Ухвала суду № 139046161, 13.08.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/9291/26

Провадження № 2/175/2781/26

У Х В А Л А

13 серпня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

за участю секретаря Рожкової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське заяву представника позивача про закриття провадження по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» вартість необлікованої електричної енергії 387 525, 30 грн. та сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. Зазначили, що 18 лютого 2026 року відбулось засідання комісії з розгляду актів про порушення ПраТ «ПЕЕМ ЦЕК» у присутності представників Чугу М.А. Рішення комісії оформлено Протоколом №133/2026 засідання комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з розгляду Актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 18 лютого 2026 року та вирішено визнати Акт про порушення складеним правомірно та виконати розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії згідно з положеннями глави 8.4. ПРРЕЕ. Вартість необлікованої електричної енергії згідно з розрахунком обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по Акту про порушення ПРРЕЕ від 12 листопада 2025 року №00001252 та рахунку № 8192051101910 від 18 лютого 2026 року становить суму 387 525,30 грн.

Разом із тим, до відкриття провадження у справі від представника відповідача надійшла заява про передачу справи за підсудністю за місцем проживання відповідача до Вінницького міського суду Вінницької області.

За загальним правилом згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що предметом спору є стягнення вартості необлікованої електричної енергії, яка надавалася за місцезнаходженням нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район Новоолександрівська територіальна громада.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦК України, якою встановлені правила виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що вимоги про стягнення вартості необлікованої електричної енергії повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

06 липня 2026 року відповідачем в особі представника ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідно до протоколу №455/2026 від 01 липня 2026 року засіданням комісії ПраТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з розглядів актів про порушення правил роздрібного ринку електричної енергії було скасовано рішення комісії згідно протоколу від 18 лютого 2026 року №133/2026 щодо розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії від 18 лютого 2026 року та рахунку від 18 лютого 2026 року №8192051101910. Таким чином підстави для задоволення позову відсутні.

09 липня 2026 року (сформовано в системі Електронний суд 08 липня 2026 року) представник позивача подала до суду заяву про закриття провадження по справі. У клопотанні зазначено, що відповідачем після отримання рішення комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» оформленого Протоколом № 133/2026 від 18 лютого 2026 року, розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по Акту про порушення ПРРЕЕ від 12 листопада 2025 року №00001225 та рахунку № 8192051101910 від 18 лютого 2026 року на суму 387 525,30 грн., подано скаргу до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 29258/20.3/9-26 від 11 червня 2026 на скаргу ОСОБА_1 надано відповідь в якій зазначено, що висновок експертизи не містить однозначного висновку щодо причини пощкодження пломбувального матеріалу пломби № С737802602, зокрема не підтверджує факт зумисного його пошкодження. Крім того вказано, що враховуючи інформацію надану ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» зокрема однолінійну схему, що є додатком 7/1 до Договору, вузол обліку (лічильник типу NIK 2303 ARP3 1000.МС.11 № 11373570) встановлений на опорі лінії електропередачі на межі земельної ділянки споживача. В листі НКРЕКП також зазначено, що оператор системи розподілу не мав право передавати зазначений вузол обліку та встановлені на ньому пломби на збереження споживачу, а тому (враховуючи недотримання оператором системи розподілу вимог п. 5.5.5. глави 5.5. розділу V Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» не мало право застосовувати положення глави 8.4. розділу VIII ПРРЕЕ для здійснення на підставі Акта нарахувань. Крім того, ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК» має повторно розглянути Акт на засіданні комісії з розгляду актів про порушення у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ) та привести свої дії у відповідність до вимог ККО та ПРРЕЕ шляхом скасування нарахувань, здійснених на підставі Акта. На засіданні комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з розгляду Актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 01 липня 2026 року розглянуто Акт про порушення № 00001252 від 12 листопада 2025 року, схему до нього, матеріали додані до даного Акту, лист НКРЕКП № 29258/20.3/9-26 від 11 червня 2026 року та вирішено: за вимогою НКРЕКП, зазначеною в листі, скасувати рішення Комісії, зазначене в протоколі № 133/2026 від 18 лютого 2026 року, розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії від 18 лютого 2026 року та рахунок № 8192051101910 від 18 лютого 2026 року.

У своїй заяві про закриття провадження у справі представник позивача зазначає на п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з яким суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Частиною 2 указаної статті передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61- 3438сво21) зазначено, що: «предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином представник позивача у своїй заяві просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору і постановити Ухвалу про повернення з Державного бюджету сплачену суму судового збору 2 662,40 грн.

Суд перевіривши заяву, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, належить вирішити процесуальне питання щодо правильності здійсненого судами за результатом закриття провадження у справі розподілу судових витрат (судовий збір, правнича допомога).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачений у статті 142 ЦПК України.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (ст. 142 ЦПК України).

Верховний Суд наголошує, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття. У позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем (див.: постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 у справі № 917/1161/25).

Разом з тим, в даному випадку підстави для подання позову (рішення комісії згідно протоколу від 18 лютого 2026 року №133/2026 щодо розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії від 18 лютого 2026 року та рахунок від 18 лютого 2026 року №8192051101910) були скасовані Протоколом №455/2026 від 01 липня 2026 року засіданням комісії ПраТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з розглядів актів про порушення правил роздрібного ринку електричної енергії, - вже після звернення до суду з даним позовом.

На момент звернення з позовом до суду позивачу було достоменно відомо, що відповідачем оскаржується рішення комісії згідно протоколу від 18 лютого 2026 року №133/2026 щодо розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії від 18 лютого 2026 року та рахунок від 18 лютого 2026 року №8192051101910 у вищій інстанції. Однак позивач не дочекавшись засідання засіданням комісії ПраТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з розгляду скарги відповідача на рішення комісії згідно протоколу від 18 лютого 2026 року №133/2026 щодо розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії від 18 лютого 2026 року та рахунок від 18 лютого 2026 року №8192051101910, - скористався своїм правом звернення до суду, хоча розумів правові наслідки такого звернення до суду у разі скасування рішення Комісії, зазначене в протоколі № 133/2026 від 18 лютого 2026 року, розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії від 18 лютого 2026 року та рахунок № 8192051101910 від 18 лютого 2026 року.

Судом було відкрито провадження у справі, відповідачем подано відзив на позовну заяву, тобто судом було вчинено всі визначені ЦПК України дії для розгляду позовної заяви позивача.

Фактично позивач не підтримує свої позовні вимоги у зв`язку з тим, що підстави для звернення до суду були скасовані Протоколом №455/2026 від 01 липня 2026 року засіданням комісії ПраТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з розглядів актів про порушення правил роздрібного ринку електричної енергії. Предмет спору в даному випадку відсутній.

На підставі чого, суд відмовляє у поверненні судового збору з державного бюджету, оскільки в такому випадку передбачений інший порядок вирішення питання про розподіл судових витрат по оплаті судового збору.

Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження по цивільній справі в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Керуючись ст. 133, 142, 255, 256 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії - закрити.

У задоволенні заяви у частині повернення судового збору з державного бюджету, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.