Ухвала суду № 139051008, 18.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"18" серпня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/869/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, яка надійшла від представника позивача разом із позовною заявою,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КобальтумРесурсЕкспорт", код ЄДРПОУ - 44962963, 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Невицьке, вул. Головна, буд. 65,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 45554542, 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156

про визнання недійсним правочину,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КобальтумРесурсЕкспорт" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 45554542, місто Ужгород, з позовними вимогами визнати недійсним правочин, що оформлений листом-повідомленням №17976/39.3.5.1-2026 від 05.08.2026 "про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 року №3", складений філією "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" щодо одностороннього розірвання договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року, укладеного ДСГП "Ліси України" з ТОВ "КобальтумРесурсЕкспорт".

Дана позовна заява обґрунтована тим, що позивач з правочином відповідача щодо дострокового розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 в односторонньому порядку не погоджується.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 визначений головуючий суддя Пригуза П.Д. для розгляду поданої позовної заяви.

Додатком до позовної заяви позивачем долучено заяву про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою. В такій заяві представник позивача просить зокрема - заборонити ДСГП "Ліси України" та його посадовим особам, структурним підрозділам - вчиняти будь-які, що перешкоджають господарській діяльності ТОВ "КобальтумРесурсЕкспорт" на частині земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 площею у 32.5081 га, у тому числі діяльності пов`язаної з виконанням спеціального дозволу на користування надрами №5605 від 18.01.2024 року, а саме діяльності з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки (з подальшим видобуванням корисних копалин) родовища "Кам`янське-2" - до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Позивачем сплачено судовий збір за подання такої заяви про забезпечення позову, що підтверджується зокрема платіжною інструкцією №881 від 12.08.2026 на суму 1332.80 грн, що відповідає положенням Закону України "Про судовий збір".

Ця заява обґрунтована тим, що невжиття у даній справі заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Необхідність встановлення заборони чинити перешкоди у використанні спірної землі для забезпечення господарської діяльності випливає, за переконанням позивача, з таких обставин.

Так, за наслідками припинення договору про встановлення земельного сервітуту, позивачем буде втрачено єдину можливість здійснювати основну господарську діяльність - геологічне вивчення, у т. ч. дослідно-промислову розробку надр за спеціальним дозволом Держгеонадр. Позивач стверджує у своїй заяві, що блокування єдиного та безальтернативного доступу позивача до родовища "Кам`янське-2", на якому проводиться геологічне вивчення та дослідно-промислова розробка, призведе до неможливості виконання позивачем взятих на себе зобов`язань перед Держгеонадрами за угодою та програмою робіт, а це тягне за собою реальні ризики анулювання спеціального дозволу на користування надрами відповідно до ст. 26 Кодексу про надра.

Крім того, позивач вказує, що як вбачається з Витягу з ДРРП на нерухоме майно від 11.08.2026, відповідачем 11.08.2026 було вчинено реєстраційну дію про припинення речового права саме за оспорюваним договором земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року (індексний номер - 86248881), що свідчить про вчинення ним прямих перешкод у здійсненні позивачем своїх прав та діяльності ще до вирішення спору по суті, як в досудовому порядку, так і в судовому.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ст. 137 ГПК України, позов забезпечується зокрема: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

Приписами ст. 139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (ч. 5 ст. 139 ГПК України).

Суд зазначає, що ця заява позивача про забезпечення позову, яка надійшла разом з позовною заявою до суду, відповідає приписам ст. 138, 139 ГПК України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Предметом позовних вимог у цій справі є зокрема правомірність одностороннього розірвання відповідачем договору про встановлення земельного сервітуту, що припиняє таке право, а також недійсність/дійсність такого правочину, що оформлений листом-повідомленням №17976/39.3.5.1-2026 від 05.08.2026 "про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 року №3", складений філією "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" щодо одностороннього розірвання договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року, укладеного ДСГП "Ліси України" з ТОВ "КобальтумРесурсЕкспорт".

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 26.09.2024 між сторонами спору був укладений договір №3 про встановлення земельного сервітуту.

ДСГП "Ліси України" 05.08.2026 був надісланий позивачеві лист №17976/39.7.1-2026 "повідомлення про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 №3. В цьому листі ДСГП "Ліси України" вказував, що на підставі постанови Закарпатської обласної прокуратури від 25.06.2026 "Про залучення спеціаліста" в рамках кримінального провадження №42026070000000071 від 19.05.2026 і наказу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 29 червня 2026 №405, було оглянуто ділянки лісового фонду Кам`яницького лісництва Ужгородського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України". В ході візуального обстеження вищевказаної території, на земельній ділянці за кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 було виявлено зняття та перенесення ґрунтового покриву вищевказаної земельної ділянки в межах ділянки земельного сервітуту №3 від 26.09.2024. Такі порушення філія "Карпатського лісового офісу" ДП "Ліси України" вважає істотними, є використанням земельної ділянки з порушенням умов договору та вимог земельного і природоохоронного законодавства, що є, на його думку, самостійною підставою для одностороннього розірвання договору про встановлення земельного сервітуту.

На виконання вказаного листа - повідомлення, 11.08.2026, як підтверджується відомостями Витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу - 489499718) від 11.08.2026, інше речове право, а саме право користування (сервітут) припинено. Підставою для державної реєстрації припинення іншого речового права став - договір щодо внесення змін до договору, серія та номер - 17976/39.7.1-2026, виданий відповідачем 05.08.2026, а саме вказане вище повідомлення - лист про розірвання договору про встановлення земельного сервітуту.

Позивач зазначає у заяві про забезпечення позову, що станом на момент подання позовної заяви жодного акту перевірки або акту, складеного за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду чи протоколу про адміністративне правопорушення від органів Держекоінспекції чи Держгеокадастру, він не отримував, за результатами якого був би встановлений факт порушення земельного чи природоохоронного законодавства. Відсутнє належно встановлене чи доведене будь - яке, в тому числі істотне, порушення умов договору позивачем, і як наслідок, відсутні правові підстави для одностороннього припинення договору земельного сервітуту.

Суд звертає увагу, що відповідно до Розділу 6 цього Договору строк його дії - до 18.01.2044 року.

Згідно Розділу 7 цього Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього Договору. Усі спори, що виникають з цього Договору мають вирішуватися шляхом переговорів між Сторонами. У разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, він передається для вирішення до суду.

Відповідно до змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову відсутні відомості про вжиття такого способу вирішення спірного питання щодо підстав припинення сервітуту як переговори Сторін.

Матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову підтверджують, що філія "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" в односторонньому порядку, без переговорів з метою вирішення спірного питання, вчинила правочин, що оформлений листом 17976/39.7.1-2026 від 05.08.2026 про "повідомлення про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 №3 та здійснив 11.08.2026 реєстрацію припинення речового права сервітуту, який відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу - 489499718) від 11.08.2026, записаний як "договір щодо внесення змін до договору, серія та номер - 17976/39.7.1-2026".

Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі та реальне поновлення прав позивача, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від володіння і використання у своїй господарській діяльності земельну ділянку площею 32.5081 га (частина земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001). Отже, до вирішення спору у цій справі вказана земельна ділянка, має залишатися в користуванні позивача для продовження господарської діяльності. Задоволення судом заяви про забезпечення цього позову, убезпечить від ускладнення питання поновлення у правах позивача щодо потреб геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення.

Суд враховує погоджується із твердженням позивача, що відповідачем учиняються реальні дії щодо припинення такого користування земельного ділянкою, що підтверджується зокрема відомостями Витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу - 489499718 від 11.08.2026 року), який долучений до матеріалів справи. Існує реальна можливість укладення нового договору встановлення земельного сервітуту з іншим правокористувачем або розпорядження частиною земельної ділянки в будь - який інший спосіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі N 753/22860/17).

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Аналогічний висновок був зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Суд також враховує ту обставину, що основним видом економічної діяльності позивача ТОВ "КобальтумРесурсЕкспорт" являється саме добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів. Така діяльність здійснювалась саме на вказаній вище земельній ділянці на підставі розірваного договору про встановлення земельного сервітуту. Фактично таким одностороннім розірванням позивач позбавляється права на здійснення власної господарської справи. Під час розгляду справи по суті №907/869/26 судом буде досліджено та встановлено правомірність чи неправомірність такого одностороннього розірвання відповідачем договору про встановлення земельного сервітуту. Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення відповідачем означених вище дій до моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили. Вжиття таких заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позовних вимог, забезпечить реальне та ефективне виконання рішення суду. У випадку відмови в задоволенні позовних вимог, такі заходи забезпечення позову будуть скасовані, а відповідач не буде обмежений щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вжитий судом захід забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позовними вимогами. Так, позивачем заявлено такий захід забезпечення позову, як заборона вчинення відповідачем дій щодо перешкоджання господарській діяльності позивача, стосовно частини земельної ділянки площею у 32.5081 га, яка була предметом розірваного договору земельного сервітуту та на якій відповідачем проводилась власна господарська діяльність. Відтак, суд висновує, що заявлений захід забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, а також відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд зазначає, що частиною 1 ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України).

Згідно приписів ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, вказану заяву належить задовольнити повністю, шляхом заборони ДСГП "Ліси України" та його посадовим особам, структурним підрозділам - вчиняти будь-які, що перешкоджають господарській діяльності ТОВ "КобальтумРесурсЕкспорт" на частині земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 площею у 32.5081 га, у тому числі діяльності пов`язаної з виконанням спеціального дозволу на користування надрами №5605 від 18.01.2024 року, а саме діяльності з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки (з подальшим видобуванням корисних копалин) родовища "Кам`янське-2" - до набранням рішенням суду у цій справі законної сили.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

п о с т а н о в и в:

1. Заяву про забезпечення позову, яка надійшла від позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "КобальтумРесурсЕкспорт", код ЄДРПОУ - 44962963, 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Невицьке, вул. Головна, буд. 65, разом із позовною заявою - задовольнити повністю.

2. Вжити заходи забезпечення позову:

- заборонити Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 45554542, 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, та його посадовим особам, структурним підрозділам - вчиняти будь - які дії, що перешкоджають господарській діяльності ТОВ "КобальтумРесурсЕкспорт", код ЄДРПОУ - 44962963, 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Невицьке, вул. Головна, буд. 65, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 площею у 32.5081 га, у тому числі діяльності пов`язаної з виконанням спеціального дозволу на користування надрами №5605 від 18.01.2024 року, а саме діяльності з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки (з подальшим видобуванням корисних копалин) родовища "Кам`янське-2" - до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КобальтумРесурсЕкспорт", код ЄДРПОУ - 44962963, 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Невицьке, вул. Головна, буд. 65.

Боржник: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 45554542, 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156.

Ця ухвала набирає законної сили з 18.08.2026 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 18.08.2029 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 18 серпня 2026 року.

Суддя П. Д. Пригуза