Постанова № 13901353, 15.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2011                                                                                           № 42/317

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           Дзюбко П.О.

          Сулім В.В.

при секретарі:           Цюман Т.В.

За участю представників:

від позивача - Кисельов В.Ю. (дов. № 01.05.20-01/86 від 31.01.2011р.),

від відповідача - Рижкова М.О. (дов. № 1 від 04.01.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Діспомед"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2010

у справі № 42/317 (Паламар П.І. )

за позовом                               Державне підприємство "Укрвакцина"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Діспомед"

про                                                   стягнення неустойки, ціна позову 92480 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Укрвакцина” звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Діспомед” про стягнення пені у розмірі 92480 грн. у зв’язку з простроченням поставки товару згідно Договору № 1/99 від 12.11.2009р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.11.2010 року у справі № 42/317 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Діспомед” на користь Державного підприємства “Укрвакцина” 92 480,00 грн. пені, 942,80 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідач прострочив поставку виробів медичного призначення за Договором від 12.11.09 №1/99 на суму 5440000 грн., тому за умовами п. 8.1. вказаного договору за затримку поставки товару постачальник сплачує на рахунок одержувача пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставлених виробів медичного призначення за кожен день прострочення, яка складає 92 480,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2010 у справі № 42/317 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги форс-мажорні обставини, які виникли при виконанні відповідачем умов Договору від 12.11.09 №1/99, що підтверджені висновком Київською торгово-промислової палати від 01.04.2010р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Діспомед”.

01.02.2011р., 08.02.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Діспомед” (постачальник) та Міністерством охорони здоров’я України (замовник), Державне підприємство “Укрвакцина” на підставі договору доручення від 01.11.2009р. № 12.01-08/18 (одержувач) укладено договір № 1/99 (далі – Договір), згідно з яким відповідач зобов’язався передати позивачу вироби медичного призначення, які закуповується за кошти Державного бюджету по програмі 2301730 “Фінансування невідкладних заходів, спрямованих на запобігання поширенню інфекційних захворювань серед населення”, відповідно до специфікації, а останній прийняти та оплатити одержаний товар протягом 7 робочих днів після поставки виробів медичного призначення до закладів охорони здоров’я (п. 1.1, 1.2).

Відповідно до специфікації № 1 до Договору сторони дійшли згоди щодо поставки виробів медичного призначення загальною вартістю 11148500 грн.

За змістом умов п. 4.1 договору поставка виробів медичного призначення одержувачу проходить згідно з графіком поставки, але не пізніше 30 листопада 2009 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що за договором поставки постачальник товару, який одночасно є його продавцем зобов’язується передати у встановлений строк у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти у власність даний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу вироби медичного призначення, а саме: 13 листопада 2009 р. на суму 1340000 грн., 16 листопада 2009 р. на суму 2040500 грн., 17 грудня 2009 р. на суму 5440000 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Позивач прийняв товар та оплатив його у повному обсязі 18.12.2009р., що підтверджується платіжними дорученнями.

Спір у даній справі виник у зв’язку з наявністю підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку товару на суму 5440000 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання своїх зобов’язань за Договором, відповідач уклав контракт від 13.10.2009р. №002/l-O-UKR та від 25.11.2009р. № 003-О-UKR з компанією Genefix Investments Limited (Нікосія, Кіпр) на поставку медичного обладнання, в тому числі, згідно специфікації від 13.11.2009 №1 до контракту від 13.10.09 №002/1-O-UKR, Бронхофіброскопи BF-TE2 з джерелом світла ендоскопічним CLH-2 у кількості 55 одиниць, виробництва Olympus Medical System Corporation - Японія та бронхофіброскоп BF-PE2 з джерелом світла ендоскопічним CLH-2 у кількості 25 одиниць виробництва Olympus Medical System Corporation - Японія.

З інформаційного листа ТОВ “Олімпас Москва” (представник в України), вбачається, що компанія Olympus Medical System Corporation - Японія, як виробник медичного обладнання: Бронхофіброскопів BF-TE2, Бронхофіброскопів BF-PE2, Джерела світла ендоскопічним CLH-2, не здійснює прямих поставок з заводу виробника, а лише через постачальників, з якими укладено прямий договір, зокрема з компанією Genefix Investments Limited (Нікосія, Кіпр).

Таким чином, з метою поставки товару згідно умов Договору, відповідач мав оформити договірні відносини з компанією Genefix Investments Limited (Нікосія, Кіпр), яка є єдиним постачальником компанії Olympus Medical System Corporation - Японія.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання з поставки товару згідно передбачених Договором строків виконав частково, передавши позивачу бронхофіброскопи BF-TE2 у кількості - 10 од. та бронхофіброскопи BF-РЕ2 у кількості - 1 од. (видаткова накладна від 13.11.09 № РН-01823), та бронхофіброскопи BF-TE2 у кількості - 4 од., бронхофіброскопи BF-PE2 у кількості 1 од. (видаткова накладна від 16.11.09 №РН-01892), та повідомив позивача, що поставка решти товару затримується у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин – страйком працівників у компанії Genefix Investments Limited (Нікосія, Кіпр).

В порядку виконання умов Договору від 12.11.09 №1/99, відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати про підтвердження обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, торгово-промислові палати мають право проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців, здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України.

За результатами проведеної експертизи поданих відповідачем документів, у Висновку про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) від 01.04.2010р. Київською торгово-промисловою палатою було встановлено наявність обставин непереборної сили для відповідача, які вплинули на строки поставки товару за Договором від 12.11.09 №1/99, а саме: Бронхофіброскопів BF-TE2, Бронхофіброскопів BF-PE2, а також Джерела світла ендоскопічного CLH-2, виробництва Olympus Medical System Corporation, Японія.

Відповідно до п. 9.1. Договору жодна сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із положень даного договору, якщо це невиконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем сторін.

Разом з тим, з метою виконання своїх зобов’язань за Договором в частині повної поставки товару, відповідач уклав договір поставки та придбав недопоставлену кількість товару у Товариства з обмеженою відповідальністю “Український центр медичних технологій”, згодом поставивши його позивачу відповідно до накладної від 17.12.2009р. № РН-02118.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не дослідив обставин щодо настання для відповідача форс-мажорних обставин за Договором, що унеможливило своєчасну поставку імпортного товару в Україну на користь позивача, що є порушенням ст. ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України та ст. 617 ЦК України.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п. 8.1 Договору не ґрунтуються на нормах чинного матеріального права, спростовуються матеріалами справи та є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 09.11.2010р. підлягає скасуванню та в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Отже, судові витрати за розгляд справи у апеляційному господарському суді підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в розмірі 924,80 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Діспомед” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2010р. у справі № 42/317 скасувати. 3.          Прийняти нове рішення.

4.          В позові відмовити повністю.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Діспомед” (01021, м. Київ, пров. Липський, 3, кв. 11, код 32250962) 924 (дев’ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

6.          Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 42/317 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Сулім В.В.