Рішення № 139024143, 17.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Київ справа №320/28704/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО УКРАЇНА»доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО УКРАЇНА» (позивач/ ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач/ ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.03.2024 №00208670701, від 20.03.2024 №02136224025, від 20.03.2024 №02135824025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито провадження у справі №320/28704/24. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засіданні у справі, витребувано від відповідача завірені належним чином копії: матеріалів проведеної перевірки позивача (накази про призначення, направлення, пояснення щодо підстав проведеної перевірки); обґрунтований та вмотивований розрахунок спірних податкових повідомлень-рішень; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Підготовче засідання, призначене на 28 серпня 2024 року відкладено у зв`язку із непідготовленістю представників відповідача, що призвело до неможливості з`ясування обставин справи, про що зазначено в протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 30 жовтня 2024 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, суд перейшов до судового розгляду справи по суті. У судовому засіданні сторонами у справі заявлені клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Після надання пояснень учасниками справи у відкритому судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, протокольною ухвалою суду від 30.10.2024, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач зазначає наступне.

1) Позивач правомірно не здійснював дисконтування кредиторської заборгованості за Договорами позики, укладеними з Компанією Telko Оу (Фінляндія), а відображав такі зобов`язання за їх фактичною (номінальною) вартістю (за визначенням п.4 П(С)БО 11 «Зобов`язання»).

2) Встановлений сторонами Договорів позики розмір процентної ставки повною мірою відповідає ринковому розміру процентної ставки у країні позикодавця - Фінляндії, а тому позивач мав право не здійснювати визначення справедливої вартості позики та її дисконтування.

3) Відповідачем в акті перевірки не доведено та документально не підтверджено, що вартість реалізації позивачем власних автомобілів фізичними особам нижча від звичайної ціни (вартості) подібних автомобілів з урахуванням їх пробігу, технічного стану, комплектації та інших істотних характеристик. Позивачем підтверджено, що визначена сторонами Договорів купівлі-продажу вартість автомобілів є звичайною ціною (вартістю) таких автомобілів у розумінні пп. «е» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та не включає надання індивідуально призначеної знижки для покупця.

4) На позивача не може бути покладено обов`язок зі сплати ПДФО та військового збору у правовідносинах щодо продажу власних автомобілів, оскільки за усталеною позицією Верховного Суду у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу така юридична особа не є податковим агентом.

Відповідач в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

У відзиві відповідач наголошує, в порушення п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Кодексу, п.7 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 із змінами та доповненнями, п.5, п.10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Довгострокові зобов`язання» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 12 «Фінансові інвестиції» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за № 284/4505 (зі змінами та доповненнями), п.30 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 13 «Фінансові інструменти» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1050/6241 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 28 «Зменшення корисності активів» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 35/10315 (зі змінами та доповненнями) TOB «TEЛKO УКРАЇНА» не визначило та не відобразило фінансовий дохід (занижено інші фінансові доходи) від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості на загальну суму 177 470 872 грн. в т.ч.: за три квартали 2017 року (3-й квартал 2017) на суму 177 470 872 гривень та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, тобто занизило витрати (фінансові витрати) в загальному розмірі 151 808 034 грн. в т.ч.

За посиланнями відповідача, згідно з нормами чинного законодавства здійснювати амортизацію дисконту ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» повинно і в наступних періодах до моменту погашення довгострокових зобов`язань.

Щодо несвоєчасно сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2022 року в ході розгляду заперечень враховано акт камеральної перевірки від 20.10.2022 року № 31798/Ж5/26-15-04-13-03/32856918, за несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2022 року по уточнюючому розрахунку від 07.09.2022 № 9175826508. Крім того ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» надано копію платіжного доручення від 07.09.2022 року № 1066, щодо сплати податкового зобов`язання на електронний рахунок ПДВ.

Щодо не перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період 01.07.2017 по 30.09.2023 встановлено його заниження, а саме не утримання податку на доходи фізичних осіб із суми доходу (додаткового блага - суми знижки), утвореного при продажу ТОВ "ТЕЛКО УКРАЇНА" легкового автомобіля фізичним особам.

У відзиві відповідач зазначає, акт оцінки вищезазначеного транспортного засобу до перевірки не надано. Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 10.04.2013 № 403 "Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів" середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

За твердженнями відповідача, TOB «TEЛKO УКРАЇНА» занижено суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 196 383,73 гривні.

Перевіркою повноти визначення військового збору за період з 01.07.2017 встановлено його заниження (завищення), а саме підприємством не утримано та не перераховано військовий збір із суми у розмірі 894 645,97 грн, що призвело до заниження зобов`язання по військовому збору на загальну суму 13 419,68 гривень.

У відповіді на відзив позивач зазначає, відповідач у відзиві не навів жодного аргументованого доказу на спростування наведених у позовній заяві обставин справи та наданих документів, а також не надав посилання на власні докази та норми права, що лягли в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому такі податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Висновки відповідача про необхідність здійснення амортизації дисконту до моменту погашення довгострокових зобов`язань позивача за Договорами позики, укладеними з Компанією Telko Oy (Фінляндія) є не обґрунтованими та не доведеними.

За посиланнями позивача, в позовній заяві повністю аргументовано та підтверджено належними доказами, що він правомірно не здійснював дисконтування кредиторської заборгованості за згаданими вище договорами позики, а відображав такі зобов`язання за їх фактичною (номінальною) вартістю, що, в свою чергу, не було спростовано відповідачем у відзиві на позов. Позивач цілком законно та обґрунтовано не здійснював дисконтування кредиторської заборгованості за відсутності у нього обов`язку дисконтувати таку заборгованість відповідно до національних П(С)БО. До того ж, відповідач у відзиві повторно посилається на розрахунок дисконтування, який здійснено за формулою, яка не передбачена національними П(С)БО, а яка використовується за правилами МСБО та з численними методологічними порушеннями.

Відповідачем, як в акті перевірки, так і у відзиві на позов документально не підтверджено, що вартість реалізації позивачем власних автомобілів фізичними особам нижча від звичайної ціни (вартості) подібних автомобілів з урахуванням їх пробігу, технічного стану, комплектації та інших істотних характеристик.

Позивач акцентує, на нього не може бути покладено обов`язок зі сплати ПДФО та військового збору у правовідносинах щодо продажу власних автомобілів, оскільки за усталеною позицією Верховного Суду у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу така юридична особа не є податковим агентом.

Звертає увагу, що відзив відповідача на позовну заяву є дублюванням висновків з акту перевірки. Жодного спростування доводів позивача відповідачем не наведено, що вказує на поверхневе та формальне ознайомлення з наданими позивачем обґрунтованими доказами. Відсутність зі сторони відповідача будь-яких аргументів щодо правомірності прийнятих ппр, а також відсутність заперечень на значний обсяг доказів та інформації, наданих позивачем в позовній заяві, свідчить про те, що оскаржувані ппр прийняті безпідставно.

У додаткових поясненнях відповідач зазначає, ГУ ДПС у м. Києві звернулося листом до Міністерства економіки України (лист вих. 1956/5/26-15-24-02-05-05 від 22.01.2024) (копія додається) щодо надання інформації стосовно визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, в якому просило надати інформацію щодо середньо ринкової вартості легкових автомобілів для цілей обкладання податком на доходи фізичних осіб та військового збору.

Від Міністерства економіки України надійшов лист на адресу ГУ ДПС у м. Києві №3822-6/9424-06 від 06.02.2024 (копія додається), яким розглянуто порушене у листі 1956/5/26-15-24-02-05-05 від 22.01.2024 питання надання інформації щодо середньоринкової вартості зазначених в листі легкових автомобілів для цілей обкладання податком на доходи фізичних осіб у І кв. 2018 року, у І кв., II кв. 2019 року, у II кв., III кв. IV кв. 2020 року, у II кв. III кв. IV кв., IV кв. 2021 року, та у II кв. 2022 року, та повідомлено наступне: середньоринкова вартість автомобіля Honda Civic складає 145207,81 грн., середньоринкова вартість автомобіля MAZDA 6 складає 351894,21 грн., середньоринкова вартість автомобіля MAZDA 6 складає 367500,05 грн., середньоринкова вартість автомобіля SEAT LEON складає 367500,05 грн., середньоринкова вартість автомобіля SKODA ОСТ AVI А складає 172323,30 грн., середньоринкова вартість автомобіля Wolkwagen Golf складає 325191,94 грн.,середньоринкова вартість автомобіля OPEL INSIGNIA складає 302558,61 грн.

Отже, відповідач зазначає, автомобілі продані фізичним особам за ціною нижче сереньоринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньоринковою вартістю (сума знижки) становить 894645,97 грн. Податок на доходи фізичних осіб ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» із суми знижки наданій фізичним особам не утримано та до бюджету не сплачено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2023 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.11.2023 №5979-п проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2023, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2023та іншого законодавства за відповідний період , відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, результати якої оформлені актом про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТЕЛКО Україна», код 32856918, від 13.02.2024 №11123/Ж5/26-15-07-01-06-20/32856918 (акт перевірки).

За результатами розгляду заперечення та додатково наданих документів TOB «TEЛKO УКРАЇНА» (код 32856918) від 29.02.2024 № б/н (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 29.02.2024 № 22031/6) на акт перевірки від 13.02.2024 № 11123/Ж5/26-15-07-01-06-20/32856918 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 32856918, (тел. 0443775550, e-mail: anna.mironycheva@telko.com)», висновки акта викладено в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п.7 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290 із змінами та доповненнями, п.5, п.10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Довгострокові зобов`язання» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 12 «Фінансові інвестиції» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за № 284/4505 (зі змінами та доповненнями), п.30 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 13 «Фінансові інструменти» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1050/6241 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 28 «Зменшення корисності активів» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 35/10315 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

Занижено податок на прибуток на загальну суму 30 851 128 грн. в т.ч. по періодам:

- 2017 рік 30 851 128 грн.

Завищено податок на прибуток на загальну суму 19 192 947 грн. в т.ч. по періодам:

- 2018 рік 2 388 454 грн.;

- 2019 рік 2 711 588 грн.;

- 2021 рік 14 092 905 грн.

Занижено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток:

- три квартали 2023 року - 39 104 836 грн;

2. пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 77 880 грн. у 3 кварталі 2023 року;

3. п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами в частині неподання додатку ПН до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року, півріччя 2018 року, 9 місяців 2018 року, 2018 рік, півріччя 2019 року, 9 місяців 2019 року, 2019 рік, півріччя 2023 року та 9 місяців 2023 року у додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток;

4. пп.267.6.4 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України. Несвоєчасне подання податкової декларації по транспортному податку з юридичних осіб за 2017 рік, граничний термін 23.04.2016 року, фактично подано 11.10.2018 року;

5. пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 164.2.6 та пп. 164.2.17 «ґ» пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.2 п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, в результаті чого встановлено заниження зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі 196 383,73 грн;

6. пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. 1.3 та пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, пп. 164.2.6 та пп. 164.2.17 «ґ» п. 164.2 пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, в результаті чого встановлено заниження зобов`язання з військового збору у розмірі 13 419,68 грн.

На підставі акта від 13.02.2024 №11123/Ж5/26-15-07-01-06-20/32856918 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 №00208670701, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів, на загальну суму 18 780 963 грн, з яких 11 658 181 грн нараховано за податковим зобов`язанням, 7 122 782 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Поряд з цим, на підставі акта перевірки від 13.02.2024 №11123/Ж5/26-15-07-01-06-20/32856918 та висновків на заперечення від 14.03.2024 №3796/І/26-15-07-01-06-08 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 20.03.2024 №02135824025, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 203 656,71 грн, з яких 196 383,73 грн нараховано за податковим зобов`язанням, 7272,98 грн - штрафні (фінансові) санкції;

від 20.03.2024 №02136224025, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 13 916,67 грн, де 13 419,68 грн - грошове зобов`язання, 496,99 грн - штрафні санкції.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.06.2024 №16760/6/99-00-06-01-01-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.03.2024 №00208670701, від 20.03.2024 №02136224025, №02135824025, а скаргу ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» залишено без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2024 №00208670701.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 Закону № 996-XIV, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування, згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України, є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» (Позичальник) було укладено договір позики від 16.11.2011 № 4 з компанією «Telko OY» (Фінляндія, Позикодавець).

Предмет договору - Позикодавець надає Позичальнику позику в сумі 5 500 000,00 євро відсоткова ставка в розмірі 5,00 %. річних. Мета використання позики - для ведення господарської діяльності для розрахунків за товар, для поповнення обігових коштів.

Повідомлення з відміткою про реєстрацію договору в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл. від 20.12.2011 № 14615.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2013 внесено зміни до адресних даних Позичальника.

Додатковою угодою № 2 від 09.08.2016 подовжено терміни дії договору позики до 16.11.2025.

Додатковою угодою № 3 від 13.05.2021 внесено зміни до адресних даних Позикодавця.

Додатковою угодою № 4 від 27.02.2023 змінено банківські реквізити Позичальника.

У періоді, який перевірявся ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» (Позичальник) не отримувало позикові кошти від компанії «Telko OY» (Фінляндія).

В періоді, який перевірявся, ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» повернуло позикові кошти нерезиденту Telko OY» (Фінляндія) в сумі 2 000 000,00 євро (еквів. 64 652 800,00 грн).

ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА», в періоді, який перевірявся, компанії «Telko OY» (Фінляндія) сплачено відсотки за користування позикою в сумі 710 136,80 Євро (еквів. 22 196 163,45 грн).

Станом на 30.09.2023 у ТОВ «ТЕЖО УКРАЇНА» встановлена кредиторська заборгованість за Договором позики від 16.11.2011 № 4 становить 3 444 460,34 Євро (еквів. 132 798 757,30 грн).

Також, ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» (Позичальник) було укладено договір позики від 01.10.2012 №5 з компанією «Telko OY» (Фінляндія, Позикодавець).

Предмет договору - Позикодавець надає Позичальнику позику в сумі 4 500 000,00 євро відсоткова ставка в розмірі 5,00 %. річних. Мета використання позики - для ведення господарської діяльності для розрахунків за товар, для поповнення обігових коштів.

Повідомлення з відміткою про реєстрацію договору в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл. від 09.11.2012 № 15848.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2013 внесено зміни до адресних даних Позичальника.

Додатковою угодою № 2 від 09.08.2016 подовжено терміни дії договору позики до 01.10.2025.

Додатковою угодою № 3 від 12.05.2021 внесено зміни до адресних даних Позикодавця та до банківських реквізитів Позичальника.

У періоді, який перевірявся ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» (Позичальник) не отримувало позикові кошти від компанії «Telko OY» (Фінляндія).

В періоді, який перевірявся, ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» повернуло позикові кошти нерезиденту «Telko OY» (Фінляндія) в сумі 3 600 000,00 Євро (еквів. 120 662 640,00 грн).

ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА», в періоді, який перевірявся, компанії «Telko OY» (Фінляндія) сплачено відсотки за користування позикою в сумі 1312 962,96 Євро (еквів. 41 793 494,37 грн).

Станом на 30.09.2023 у ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» не встановлено кредиторська заборгованість за Договором позики від 01.10.2012 № 5.

За висновками акта перевірки, ТОВ «ТЕЛКО Україна» в порушення п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п.7 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290 із змінами та доповненнями, п.5, п.10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Довгострокові зобов`язання» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №12 «Фінансові інвестиції» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за № 284/4505 (зі змінами та доповненнями), п.30 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 13 «Фінансові інструменти» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1050/6241 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 28 «Зменшення корисності активів» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 35/10315, не визначило та не відобразило фінансовий дохід (занижено інші фінансові доходи) від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості на загальну суму 177 470 872 грн.

Надаючи правову оцінку таким висновкам контролюючого органу, суд враховує таке.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України, позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За загальним правилом для цілей бухгалтерського обліку отримана позика є зобов`язанням, виходячи з положень пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (далі по тексту також П(С)БО 11), та враховуючи те, що вона підлягає погашенню грошовими коштами, таке зобов`язання є фінансовим інструментом (фінансовим зобов`язанням) в силу положень пункту 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (далі - П(С)БО 13).

У взаємозв`язку з викладеним, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно з визначеними поняттями у пункті 4 П(С)БО 13, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 П(С)БО 13 передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами (пункт 31 П(С)БО 13).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (далі по тексту також - П(С)БО 28) теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

За приписами пункту 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.

Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Суд зауважує, що в межах спірних відносин не є спірним питанням віднесення означених договорів позики до довгострокових.

Пунктом Б 5.1.1 Додатка Б до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» (далі - МСФЗ 9) визначено, що для оцінки справедливої вартості позики, виданої на неринкових умовах, необхідно продисконтувати всі майбутні грошові надходження по такій позиції за переважаючою ринковою ставкою відсотка для аналогічного інструмента з аналогічним кредитним рейтингом.

Під аналогічним інструментом розуміється кредит або позика з аналогічним терміном, валютою, типом відсоткової ставки, схемою руху грошових коштів, наявністю застави і базою для нарахування відсотків.

Справедлива вартість виданої позики дорівнюватиме величині усіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ринковою ставкою відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строками, типом ставки відсотка та іншими ознаками). Різниця між сумою позики та її справедливою вартістю є витратами. Водночас, в процесі амортизації фінансового активу визнаються фінансові доходи (пункт 5.7.2 МСФЗ 9).

Згідно з параграфом К384 Додатка В до МСФЗ 9 грошові потоки, пов`язані з короткостроковою дебіторською заборгованістю, не дисконтують, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.

Кращим свідченням справедливої вартості є ціни котирування на активному ринку. Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб`єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Мета застосування методу оцінювання - встановити, якою буде ціна операції на дату оцінки в обміну між незалежними сторонами, виходячи з звичайних міркувань бізнесу (пункт 5.4.2 МСФЗ 9).

Фінансовий інструмент вважається котируваним на активному ринку, якщо ціни котирування легко і регулярно доступні (за допомогою біржі, дилера, брокера, промислової групи, служби інформації про ціни або регулівного органу) та відображають фактичні й регулярно здійснювані ринкові операції між незалежними сторонами. Справедлива вартість визначається як ціна, узгоджена між зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем в операції незалежних сторін. Мета визначення справедливої вартості для фінансового інструмента, який відкрито купується та продається на активному ринку - отримати ціну, за якою відбулась би операція з цим інструментом (тобто без модифікації або перепакування інструмента) на кінець звітного періоду на найсприятливішому активному ринку, до якого суб`єкт господарювання має безпосередній доступ (пункт Б 5.4.3 МСФЗ 9).

Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб`єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Цей метод базується на застосуванні останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (якщо вони доступні), посиланні на поточну справедливу вартість іншого інструмента, який є практично таким самим, аналізі дисконтованих грошових потоків та моделі опціонного ціноутворення. Якщо є метод оцінювання, який зазвичай використовують учасники ринку для визначення ціни інструмента, і доведено, що він надає достовірні оцінки цін, отриманих у фактичних ринкових операціях, то суб`єкт господарювання застосовує цей метод (пункт Б 5.4.6 МСФЗ 9).

Пунктом 29 П(С)БО 13 визначено, що позичальник повинен первісно оцінити фінансові зобов`язання (позику) та відобразити її в обліку за фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості зобов`язань (суми позики) і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням фінансового інструмента.

Виходячи з положень МСФЗ 9, перед тим як оцінювати грошові потоки платник податків сам має право визначити за якою методикою їх оцінювати: за ціною котирування ціни на активному ринку чи, застосовуючи метод оцінювання, у разі відсутності активного ринку.

З означених норм слідує, що фактично не підлягає дисконтуванню довгострокова заборгованість, по якій нараховуються відсотки, якщо такі відсотки відповідають ринковій ставці. Прямого виключення у П(С)БО немає, але результат такого дисконтування буде «нульовий», адже даний відсоток, по-суті, співпадатиме зі ставкою дисконту.

Слід вказати, що особливість відсоткового боргу полягає в тому, що його дисконтування проводиться не по повній ставці дисконтування, а по різниці між ринковою ставкою і відсотковою ставкою по позиці за договором, так як нарахування процентів по позиці фактично також являється фактором пов`язаним із знеціненням грошей у часі. Тому дисконтування по повній ставці дисконту (ринковій відсотковій ставці) і послідуюча амортизація дисконту призведе до подвійного дисконтуванню зі сторони відсотків за договором. Щоб запобігти цьому, дисконтування при нарахуванні відсотків повинно здійснюватися саме з тією різницею, з якою відсоток за договором позики не досягає до ринкової.

Однак, як вбачається з акту відповідачем під час перевірки не досліджувалось питання чи відповідає договірна ставка процента ринковій. Разом з тим, у разі якщо договірна ставка відповідає ринковій, то теперішня вартість заборгованості дорівнює номінальній. В такому випадку, дисконт за рахунок ринкових відсотків дорівнює нулю.

Крім того, відповідачем не оспорюється, контролюючим органом розраховано дисконт за формулою відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності (МСФО), в той час як позивач застосовує П(С)БО. Водночас, національні та міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб`єктів, які складають фінансову звітність. Термінологічне визначення національних стандартів, наведене в Законі № 996-XIV, не дає можливості та правових підстав для застосування міжнародних стандартів обліку у разі відсутності певних правил в національних стандартах.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12-1 Закону № 996-XIV підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті (а саме - підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Підприємства інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про складання ними фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами.

Належність ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» до підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності контролюючим органом не доведено.

Отже, застосування контролюючим органом міжнародних стандартів за умови, що позивач здійснює облік за національними стандартами, є неправомірним та не відповідає положенням Закону № 996-XIV.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 січня 2023 року у справі № 640/10524/20 та від 26 липня 2023 року № 640/15028/19, від 06 березня 2024 року у справі №160/10420/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 560/13047/21.

Також суд приймає до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 160/6256/20, у якій суд констатував, що позивач, як особа, бухгалтерський облік якої базується на національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку, а не на міжнародних стандартах фінансової звітності, з урахуванням того, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, не зобов`язаний визначати таку методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно. В свою чергу, контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки такому платнику податків (який керується виключно національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку) щодо методики.

З огляду на викладене вище у сукупності висновується, твердження контролюючого органу про те, що позивач при відображенні операцій мав визнати фінансовий дохід від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості по отриманій сумі позики на суму 177 470 872 грн та надалі амортизувати визнаний дисконт є неаргументованими.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» було надано до суду висновок експерта № 1041/79401, складений 24 жовтня 2024 року за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За результатами проведеної експертизи експертом було зроблено висновок, що документально не підтверджується встановлене в акті «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА», код 32856918, від 13.02.2024 №11123/Ж5/26-15-07-01-06-20/32856918 заниження ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» податку на прибуток на загальну суму 30 851 128 грн. за 2017 рік за рахунок не відображення фінансових доходів (заниження інших фінансових доходів) від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості на загальну суму 177 470 872 грн.

Суд зазначає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу (ч. 1 ст. 108 КАС України).

Так, висновки судово-економічної експертизи узгоджуються з іншими наявними у справі доказами у їх сукупності. Крім того, з висновку судової експертизи № 1041/79401 вбачається, що висновок експерта підготовлено для подання до суду відповідно до ч.1 ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України, експерт Чирко Л.Ф. повідомлений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за статтями 384, 385 КК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток внаслідок невідображення ним у складі інших доходів операцій з дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості на загальну суму 177 470 872 грн є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи.

Відтак, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 №00208670701 не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання такого рішення протиправними і його скасування.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 №02135824025.

З огляду на матеріали справи, ТОВ «ТЕЛКО Україна» укладено ряд Договорів купівлі-продажу власних транспортних засобів, а саме:

1. Договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 від 05.11.2020 року транспортного засобу Mazda 6 (2015 року випуску) (д.н.з. НОМЕР_1 ) з пробігом за місяць до продажу - 133 524 км. Ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю сторін становила 212 700 грн.

2. Договір купівлі - продажу з ОСОБА_2 від 04.09.2020 року транспортного засобу Mazda 6 (2016 року випуску) (д.н.з. НОМЕР_2 ) з пробігом на момент продажу 1 км у зв`язку з демонтажем двигуна 01.06.2020 року. Ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю Сторін становила 192 000 грн.

3. Договір комісії між ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН» (Комісіонер) та ТОВ «ТЕЛКО»(Комітент) № 5747/19/001369 для продажу Honda Civic (2008 року) та Договір купівлі - продажу Honda Civic (2008 року) (д.н.з. НОМЕР_3 ) з ОСОБА_3 від 12.02.2019 року. Ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю Сторін становила 106 000 грн.

4. Договір купівлі-продажу з ОСОБА_4 від 24.07.2020 року транспортного засобу Opel Insignia (2012 року випуску) (д.н.з НОМЕР_4 ) з пробігом на 15.11.2019 року - 44 935 км. Ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю Сторін становила 166 680 грн.

5. Договір купівлі-продажу з ОСОБА_5 від 11.06.2020 року транспортного засобу Seat Leon (2008 року випуску) (д.н.з НОМЕР_5 ). Після дорожньо-транспортних пригод (страхових випадків), ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю Сторін становила 78 000 грн.

6. Договір купівлі-продажу з ОСОБА_6 від 20.03.2018 року транспортного засобу Skoda Octavia Tour (2007 року випуску) (д.н.з. НОМЕР_6 ). Ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю Сторін становила 79 000 грн.

7. Договір купівлі-продажу з ОСОБА_7 від 11.08.2021 року транспортного засобу Volkswagen Golf (2016 року випуску) (д.н.з. НОМЕР_7 ) з пробігом за місяць до продажу - 67 985 км. Ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю Сторін становила 302 250 грн.

За висновками перевіряючих, перевіркою повноти визначення податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2017 по 30.09.2023 встановлено його заниження, не утримано податок на доходи фізичних осіб із суми доходу (додаткового блага - суми знижки), утвореного при продажу ТОВ «ТЕЛКО Україна» легкових автомобілів фізичним особам за означеними договорами.

Зокрема, відповідач, посилаючись на Порядок визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 квітня 2013 №403 (Порядок №403), в акті перевірки визначив середню ринкову вартість автомобілів на підставі листа Міністерства економіки України від 06.02.2024 №3822-6/9424-06, відповідно до якого середньоринкова вартість автомобіля Honda Civic складає 145207,81 грн., середньоринкова вартість автомобіля MAZDA 6 складає 351894,21 грн., середньоринкова вартість автомобіля MAZDA 6 складає 367500,05 грн, середньоринкова вартість автомобіля SEAT LEON складає 367500,05 грн, середньоринкова вартість автомобіля SKODA ОСТ AVI А складає 172323,30 грн, середньоринкова вартість автомобіля Wolkwagen Golf складає 325191,94 грн, середньоринкова вартість автомобіля OPEL INSIGNIA складає 302558,61 грн.

Отже, за висновками відповідача, автомобілі продані фізичним особам за ціною нижче сереньоринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньоринковою вартістю (сума знижки) становить 894645,97 грн. Податок на доходи фізичних осіб ТОВ «ТЕЛКО Україна» із суми знижки наданій фізичним особам не утримано та до бюджету не сплачено.

Надаючи правову оцінку таким висновкам відповідача, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частиною першою статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 632 ЦК України регламентовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, визначення ціни за договором є істотною умовою купівлі-продажу, і ці умови визначаються сторонами угоди.

Підпункт 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України регламентує, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Враховуючи наведене, висновується, що встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб`єктам підприємницької діяльності, тобто учасникам договірних відносин.

Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, суд зазначає, що нормами ПК України встановлюються окремі випадки, передбачені цим Кодексом, за яких при здійсненні операцій по реалізації товарів (робіт, послуг) та подальшому обчисленню доходу за такими операціями повинні застосовуватися звичайні ціни, визначені згідно законодавства.

Згідно абзаців третього та четвертого пункту 173.1 статті 173 ПК України, дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (Порядок №403).

У постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року по справі №640/11862/20, від 09 липня 2019 року у справі №826/15481/18 суд дійшов висновку, що контролюючим органом не була розрахована середньоринкова вартість легкового автомобіля з урахуванням його технічного стану та Порядок №403 підлягає застосуванню продавцями фізичними особами, а не юридичними.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 09 липня 2019 року у справі №826/15481/18 звернув увагу, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу таке товариство не є податковим агентом.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Абзацом другим пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Згідно підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений як вичерпний і включає, серед інших, додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, окрім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Проаналізувавши норми права, суд дійшов висновку, що у разі отримання платником податку доходу у вигляді знижки від звичайної ціни (вартості) товарів виключно у випадку, якщо така знижка має індивідуальний (персональний) характер, сума такої знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо.

У той же час, з огляду на матеріали справи, умовами договорів купівлі-продажу автомобілів не передбачено надання будь-яких знижок.

Відповідачем не заперечується, ТОВ «ТЕЛКО Україна» не здійснює діяльність з продажу автомобілів, вказані автомобілі були придбані як основні засоби та використовувались у господарській діяльності підприємства, в акті перевірки відсутні докази, що вказана знижка має індивідуальний характер.

Ба більше, суд вважає слушними посилання позивача щодо технічного стану кожного транспортного засобу, а саме:

1) Mazda 6 (2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ), автомобіль був проданий за ціною, що відповідала його незадовільному технічному стану. Під час продажу у автомобіля був демонтований двигун, оскільки він потребував або капітального ремонту або заміни. Пробіг не можливо було визначити, на дату продажу пробіг вказано 1 км, оскільки у зв`язку з потребою в технічному обслуговуванні ще 01.06.2020 року було виконано демонтаж двигуна та супутні роботи, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт № 14512 від 01.06.2020 року.

Позивач не вбачав за доцільне виконувати дороговартісні ремонтні роботи автомобіля і виставив його на продаж у поточному розібраному стані, що обґрунтовує договірну вартість продажу автомобіля, яка є звичайною (отже, ринковою) для транспортних засобів з такими дефектами в основних, ключових елементах авто.

2) Honda Civic (2009 року, д.н.з. НОМЕР_8 ), між ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН» (Комісіонер) та ТОВ «ТЕЛКО»(Комітент) був укладений Договір комісії № 5747/19/001369 для продажу Honda Civic (2008) року, № кузову (шасі) NLAFD7608W024777.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору комісії, Комісіонер зобов`язаний за дорученням Комітента виконати в інтересах останнього, але від свого імені дії, пов`язані з продажем транспортного засобу Honda Civic (2008) року, № кузову (шасі) НОМЕР_9 .

Згідно з п. 1.2 Договору комісії, виступаючи від свого імені, Комісіонер за обов`язковою участю Комітента сприяє реалізації транспортного засобу та оформлення Договору купівлі-продажу на ім`я третьої особи (Покупця).

У відповідності до умов Договору комісії, Комісіонером на виконання п. 2.1, 2.2 Договору, виконано всі необхідні дії, пов`язані з продажем авто, знайдено Покупця та укладено від імені Комітента (Позивача) Договір купівлі - продажу Honda Civic (2008 року) (д.н.з. НОМЕР_10 ) з ОСОБА_3 від 12.02.2019 року. Ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю Сторін становила 106 000 грн.

Комісіонер здійснює продаж авто за ціною з урахуванням кон`юнктури ринку у відповідності до умов Договору комісії (за погодженням з Клієнтом). Тобто ціна транспортного засобу в розмірі 106 000 грн., обумовлена дослідженням ринку схожих автомобілів Комісіонером, з урахуванням технічного стану автомобіля, який продається, його комплектації, пробігу, в тому числі 10 років безперервної експлуатації.

Враховуючи зазначене вище, ціна, встановлена Комісіонером (за погодженням) з Комітентом (позивачем), є звичайною ринковою ціною для транспортного засобу, враховуючи його історію експлуатації, а також визначена з дослідженням кон`юнктури ринку не позивачем, а спеціалістами, які здійснюють надають на постійній основі комісійні послуги з продажу автомобілів на користь третіх осіб. Ціна автомобіля визначена не самостійно позивачем, що спростовує висновки відповідача про умисне заниження позивачем вартості авто під час продажу фізичним особам.

3) Seat Leon (2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_5 ). За домовленістю Сторін в Договорі купівлі-продажу з ОСОБА_5 від 11.06.2020 року транспортного засобу Seat Leon (2008 року випуску) (д.н.з НОМЕР_5 ) визначено вартість транспортного засобу у розмірі 78 000 грн. Вартість транспортного засобу на момент продажу обґрунтована наявністю за період експлуатації страхових випадків, а саме дорожньо-транспортних пригод за участю зазначеного автомобіля.

4) Opel Insignia (2012 року випуску) (д.н.з НОМЕР_4 ).

Відповідач зазначає, що згідно зі згаданим вище Листом Мінекономіки середньоринкова вартість авто Opel Insignia Grandsport, 2012 року випуску становила 302 558, 61 грн (з ПДВ).

Як вбачається Договору поставки від 22 червня 2012 року, по-перше, позивачем придбано іншу модифікацію автомобіля, а саме: Opel Insignia Notchback, 4 door, COSMO, 2012 року випуску загальною вартістю з ПДВ 297 120, 00 грн. Даний факт сам по собі свідчить, що модель автомобіля здійснює суттєвий вплив на визначення ринкової вартості авто, по-друге, як свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт по даному автомобілю неодноразово проводились ремонтні роботи, що свідчить повного мірою про наявність питань до технічного стану вказаного авто.

5) Volkswagen Golf (2016 року випуску) (д.н.з. НОМЕР_7 ). Відповідно до Договору купівлі-продажу з ОСОБА_7 від 11.08.2021 року транспортного засобу Volkswagen Golf (2016 року випуску) (д.н.з. НОМЕР_7 ) з пробігом за місяць до продажу -67 985 км. Ціна транспортного засобу, визначена в Договорі за домовленістю Сторін становила 302 250 грн. Середньоринкова вартість автомобіля, розрахована відповідачем відповідно до інформації Міністерства економіки України становила - 325 191, 04 грн (з ПДВ).

Суд погоджується з посиланнями позивача, що середньоринкова ціна може включати як дещо нижчу вартість авто, так і дещо більшу. Тому і вираховується за формулою середнє арифметичне значення на основі цін, які присутні на ринку за методом аналогії цін на ідентичні засоби. Враховуючи даний факт, можна констатувати, що автомобіль проданий за звичайною (ринковою) ціною, з урахуванням його пробігу, комплектації, строку експлуатації тощо.

Відтак, відповідачем не доведено належними та достатніми доказам наявність обставин заниження ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» податку на доходи фізичних осіб, що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 №02135824025 та наявність правових підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 №02136224025.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України), до яких відноситься, зокрема, інвестиційний прибуток.

Відповідно підпункту 1.4 пункт 16-1 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 1.5 пунктом 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, обов`язок щодо сплати військового збору був визначений відповідачем безпідставно, а отже податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 №02136224025 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У даній справі суд, діючи в межах позовних вимог, з огляду на завдання суду та унормовані частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципи адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд враховує необхідність встановлення правової природи правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначається норма права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ураховуючи викладене вище, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО УКРЇНА» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Щодо сплаченого судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 30 280 грн, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Відповідно до частини 1-2 статі 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно частин 3 статі 101 КАС України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За приписами ч.ч. 4-8 ст. 101 КАС України, суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Так, процесуальними кодексами, після внесення змін, передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений або на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 101 КАС України, частина третя статті 98 ГПК України, частина третя статті 102 ЦПК України).

В пунктах 177-180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 зазначено, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Позивачем на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи надано суду копії: договору №31-07/2401 про надання експертних та консультаційних послуг від 31.07.2024, додаткової угоди №1 до Договору про надання експертних та консультаційних послуг віл 31.07.2024№31-07/2401, платіжної інструкції № 988 від 05.08.2024 на суму 82 000 грн; акта приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2024.

Суд враховує, що проведення судово-економічної експертизи зумовлено змістом спірних правовідносин та необхідністю підтвердження доводів позову, враховуючи те, що експертний висновок був прийнятий судом, факт надання такого висновку підтверджується відповідними доказами, стосувався предмету спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що судові витрати, що пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 82 000 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як зазначалось, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19 та від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Судом встановлено, між Адвокатським об`єднанням «КПМГ Право Україна» (КПМГ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО УКРАЇНА» (Компанія) укладено рамковий договір №8-АА2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого КПМГ зобов`язується здійснювати захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором. Обсяг послуг по кожному окремому проекту буде узгоджуватися в окремому документі. Кожен додатковий документ (Завдання) підписується Сторонами.

У подальшому, між ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» та Адвокатським об`єднанням було укладено окреме Завдання №1 до Рамкового договору № 8-АА2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги.

За умовами п. 1.1 Завдання № 1 до Рамкового договору № 8-АА2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги Адвокатське об`єднання зобов`язалося надати позивачу послуги щодо повного супроводу у процедурі судового оскарження висновків акта перевірки № 11123/Ж5/26-15-07-01-06-20/32856918 від 13.02.2024 р. та податкових повідомлень-рішень № 00208670701 від 19.03.2024р., № 02136224025 від 20.03.2024р., № 02135824025 від 20.03.2024р включаючи: підготовку позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень; підготовку інших необхідних процесуальних документів (відповіді на відзив відповідача, додаткових пояснень, клопотань, заперечень та ін.); представництво в рамках справи в адміністративних судах усіх інстанцій; підготовку апеляційної, касаційної скарги та інших заяв по суті спору (за необхідності).

Відповідно до положень п.3 Завдання № 1 до Рамкового договору № 8-АА2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги вартість послуг Адвокатського об`єднання визначається шляхом множення фактично витраченого часу спеціалістів КПМГ на надання Послуг на усереднену погодинну ставку спеціалістів КПМГ у розмірі 5215 грн (п`ять тисяч двісті п`ятнадцять гривень), що є еквівалентом 120,00 (сто двадцять) Євро, згідно із офіційним курсом НБУ на дату укладання цього Завдання, без урахування податку на додану вартість, який буде сплачуватися додатково відповідно до вимог чинного українського законодавства, без урахування накладних витрат, та будь-яких податків, потреба у сплаті яких може виникнути у подальшому.

У разі зміни офіційного обмінного курсу гривні до Євро, що встановлюється Національним банком України, з дати підписання цього Завдання до дати виставлення відповідного рахунку(-ів) КПМГ, вищезазначена розрахункова вартість послуг підлягає коригуванню пропорційно зміні вказаного курсу.

Згідно зі Звітом №1 про надання професійної правничої (правової) допомоги щодо повного супроводу справи № 320/28704/24 в суді першої інстанції Адвокатське об`єднання фактично витратило 46,5 годин часу спеціалістів Адвокатського об`єднання (адвокатів Попова С.В., Маричевої О.О.) на надання професійної правничої допомоги позивачу. Зокрема, адвокати Адвокатського об`єднання надали позивачу наступні юридичні послуги:

- аналіз документів по витраченим грошовим коштам на ремонтні роботи та технічне обслуговування авто, збір доказової бази, пошук судової практики;

- підготовка Позовної заяви на податкові повідомлення-рішення;

- підготовка додатків для суду та для Відповідача, завірення, друк, направлення Відповідачу позовної заяви та подання до Київського окружного адміністративного суду;

- підготовка Листа до контролюючих органів та скарги до ДПС України стосовно виключення податкового боргу. Комунікація з ГУ ДПС у м. Києві;

- підготовка відповіді на відзив, додатків та подання до Київського окружного адміністративного суду, тощо.

Згідно з платіжною інструкцією № 1095 від 02.09.2024 р. позивач відповідно до рахунку № 7420000264 від 28.08.2024 р. сплатив на банківський рахунок Адвокатського об`єднання суму у розмірі 308 713,06 грн за юридичні послуги щодо супроводу справи № 320/28704/24 у суді першої інстанції та підготовки процесуальних документів (позовної заяви, відповіді на відзив тощо), надані згідно з Завданням № 1 до Рамкового договору № 8-АА2024 від 18.06.2024.

Відповідно до акта приймання-передачі послуг від 28.08.2024 Адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв юридичні послуги щодо супроводу справи № 320/28704/24 у суді першої інстанції та підготовки процесуальних документів (позовної заяви, відповіді на відзив тощо) на виконання Завдання №1 до Рамкового Договору №8-АА/2024 від 18.06.2024 р. про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Відповідно до Звіту №2 про надання професійної правничої (правової) допомоги щодо повного супроводу справи № 320/28704/24 в суді першої інстанції Адвокатське об`єднання фактично витратило 17 годин часу спеціалістів Адвокатського об`єднання (адвокатів Попова С.В., Хиляк І.М., Маричевої О.О.) на надання професійної правничої допомоги позивачу, що включало ряд наступних юридичних послуг:

- комунікація з експертом по підготовці висновку експерта, збір та надання необхідних документів;

- підготовка та участь у судовому засіданні у справі 28.08.2024;

- збір доказів та підготовка Клопотання про долучення доказів (на підтвердження дострокового погашення заборгованості, а також долучення висновку експерта);

- підготовка заяви про розподіл судових витрат;

- підготовка та участь у судовому засіданні у справі 30.10.2024.

Згідно з платіжною інструкцією № 1352 від 24.10.2024 позивач відповідно до рахунку № 7420000289 від 23.10.2024 сплатив на банківський рахунок Адвокатського об`єднання суму у розмірі 109 445,42 грн за юридичні послуги щодо супроводу справи № 320/28704/24 у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях) та підготовки процесуальних документів (клопотання про долучення доказів, заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу тощо), надані згідно з Завданням № 1 до Рамкового договору № 8-АА2024 від 18.06.2024.

Відповідно до акта приймання-передачі послуг від 23.10.2024 Адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв юридичні послуги щодо супроводу справи № 320/28704/24 у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях) та підготовки процесуальних документів (клопотання про долучення доказів, заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу тощо) на виконання Завдання №1 до Рамкового Договору №8-АА/2024 від 18.06.2024 р. про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Отже, позивач загалом витратив на професійну правничу допомогу, пов`язану з супроводом справи № 320/28704/24 у суді першої інстанції суму у розмірі 418 158,48 грн.

Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді, проаналізувавши тривалість розгляду справи, кількість підготовлених процесуальних документів, участь адвоката у судових засіданнях, ціну та значення спору для господарської діяльності позивача, визнає справедливими і співмірними для відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 100 000 грн.

При цьому, суд приймає до уваги, що матеріали справи свідчать про проведення Адвокатським бюро комплексного аналізу акту перевірки, підготовку значної кількості процесуальних документів, заперечень і клопотань, направлення адвокатських запитів, опрацювання відповідей на них, а також дослідження та використання висновку економічної експертизи. Такий характер роботи є типовим для складного податкового спору і потребує значних часових витрат, які об`єктивно не можуть бути компенсовані у мінімальному розмірі.

Відзив та додаткові пояснення відповідача не містять доводів чи обґрунтувань, які б спростовували правильність цих висновків або доводили, що визначена сума є явно завищеною порівняно з ринковими цінами на аналогічні послуги.

Отже, суд вважає документально підтвердженими, розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу, в суді першої інстанції у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до статті 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО УКРАЇНА» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.03.2024 №00208670701, від 20.03.2024 №02136224025, від 20.03.2024 №02135824025.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО УКРАЇНА» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО УКРАЇНА» понесені витрати, що пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 82 000 грн (вісімдесят дві тисячі гривень 00 коп) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.