Рішення № 139054678, 18.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

18 серпня 2026 р. Справа № 120/11189/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Вінницької митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 09.07.2025 №UA401020/2025/000648 та рішення про коригування митної вартості від 09.07.2025 №UA401000/2025/000187/2.

Ухвалою суду від 15.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Вінницька митниця до суду направила відзив на адміністративний позов, яким позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Мотивуючи свою позицію, відповідач зазначає, що Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення.

Враховуючи положення частин 2 і 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Декларант повідомив, що додаткових документів надавати не буде.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ, джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 13.02.2025 №UA100320/2025/004878, за якою оформлено схожий товар.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні.

Суд, вивчивши матеріали справи, та, оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив, що 22.03.2023 між Компанією Lessonia SAS ZI Croas ar Neizic, як постачальник, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Україна), як покупцем товару, було укладено зовнішньоекономічний договір №SL 2203/23про купівлю товарів.

За змістом пункту 1.1. Контракту сторони визначили, що постачальник продає, а покупець купує побутові косметичні засоби в асортименті.

Відповідно до пункту 2.1. контракту сторони узгодили, що кількість і асортимент Товару, який належить відправці по чинному контракту, погоджуються сторонами по кожній партії окремо.

В пункті 3.1. Контракту сторони узгодили, що товар поставляється на умовах EXW згідно (Інкотермс 2010). В свою чергу, в цьому ж пункті сторони узгодили, що умови поставки можуть змінюватися і вказуються в інвойсі до даного контракту.

Також, в пункті 3.2 сторони передбачили, що постачальник сам отримує всі документи необхідні для експорту Товару і несе витрати по податках і митному оформленні в країні експорту.

Крім того, пунктом 4.1 сторони передбачили, що ціна товару включає в себе витрати з навантаження, експертного митного оформлення, а також вартість упаковки, тари та маркування.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. Контракту оплата за товари буде проводитися покупцем в безготівковій формі у вигляді банківського переказу, платіжним дорученням, шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок продавця відповідно до виставлених рахунків. Умови оплати обговорюються для кожної поставки окремо та зазначається у інвойсі до чинного контракту.

Додатково, в пункті 4.2. Контракту сторони встановили, що відправка Товару проводиться за цінами, що діють на момент відвантаження. Про зміну ціни Постачальник сповіщає Покупця завчасно. Відвантаження Товару за новими цінами здійснюється після узгодження їх з Покупцем.

В квітні 2025 року позивач здійснив вибір необхідних товарів та, отримавши відповідний рахунок, здійснив оплату, що підтверджується SWIFT-квитанцією від 23.04.2025.

Після ввезення товару на митну територію України, з метою митного оформлення товарів 8 липня 2025 року позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію, яку прийнято в роботу митним постом Вінницької митниці та присвоєно номер 25UA401020031025U8.

Зазначений в декларації товар заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 7439,77 євро, що еквівалентно 364 760,76 гривень та враховуючи витрати на перевезення вказаного товару в розмірі 17 000 гривень, загальна вартість товарів склала 381760,76 гривень.

Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД надано наступні документи: 0380 Рахунок-проформа (інвойс) FC251972 від 23.06.2025; 0730 Автотранспортна накладна №245345 від 03.07.2025; 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару № 23 від 23.04.2025; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №01 від 08.07.2025; 3014 Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 28.03.2024; 4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів SL 2203/23 від 22.03.2023; 4203 Доповнення до внутрішнього договору (контракту) № 1 від 21.04.2025; 4301 Договір (контракт) про перевезення №169 від 02.07.2025; 4301 Заявка про перевезення товарів № 169 від 02.07.2025; 7012 Декларація інвойс складена уповноваженим (схваленим) експортером FC251972 від 23.06.2025.

За результатом розгляду поданої електронної декларації відповідачем було прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 09.07.2025 №UA401020/2025/000648, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 09.07.2025 №UA401000/2025/000187/2, згідно якого, митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

Причиною для відмови зазначено те, що із врахуванням вимог ст.ст. 54, 55, 57-58 МКУ, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано виходячи з наступного:

- в п.4.1 наданого контракту від 22.03.2023 № SL 2203/23 зазначено, що ціна товару включає в себе витрати на навантаження та експортне митне оформлення, що суперечить п.3.1 контракту, а саме умовам поставки EXW;

- в розділі 2 Контракту «Кількість і якість Товару» зазначено, що кількість і асортимент товару погоджуються сторонами по кожній партії окремо і зазначаються в проформі-інвойсі, що є невід`ємною частиною контракту. Проте до митного оформлення проформа-інвойс не надавався, в тому числі на вимогу митного органу;

- в платіжній інструкції від 23.04.2025 № 23 на суму 7404,77 EUR в призначенні платежу зазначено лише контракт, в рамках якого здійснено оплата, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару, крім того рахунок- фактура (інвойс) від 23.06.2025 № FC251972 виданий на суму 7 439,77 EUR.

- згідно вимог пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.

Декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст. 53 МКУ.

Листом декларант відмовився від надання додаткових документів.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, митна вартість визначена за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 13.02.2025 № UA100320/2025/004878, за якою оформлено за резервним методом схожий товар «Косметичні препарати для догляду за шкірою, не в аерозольній упаковці, не для медичного призначення, не містять у своєму складі наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування: Альгінатна маска по догляду за обличчям Anti-aging з ацеролою, мішок 18кг, арт.H00005BG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям проти куперозу з чорницею, мішок 18кг, арт.H00011BG001- 72кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям STOP запалення з екстрактом чайного дерева, мішок 18кг, арт.H00012BG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям омолоджувальна з женьшенем, мішок 18 кг, арт.H00016AG001- 36кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям SPA терапія з лавандою та маслом розмарину, мішок 18кг, арт.H00020BG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям з колагеном та хітозаном, мішок 18кг, арт.H00021CG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям на основі сахарози із журавлиною, мішок 18 кг, арт.H00029AG001- 36кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям на основі сахарози із огірком, мішок 18кг, арт.H00036BG001-36кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям природний ліфтинг, мішок 18кг, арт.H00079CG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям EXTRA зволожувальна з алое та олією оливи, мішок 18кг, арт.K00143CG001- 54кг. Ензимний пілінг по догляду за обличчям делікатне очищення, мішок 18кг, арт.P00016BG001- 18кг. Косметичний засіб Ензимна пудра Enzymatic touch по догляду за обличчям, мішок 18кг, арт.P00152BG001- 18кг. Гелеве обгортання для схуднення для тіла, бочка, арт.2G0011CD001- 154кг. Альгінатна маска для тіла DETOXIFYING, мішок 18кг, арт.J00010AG001- 36кг. Альгінатна маска для тіла LIGHTLEGS, мішок 18кг, арт.J00014AG001- 36кг. Країна виробництва EU. Торговельна марка TECHNATURE. Виробник - TECHNATURE SAS», та складає 16,40 євро/кг.

Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами 1, 2 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм доводить, що декларант при митному оформленні товарів зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але при цьому, митний орган зобов`язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказана позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 року у справі № 380/1197/20.

Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.

За результатом розгляду поданої електронної декларації відповідачем було прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 09.07.2025 № UA401020/2025/000648, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 09.07.2025 № UA401000/2025/000187/2, згідно якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

Причиною для відмови зазначено те, що із врахуванням вимог ст.ст. 54, 55, 57-58 МКУ, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано виходячи з наступного:

- в п.4.1 наданого контракту від 22.03.2023 № SL 2203/23 зазначено, що ціна товару включає в себе витрати на навантаження та експортне митне оформлення, що суперечить п.3.1 контракту, а саме умовам поставки EXW;

- в розділі 2 Контракту «Кількість і якість Товару» зазначено, що кількість і асортимент товару погоджуються сторонами по кожній партії окремо і зазначаються в проформі-інвойсі, що є невід`ємною частиною контракту. Проте до митного оформлення проформа-інвойс не надавався, в тому числі на вимогу митного органу;

- в платіжній інструкції від 23.04.2025 № 23 на суму 7404,77 EUR в призначенні платежу зазначено лише контракт, в рамках якого здійснено оплата, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару, крім того рахунок- фактура (інвойс) від 23.06.2025 № FC251972 виданий на суму 7 439,77 EUR.

- згідно вимог пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.

Щодо зазначеного митним органом про витрати на навантаження та експортного оформлення, суд зазначає наступне.

Так, як слідує з матеріалів справи дійсно, в пункті 3.1. Контракту зазначено, що товар постачається на умовах EXW (Ex Works або ж Франко завод), який передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Однак, слід зазначити, що сторони в договорі керуючись принципом свободи умов договору самостійно визначили права та обов`язки. Фактично між учасниками Контракту встановлено особливі умови в пунктах 3.2. та 4.1. Контракту, згідно яких постачальник несе витрати по податках і митного оформлення в країні експорту, а ціна Товару включає в себе витрати з навантаження, експортного митного оформлення, а також вартість упаковки, тари та маркування.

В свою чергу, враховуючи положення чинного законодавства Європейського Союзу, з якого поставлявся товар передбачають, що товар за межі ЄС міг бути поставлений не менше, ніж за умови FCA.

FCA (Free Carrier або Вільний перевізник) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Тобто, за умовами FCA продавець бере на себе обов`язок по митному очищенню товару (оформленню митих декларацій) та завантаженню товару на транспорт позивача. Так, як би позивач поніс витрати по митному очищенню та завантаженню товару, то ним би вони були зазначені в ЕМД, оскільки в перерахунку на податки, які б він мав би сплатити позивач ця сума становила б не більше 10 євро за одну операцію, що підтверджує безпідставність та абсурдність «доводів» відповідача про можливе ухилення позивача від сплати податків та митних платежів.

Крім того, судом враховано, що вказаний товар експортувався з країни, яка є членом Європейського Союзу Франція.

Відповідно до митних правил та вимог, які затверджені Європейською Комісією, в країнах учасницях Європейського Союзу, в разі експорту товару, який знаходиться на території однієї із країн Європейського Союзу, в країну, яка не є учасником Європейського Союзу умови Ex works (EXW) прирівнюються то умов Free Carrier (FCA), оскільки відповідно до Регламенту Європейського Парламенту І Ради (ЄС) № 952/2013 від 09 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу та Делегованого Регламенту Комісії (ЄС) № 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу право на подання загальної декларації вибуття або прибуття на митній території Європейського Союзу мають зареєстровані у встановленому порядку особи, що мають осідок на митній території Європейського Союзу (економічні оператори), а саме:

- фізичні особи, які постійно проживають на митній території Союзу

- юридичні особи чи об`єднання осіб, що мають місцезнаходження, головний офіс або постійне комерційне представництво на митній території Союзу.

При цьому під постійне комерційне представництвом мається на увазі постійне місце ведення комерційної діяльності, в якому постійно перебувають необхідні людські і технічні ресурси та через яке повністю або частково проводяться пов`язані з митною сферою операції особи.

В свою чергу, право на передачу повноважень щодо подачі митної декларації мають тільки експортери.

Тобто, позивач, як особа, яка відповідно до європейського законодавства не має осідок на території Європейського Союзу не мав прав щодо дій по митному очищенню товару перед його вивезенням з території Союзу, а тому, в будь-якому випадку, саме продавець товару має здійснити усі необхідні дії по поданню експортної декларації щодо митного очищення товару.

Також, незважаючи на відповідні суперечності умови постачання EXW та FCA відрізняються лише обов`язком продавця щодо митного очищення товару та його завантаженням. А враховуючи діюче законодавство Європейського Союзу, та наявний обов`язок щодо митного очищення товару виключно особою, яка має реєстрацію на території Європейського Союзу, тобто, експортером, позивачем не було понесено жодних додаткових витрат, які б могли призвести до збільшення вартості товару, а інформація, про те, хто саме може виступати експортером і відповідно нести витрати по митному очищенню товару мала б бути відома відповідачу, який приймав оскаржуване рішення.

Враховуючи вищезазначене, висновок, що зазначений в рішенні про коригування митної вартості є безпідставним та таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві Європейського Союзу.

Щодо зазначеного відповідачем, що в розділі 2 Контракту «Кількість і якість Товару» зазначено, що кількість і асортимент товару погоджуються сторонами по кожній партії окремо і зазначаються в проформі-інвойсі, що є невід`ємною частиною контракту. Проте до митного оформлення проформа-інвойс не надавався, в тому числі на вимогу митного органу, суд зазначає наступне.

Proforma Invoice це документ, що містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим, не має статусу платіжного документа.

Тобто це рахунок, виставлений покупцю, як документальне оформлення усних домовленостей, або оголошення ціни, обсягів поставки товару чи послуг.

Створення проформи-інвойс є договором, обов`язковим до виконання, але ціна та обсяги можуть відрізнятись від початкових та можуть коригуватися до остаточного варіанта. Це документ, на основі якого обидві сторони документують умови майбутньої угоди або вартість/деталі продукту та погоджуються з ними.

Фактично це документ згідно якого в подальшому складається інвойс та по якому проводиться оплата за товар.

Інвойс (англ.invoice) це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі позначені: товари, їх кількість, ціна та умови поставки, характеристики товару (колір, вага і т.п.), відомості про постачальника і покупця. Факт виписки інвойсу говорить про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов (звичайно, якщо товар постачається не по передоплаті).

Так, встановлено, що після здійснення оплати продавцем було сформовано інвойс № FC251972 від 23.06.2025, який містить повну інформацію про вид товару та його вартість.

В інвойсі зазначається код, найменування, кількість, вага та вартість товару. При цьому вартість товару, враховуючи положення В подальшому на підставі інвойсу продавцем було підготовлено до завантаження товар покупцю.

Після завантаження продавцем товару він транспортувався уповноваженим перевізником, який уклав договір із позивачкою.

Варто звернути увагу, що проформа-інвойс є лише попереднім документом і відповідно до пункту 4.2. Контракту відправка товару проводиться за цінами, що діють на момент відвантаження, а тому остаточним документом, в якому міститься точна кількість, найменування та вартість товару є інвойс (рахунок-фактура), який є супровідним документом товару відповідно до пункту 6.2. Контракту.

Щодо платіжної інструкції (про призначення платежу) та різниці вартості, що зазначена в платіжній інструкції та інвойсі, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вважає, що в наданій позивачем платіжній інструкції від 23.04.2025 № 23 необхідно було зазначити не лише номер контракту, а й найменування замовлення (проформу-інвойс або інвойс), що на його переконання є порушенням вимог пункту 2.2 положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Суд звертає увагу, що жодним нормативно правовим актом не передбачено обов`язку зазначати номер інвойсу чи проформи- інвойсу за яким здійснюється оплата.

Щодо посилання на пункт 2.2. положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, варто зазначити, що до 26 серпня 2022 року діяла редакція положення, в якому був поділ на пункти та підпункту і в якому існував пункт 2.2. На вказаний пункт, вірогідно і здійснював посилання відповідач. Однак, з 26 червня 2022 року, Національний Банк України вказане Положення виклав у новій редакції і пункт 2.2., як і інші пункти, шо поділяються крапкою в новій редакції Положення відсутні.

Тобто, в своєму рішенні відповідач здійснив посилання на нечинний пункт нормативно-правового акту.

Як слідує із пункту 15 Положення № 216 (чинна редакція) платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Як зазначалося раніше, на виконання умов контракту позивачем 23.04.2025 було здійснено оплату товару, при цьому в розділі 70 SWIFT квитанції «Remittance Information» (Інформація про грошові перекази) було зазначено PRPMNT (тобто Prepayment, що перекладається, як передплата) FOR household cosmetics in the assortme (за побутову косметику в асортименті) CNTR (тобто contract, що перекладається, як контракт) № SL 2203/23 DD (тобто від) 22.03.2023, POL:FR, POD:UA (тобто місце завантаження (Port of loading) Франція, місце доставки (Port of loading delivery) Україна, Fullpay (повна сплата).

Тобто, як вбачається із платіжної інструкції позивачем в повному обсязі виконано вимоги пункту 15 Положення № 216 про надання повної інформації про платіжну операцію.

Слід зазначити, що вказаний платіж було виконано Акціонерним товариством «Комерційний Банк «Приватбанк» 23 квітня 2025 року, що підтверджує відмітка про дату валютування, загальна вартість придбаного позивачем товару становить 7404,77 євро. Відомості про цю оплату містить інвойс № FC251972 від 23.06.2025.

Окрім, вищезазначеного необхідно наголосити, що при заповненні графи «призначення платежу» при здійсненні свіфт-переказу наявні обмеження у кількості введених символів до 200.

Отже, як вбачається з вищевикладеного посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості у цих частинах є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо різниці в сумах, які зазначені в платіжній інструкції та інвойсі варто зауважити наступне.

Вказана відповідачем різниця у сумі утворилася внаслідок збільшення вартості деяких товарів замовлених позивачем, оскільки вибір та подальша оплата за товар здійснювалась у квітні, а відвантаження товару у липні, тобто через 3 місяці після здійснення оплати.

При цьому, при укладенні Контракту сторони визначили, що відправка товару проводиться за цінами, що діють на момент відвантаження.

Позивач не вказував вартість згідно платіжної інструкції, яка є нижчою від вартості інвойсу, а зазначив саме вартість вказана в інвойсі 7 439,77 євро.

В інвойсі продавцем зазначено: «Payment: 7 404,77. euros received 24/04 », що в перекладі: «оплата: 7 404,77 євро отримана 24.04». Тобто, оплата за цей товар, що зроблена в квітні визнається самим продавцем.

Крім того, відповідно до підпункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що банківські платіжні документи не є обов`язковими та надаються лише в тому випадку, якщо рахунок було сплачено, а тому їх відсутність не може слугувати беззаперечною підставою вважати, що позивачем не підтверджено числові значення митної вартості товару.

Відповідачем не зазначено жодних зауважень та заперечень розбіжностей щодо можливого заниження вартості товару, як того вимагає Митний кодекс України. Самі лише припущення до форми або змісту документу не є належним і допустимим підтвердженням, що позивачем занижено митну вартість товару.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи не викликали сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас підстави для корегування митної вартості, на які зіслався відповідач в оскаржуваному рішенні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Додатково суд зазначає, що відповідачем також порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.

МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 року справа №200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару стосується саме позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вже зазначалось, декларантом подані усі документи, що виключали обґрунтовані сумніви відповідача в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни яка була сплачена за товар який ввозився на територію України в режимі імпорту, відповідно митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав, прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

При цьому, ненаведення належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.07.2019 справа № 809/872/17.

Суд також звертає увагу на те, що для ЕМД позивача джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 13.02.2025 № UA100320/2025/004878, а якою оформлено за резервним методом схожий товар «Косметичні препарати для догляду за шкірою, не в аерозольній упаковці, не для медичного призначення, не містять у своєму складі наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування: Альгінатна маска по догляду за обличчям Anti-aging з ацеролою, мішок 18кг, арт.H00005BG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям проти куперозу з чорницею, мішок 18кг, арт.H00011BG001- 72кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям STOP запалення з екстрактом чайного дерева, мішок 18кг, арт.H00012BG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям омолоджувальна з женьшенем, мішок 18 кг, арт.H00016AG001- 36кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям SPA терапія з лавандою та маслом розмарину, мішок 18кг, арт.H00020BG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям з колагеном та хітозаном, мішок 18кг, арт.H00021CG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям на основі сахарози із журавлиною, мішок 18 кг, арт.H00029AG001- 36кг.

Альгінатна маска по догляду за обличчям на основі сахарози із огірком, мішок 18кг, арт.H00036BG001-36кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям природний ліфтинг, мішок 18кг, арт.H00079CG001- 18кг. Альгінатна маска по догляду за обличчям EXTRA зволожувальна з алое та олією оливи, мішок 18кг, арт.K00143CG001- 54кг. Ензимний пілінг по догляду за обличчям делікатне очищення, мішок 18кг, арт.P00016BG001- 18кг. Косметичний засіб Ензимна пудра Enzymatic touch по догляду за обличчям, мішок 18кг, арт.P00152BG001- 18кг. Гелеве обгортання для схуднення для тіла, бочка, арт.2G0011CD001- 154кг. Альгінатна маска для тіла DETOXIFYING, мішок 18кг, арт.J00010AG001- 36кг. Альгінатна маска для тіла LIGHTLEGS, мішок 18кг, арт.J00014AG001- 36кг. Країна виробництва EU. Торговельна марка TECHNATURE. Виробник - TECHNATURE SAS», та складає 16,40 євро/кг.

Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння повних характеристик оцінюваного товару та його характеристик, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України. Тим більше судом встановлено, що товар не є аналогічним.

На переконання суду, в даному випадку різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожого товару, що розмитнювався у попередньому періоді, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованих товарів, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем разом із митними деклараціями було надано достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності, на які він зіслався, спростовані наявними матеріалами справи.

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2025 №UA401000/2025/000187/2

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2025 №UA401020/2025/000648, то суд зазначає таке.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну, та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 4239,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача як доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії): ордер №1222996; платіжна інструкція №2480 від 06.08.2025, на загальну суму 15000 гривень; детальний розрахунок від 10.08.2025.

Отже, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов`язані із юридичним супроводом справи № 120/11189/25 і підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Так, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, заперечення відповідача щодо суми правничої допомоги суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000187/2 від 09.07.2025.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2025 № UA401020/2025/000648.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4239,20 грн. (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: