Рішення № 139024144, 17.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Київ справа №320/15965/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СМЕКТА ГРУПП»доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМЕКТА ГРУПП» (позивач/ ТОВ «СМЕКТА ГРУПП») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач/ ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2026 №00189430704.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 відкрито провадження у справі №320/15965/26. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засіданні у справі, витребувано від відповідача: матеріалів проведеної перевірки позивача (накази про призначення, направлення, пояснення щодо підстав проведеної перевірки); обґрунтований та вмотивований розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕКТА ГРУПП» - адвоката Адамович О.В. про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції задоволено, суд ухвалив проводити засідання у справі №320/15965/26, призначене на 10 червня 2026 року о 11:30, та подальші судові засіданні у справі, в режимі відеоконференції з наданням можливості представнику використовувати власні технічні засоби з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні 10 червня 2026 року ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження, суд перейшов до судового розгляду справи по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні сторонами у справі заявлені клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Після надання пояснень учасниками справи у відкритому судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що висновки податкового органу не відповідають обставинам проведених операцій та ґрунтуються на порушенні податковим органом норм матеріального права з таких підстав.

Реалізуючи право на бюджетне відшкодування, позивач подав до Правобережної ДПІ ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2025 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д3), в якій сума розрахована відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 та становить 8 191 848,00 грн, що підтверджено у тому числі актом від 25.02.2026.

Позивач акцентує, що від`ємне значення виникло на підставі належним чином складеними первинними документами, аналіз яких контролюючий орган не здійснив. Водночас, останні дають право на формування податкового кредиту, та як наслідок свідчать про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті від 25.02.2026 та протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Щодо доводів відповідача про наявність податкової інформації, яка може свідчити про порушення вимог податкового законодавства контрагентами постачальниками по ланцюгу постачання, позивач посилається на правові позиції, викладені Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 у справі №160/19771/23, зокрема, вказує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Відповідач в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

Відповідач зазначає, під час здійснення перевірки та у ході аналізу наданих ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» документів встановлено документальне оформлення операції з придбання ТМЦ (сонячних фотогальванічних елементів (сонячних панелей) у ТОВ «ІНТЕХ АРГО» (код ЄДРПОУ 43921601) на загальну суму 49 151 092,80 грн., в т.ч. ПДВ - 8 191 848 гривень.

При проведенні аналізу даних митних декларацій, ЄРПН та дослідження ланцюга постачання товарів (сонячних панелей), придбаних ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» у контрагента-постачальника ТОВ «ІНТЕХ АРГО» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє реальне джерело походження товарів, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ТОВ «СМЕКТА ГРУПП».

За висновками відповідача, неможливо ідентифікувати товари (сонячні панелі) та осіб, які безпосередньо здійснювали придбання/імпорт вказаного товару, місця з яких безпосередньо здійснювалось транспортування (перевезення) товару, а також підтвердити фактичну поставку товарів в адресу ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» від вказаних вище контрагентів, а також підтвердити здійснення взаємовідносин між ТОВ «ІНТЕХ АРГО», оскільки до перевірки надані документального підтвердження щодо складського обліку ТМЦ (безпосередньо у постачальника), фактичного місця зберігання ТМЦ та їх перевезення (рух) до базису поставки, придбання/ імпорту товарів по договорам комісії, укладені із ТОВ «ІНТЕХ АРГО», у зв`язку із чим не можливо співставити вказаний товар з його власником (чи належить вказаний товар ТОВ «ІНТЕХ АРГО») та ідентифікувати його із реалізованим на експорт за грудень 2024, січень-червень 2025 року.

Отже, як зазначає відповідач, перевіркою неможливо підтвердити фактичне отримання імпортованих товарів від ТОВ «ІНТЕХ АРГО», тобто здійснення ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» документального оформлення операції з придбання товарів, без наявності у ТОВ «ІНТЕХ АРГО» необхідних матеріально-технічних ресурсів (враховуючи зміст та обсяги вказаних операцій).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 02.02.2026 № 2065/26-15-07-04-04, від 13.02.2026 №3055/26-15-07-04-04, згідно наказів Головного управління ДПС у м. Києві від 29.01.2026 №583-п, від 11.02.2026 №830-п, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» (код ЄДРПОУ 43718181) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2026 № 9433691288, результати якої оформлені актом від 25.02.2026 №12762/Ж5/26-15-07-04-04/43718181 (акт перевірки).

З висновками акта перевірки документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» встановлено порушення: п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами), в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, за грудень 2025 року на суму 8 191 848 гривень.

На підставі акта від 25.02.2026 №12762/Ж5/26-15-07-04-04/43718181 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2026 №00189430704, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2025 року, задекларовану на рахунок платника в банку в розмірі 8 191 848 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 047 962 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Суд акцентує, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача, висновки щодо порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕКТА ГРУПП» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХ АГРО», оскільки відсутнє реальне джерело походження товарів, а відтак, за висновками контролюючого органу, неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ТОВ «СМЕКТА ГРУПП».

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено вказані висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Так, 04 листопада 2024 року між ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» та ТОВ «ІНТЕХ АРГО» було укладено Договір поставки товарів № 04/11-24 від 04.11.2024, згідно якого ТОВ «ІНТЕХ АРГО» (Продавець) зобов`язувалось передати у власність ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» (Покупцеві) продукцію відповідно до специфікацій або рахунків-фактур та видаткових накладних (далі - Товар), кількість та вартість яких визначається в специфікаціях та видаткових накладних, рахунками-фактурами Постачальника, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його.

В межах договору, ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» придбав сонячні панелі на загальну суму 49 151 092,80 грн в т.ч. ПДВ з метою їх подальшої реалізації на експорт.

Договором та специфікацією передбачалось постачання на умовах FCA (Згідно Інкотермс 2020) - самовивіз покупцем товарів, відповідно за транспортування товарів відповідав позивач. Умови оплати погоджено відстрочку платежу.

Постачальником ТОВ «ІНТЕХ АРГО» надано підтвердження походження товарів у вигляді листа з переліком документів, які підтверджують право власності постачальника на товар.

Реалізація придбаних товарів у ТОВ «ІНТЕХ АРГО» відбувалась в рамках експортних процедур за контрактом укладеним з компанією ELAV ALGATUS OU (Естонія).

З метою реалізації придбаних у ТОВ «ІНТЕХ АРГО» товарів за ВН№33 та № 34 від 03.12.2024, ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» уклало Контракт № EXP0212SG від 02.12.2024 з компанією ELAV ALGATUS OU (Естонія) на поставку сонячних панелей в кількості 1 556 штук на загальну суму 146 735,40 дол США. Згідно умов контракту, товар відвантажувався на базисі поставки CPT CHELM POLAND, відповідно транспортування, оформлення та поставка товарів здійснювалось ТОВ «СМЕКТА ГРУПП».

З метою транспортування та доставки товарів зі складу продавця ТОВ «ІНТЕХ АРГО» (Продавець) до складу Покупця ELAV ALGATUS OU (Естонія), ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» укладено Договір з компанією ТОВ «ТАЙМІС» (ЄДРПОУ 43785169) на транспортне експедирування № КД02/12/24_1 від 02.12.2024 щодо транспортування вказаних товарів до пункту розвантаження Хелм, Польща. В підтвердження транспортування товарів, відповідачу надавались відповідні заявки, акти виконаних робіт та ЦМР від 03.12.2024.

Перетин кордону та поставка товарів на загальну суму 146 735,40 дол США в рамках Контакту № EXP0212SG від 02.12.2024 укладеного з компанією ELAV ALGATUS OU (Естонія) підтверджується оформленими експортними МД № 24UA205030015106U0 та № 24UA205030015108U9.

Контрактні умови з покупцем передбачали умови оплати: не пізніше 180 днів з моменту поставки, тобто відстрочку платежу. ELAV ALGATUS OU (Естонія) виконано свої грошові зобов`язання вчасно, підтвердженням чого є банківська виписка з валютного рахунку ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» за період з 01.05.2025 - 30.11.2025, згідно якої валютна виручка за експортований товар надійшла 13.05.2025 в сумі 76 892,40 дол США та 30.05.2025 в сумі 69 843,00 дол США. Відповідно загальна сума коштів, яка надійшла від ELAV ALGATUS OU (Естонія) за реалізований товар складає 146 735,40 дол США. Згідно тієї ж виписки, продаж валюти відбувся 31.10.2025 та 13.11.2025, відповідно в гривні ці кошти зарахувались на гривневі рахунки ТОВ «СМЕКТА ГРУПП».

Реалізація придбаних товарів у ТОВ «ІНТЕХ АРГО» в рамках експортних процедур компаніям-нерезидентам здійснювалась шляхом залучення комісіонера ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» на підставі договору комісії.

З метою реалізації придбаних у ТОВ «ІНТЕХ АРГО» товарів, ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» укладено з ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» Договір комісії № ЕКС27012501 від 27.01.2025 (далі - Договір комісії), на підставі якого, ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» в якості Комітента доручає, а ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» (ЄДРПОУ - 42767306), де останній в якості Комісіонера зобов`язувався за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» (Комітента) наступні юридично значимі дії:

- здійснювати реалізацію на експорт з України Товару, що належить Комітенту. Найменування Товару, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються в Додатках до Договору;

- укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати в інтересах Комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу, а також діяти в інтересах Комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних договорів (далі - ЗЕД-контрактів);

- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом, та здійснювати всі необхідні митні платежі;

- здійснювати транспортування Товару згідно базису поставки Товару по ЗЕД контракту;

- здійснювати інші дії, пов`язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента.

В рамках зазначеного договору комісії, ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» зобов`язався та забезпечив пошук покупця, укладення з ним від власного імені угоди щодо реалізації на експорт сонячних панелей, які належали позивачу, та які були придбані у компанії ТОВ «ІНТЕХ АРГО». В свою чергу, ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» в якості оплати за надані послуги, отримав комісійну винагороду згідно додатків до Договору комісії.

В рамках Договору комісії, Сторонами з 27.01.2025 по 18.06.2025 було укладено ряд Додатків до Договору комісії, які передбачали конкретне доручення Комітента Комісіонеру щодо реалізації товарів за вказаною кількістю, моделлю, умовами поставки, граничною ціною реалізації та інші умови, які є необхідні для такого виду документів.

ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» від власного імені, але в інтересах ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» укладено контракти на поставку товарів з такими компаніями як: Sun Solar ComponentsGmbH&Co.KG (Німеччина); SL & AN GROUP, LLC (США).

У межах договору комісії ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» як Комісіонер здійснило реалізацію товару на експорт в інтересах Комітента (ТОВ «СМЕКТА ГРУПП»), зокрема: відшукало іноземних покупців, уклало від свого імені ЗЕД-контракти в інтересах Комітента, супроводжувало розрахунки з іноземними контрагентами та перераховувало отриману виручку Комітенту з утриманням комісійної винагороди.

Організація перевезення в межах виконання ЗЕД-поставок здійснювалася Комітентом (ТОВ «СМЕКТА ГРУПП») в інтересах виконання поставки (що прямо кореспондує умовам договору комісії). У кожному випадку підтверджуючі транспортні та платіжні документи додаються.

Фізичне переміщення товару від постачальника по Україні в частині вивезення зі складу та доставки до погодженої точки передачі/відвантаження для подальшого експорту було організовано Комітентом, оскільки товар закуповувався у постачальника ТОВ «ІНТЕХ АРГО» на умовах FCA (самовивіз зі складу постачальника).

З огляд на пояснення позивача, з метою забезпечення своєчасного відвантаження, контролю комплектності партій та оптимізації строків/витрат Сторонами в операційному порядку було визначено, що першу ділянку логістики (вивезення зі складу постачальника та доставка до точки передачі/експорту) може забезпечувати Комітент.

З цією метою ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» укладено договір перевезення № 27/01/2025 від 27.01.2025 з ФОП ОСОБА_1 . Перевізник здійснював забір товару зі складу ТОВ «ІНТЕХ АРГО» та перевезення до погодженої точки розвантаження/ передачі для подальшого експорту (маршрути, адреси завантаження/розвантаження, транспортні засоби та відповідальні особи підтверджуються CMR, що додаються).

Оплата послуг перевезення за договором з ФОП ОСОБА_1 здійснювалася ТОВ «СМЕКТА ГРУПП».

Факт подальшого експорту за відповідними партіями підтверджується, зокрема, ВМД 25UA205050023294U2; 25UA205050017438U9; 25UA205050014743U9; 25UA205050012011U9; 25UA205050010546U7; 25UA205050008550U4; 25UA205050006708U1; 25UA205050004975U3; 25UA205050003894U2; 25UA205050003088U6; 25UA205050003037U4.

За реалізований товар, ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» перераховувало кошти на користь ТОВ «СМЕКТА ГРУПП», що підтверджується доданими платіжними дорученнями та виписками. По кожному факту поставки, ТОВ «СМЕКТА ГРУПП» та ТОВ «ДЕБЮТ ПРОЕКТ» складено звіт комісіонера про надані послуги та акти про надані послуги.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Зокрема, договір поставки містить всі необхідні істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України для договорів поставки, відсутність зауважень з боку податкового органу до форми і порядку проведення розрахунків підтверджується актом перевірки.

Доказів визнання у судовому порядку вказаних документів недійсними чи підробленими, учасниками справи не надано, судом не встановлено.

Тобто первинними документами повністю розкривається зміст та обсяг господарських операцій та наявність ділової мети.

У той же час контролюючий орган наполягає, що вказана господарська операція постачання товару між позивачем та ТОВ «ІНТЕХ АГРО» не мала реального характеру.

Обґрунтовуючи вказані твердження, відповідач зазначає, що ТОВ «ІНТЕХ АРГО» задекларувано імпорт за період квітень 2021 року по вересень 2021 року на суму ПДВ 40 367 748 грн. (який виник згідно бази ЄРПН, в розділі поповнення ліміту СЕА ПДВ по операціях у 2023-2024 роках до ВМД 2021 року). Вищевказані операції були здійснені комісіонером ТОВ «ПОРТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» по ВМД, які вперше були задекларовані у 2021 році для ТОВ «ПРИМА ВЕКТРУМ» (код 44130544) та ТОВ «ТЕРРА КРУЗ» (код 43820742), а в подальшому у 2023-2024 роках відображено для ТОВ «ІНТЕХ АРГО» (код 43921601).

За січень-березень 2021 задекларовано імпорт товарів широкого вжитку, а також за липень 2021 задекларовано в т.ч. імпорт за рахунок ВМД (UA500490/2021/201343 від 23.07.2021, UA500490/2021/201519 від 27.07.2021, UA500490/2021/201633 від 29.07.2021, UA500490/2021/201632 від 29.07.2021) по сонячним панелям.

Відповідач посилається на те, що відповідно до інформації, яка міститься в інформаційних ресурсах ДПС України та наданої ТОВ «ІНТЕХ АРГО» інформації по ВМД за № UA500490/2021/201343 від 23.07.2021, UA500490/2021/201519 від 27.07.2021, UA500490/2021/201633 від 29.07.2021, UA500490/2021/201632 від 29.07.2021) отримувач товарів (сонячні фотогальванічні елементи, код 8541 40 90 00), які були ввезені на митну територію України, є ТОВ «ТЕРРА КРУЗ» (код ЄДРПОУ 43820742). Внаслідок даних операцій у ТОВ «ТЕРРА КРУЗ» виникла сума реєстраційного ліміту у розмірі 40 306 382,55 грн. (в т.ч по ВМД за № UA500490/2021/201343 від 23.07.2021, №UA500490/2021/201519 від 27.07.2021, №UA500490/2021/201633 від 29.07.2021, №UA500490/2021/201632 від 29.07.2021), згідно СЕА ПДВ, у липні 2021 року, також платником у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року відображено суму податкового кредиту у рядку 11.1 Декларації «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи: з основною ставкою», яка виникла внаслідок здійснення вищенаведених імпортних операцій.

За результатом аналізу податкової звітності з ПДВ встановлено, що ТОВ «ТЕРРА КРУЗ» не подавало уточнюючих розрахунків щодо коригування суми ПДВ у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року.

З аналізу даних ЄРПН за липень-серпень 2021 встановлено реєстрацію податкових накладних щодо продажу сонячних фотогальванічних елементів (зібрані в модулі код УКТЗЕД 8541409000) у кількості 21 713 шт. в адресу найбільшим покупцям ТОВ «ДЕЛЮКС СІСТЕМ» та «ТРІОЛАН КОМПОЗІТ».

Відповідно до рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 16.03.2023 року № 36924 та від 04.04.2023 № 47794 ТОВ «ІНТЕХ АРГО» - відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Розрахунки між суб`єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі. Станом на 31.12.2025 року заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку № 631 по розрахунках із ТОВ «ІНТЕХ АРГО» відсутня. Станом на 31.12.2025 року по рахунку №281 «Товари на складі» залишки по ТМЦ (сонячні панелі) відсутні.

Також, контролюючий орган зазначає, що не отримував відповідь від ТОВ «ІНТЕХ АРГО» (код 43921601) на запит 12.02.2026 № 5342/Ж12/26-15-07-04-04-04-06 про надання інформації та її документального підтвердження по господарських відносинах із ТОВ «СМЕКТА ГРУПП».

Як вказує відповідач, щодо ТОВ «ПРИМА ВЕКТРУМ» (код 44130544) наявне рішення від 14.07.2021 року про відповідність критеріям ризиковості. Згідно аналізу ЄРПН Товариством було придбано у великих обсягах цигарки, а також здійснено імпорт сумок та одягу, проте їх реалізація відсутня. Разом із цим, ТОВ «ПРИМА ВЕКТРУМ» зареєстровано податкові накладні з продажу сонячних панелей (статус-зупинено). 14.11.2022 року анульовано свідоцтво платника ПДВ, відсутність поставок та ненадання декларацій. На день анулювання свідоцтва ПДВ ліміт становив 14 477 737,57 грн., протягом 2022-2023 років він був відкоригований в СЕА ПДВ. З 19.01.2024 року ТОВ «ПРИМА ВЕКТРУМ» отримало нове свідоцтво платника ПДВ (ліміт був 0), ТОВ «ПОРТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» (код 43253866) у 2024 році знову починає коригувати ВМД ТОВ «ПРИМА ВЕКТРУМ» за період 2021 року та 2024 роки в сторону збільшення та зменшення. ТОВ «ПРИМА ВЕКТРУМ» подано податкову звітність про відсутність проведення діяльності, проте в СЕА ПДВ ліміт по імпорту становить 5 306 035,11 грн.

Щодо ТОВ «ПОРТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» (код 43253866) наявне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку 29.01.2021 року № 19636 ТОВ «ПОРТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» відповідає - п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: у ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію: Невідповідність кількості товарів: діоди, транзистори та аналогічні напівпровідникові прилади (код УКТЗЕД 8541), інші готові вироби (код УКТЗЕД 6307), тощо, придбаним. Податковий кредит сформовано за рахунок придбання наступних товарів (послуг): спецодяг (код УКТЗЕД 6107), які в ході поточної діяльності не реалізовувались Рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку 19.05.2021 року № 94031 ТОВ «ПОРТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» відповідає - п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: Використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ "ПОРТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ" (43253866), в процесі якого встановлено, що підприємством здійснюється реалізація будівельних робіт в значних обсягах за недостатньої кількості працівників. Вартість робіт, а також вартість товару (8541, 6307, 9032, 8452, 3919, 8423, 8467, 8211) частково сформовані за рахунок ТМЦ, які в ході поточної діяльності не реалізовувались та які не приймають участь в господарських операціях, а саме: спецодяг (6107), проводи (8544), пилососи (8508) тощо. ПК (ліміт) частково сформовано від СГ, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ «Лейтіс ком» (42455599), ТОВ «ТД Білайз» (42449700). Крім того, до повідомлення не в повному обсязі надано копії документів відповідно до вимог Постанови КМУ №1165, що характеризують діяльність підприємства (договори, ВН, акти виконаних робіт, виписки банку тощо по основним постачальникам та покупцям) та спростовують ризик. ТОВ «ТЕРРА КРУЗ» (код 43820742) Наявне рішення від 05.10.2021 року про відповідність критеріям ризиковості, відповідає - п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: підприємтво та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій. Звіти «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», до органів ДПС не подавались. Подана у квітні звітність податкова звітність з ПДВ за 2024-2025 роки подана про відсутність ведення діяльності).

Також, як вказує відповідач, перевіркою встановлено, що імпорт сонячних панелей здійснювався іншими суб`єктами господарювання (зокрема, ТОВ «ТЕРРА КРУЗ»), які сформували податковий кредит за результатами ввезення товару на митну територію України. Водночас подальший рух зазначеного товару не підтверджений, а його використання у господарських операціях наступних суб`єктів не має документального та фактичного підтвердження.

Таким чином, за висновками відповідача, відсутній зв`язок між імпортом товару та його подальшим постачанням позивачу, що свідчить про розрив товарного ланцюга та неможливість встановлення реального джерела походження товару.

Надаючи правову оцінку таким посиланням відповідача, суд враховує, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ «ІНТЕХ АРГО» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цієї господарської операції, відповідачем не спростований.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що на момент здійснення операцій постачання позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Чинним законодавством України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Також, норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Відповідно до ст. 47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини в справах «Інтерсплав" проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), в яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

У згаданих справах Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

При цьому, згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Натомість, переважна більшість доводів відповідача, ґрунтуються на припущеннях, а не на конкретних встановлених обставинах, які б давали змогу їх перевірити та здійснити відповідну оцінку. Відповідач не навів зауважень до змісту і форми наданих під час перевірки первинних документів з контрагентами. Окрім того, висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами зі зазначеними контрагентами.

Щодо посилань відповідача на рішення контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості, а також існування таких рішень відносно підприємств у ланцюгу постачання, суд акцентує, що контролюючим органом не зазначено жодних аргументів та не надано жодних доказів щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами прийняття такого рішення й самими спірними операціями, такі обставини зазначена свідчать лише про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, але аж ніяк про недійсність господарських операцій, які підтверджені рухом матеріальних цінностей і відповідними первинними документами.

Отже, розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи, суд вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 16.03.2026 №00189430704 протиправним та таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕКТА ГРУПП» є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 26 624 грн, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕКТА ГРУПП» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.03.2026 №00189430704.

3. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 624 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 коп.) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕКТА ГРУПП» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.