Рішення № 139056918, 17.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10889/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (далі ТУ ДСА України у Львівській області, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі ЛМУ МЮУ, відповідач), з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними та скасувати постанови Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, винесені заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батюк М.В. від 19.05.2026 у виконавчому провадженні № 81038968 щодо стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на загальну суму 35161,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.05.2026 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батюк М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №81038968 щодо виконання виконавчого листа №380/10126/24, виданого 02.02.2026 Львівським окружним адміністративним судом та одночасно винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн. і про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 573,13 грн. Позивач вважає ці постанови протиправними, оскільки виконавчий лист виданий на виконання рішення суду, яким позивача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту (з інформаційних технологій) Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі, тобто рішення зобов`язального характеру щодо коштів, боржником за яким є державний орган. Позивач зазначає, що його фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а виконання рішення забезпечується за окремою бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». З огляду на зазначене, виконання рішення здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому згідно з п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву ТУ ДСА України у Львівській області залишено без руху з метою подання позивачем документу про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та уточнення складу відповідача/ів у справі та зміст позовних вимог, з урахуванням способів захисту, передбачених ч. 1 ст. 5 КАС України.

04.06.2026 від позивача за вх. №48192 надійшла заява про усунення недоліків. Однак, зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивачем не уточнено склад відповідача/ів у справі та зміст позовних вимог, з урахуванням способів захисту, передбачених ч. 1 ст. 5 КАС України.

Ухвалою суду від 08.06.2026 було продовжено процесуальний строк звернення до суду.

10.06.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 15.06.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

29.06.2026 та 30.06.2026 від відповідача за вх. №56173, №56542 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить суд, відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що виконавчий лист у справі № 380/10126/24 містить вимогу про зобов`язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів, а отже є виконавчим документом за рішенням немайнового (зобов`язального) характеру. На думку представника відповідача, визначений судом спосіб захисту порушеного права (зобов`язання вчинити певні дії) не є тотожним такому способу захисту, як стягнення визначеної судом суми, тому підстав для незастосування виконавчого збору, передбачених ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавця не було. Відповідач зазначив, що стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця згідно з ч. 4 ст. 27 цього Закону, а посилання позивача на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є безпідставним, оскільки цей Закон стосується виключно рішень про стягнення коштів. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені в ухвалі від 28.01.2026 у справі № 380/6572/25. З урахуванням наведеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці з 06.07.2026 по 10.08.2026 та тимчасовою непрацездатністю судді з 11.08.2026 по 14.08.2026, спір вирішується у перший робочий день після повернення судді до виконання службових обов`язків - 17.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі № 380/10126/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Бориславського міського суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправним та скасувати наказ Бориславського міського суду Львівської області від 12.02.2024 №05/К «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» в частині встановлення з 01.02.2024 надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту (з інформаційний технологій) Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 в розмірі 24 % посадового окладу; Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівської області здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту (з інформаційний технологій) Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.02.2024 відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; У задоволені інших вимог відмовити.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №380/10126/24 залишено без змін.

На виконання вказаного судового рішення Львівським окружним адміністративним судом 02.02.2026 видано виконавчий лист № 380/10126/24.

20.03.2026 територіальне управління звернулося до Державної судової адміністрації України з листом про виділення додаткових бюджетних асигнувань у розмірі 13394,54 грн. для виконання судового рішення.

Листом від 07.04.2026 № 11-7660/26 Державна судова адміністрація України повідомила, що виконання судових рішень, ухвалених на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у межах передбачених асигнувань, та що вирішення питання потребує внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

На підставі виконавчого листа № 380/10126/24 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батюк М.В. 19.05.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81038968, у п. 3 якої зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 573,13 грн.

Водночас, 19.05.2026 заступником начальника ВПВР УЗПВР у Львівській області ЛМУ МЮУ Батюк М.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з боржника - територіального управління - виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн., та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 573,13 грн.

Не погоджуючись із зазначеними постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 35161,13 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Водночас, ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначає випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Зокрема, згідно з п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Аналіз наведених правових норм у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що Закон № 4901-VI поширюється не лише на рішення про стягнення коштів, а й на рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган.

Відтак, вирішальним для застосування п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII є не формальне найменування способу захисту, обраного судом у резолютивній частині рішення («зобов`язати» чи «стягнути»), а сутність зобов`язання, примусове виконання якого здійснюється у межах виконавчого провадження, та джерело коштів, за рахунок яких таке рішення виконується.

Судом встановлено, що виконавчий лист № 380/10126/24 виданий на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду, яким територіальне управління зобов`язано здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту (з інформаційних технологій) ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі із урахуванням виплачених сум. Таким чином, попри те, що резолютивна частина рішення суду викладена через формулювання «зобов`язати здійснити перерахунок та виплату», за своїм змістом це рішення передбачає виконання боржником грошового зобов`язання - нарахування та виплату на користь стягувача коштів у вигляді надбавки за вислугу років, тобто є рішенням зобов`язального характеру щодо коштів (майна).

Отже, що боржником за виконавчим документом є територіальне управління, яке за організаційно-правовою формою є органом державної влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема листів Державної судової адміністрації України та територіального управління, для забезпечення виконання судових рішень, ухвалених на користь працівників органів і установ системи правосуддя, передбачена окрема бюджетна програма - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником коштів за якою є Державна судова адміністрація України.

Відтак, виконання рішення у справі № 380/10126/24, яким державний орган зобов`язано вчинити певні дії щодо коштів (здійснити перерахунок та виплату надбавки), охоплюється гарантіями держави, передбаченими ст. ст. 2 і 7 Закону № 4901-VI, та забезпечується коштами окремої бюджетної програми для виконання рішень суду. За таких обставин виконання цього рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, а відтак на нього поширюється виняток, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, згідно з яким виконавчий збір з боржника не стягується.

Доводи відповідача про те, що визначений судом спосіб захисту порушеного права (зобов`язання вчинити певні дії) не є тотожним такому способу захисту, як стягнення коштів, а тому виконавчий збір підлягає стягненню, судом до уваги не примаються.

Така позиція не враховує, що ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 7 Закону № 4901-VI прямо поширюють державні гарантії саме на рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган. Звуження сфери застосування п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виключно до рішень, у резолютивній частині яких ужито слово «стягнути», нівелювало б наведені гарантії та поставило б обсяг обов`язків боржника - державного органу в залежність від формулювання резолютивної частини, а не від дійсного змісту та джерела фінансування зобов`язання, що не відповідає меті закону.

Посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 380/6572/25 та інші постанови Верховного Суду, на які він покликається у відзиві, суд не може розцінити як такі, що спростовують наведені висновки. Відповідні правові позиції сформульовані у спорах щодо рішень немайнового характеру, які за своїм змістом не передбачали виконання боржником грошового зобов`язання та виконання яких не забезпечувалося коштами бюджетної програми у розумінні Закону № 4901-VI, тобто за інших фактичних обставин. У цій же справі предметом примусового виконання є грошове за змістом зобов`язання державного органу, фінансування якого здійснюється з Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою, що зумовлює застосування саме п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

За змістом ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження є похідними від факту здійснення примусового виконання рішення та належного відкриття відповідного виконавчого провадження. Оскільки спірне виконавче провадження належить до категорії, за якою виконавчий збір не стягується з огляду на державні гарантії виконання рішення за рахунок коштів окремої бюджетної програми, відсутні й підстави для покладення на боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, визначених постановою від 19.05.2026.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батюк М.В. від 19.05.2026 у виконавчому провадженні № 81038968 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 573,13 грн, а всього на загальну суму 35161,13 грн., прийняті без передбачених законом підстав, є протиправними та підлягають скасуванню.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу на позивача не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

В силу приписів ст. 139 КАС України, з урахуванням висновків суду про задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 287, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батюк М.В. від 19.05.2026 у виконавчому провадженні № 81038968 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Стягнути на рахунок бюджетних асигнувань Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 45813957, адреса місця знаходження: 79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1) користь Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (код ЄДРПОУ 26306742, адреса місця знаходження: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25) за сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Згідно зі ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Повний текст рішення складений 17.08.2026.

Суддя Потабенко В.А.