновок не відповідає чинній редакції ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Після внесення змін Законом №2475-VIII законодавець встановив інший механізм. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. Отже, закон не ставить можливість винесення такої постанови у залежність від подальшого застосування державним виконавцем заходів примусового виконання.

У постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №500/2556/23 зроблено висновок, що державний виконавець не має дискреції щодо вирішення питання про винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Закон прямо покладає на нього обов`язок прийняти таку постанову одночасно з відкриттям виконавчого провадження, якщо відсутні визначені законом винятки.

Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення; про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем приймається постанова про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.

Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.

Крім цього, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження повідомляв відповідача, що ним здійснюється добровільне виконання рішення суду.

Ураховуючи наведене, державний виконавець правомірно, з дотриманням підстав та строку, визначених ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», виніс спірну постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, який відповідає приписам ч. 3 ст. 27 цього Закону.

За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд констатує, що оскаржувана постанова відповідача про стягнення виконавчого збору відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 287, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно зі ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Суддя Потабенко В.А.