Ухвала суду № 139014908, 14.08.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1192/21

2-п/171/8/26

У Х В А Л А

14 серпня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря Ровної Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Апостолове, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області в справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2022 року, в якій просить його скасувати, посилаючись на ті обставини, що заочне рішення суду ухвалено у його відсутності, без належного повідомлення про дату та час розгляду справи. Про ухвалене судом рішення дізнався лише 09.12.2022 року, ознайомившись з ним у суді.

Зазначає, що він або члени його сім`ї ухвалу про відкриття провадження в даній справі та судові повістки не отримували, за місцем його роботи повістки судом не надсилалися. За таких обставин він з поважних причин вимушений був пропустити судові засідання.

Посилається на те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що між сторонами у даній справі укладено кредитний договір. Вказує, що з доданої до матеріалів справи анкети- заявки неможливо встановити, чи були особи, що її підписали уповноваженими на підписання такої заявки, «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» не містять підпису відповідача, викликають сумніви у їх достовірності, а в заявці відсутня відмітка про отримання їх відповідачем. Вважає, що наданий позивачем розрахунок є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом, а доказів перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача не надано.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що відповідно до вимог ст. 287 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.

Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву; 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. (частина четверта статті 287 ЦПК України).

ЄСПЛ висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33186, 94 грн., вирішено питання про стягнення судових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що всі судові повідомлення та виклики надсилалися судом відповідачу відповідно до вимог ст.128 ЦПК України за зареєстрованим його місцем проживання.

Так, із відповіді відділу державної реєстрації виконавчого комітету Апостолівської міської ради від 14.06.2021, яку отримано судом в порядку передбаченому ст. 187 ЦПК України, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Із повідомлень про вручення поштової кореспонденції вбачається, що рекомендовані повідомлення було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст. 131 ЦПК України (у редакції, яка діяла на дату розгляду справи) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

У справах «Осман проти Сполученого Королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд встановив, що відповідачу були надіслані судові повістки про виклик в судове засідання на адресу зареєстрованого його місця проживання, однак він жодного разу не з`явився і не повідомив суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка відповідача суперечить приписам ЦПК, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Можливість ухвалення заочного рішення слугує попередженням відповідачеві, який ухиляється від явки до суду. Не з`явившись на судове засідання, відповідач добровільно обмежує себе у використанні процесуальних прав на надання суду доказів, на висловлення заперечень проти позову, виключає свою участь у дослідженні доказів під час судового засідання.

Нормою частини 1 статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність вищенаведених обставин повинні бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Отже, для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності двох умов можна вважати, що наявні підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду у загальному порядку.

Відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення не зазначено нових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Також, відповідачем до вказаної заяви не додано жодного доказу, в розумінні ст.76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення спору та спростовував висновки суду наведені в заочному рішенні суду.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 284-287 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2022 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- залишити без задоволення.

Роз`яснити, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л. І. Кодрян