Рішення № 139019083, 23.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3320/26

Провадження № 2/761/8062/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Голуб О.А.,

за участю представника відповідача Колеснікової Ю.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ КАПІТАЛ» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2026 року позивачка, інтереси якої представлені адвокатом, через підсистему «Електронний суд» звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК«ГАРАНТ КАПІТАЛ», в якому просила стягнути з відповідача на її користь 3% річних в сумі 94 368,45 грн. та суму нарахованих інфляційних втрат у розмірі 272 945,85 грн.

Позов обґрунтовує тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/2032/25 від 02.09.2025 позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Гарант Капітал» про розірвання договору та стягнення коштів задоволено частково. Розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 серпня 2018 року № 86994 та додаткову угоду до договору від 21 серпня 2018 року № 86994 про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 серпня 2018 року, укладені між позивачкою та Акціонерним товариством акціонерним комерційним банком «АРКАДА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на користь позивачки 1048538,41 грн, сплачених за договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 серпня 2018 року № 86994, неустойку у розмірі 20308,08 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн та 484,48 грн за заяву про забезпечення позову. Постановою Київського апеляційного суду від 16.12.2025 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2025 залишено без змін. Вказане рішення набрало законної сили. Вказує, що 16.01.2026 платіжним дорученням відповідача здійснено перерахування коштів в розмірі 1 087 541,49 грн., призначення платежу «повернення коштів, сплачених за договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 21.08.2018 №86994, на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2025 №753/2032/25». Проте, фактичне виконання зобов`язання відбулося 16.01.2026, у зв`язку з цим позивач здійснила нарахування 3% річних та інфляційних втрат за три роки, що передували даті фактичного виконання зобов`язання, а саме з 16.01.2023 по 16.01.2026. У зв`язку з цим, позивачка звернулась з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2026 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

27.02.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачка не зверталась до товариства для оформлення відмови від участі у ФФБ, не здійснювала зміну об`єкта інвестування, не здійснювала остаточні взаєморозрахунки, від неї не було відкріплено об`єкт інвестування, тому станом на 16.01.2023 у відповідача був відсутній обов`язок щодо повернення позивачу грошових коштів. Крім того, помилковим є твердження позивача про те, що зобов`язання зі сплати виникли не на підставі рішення суду, а на підставі договору, оскільки жодна із підстав, визначена договором, яка передбачає виплату коштів позивачу як довірителю ФФБ, не виникла, а тому у відповідача був відсутній обов`язок сплатити грошові кошти позивачу до набрання законної сили рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2025. У зв`язку з відсутністю у відповідача обов`язку з повернення коштів позивачу (адже такий обов`язок виник у відповідача після набрання судовим рішенням законної сили) вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору відповідно до ст. 625 ЦК України є необґрунтованою та безпідставною.

Протокольною ухвалою суду від 24.03.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, від представника позивачки надійшла заява, в якій останній просив розгляд справи проводити за відсутністю позивачки та її представника, просив позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, та ухвалити відповідне рішення.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що 21.08.2018 між АТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено договір № 86994 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого позивачка на підставі повного визнання нею Правил фонду фінансування будівництва «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція», що затверджені рішенням Правління ПАТ АКБ «Аркада» (протокол №45 від 29 травня 2017), надала свою згоду на участь у фонді фінансування будівництва виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція». Правила фонду є невід`ємною частиною цього договору. Предметом договору № 86994 є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , кількість кімнат 2, загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 63,58 кв.м.

Стаття 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлює гарантії прав суб`єктів інвестиційної діяльності. Зокрема, ч. 1 цієї статті закріплює, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, дотримання прав і законних інтересів її суб`єктів.

Відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», довіритель, тобто інвестор у будівництво має право відмовитись від участі у фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ). У такому разі довірителю треба буде сплатити винагороду на користь ФФБ, розмір якої не може перевищувати 5% вартості закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування (кількість м2 або закріплена частка об`єкта інвестування як єдиного цілого) за поточною ціною на день подачі відповідної заяви.

Сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ, визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта та поточної ціни вимірної одиниці на день передачі коштів в управління управителю ФФБ. Іншими словами, сума виплати коштів довірителю не може бути менша за суму, внесену довірителем.

Якщо підставою дострокового припинення договору про участь у ФФБ є порушення забудовником строків спорудження об`єкта або неналежне виконання управителем своїх обов`язків, винагорода за повернення довірителю коштів не вимагається. У будь-якому разі ФФБ має повернути кошти довірителю протягом 5 днів після здійснення управителем повної реалізації відповідного об`єкта інвестування або після введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Крім того, зазначені кошти можуть бути повернуті інвестору на підставі рішення суду. Проте штрафних санкцій за недотримання ФФБ строків повернення інвесторам коштів законодавством не передбачено.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2025 у справі № 753/2032/25, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.12.2025, позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК«Гарант Капітал» про розірвання договору та стягнення коштів задоволено частково. Розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 серпня 2018 року № 86994 та додаткову угоду до договору від 21 серпня 2018 року № 86994 про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 серпня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та АТ АКБ «АРКАДА», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гарант Капітал». Стягнуто з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 1 048 538,41 грн., сплачених за договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 21 серпня 2018 року № 86994, неустойку у розмірі 20308,08 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн та 484,48 грн за заяву про забезпечення позову та судовий збір у розмірі 8550,77 грн.

16 січня 2026 року на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Гарант Капітал» здійснило перерахування коштів ОСОБА_1 у розмірі 1 087 541,49 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1656 від 16.01.2026.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилається на те, що фактичне виконання зобов`язання відповідачем рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2025, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.12.2025, виконане лише 16.01.2026, тому вважає, що за період з 16.01.2023 по 16.01.2026 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, до стягнення з відповідача підлягають штрафні санкції, а саме 3% річних у розмірі 94 368,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 272 945,85 грн.

Зазначені доводи позивача суд вважає безпідставними з огляну на наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У частині першій, третій статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

За змістом зазначеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено в судовому засіданні, ТОВ «ФК «Гарант Капітал» було добровільно виконано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.09.2025 року та сплачено ОСОБА_1 кошти у сумі 1 048 538,41 грн., також повернуто грошові кошт в сумі 15 000,00 грн за надання правової допомоги, неустойки у розмірі 20 308,08 грн. та судовий збір у розмірі 484,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1655 від 16.01.2026.

Крім того, п. 5.7.4 Правил ФФБ та підпунктом 8 пункту 7 та пунктом 32 Договору про участь у ФФБ визначено, що управитель ФФБ повертає довірителю ФФБ кошти тільки у конкретних випадках.

Однак, ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Гарант Капітал» із заявами про повернення коштів не зверталася, об`єкти інвестування від ОСОБА_1 не відкріплені, а тому у ТОВ «ФК «Гарант Капітал» відсутній обов`язок щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 367 314,30 грн.

А тому вимога позивача про стягнення з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» штрафних санкцій за порушення умов договору, відповідно до статті 625 ЦК України, є безпідставною.

Правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобов`язанням, до спірних правовідносин не застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України, тому позов про стягнення з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року) (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України, враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ КАПІТАЛ» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Сіромашенко