Рішення № 139029364, 20.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

20 липня 2026 рокуСправа № 331/1953/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гасанбекова С.С., при секретарі судового засідання Татуковій А.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом:Концерну «Міські теплові мережі»до:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про:стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

09 березня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (особовий рахунок, договір №603905781) за період з 01.11.2021 по 30.11.2025 на загальну суму 44591,03 грн;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі судового збору 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами укладений типовий індивідуальний договір № 603905781 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.

Загальна сума боргу за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за період з 01.11.2021 р. по 30.11.2025 р. становить 44591,03 грн.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 17.03.2026, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд зазначеної справи було призначено на 20.07.2026.

03.07.2026 за результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Гасанбекову С.С.

Відповідачі у строк, встановлений судом, не надали відзиву на позов.

18.05.2026 судом отримано заяву представника відповідачівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій зазначено, що ці відповідачі не є належними у даній справі, оскільки право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2018.

17.07.2026 судом отримано клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розгляд справи за їх відсутності.

Учасники справи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 20.07.2026 не прибули.

Враховуючи неявку в судове засідання 20.07.2026 всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2436478 від 09.03.2026.

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2436487 від 09.03.2026.

ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2436508 від 09.03.2026.

ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 09.07.2026 № 2026/011529688.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, долученого до матеріалів справи представником відповідачів, від 04.05.2026 № 475498451 власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право: 24331583).

Відповідно до довідки щодо заборгованості за надані послуги та розрахунку основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.11.2021 по 30.11.2025 нараховано заборгованість на загальну суму 44591,03 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вищенаведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 91460925).

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон України №2189-VIII) споживач житлово-комунальних послуг це індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України №2189-VIII індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України №2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до положень статті 9 Закону України №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1); дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3).

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України №2189-VIII).

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України №2189-VIII).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).

Як було встановлено судом, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2018 № 20 перейшло до ОСОБА_1 . З моменту державної реєстрації зазначеного правочину ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 втратили право власності на зазначену квартиру, а отже, вони не несуть тягар утримання цього майна.

Заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг виникла в період з 01.11.2021 по 30.11.2025, тобто після переходу права власності на зазначену квартиру до ОСОБА_1 , а отже ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є споживачами комунальних послуг в розумінні Закону України №2189-VIII, та не повинні сплачувати вказану заборгованість.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, як такі, що пред`явлені до неналежних відповідачів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ОСОБА_1 не надала суду будь-яких пояснень та доказів на спростування доводів позивача. Заборгованість відповідача за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за період з 01.11.2021 по 30.11.2025 у розмірі 44591,03 грн. підтверджено наданими позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 17.02.2026 № 1511, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовити повністю.

2. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2025 року у розмірі 44591,03 грн. (сорок чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна гривня 03 коп.).

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Реквізити учасників справи:

- позивач: Концерн «Міські теплові мережі», вул. Героїв полку «Азов», 137, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код: 32121458;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков