Ухвала суду № 139055374, 17.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 серпня 2026 року Справа № 160/24491/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східної митниці про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

12 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 11 серпня 2026 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Південно-Східної митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Східної митниці щодо ненадання ОСОБА_1 письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахункового листа) відповідно до статей 110, 116 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати Південно-Східну митницю надати ОСОБА_1 письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахунковий лист);

- визнати протиправними дії Південно-Східної митниці щодо проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 не в повному обсязі;

- зобов`язати Південно-Східну митницю здійснити повний перерахунок;

- стягнути з Південно-Східної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 травня 2026 року по день ухвалення рішення суду відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з Південно-Східної митниці на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, в яких встановлюється спосіб ліквідації правопорушення, вчиненого суб`єктом владних повноважень та іншими особами, в передбачених законом випадках, а підстава позову - це ті обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до іншої особи.

Позивач серед іншого просить визнати протиправними дії Південно-Східної митниці щодо проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 не в повному обсязі та зобов`язати Південно-Східну митницю здійснити повний перерахунок.

Водночас, суд зазначає, що позивач не зазначає, який саме перерахунок (щодо яких сум та складових) суд має зобов`язати відповідача здійснити позивачу.

Окрім того, позивач просить стягнути з Південно-Східної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 травня 2026 року по день ухвалення рішення суду відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Суд зауважує, що позивачем не зазначено суму такого стягнення, як і не наведено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, який підлягає перевірці судом.

Також зі змісту позовної заяви неможливо встановити, за які суми (вже виплачені відповідачем у травні 2026 році чи ті суми, спір про які йде у цій позовній заяві) позивач просить стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що унеможливлює здійснення судом перевірки дотримання строку звернення до суду з такими позовними вимогами.

Отже, позовні вимоги є неконкретизованими, знеособленими та неточними.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн, а за вимогу майнового характеру - судовий збір у розмірі не менше 1331,20 грн.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону № 3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано декілька вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 02 вересня 2022 року у справі № 804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 9901/67/20).

Позивач у цій позовній заяві завила дві позовні вимоги немайнового характеру та дві позовні вимоги майнового характеру:

визнання протиправною бездіяльності Південно-Східної митниці щодо ненадання ОСОБА_1 письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахункового листа) відповідно до статей 110, 116 Кодексу законів про працю України та зобов`язання Південно-Східної митниці надати ОСОБА_1 письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахунковий лист) (перша немайнова вимога);

визнання протиправними дій Південно-Східної митниці щодо проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 не в повному обсязі та зобов`язання Південно-Східної митниці здійснити повний перерахунок (друга немайнова вимога);

стягнення з Південно-Східної митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 травня 2026 року по день ухвалення рішення суду відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (перша майнова вимога);

стягнення з Південно-Східної митниці на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн (друга майнова вимога).

За другою позовною вимогою немайнового характеру позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI звільнена від сплати судового збору.

Також позивач звільнена від сплати судового збору за другу майнову вимогу (щодо стягнення моральної шкоди), оскільки така вимога заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (пункт 11 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI).

Водночас, за першою позовною вимогою немайнового характеру (щодо ненадання розрахункового листа) позивач не звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, оскільки заявлена вимога не є вимогою про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Окрім того, суд зазначає, що у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (№ рішення в ЄДРСР 89251582) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер (пункти 53, 54).

Згідно з пунктом 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (№ рішення в ЄДРСР 87952206) з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та поставі Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16), з 1 вересня 2015 року працівник не вважається звільненим від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не належить до структури заробітної плати (грошового забезпечення), позивач у спірних правовідносинах не звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Позивач судовий збір за подання до суду адміністративного позову в електронній формі з позовними вимогами немайнового та майнового характеру не сплатила.

За позовними вимогами немайнового характеру позивач мала сплати судовий збір у розмірі 1064,96 грн ((3328,00 грн х 0,4) х 0,8).

Розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначити неможливо, оскільки позивач не зазначила суму середнього заробітку, яка належить до стягнення.

Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом надання суду документа про сплату судового збору за позовними вимогами немайнового характеру у розмірі 1064,96 грн та майнового характеру (розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначити неможливо, оскільки позивач не зазначила суму стягнення) за такими реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - 101 _____ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Однією із позовних вимог у цій справі є вимога щодо ненадання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахункового листа).

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

Частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) установлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Неотримавши від відповідача у день звільнення (11 травня 2026 року) письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, місячний строк звернення до суду за позовними вимогами щодо ненадання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахункового листа) відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з 12 травня 2026 року (наступний день після звільнення) та закінчується 12 червня 2026 року.

Позивач з означеними вимогами звернулася до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» 11 серпня 2026 року, тобто поза межами місячного строку.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Позивачем до позовної заяви не додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду за позовними вимогами щодо ненадання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахункового листа) та доказів поважності причин його пропуску.

Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду за позовними вимогами щодо ненадання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахункового листа), в якій вказати підстави для поновлення пропущеного строку.

Згідно з частиною п`ятою статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

У позовній заяві позивач заявила клопотання про витребування від відповідача:

покрокового деталізованого математичного розрахунку усіх сум, нарахованих та виплачених при звільненні за наказом № 213-о від 5 травня 2026 року, із зазначенням розрахункового періоду, розміру середньоденної заробітної плати, покрокового порядку її обчислення та окремо кожної виплаченої суми й утриманих податків;

повного кадрового розрахунку (довідки) кількості невикористаних днів відпусток, із зазначенням кількості нарахованих, фактично використаних та залишку днів щорічної основної, щорічної додаткової та додаткової соціальної відпустки окремо за кожен робочий рік за період з 10 листопада 2021 року (дня виходу на роботу після відпустки по догляду за дитиною) по день звільнення (11 травня 2026 року);

завіреної копії Картки обліку відпусток (або витяг з Особової картки державного службовця ф. № П-2ДС) щодо позивача за період роботи з 7 листопада 2021 року по день звільнення;

довідки про заробітну плату за останні розрахункові місяці та розмір посадового окладу на момент звільнення (для обчислення середнього заробітку відповідно до Порядку № 100;

завіреної копії розрахунково-платіжної відомості щодо позивача за травень 2026 року.

Обґрунтування заявленого клопотання у позовній заяві відсутнє.

Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами першою, другою статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (частина четверта статті 79 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини другої статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд зазначає, що позивач не вжила заходів щодо самостійного отримання від відповідача запитуваних документів та, як наслідок, не отримала й відмову у їх наданні.

Отже, позивач фактично перекладає на суд обов`язки по збору доказів у цій справі, тоді як такий обов`язок покладено на позивача.

Позивачу необхідно надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або докази на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання всіх необхідних для подання цієї позовної заяви документів.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Південно-Східної митниці про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Запропонувати позивачу протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:

позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з доказами її надіслання до електронного кабінету відповідача;

документ про сплату судового збору за позовними вимогами немайнового характеру у розмірі 1064,96 грн;

документ про сплату судового збору за позовними вимогами майнового характеру (розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначити неможливо, оскільки позивач не зазначила суму стягнення);

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду за позовними вимогами щодо ненадання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (розрахункового листа), в якій вказати підстави для поновлення пропущеного строку;

докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або докази на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання всіх необхідних для подання цієї позовної заяви документів.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.І. Чернявська