Рішення № 139024570, 17.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/25503/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, про зобов`язання укласти охоронний договір,

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (далі - позивач, Офіс) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - відповідачі), у якому просить зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради охоронний договір на частину пам`ятки архітектури місцевого значення «Житловий будинок» на вул. Коцюбинського, 23 у м. Львові, що перебуває у їх користуванні, на умовах та в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини».

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що будинок на АДРЕСА_1 внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією пам`ятки архітектури місцевого значення, охоронний №4722-Лв. Квартира АДРЕСА_2 у цьому будинку не приватизована та перебуває у користуванні відповідачів, які в ній зареєстровані. Стверджує, що відповідачі як користувачі частини пам`ятки всупереч вимогам ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не звернулися до органу охорони культурної спадщини для укладення охоронного договору на належну їм частину пам`ятки, а Офіс, будучи спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини на території м. Львова, дієвих заходів щодо спонукання відповідачів до укладення такого договору не вжив. Наводить підстави для здійснення представництва інтересів держави та зазначає про триваючий характер порушення, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й. від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 02.02.2026 справу прийнято до провадження судді Андрусів У. Б.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, доводів прокурора не спростували, хоча про розгляд справи повідомлялися у визначений законом спосіб.

07.07.2026 прокурор подав клопотання про долучення доказів, у якому просив долучити до матеріалів справи копію паспорта пам`ятки культурної спадщини «Житловий будинок» на вул. Коцюбинського, 23 у м. Львові від 16.01.2026 та лист Офісу від 22.06.2026 №0004-вих-90138, зазначивши, що ці документи виготовлені та отримані прокурором після пред`явлення позову. Клопотання судом задоволено, зазначені документи долучено до матеріалів справи.

Частиною 5 ст.262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликається позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Будинок на АДРЕСА_1 збудований у ХІХ столітті. На підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради від 28.01.1986 №44 цей об`єкт («Житловий будинок» на вул. Коцюбинського, 23) внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією пам`ятки архітектури місцевого значення, охоронний №4722-Лв (наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 №14).

Опрацюванням науково-проєктної документації «Історико-архітектурний опорний план м. Львова», затвердженої наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 22.01.2024, установлено, що зазначена пам`ятка архітектури місцевого значення розташована в межах пам`ятки історії, архітектури та містобудування національного значення.

За інформацією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 12.09.2025 №31-вих-131739 квартира №2 на вул. Коцюбинського, 23 не приватизована; у ній зареєстровано чотири особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином, квартира АДРЕСА_2 загальною площею 42,6 кв.м перебуває у користуванні зазначених осіб.

Листами від 23.10.2025 №0004-вих-153758 та від 26.11.2025 №0004-вих-171791 Офіс повідомив користувачів квартири про їх обов`язок укласти охоронний договір на частину пам`ятки архітектури, що перебуває у їх користуванні, на умовах та в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768. Листи-повідомлення надіслано на адресу відповідачів рекомендованими поштовими відправленнями з описом вкладень за трек-номерами №R67023835816, №R67023833660 та №R67023832051. За результатами відстеження за трек-номерами на офіційному сайті АТ «Укрпошта» встановлено, що поштове відправлення №R67023833660 вручено адресату, а решта відправлень повернуто відправникові у зв`язку із закінченням установленого строку зберігання.

Обласною прокуратурою на адресу Офісу скеровано листи від 06.10.2025 №15/4-2660вих-25 та від 21.11.2025 №15/4-3138вих-25 у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у яких звернуто увагу на необхідність перевірки наявності охоронного договору на зазначену пам`ятку та вжиття заходів реагування у разі виявлення порушень, а також повідомлено, що у разі невжиття Офісом протягом розумного строку заходів щодо спонукання користувачів частини об`єкта культурної спадщини до укладення охоронного договору прокуратурою будуть самостійно вживатися заходи позовного характеру. Дієвих заходів щодо спонукання відповідачів до укладення охоронного договору Офісом ужито не було, самостійно з відповідним позовом до суду Офіс не звернувся.

16.01.2026 виготовлено паспорт пам`ятки культурної спадщини «Житловий будинок» на вул. Коцюбинського, 23 у м. Львові, який затверджено директором Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

Станом на час розгляду справи охоронний договір на частину пам`ятки, що перебуває у користуванні відповідачів, не укладено. Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачами обов`язку щодо укладення охоронного договору на частину пам`ятки архітектури місцевого значення, що перебуває у їх користуванні.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4, 5 ст.54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-III).

Відповідно до ст.1 Закону №1805-III охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку, запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. За приписами ч.4 цієї статті відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Частиною 3 ст.23 Закону №1805-III передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі - Порядок №1768). Відповідно до п.2 Порядку №1768 власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Згідно з п.5 Порядку №1768 в охоронному договорі, складеному за формою згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. Одним із документів, що додаються до охоронного договору, є паспорт пам`ятки.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок ініціювати укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) об`єкта культурної спадщини чи його частини, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме від власника (користувача) повинна виходити ініціатива укладення такого договору. Наявність статусу користувача частини пам`ятки є достатньою підставою для виникнення обов`язку укласти охоронний договір, а невиконання цього обов`язку є підставою для звернення органу охорони культурної спадщини, а у разі нездійснення ним захисту інтересів держави - прокурора, до суду з позовом про зобов`язання укласти такий договір.

Питання правової природи охоронного договору та обов`язку власника (користувача) пам`ятки щодо його укладення неодноразово було предметом дослідження Верховного Суду.

У постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 Верховний Суд сформулював висновок про те, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

У постанові від 23.12.2019 у справі №806/1536/18 Верховний Суд, проаналізувавши правову природу охоронного договору, дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст.23 Закону №1805-III. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, а тому охоронний договір, укладений на підставі ст.23 Закону №1805-III, є адміністративним договором.

У постанові від 20.03.2024 у справі №620/17968/21 Верховний Суд сформулював правову позицію щодо належного відповідача у подібних правовідносинах про те, що у спорах, які виникають з приводу укладення охоронного договору як адміністративного договору, орган охорони культурної спадщини є належним позивачем, а суб`єкт приватного права - належним відповідачем.

У постанові від 08.05.2024 у справі №240/17530/23 Верховний Суд, узагальнюючи наведену практику, зазначив, що оскільки всі власники (користувачі) пам`яток культурної спадщини незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти охоронний договір, то у разі невиконання ними вимог ч.1 ст.23 Закону №1805-III орган охорони культурної спадщини або прокурор, якщо відповідний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання власника (користувача) пам`ятки культурної спадщини укласти такий договір. У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що у справах за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єкта приватного права, мотивом звернення до суду в яких є захист суспільного інтересу, надважливим є врахування та застосування судом принципу пропорційності, відповідно до якого обмеження прав суб`єкта приватного права для захисту суспільних інтересів має бути справедливим, раціональним та співрозмірним.

За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що будинок на АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний №4722-Лв), а квартира АДРЕСА_2 у цьому будинку, яка не приватизована, перебуває у користуванні відповідачів, що зареєстровані у ній. Наведене свідчить про те, що відповідачі є користувачами частини пам`ятки культурної спадщини у розумінні ч.1 ст.23 Закону №1805-III, а тому на них покладається обов`язок укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір на частину пам`ятки, що перебуває у їх користуванні.

Обставини належності зазначеної квартири до частини пам`ятки архітектури місцевого значення та перебування її у користуванні відповідачів підтверджуються наявними у справі доказами і відповідачами не спростовані. Доказів укладення відповідачами охоронного договору на цю частину пам`ятки матеріали справи не містять.

Суд відхиляє можливе посилання на те, що обов`язок укладення охоронного договору покладається на орган охорони культурної спадщини, а не на користувача пам`ятки, оскільки, як наведено вище, за усталеною практикою Верховного Суду ініціатива укладення охоронного договору повинна виходити саме від власника (користувача) об`єкта культурної спадщини чи його частини, а укладення такого договору є обов`язком користувача, який виникає в силу закону незалежно від форми власності на об`єкт.

Та обставина, що квартира АДРЕСА_2 не приватизована та перебуває у користуванні відповідачів, не звільняє їх від обов`язку укласти охоронний договір, оскільки ч.1 ст.23 Закону №1805-III прямо покладає такий обов`язок як на власників, так і на користувачів пам`яток чи їх частин, а ч.4 цієї статті передбачає, що відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Суд враховує, що укладення охоронного договору потребує наявності додаткових документів, зокрема паспорта пам`ятки. Матеріалами справи підтверджено, що паспорт пам`ятки культурної спадщини «Житловий будинок» на вул. Коцюбинського, 23 у м. Львові виготовлено 16.01.2026 та затверджено директором Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, тобто необхідні для укладення охоронного договору документи наявні, а перешкод для виконання відповідачами покладеного на них обов`язку не встановлено.

Перевіряючи наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі, суд керується таким.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформулювала загальні умови для звернення прокурора замість органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Зокрема, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону №1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц.

Спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини на території м. Львова, до компетенції якого належить укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, розташовані на території міста, є Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, що підтверджується Положенням про Офіс, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради, та наказом Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про делегування Офісу відповідних повноважень.

Матеріалами справи підтверджено, що прокуратура листами від 06.10.2025 №15/4-2660вих-25 та від 21.11.2025 №15/4-3138вих-25 у порядку ст.23 Закону №1697-VII повідомила Офіс про необхідність перевірки наявності охоронного договору на зазначену пам`ятку та вжиття заходів реагування, проте Офіс протягом розумного строку дієвих заходів щодо спонукання відповідачів до укладення охоронного договору не вжив та самостійно з відповідним позовом до суду не звернувся. За таких обставин суд доходить висновку, що прокурор виконав вимоги ст.23 Закону №1697-VII, обґрунтував наявність порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини та підтвердив, що зверненню до суду з цим позовом передувало звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень й отримання інформації про нездійснення ним захисту законних інтересів держави, а тому наявні підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Офісу.

Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.11.2022 у справі №640/16767/21 та від 08.05.2024 у справі №240/17530/23.

З установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування ст.23 Закону №1805-III слідує, що відповідачі є користувачами частини пам`ятки архітектури місцевого значення, на яких в силу закону покладено обов`язок укласти з органом охорони культурної спадщини охоронний договір, який ними не виконано. Належним і співрозмірним способом захисту порушених інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини у цьому випадку є зобов`язання відповідачів укласти з Офісом охоронний договір на частину пам`ятки, що перебуває у їх користуванні.

При цьому суд враховує, що зобов`язання укласти охоронний договір не покладає на відповідачів надмірного тягаря та є пропорційним меті збереження об`єкта культурної спадщини, оскільки таким договором не вирішується питання власності на об`єкт, а лише встановлюється режим його використання та відповідальність за збереження пам`ятки.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, з урахуванням установлених обставин справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу приписів ч.2 ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради охоронний договір на частину пам`ятки архітектури місцевого значення «Житловий будинок» на АДРЕСА_1 , що перебуває у їх користуванні, на умовах та в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини».

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Заявник в інтересах держави перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: пр. Шевченка, буд. 17/19, м. Львів, 79007; ЄДРПОУ 02910031).

Позивач - Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: вул. Валова, 20, м. Львів, 79008; ЄДРПОУ 26256659).

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Винниченка, буд. 18, м. Львів, 79008; ЄДРПОУ 38557581).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна