Постанова № 13901347, 15.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2011                                                                                           № 19/161-10/12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Рєпіна Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився.

від відповідача - не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Цемлайн"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2010

у справі № 19/161-10/12 (Дьоміна С.Ю. .....)

за позовом                               Державна екологічна інспекція в Київській області

до                                                   ТОВ "Цемлайн"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення збитків 12663,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції в Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» про стягнення збитків у розмірі 12663,47 грн.

26 жовтня 2010 року представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача збитки, завдані державі у розмірі 12633,47 грн., які перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету в ГУ ДКУ в Київській обл., МФО 821018, отримувач: Шибенська сільська рада, по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2010 року позов Державної екологічної інспекції в Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» задоволенол повністю .

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41, код 31099076) 12663,47 грн . (дванадцять тисяч шістсот шістдесят три грн. 47 коп.) суми збитків, завданих державі, до спеціального фонду місцевого бюджету в ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, отримувач: Шибенська сільська рада, (код бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»).

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41, код 31099076) в доход державного бюджету України державне мито в розмірі 126,63 грн . (сто двадцять шість грн. 63 коп.); 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по господарській справі № 19/161-10/12.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, Позивач звернувся до суду в інтересах держави в особі її органу - Державної екологічної інспекції, тобто в особі самого позивача. При зверненні до суду Позивачем не виконувались функції представництва будь-чиїх інтересів. Розмір шкоди, розрахований Позивачем не ґрунтується на цивільному (приватному) законодавстві, а встановлювався відповідно до актів адміністративного права.

Повноваження щодо звернення Позивача до суду, як зазначено у позовній заяві, встановлюються саме Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». В той же час статтею 67 цього Закону встановлено, що спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, Радами народних депутатів чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України. Також між Позивачем та ТОВ «Цемлайн» не мають договірних відносин, Позивач у відносинах діє як суб'єкт владних повноважень. Таким чином, даний спір враховуючи викладені в позовній заяві Підстави звернення, даний спір підлягає вирішенню відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в Київському окружному адміністративному суді.

Окрім цього, в судовому рішенні не враховано, що у судовому засіданні представником відповідача було надано пояснення, щодо отримання товариством з обмеженим відповідальністю «Цемлайн» дозволу на використання природних ресурсів, а саме складовою, дорогою та довготривалою процедурою отримання дозволу. Представник звертав увагу суду на період отримання дозволу, а саме на пік всесвітньо визнаної мирової криза та скрутне становище в цей період ТОВ «Цемлайн»

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 19/161-10/12.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

В судове засідання 15.02.2011 року представники позивача та відповідача не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. За адресою зазначеною в позовній заяві та апеляційній скарзі позивач не проживає.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи у грудні 2009 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Київській області Потапенком А.В. та Бурлаченком О.С. (далі –державний інспектор), у присутності генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» Віліщука Ю.В. на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Київській області № 620 від 07 грудня 2009 року було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн».

08 грудня 2009 року за результатами проведеної перевірки був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, в якому зафіксовано порушення природоохоронного законодавства, а саме самовільне водокористування без відповідного дозволу за період з 01.01.2007 року по 05.12.2009 року.

09 грудня 2009 року державним інспектором було внесено припис відповідачу та вказано, що дозвіл на спеціальне водокористування необхідно отримати до 09.01.2010 року.

18 січня 2010 року державним інспектором була винесена постанова № 001824 про застосування адміністративного стягнення у вигляді накладення адміністративного штрафу на Віліщук Ю.В.

Відповідач дії державного інспектора не оскаржував, адміністративний штраф оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2087 від 20 січня 2010 року, визнавши таким чином протиправність своїх дій.

Станом на 09.06.2010 року відповідач припис не виконав, виявлені порушення не усунув.

Представник відповідача пояснив, що дозвіл на спеціальне водокористування не отримав через складну, дорогу та тривалу процедуру його отримання. Надав підтвердження оплати усіх належних платежів за спеціальне водокористування та використання води понад ліміт, а саме: розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 2007 рік, 2008 рік та податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв від 08.02.2010 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. 2 ст. 151 Господарського кодексу України, порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно з ч. 7 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Ч. 6 ст. 49 Водного кодексу України закріплено, що спеціальне водокористування є платним.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 153 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України, ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з п. з) ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (в редакції на момент самовільного використання).

Відповідно до п. 4.5.2. роз’яснень Вищого арбітражного суду від 27.06.2001 року №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (далі –роз’яснення), використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено, що заподіяні державі внаслідок такого використання збитки підлягають відшкодуванню незалежно від сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів.

Ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України закріплює, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 Водного кодексу України, відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем загальна сума збитків розрахована за формулою 3 с.в. = W x Тар. х 5, в якій збитки за самовільне використання води розраховані з використанням методики (за період з 01.01.2007 року по 24.08.2009 року) та методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів №389 (за період з 25.08.2009 року по 01.01.2010 року).

Як вже було зазначено, 09 листопада 2010 року представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, у якій він просив перерахувати стягувані з відповідача збитки, завдані державі, до спеціального фонду місцевого бюджету в ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, отримувач: Шибенська сільська рада, по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків, завданих державі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження апелянта про те, що даний спір враховуючи викладені в позовній заяві підстави звернення, підлягає вирішенню відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в Київському окружному адміністративному суді, слід зазначити наступне.

Як визначено ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Стаття 21 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

В даному випадку сторонами у справі є Державна екологічна інспекція в Київській області та ТОВ «Цемлайн», які є юридичними особами. Крім того, Державна екологічна інспекція в Київській області є суб’єктом владних повноважень.

Згідно ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Предметом спору у справі є стягнення суми збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. За загальним правилом збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, яке пов’язане з утиском її інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених нею витратах, тощо. Згідно Положення “Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 року № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 120/13387, Державній екологічній інспекції в Київській області не надано права накладати стягнення на юридичні особи чи здійснювати будь-які фіскальні функції.

Таким чином, відповідно до ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку Державна екологічна інспекція в Київській області не може звертатись з позовом про стягнення збитків до юридичної особи в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.

При цьому, стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Державна екологічна інспекція в Київській області, звертаючись з позовом про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства, в обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 44, 49, 50, 111 Водного кодексу України.

Так, згідно ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскільки позов заявлено Державною екологічною інспекцією в Київській області в інтересах держави, позивачем та відповідачем є юридичні особи та предметом позову є стягнення збитків, даний спір підлягає вирішенню в господарських судах.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2010 року у справі № 19/161-10/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 19/161-10/12 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

21.02.11 (відправлено)