Ухвала суду № 139017956, 17.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.08.2026Справа № 910/12359/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 4 554 702,32 грн

Суддя Гумега О. В.

секретар судового засідання

Ю.В. Завадська

Представники: без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 4 554 702,32 грн, з яких: 4 533 959,29 грн - основна заборгованість, 17 809, 15 грн - 3% річних та 2 933, 88 грн - інфляційних втрат за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/12359/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, позов задоволено.

22.01.2026 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення № б/н від 22.01.2026, яка 26.01.2026 зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2026, у справі № 910/12359/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, стягнуто з Компанії на користь Товариства 59 900 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд постановою від 23.06.2026 у справі № 910/12359/25:

- касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №910/12359/25 в частині стягнення 3% річних, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрив;

- касаційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №910/12359/25 в частині стягнення 3% річних, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишив без задоволення;

- рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №910/12359/25 в частині стягнення 3% річних залишив без змін;

- касаційну скаргу Компанії на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, прийняту на результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі №910/12359/25, задовольнив частково.

- додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі №910/12359/25, скасував;

- справу №910/12359/25 в частині розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 справу № 910/12359/25 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 прийнято справу № 910/12359/25 до свого провадження, запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення по суті заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 23.06.2026 у справі № 910/12359/25.

У період з 03.08.2026 по 16.08.2026 суддя Гумега О.В. перебувала у відпустці.

Враховуючи постанову Верховного Суду від 23.06.2026 у справі № 910/12359/25, суд здійснює новий розгляд справи № 910/12359/25 в частині розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 141-150 т. 1).

Розглянувши заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина 3 статті 244 ГПК України).

Згідно з вимогами частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини 2 зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

За положенням частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Абзацом 1 частини 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Поряд з цим, згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приписи частини 1 ст. 221 ГПК України передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У додатковій постанові від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 Верховний Суд зазначив, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

За правовими позиціями, які послідовно викладалися Верховним Судом, звернення із заявою про розподіл судових витрат по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про надання доказів понесених судових витрат в порядку приписів частини восьмої статті 129 ГПК України (див. постанови Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №910/5316/21, від 30.07.2024 у справі №910/8419/22, від 24.04.2025 у справі №906/145/24.

У постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18 міститься висновок про те, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

За наведених вище висновків Верховного Суду, направляючи дану справу №910/12359/25 на новий розгляд в частині розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд у постанові від 23.06.2026 у даній справі вказав, зокрема таке:

"8.70. … ГПК України встановлює умови, етапи та механізм реалізації прав та обов`язків учасниками судового процесу на відшкодування судових витрат сторони, а також передбачає процедуру, строк та порядок розгляду цього питання.

8.71. Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.72. Практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

8.73. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України. Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №910/2990/24, від 18.03.2025 у справі №910/3675/24, а також близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.

8.74. Згідно зі стало та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21.

8.75. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

8.76. Отже, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи відбулася практична реалізація позивачем принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та чи заявляло Товариство про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та чи повідомляло про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України, що є обов`язковою умовою для вирішення судом питання щодо наявності/відсутності підстав для відшкодування таких витрат з урахуванням поданих стороною доказів. Перевірка таких доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання наведеного вище порядку (етапів), оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

8.77. Верховний Суд також зауважує, що Компанія в апеляційній скарзі посилалася на те, що до закінчення судових дебатів у справі Товариство ні в усній, ні в письмовій формах не зробило заяву про намір протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, тому підстави для задоволення заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення у суду першої інстанції були відсутні. Водночас, як свідчить зміст оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою зазначені доводи Компанії, жодної оцінки їм не надав, як і суд першої інстанції не перевірив дотримання заявником вимог частини восьмої статті 129 ГПК України.

8.78. … Суди попередніх інстанцій не надали відповіді на всі істотні питання у вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про порушення судами норм процесуального права, зокрема, приписів статей 124, 126, 129, 236 ГПК України.

9.10. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону".

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд при новому розгляді справи №910/12359/25 в частині розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 23.06.2026 у цій справі, установив таке.

З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 54 656,42 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 150 000,00 грн.

При ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/12359/25, суд відповідно до приписів ст. 238 ГПК України вирішив питання стосовно розподілу судових витрат в частині судового збору, поклавши судовий збір у сумі 54 656,42 грн на відповідача.

22.01.2026 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення № б/н від 22.01.2026 (а.с. 141-142 т. 1).

Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 59 900,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Товариство разом із заявою про ухвалення додаткового рішення №б/н від 22.01.2026 подало до суду: ордер на надання правничої допомоги серії ВІ № 1304961 від 27.05.2025, договір про надання правничої допомоги № 01/01-1 від 01.01.2025 та акт № 20/01 виконаних робіт (наданих послуг) від 20.01.2026 (а.с. 143-148 т. 1).

За висновком Верховного Суду у п. 8.76 постанови від 23.06.2026 у цій справі, обов`язковою умовою для вирішення судом питання щодо наявності/відсутності підстав для відшкодування судових витрат з урахуванням поданих стороною доказів, є з`ясування питання, чи заявляло Товариство про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та чи повідомляло про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України. Верховний Суд наголосив, що перевірка таких доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання наведеного вище порядку (етапів), оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Судом встановлено, що зазначивши у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, позивач не заявив (ні в усній, ні в письмовій формах) про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та не повідомив про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач зробив відповідну заяву у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України, наразі доказів протилежного позивачем суду не надано.

Оскільки позивачем не дотримано порядку надання доказів, що підтверджують розмір судових витрат (частина восьма статті 129 ГПК України), тому перевірка таких доказів та надання їм оцінки судом не здійснюється.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" про ухвалення додаткового рішення № б/н від 22.01.2026 належить відмовити повністю.

Керуючись ст. 86, 123, 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" про ухвалення додаткового рішення № б/н від 22.01.2026 - відмовити повністю.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 17.08.2026 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана ГУМЕГА