Постанова № 13901446, 15.02.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.Справа № 3/86-10-4016

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мацюри П.Ф.,

суддів Андрєєвої Е.І., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Халдая І.В., за довіреністю

Цісельської Х.О., за довіреністю

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2010 р.

у справі №3/86-10-4016

за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВ-ІММОБІЛЬЄ”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „АРТ”

про стягнення 395966,23 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВ-ІММОБІЛЬЄ” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ” про стягнення боргу за період жовтня 2009 р. по вересень 2010 р. 395966,23 грн., з яких 365410,18 грн. заборгованості з орендної плати та 30445,68 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 жовтня 2010 року у справі №3/86-10-4016 (суддя Дяченко Т.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 30.11.2009 р. відповідачем (ТОВ„ІВ-ІММОБІЛЬЄ”) на вимогу ТОВ „АРТ” було звільнено орендоване майно, у звязку з чим з грудня 2009 року відповідач не міг використовувати орендоване майно через обставини, за які він не відповідає. З огляду на викладене, на думку господарського суду першої інстанції позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача орендної плати та пені є безпідставними.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача (ТОВ„ІВ-ІММОБІЛЬЄ”) та третьої особи (ТОВ „АРТ”) в судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання повідомлялися господарським судом апеляційної інстанції належним чином. Натомість всі повідомлення про вручення поштового відправлення, які направлялися на адресу відповідача та третьої особи, поверталися з відміткою пошти про те, що за зазначеними адресами не знаходяться. Господарський суд апеляційної інстанції у звязку з цим неоднаразово відкладав розгляд апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18 січня 2011 року скаржник зобовязувався уточнити адресні дані відповідача та третьої особи, а також вручити відповідачу та третій особі зазначену ухвалу. В судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції від представника позивача стало відомо, що за зазначеними адресами ані відповідач ані третя особа не знаходяться.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то колегія суддів примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначкою „за зазначеними адресами не знаходяться”, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, вважає належними доказами виконання судом обовязку щодо повідомлення відповідача та третьої особи про вчинення певних процесуальних дій та визнає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача та третьої особи.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2002р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець, позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №9/97 (а.с. 18-19), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1047,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі патенту №388 від 04 жовтня 1999 р.

15 жовтня 2009 року додатковим погодженням до договору оренди нежитлового приміщення №9/97 від 12.03.2002 р., назву орендаря змінено на ТОВ „ІВ-ІММОБІЛЬЄ”, на підставі договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі.

З пункту 5.4 договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі вбачається, що новий власник патенту стає правонаступником договору оренди №9/97 від 12.03.2002 року.

Відповідно до п.1.2 договір №9/97 від 12.03.2002 року діє з 16 листопада 2001 року до 04 жовтня 2014 року.

За умовами п.п. 2.2, 2.4 договору за орендоване приміщення Орендар зобовязується сплачувати орендну плату, що становить на перший місяць після підписання договору оренди 3839,68 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.4.2 договору Орендар зобовязується своєчасно вносити орендну плату за договором.

Згідно з п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Матеріали справи свідчать про те, що Орендар, в порушення умов договору оренди №9/97 від 12.03.2002 року, не сплачував Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради орендну плату за договором своєчасно та в повному обсязі, у звязку з чим станом на 18.08.2010р. за ним утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 322307,34 грн., несплатою якої відповідач порушив свої договірні зобовязання.

19.07.2010р. за вих.№01-15/745 позивач звернувся до відповідача з претензією до договору оренди від 12.03.2002р. №9/97 на суму 322307,34 грн. (а.с. 24), в якій просив оплатити суму боргу.

Вказана претензія була залишена відповідачем (ТОВ „ІВ-ІММОБІЛЬЄ”) без відповіді та задоволення, наявний перед позивачем борг відповідачем сплачено не було, у звязку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та пені.

Згідно з п.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.п. 1,5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ).

Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено що істотними умовами договору оренди є обєкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобовязань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ч.3 ст. 18, ч.3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як було зазначено вище, пунктом п.4.2 договору закріплений обовязок Орендаря своєчасно вносити орендну плату. При цьому п.2.4 договору також встановлено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої договірні зобовязання в частині сплати орендної плати належним чином не виконував.

Таким чином, з огляду на нездійснення відповідачем належних орендних платежів, апеляційний господарський суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з травня 2009 р. по серпень 2010 р. у розмірі 365410,18 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Згідно з приписами ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, заявлені Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради позовні вимоги про стягнення з ТОВ „ІВ-ІММОБІЛЬЄ” пені в сумі 30445,68 грн. на підставі п.5.2 договору оренди відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що борг утворився з вени попереднього орендаря ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група".

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Листування ТОВ „ІВ-ІММОБІЛЬЄ” та ТОВ „АРТ” між собою з приводу припинення договору оренди від 12.03.2002 р. №9/97 у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України не є належними доказами припинення договірних відносин між ТОВ „ІВ-ІММОБІЛЬЄ” та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради за договором оренди від 12.03.2002р. №9/97, оскільки ТОВ „АРТ” не є стороною вказаного договору оренди та на момент листування не було власником приміщень, наданих відповідачу в оренду.

Як свідчать матеріали справи, на момент звернення ТОВ „АРТ” до відповідача з відповідним листом, нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 1047,3 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Затонського,1 (яке було обєктом оренди за договором від 12.03.2002р. №9/97) належало територіальній громаді м. Одеса, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про право власності.

Таким чином, лист ТОВ „АРТ” від 02.11.2009 р. не може бути розглянутий як вимога про звільнення приміщення, адже узгодження припинення договірних відносин мало відбуватися між сторонами договору - Орендарем (ТОВ „ІВ-ІММОБІЛЬЄ”) та Орендодавцем (Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради).

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач припинення договірних відносин з позивачем - Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не погоджував, не звертався до відповідача з відповідною заявою з цього приводу, а тому висновок суду першої інстанції про припинення 30.11.2009р. договірних відносин за договором оренди від 12.03.2002р. №9/97 є необґрунтованим.

Апеляційним господарським судом встановлено, що договір оренди від 12.03.2002р. №9/97 був припинений тільки внаслідок відчуження обєкту оренди ТОВ „АРТ”, яке відбулось 12.08.2010р. внаслідок укладення між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „АРТ” відповідного договору купівлі-продажу.

Таким чином, до відчуження обєкту оренди відповідач як Орендар відповідного нежитлового приміщення був зобовязаний сплачувати встановлену договором оренду плату. Обставин, через які орендоване приміщення не використовувалось відповідачем до 12.08.2010р., ТОВ „ІВ-ІММОБІЛЬЄ” належним чином не доведено.

Із досліджених в апеляційному суді договору купівлі-продажу патента на право оренди будівлі від 15.10.2009 р. укладеного між ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" та ТОВ "ІВ-ІММОБІЛЬЄ", Патенту №388 на право оренди будівлі від 04.10.1999 р. виданого Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, Положення про порядок продажу патентів на право оренди будівель які є комунальною власністю вбачається, що відповідач придбав Патент №388.

Відповідно до п. 3.4 Положення про порядок продажу патентів строк діїї патенту не змінюється, новий власник патенту стає правонаступником договору оренди.

Наданий позивачем розрахунки підтверджують спірну суму боргу та нарахованої пені.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача орендної плати за договором оренди від 12.03.2002р. №9/97 та пені є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки інші дані про це відсутні

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 14 жовтня 2010 року у справі №3/86-10-4016 скасувати.

3.Позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити.

4.Стягнути з ТОВ „ІВ-ІММОБІЛЬЄ” (65026, .м Одеса, вул. Катеринінська, 4, код ЄДРПОУ 1562208878) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 365410 грн. 18 коп. заборгованості по орендній платі, 30445 грн. 68 коп. пені, 3959 грн. 56 коп. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 1979 грн. 28 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді:П.Ф.Мацюра

Е.І. Андрєєва

Н.В.Ліпчанська