Рішення № 139018103, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/4056/26

За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» -

Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства

«Спецтехноекспорт»

до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

про стягнення 1.181.670,60 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін:

від позивача Дейнегін С.М., самопредставництво

від відповідача Федоренко Є.М., самопредставництво

СУТЬ СПОРУ:

09.04.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» про стягнення 26.906,60 доларів США, що складає гривневий еквівалент 1.181.670,60 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 02.07.2021 між позивачем та відповідачем був укладений договір комісії № STE-22-101-Д/К-21, згідно п. 1.1. якого: «Комісіонер (позивач) зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента (відповідач), за плату вчинити один або декілька правочинів щодо поставки (продажу) запасних частин до бронетехніки, найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в специфікації, в рамках зовнішньоекономічного контракту № 01(2019)А/15436/10(І)/STE/Т90/РРО-З/STE148К/КЕ20 від 11.11.2020, укладеного комісіонером з Міністерством оборони Республіки Індія(надалі-покупець). Також, сторони уклали додаткову угоду № 2 від 09.08.2021 про делькредере до договору, на виконання якої позивачем перераховано грошові кошти на рахунок відповідача у сумі 632.965,38 грн, що станом на 26.08.2021 становило 23.969,82 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією № 3636 від 26.08.2021. Перераховані кошти зараховуються як частковий платіж комітенту та в подальшому утримуються у доларах США з коштів, що надійдуть від покупця за контрактом, разом з винагородою за виконання комісіонером зобов`язання по делькредере у розмірі визначеному в п. 4 даної угоди. Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 2, укладеної до договору, комітент зобов`язується повернути комісіонеру суму забезпечення за делькредере в повному обсязі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера не пізніше 01.10.2021. Проте, відповідачем не було виконано грошового зобов`язання щодо сплати делькредере на рахунок позивача у загальному розмірі 23.969,82 доларів США. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача у загальному розмірі 26.906,60 доларів США, що складає гривневий еквівалент 1.181.670,60 грн, з яких 23.696,82 доларів США основного боргу, 3.209,78 доларів США 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Також позивач просить зазначити в рішенні про нарахування трьох процентів річних на суму заборгованості за додатковою угодою № 2 про делькредере до договору комісії № STE-22-101-Д/К-21 від 02.07.2021, що становить - 3.209,78 доларів США з 02.10.2021 включно до моменту повного виконання рішення суду відповідачем, що розраховується за формулою: (сума основного боргу) х 3% х (кількість днів прострочення)/(кількість днів у році).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/4056/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 задоволено клопотання Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» та постановлено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні.

07.05.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що додаткова угода № 2 від 09.08.2021 є невід`ємною частиною договору комісії № STE-22-101-Д/К-21 від 02.07.2021, а перераховані позивачем кошти в сумі 632.965,38 грн згідно з п. 2 цієї угоди зараховувалися саме як частковий платіж (аванс) за продукцію. Відповідач вказує, що повністю виконав свої зобов`язання за договором комісії, виготовивши та передавши комісіонеру обумовлені вироби належної якості за актом приймання-передачі від 09.02.2022 на загальну суму 47.420,52 доларів США. Водночас відповідач наголошує, що комісіонер у порушення п. 2.1.4 та п. 9.6 договору комісії направив рекламаційний акт покупця від 20.10.2022 лише 28.07.2025 (майже через три роки після його складання), чим позбавив комітента можливості своєчасно відреагувати на зауваження інозамовника, а оскільки комісіонер поручився за виконання договору покупцем (делькредере), він несе самостійну відповідальність за невиконання контракту третьою особою, що виключає підстави для стягнення спірних сум із комітента.

14.05.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє заперечення відповідача і наголошує, що за змістом п. 6 додаткової угоди № 2 від 09.08.2021 відповідач взяв на себе прямий обов`язок повернути суму забезпечення за делькредере не пізніше 01.10.2021 в повному обсязі незалежно від того, чи надійдуть кошти від покупця за контрактом. Позивач наголошує, що відзив відповідача не містить заперечень щодо невиконання грошового зобов`язання станом на визначений договором строк (01.10.2021), а доводи відповідача ґрунтуються виключно на обставинах передачі продукції за актом від 09.02.2022 та подальшому листуванні щодо рекламації, які виникли значно пізніше настання прострочення (02.10.2021), не стосуються предмета цього позову і не звільняють відповідача від обов`язку повернути отримане забезпечення.

18.05.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що додаткова угода № 2 про делькредере від 09.08.2021 є невід`ємною частиною договору комісії № STE-22-101-Д/К-21 від 02.07.2021 та має оцінюватися в сукупності з його умовами, а виплачені позивачем кошти зараховувалися як частковий платіж за цим договором. Відповідач вказує, що виконав власні зобов`язання та передав позивачу обумовлену договором продукцію за актом приймання-передачі від 09.02.2022 на суму 47.420,52 долари США. Одночасно відповідач наголошує на неналежному виконанні зобов`язань самим комісіонером, який, отримавши рекламаційний акт покупця від 20.10.2022, у порушення п. 2.1.4 та п. 9.6 договору комісії не вжив заходів для захисту прав та інтересів комітента й направив цей акт на адресу підприємства лише листом від 28.07.2025, внаслідок чого комітент опинився в ситуації відсутності оплати, відсутності переданої продукції та пред`явлення безпідставних вимог щодо повернення суми делькредере.

19.05.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Відповідач у підготовче засідання 19.05.2026 не з`явився.

19.05.2026 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.06.2026.

09.06.2026 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.06.2026.

17.06.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких ДП «Київський бронетанковий завод» наполягає на безпідставності позовних вимог та звертає увагу суду на те, що підприємство належним чином та в повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором комісії від 02.07.2021 № STE-22-101-Д/К-21, передавши позивачу за актом приймання-передачі від 09.02.2022 обумовлену продукцію на загальну суму 47.420,52 доларів США. Відповідач зазначає, що позивач, отримавши від інозамовника рекламаційний акт від 20.10.2022, всупереч обов`язкам комісіонера захищати інтереси комітента приховав його та направив на адресу заводу лише 28.07.2025 (майже через три роки після складання), чим грубо порушив умови розділів 2 та 9 договору комісії. Крім того, відповідач наголошує, що на момент розгляду справи позивач не надав інформації та доказів щодо фактичної передачі продукції Міністерству оборони Республіки Індія, наявності чи відсутності оплат за зовнішньоекономічним контрактом, а також не повернув поставлену продукцію комітенту, у зв`язку з чим позов про стягнення грошових коштів є штучно створеним і передчасним.

23.06.2026 у підготовчому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

Позивач у судовому засіданні 21.07.2026 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судовому засіданні 21.07.2026 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

21.07.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.08.2026.

11.08.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехноекспорт» (далі - позивач, комісіонер) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод», далі - відповідач, комітент) укладено договір комісії № STE-22-101-Д/К-21 (далі - договір комісії).

Відповідно до п. 1.1 договору комісії комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчинити один або декілька правочинів щодо поставки (продажу) запасних частин до бронетехніки (далі - продукція), найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в специфікації (додаток № 1 до цього договору), в рамках зовнішньоекономічного контракту № 01(2019)А/15436/10(І)/STE/Т90/РРО-3/STE-1-48-К/КЕ-20 від 11.11.2020 на постачання запасних частин до танку типу Т-90, укладеного комісіонером з Міністерством оборони Республіки Індія (далі - покупець).

Згідно із додатком № 1 (специфікація) до договору комісії сторонами погоджено перелік та загальну ціну продажу продукції, яка становить 47.420,52 долари США.

09.08.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору комісії, якою договір доповнено пунктом 5.5 щодо можливості додаткового узгодження сторонами надання делькредере окремою угодою.

Того ж дня, 09.08.2021, між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 про делькредере до договору комісії (далі - додаткова угода № 2).

Пунктом 1 додаткової угоди № 2 передбачено, що з метою належного виконання зобов`язань за договором комісії комітент доручає комісіонеру забезпечити отримання авансу (грошових коштів) від покупця за контрактом у розмірі, при якому на рахунок комітента буде перераховано 23.700,00 доларів США в термін до 27.08.2021.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 у разі невиконання комісіонером доручення комітента, зазначеного у п. 1 даної угоди, комісіонер приймає на себе зобов`язання (делькредере) щодо перерахування комітенту зазначених коштів у розмірі 23.700,00 доларів США при наявності вільних обігових коштів. Зазначені кошти будуть перераховані на поточний рахунок комітента в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день перерахування. Сторони погодили, що перерахування коштів комісіонером можливе у повному обсязі або частинами. Перераховані комісіонером кошти зараховуються як частковий платіж комітенту за даним договором комісії, та в подальшому утримуються комісіонером у доларах США з коштів, що надійдуть від покупця за контрактом, разом з винагородою за виконання зобов`язання по делькредере у розмірі визначеному в п. 4 даної угоди.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 2 за надання делькредере комісіонер отримує від комітента винагороду в розмірі 0,1% від загальної суми наданого делькредере, що включає ПДВ.

Згідно з п. 6 додаткової угоди № 2 сторони встановили, що комітент зобов`язується повернути комісіонеру суму забезпечення за делькредере в повному обсязі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера не пізніше 01.10.2021. Повернення комітентом комісіонеру суми забезпечення за делькредере відбувається незалежно від того, чи надійдуть кошти від покупця за контрактом.

На виконання умов додаткової угоди № 2 позивач платіжною інструкцією № 3636 від 26.08.2021 перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти у сумі 632.965,38 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на момент здійснення платежу становило 23.969,82 доларів США, із призначенням платежу: «Передплата за продукцію зг до догов. №STE-22-101-Д/К-21 від 02.07.2021.дод.уг.№2 від 09.08.2021.Власні кошти.Без податку (ПДВ)».

У встановлений п. 6 додаткової угоди № 2 строк - до 01.10.2021 включно - відповідач суму отриманого забезпечення за делькредере комісіонеру не повернув.

У подальшому, 09.02.2022, сторонами підписано акт приймання-передачі продукції на комісію на загальну суму 47.420,52 долари США. Після поставки продукції Міністерство оборони Республіки Індія склало рекламаційний акт від 20.10.2022 щодо дефектів частини виробів, копію якого позивач направив відповідачу листом № STE.05/1626/5704-25 від 28.07.2025.

Спір виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач у порушення взятих на себе за п. 6 додаткової угоди № 2 зобов`язань не здійснив у визначений строк (до 01.10.2021) повернення суми забезпечення за делькредере в розмірі 23.696,82 доларів США незалежно від розрахунків інозамовника, у зв`язку з чим наявні підстави для її примусового стягнення та нарахування 3% річних за весь час прострочення, тоді як відповідач вважає виплачені кошти авансовим платежем за поставлену за договором комісії продукцію, що виключає їх повернення без повного аудиту взаєморозрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1013 Цивільного кодексу України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату.

Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Відповідно до статті 1016 Цивільного кодексу України комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Згідно зі ст. 1022 Цивільного кодексау України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Статтею 1024 Цивільного кодексу України визначено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема, у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Згідно із ст. 524, 533 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Сутність проведеного позивачем платежу згідно з умовами додаткової угоди («сума забезпечення за делькредере») у розмірі, що дорівнює гривневому еквіваленту відповідної суми в іноземній валюті (доларах США) на дату платежу, повністю відповідає змісту ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України, з якої вбачається право комісіонера поручитися за виконання договору третьою особою (покупцем за зовнішньоекономічним контрактом).

За змістом пунктів 2, 4 додаткової угоди № 2 від 09.08.2021 до договору комісії № STE-22-101-Д/К-21 зазначена сума зараховується як частковий платіж комітенту за договором комісії та в подальшому утримується комісіонером у доларах США з коштів, що надійдуть від покупця за зовнішньоекономічним контрактом № 01(2019)А/15436/10(І)/STE/Т90/РРО-3/STE-1-48-К/КЕ-20 від 11.11.2020, разом із винагородою за виконання зобов`язання по делькредере у розмірі 0,1%. У разі ненадходження грошових коштів від покупця на рахунок позивача (комісіонера), останній набуває права вимоги повернення зазначеної суми безпосередньо від відповідача (комітента), і в будь-якому разі відповідно до п. 6 додаткової угоди № 2 комітент зобов`язаний повернути комісіонеру суму забезпечення за делькредере в повному обсязі не пізніше 01.10.2021 незалежно від того, чи надійдуть кошти від покупця за контрактом.

Відповідач не заперечує самого факту отримання грошових коштів за додатковою угодою № 2 від 09.08.2021, як і факту настання строку їх повернення. Спірним у цій частині є правова кваліфікація виплаченої суми, яку позивач вважає сумою забезпечення за делькредере, що підлягала безумовному поверненню до 01.10.2021 в еквіваленті 23.696,82 доларів США, тоді як відповідач заперечує проти позову, стверджуючи, що ці кошти є частковою оплатою (авансом) за виготовлену та передану на комісію продукцію.

Надаючи доводам сторін у цій частині належну юридичну оцінку, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач 26.08.2021 перерахував на користь відповідача платіжною інструкцією № 3636 грошові кошти у сумі 632.965,38 грн, що за офіційним курсом НБУ на дату платежу становило 23.969,82 доларів США, з урахуванням положень ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України та в межах заявлених позовних вимог поверненню на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 23.696,82 доларів США.

При цьому судом враховано п. 6 додаткової угоди № 2 від 09.08.2021, яким сторони прямо та імперативно встановили обов`язок відповідача повернути комісіонеру суму забезпечення за делькредере в повному обсязі не пізніше 01.10.2021 незалежно від того, чи надійдуть кошти від покупця за контрактом.

Посилання відповідача на поставку продукції за актом від 09.02.2022 та неотримання оплати від інозамовника судом відхиляються, оскільки обов`язок повернення коштів за п. 6 додаткової угоди № 2 настав 01.10.2021, тобто до моменту передачі продукції, а доказів внесення змін до додаткової угоди № 2, продовження строків або визнання її недійсною відповідачем не надано. Крім того, зустрічного позову про стягнення вартості переданої продукції чи заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач не заявляв.

Неповернення суми забезпечення за делькредере у строк, погоджений сторонами в силу принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України), порушує умови зобов`язання (ст. 526 Цивільного кодексу України) та призводить до прострочення боржника починаючи з 02.10.2021.

Отже, з огляду на зміст договору комісії № STE-22-101-Д/К-21 від 02.07.2021 та додаткової угоди № 2 від 09.08.2021, а також, враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 23.696,82 доларів США є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16 дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті також містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), № 464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18).

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в передбаченій договором валюті - доларах США у розмірі 23.696,82 доларів США.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 3 209,78 доларів США, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення з 02.10.2021 по 07.04.2026 (1649 днів), суд зазначає, що

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки базове грошове зобов`язання визначено в іноземній валюті, нарахування та стягнення 3% річних у валюті зобов`язання також відповідає сталій правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3%річних в сумі 3.209,78 доларів США, суд визнає його правильним, а позовну вимогу в цій частині - такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

За умовами договору 3% річних нараховується за кожен день прострочення, а тому день часткової/повної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися їх нарахування.

З огляду на викладене, вимога позивача про роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду правила розрахунку 3% річних до моменту виконання рішення суду відповідачем є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 34-А; код ЄДРПОУ 14302667) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 7; код ЄДРПОУ 30019335) 23.696 (двадцять три тисячі шістсот дев`яносто шість) доларів США 82 центи основного боргу, 3.209 (три тисячі двісті дев`ять) доларів США 78 центів 3% річних, що загалом складає гривневий еквівалент 1.181.670,60 грн, а також 14.180 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят) грн 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: С х 3 х Д : 365 або 366 (в залежності від кількості днів у році за спірний період) : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення) на суму боргу 23.696,82 доларів США за період з 08.04.2026 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» суми боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості, за наведеною вище формулою.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 17.08.2026.

Суддя В.В.Сівакова