Постанова № 13901346, 15.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2011                                                                                           № 48/457

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Рєпіна Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Путята С.О.

від відповідача-1 – не з’явився.

від відповідача -2 – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Логорак Хаджибей"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2010

у справі № 48/457 (Бойко Р.В. .....)

за позовом                               ВАТ "БГ Банк"

до                                                   ТОВ "Логорак Хаджибей"

                                                  ТОВ "Логопарк Бориспіль"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 183 648,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "БГ Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк Хаджибей" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк Бориспіль" про стягнення 183648,17 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.09.2010 року позов Відкритого акціонерного товариства "БГ Банк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк Хаджибей" (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Леніна, 139; ідентифікаційний код 35452149) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк Бориспіль" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, кім. 34; ідентифікаційний код 35416949) на користь Відкритого акціонерного товариства "БГ Банк" (04112, м. Київ, вул.Дегтярівська, 48; ідентифікаційний код 20717958) заборгованість за кредитом у розмірі 183 269,08 грн., пеню у розмірі 183,27 грн., 3% річних у розмірі 195,82 грн., державне мито у розмірі 1836,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 20.09.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Логопарк Хаджибей" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що судом невірно застосовано до правовідносин за договором іпотеки норми ЦК України, які регулюють правовідносини поруки, оскільки найменування позивача як майнового поручителя не свідчить про наявність між сторонами правовідносин поруки, а є специфічним терміном в правовідносинах іпотеки і відповідно до Закону України "Про іпотеку" - лише зазначає ту обставину, що іпотекодавець не є позичальником (боржником за кредитним договором). Таким чином відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" від того ким є іпотекодавець, боржником або майновим поручителем, природа іпотеки, як правовідношення щодо застави нерухомого майна ніяким чином не змінюється. Тому висновок суду першої інстанції про те, що іпотека містить елементи і поруки, і застави і є змішаним договором, якщо іпотекодавцем є майновий поручитель, ґрунтується на помилковому тлумаченні діючого законодавства щодо іпотеки.

Окрім цього, у зв'язку з тим, що апелянт не приймав участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, останній був позбавлений можливості надати свої доводи і заперечення стосовно суті позовних вимог, надати відповідні докази в їх обґрунтування, а також використати інші процесуальні права сторони у справі. Так зокрема, Відповідач -1 має сумніви щодо факту підписання кредитного договору особою, яку вказано у договорі як представника ТОВ «Логопарк Хаджибей». У зв'язку з цим вважає за необхідне звернутися із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності підпису особі, яка вказана підписантом договору кредиту від імені ТОВ «Логопарк Хаджибей».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 48/457.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

14.01.2011 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

17.01.2011 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 18.01.2010 року представник відповідача -2 не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 15.02.2011 року.

15.02.2011 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання колегією суддів відхилено.

В судове засідання 15.02.2011 року представники відповідача-1 та відповідача-2 не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників відповідача-1 та відповідача-2 враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 29.12.2008 року між ВАТ "БГ Банк" (Банк) та ТОВ "Логопарк Хаджибей" (Позичальник) було укладено кредитний договір №50 (надалі –"Кредитний договір").

У період з 04.09.2009 року по 15.05.2010 року сторонами було укладено договори № 1, № 2, № 3, № 4 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору.

Як вбачається із Кредитного договору та договорів № 1, № 2, № 3, № 4 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору Банк зобов’язався, на підставі письмової заяви Позичальника, надати йому кредит в національній валюті України в сумі – 7744 000,00 грн. для ведення статутної діяльності, зі сплатою –23,9% річних, за користування кредитом, та строком повернення кредиту до 01.10.2010 року, а Позичальник зобов’язався повернути Банку кредит в строк погашення та своєчасно сплатити суму нарахованих відсотків (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.4, 5.1 Кредитного договору з урахуванням договорів № 1, № 2, № 3, № 4).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору та на підставі заяви ТОВ "Логопарк Хаджибей" від 29.12.2008 року позивачем було надано відповідачу 1 кредит на загальну суму 7744000,00 грн., а також нараховані відсотки за його користування у період з 29.12.2008 року по 17.06.2010 року.

В якості забезпечення виконання ТОВ "Логопарк Хаджибей" зобов’язань за Кредитним договором 29.12.2008 р. між ВАТ "БГ Банк" (заставодержатель) та ТОВ "Логопарк Бориспіль" (заставодавець) було укладено договір про заставу майнових прав № 151 (надалі –"Договір застави"), відповідно до якого, з урахуванням договору про внесення змін та поповнень до Договору застави № 1 від 01.10.2009 року, заставодавець передає в заставу заставодержателю майнові права по зобов’язанням, яке виникло і належить заставодавцю у відповідності до договору № 57 банківського вкладу "Гарант" з юридичною особою від 29.12.2008 року (п. 3.1 Договору застави), а випадку недостатності майнового права для задоволення вимог заставодержателя, заставодавець несе відповідальність всім своїм іншим майном (п. 3.4 Договору застави).

Згідно матеріалів даної справи, позивач листами від 03.06.2010 року, що отримані відповідачами 07.06.2010 року, звернувся з вимогою погасити заборгованість за Кредитним договором по сплаті відсотків у розмірі 320962,28 грн., нарахованих за користування відповідачем 1 кредитом у період з квітня по травень 2010 року.

Позивачем на підставі Кредитного договору та Договору застави 18.06.2010 року було звернено стягнення на грошові кошти ТОВ "Логопарк Бориспіль" у загальному розмірі 7971141,70 грн., що підтверджується розпорядженнями ВАТ "БГ Банк" від 18.06.2010 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Сторони погодили та в п. 2.8 Кредитного договору (з урахуванням договору №4 від 15.05.2010 р.) зазначили, що згідно ст.ст. 212, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник має право повернути Банку кредит раніше календарної дати, визначеної п. 1.3 цього договору, в разі настання наступних обставин, зокрема, несплати або часткової несплати Позичальником в передбачений цим договором строк: відсотків та/або суми/частини суми кредиту та/або штрафних санкцій, а строком погашення кредиту в даному випадку є наступний календарний день за останнім днем строку, в який позичальник повинен був виконати відповідні зобов’язання (п.п. 2.8.1; ч. 2 п.2.8 Кредитного договору).

Згідно із п. 2.9 Кредитного договору сторони домовилися, що виникнення зобов’язання позичальника повернути Банку суму кредиту згідно п. 2.8 цього договору тягне за собою виконання всіх передбачених цим договором зобов’язань позичальника в строки, передбачені п. 2.8 цього договору для повернення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Кредитним договором та надання кредиту на загальну суму 7 744 000,00 грн.

Із змісту договору №4 про внесення доповнень до Кредитного договору від 15.05.2010 року вбачається, що сторони домовилися, що Позичальник зобов’язаний сплатити відсотки, нараховані Банком за користуванням кредитом у квітні, травні 2010 року у розмірі 320962,28 грн. у строк до 17.06.2010 року (абз.1 п.1 договору №4). Сторони домовилися, що до розрахунку відсотків за травень місяць 2010 року приймається сума заборгованості Позичальника перед Банком, що станом на 15.05.2010 року становить 7744000,00 грн. (абз.2 п.1 договору №4).

Листами від 03.06.2010 року, що отримані відповідачами 07.06.2010 року, позивач звернувся з вимогою погасити заборгованість за Кредитним договором по сплаті відсотків у розмірі 320962,28 грн., нарахованих за користування відповідачем 1 кредитом у період з квітня по травень 2010 року.

Відповідач 1 свого обов’язку по сплаті відсотків за користуванням кредитними коштами, нарахованих у період з квітня по травень 2010 року, у розмірі 320962,28 грн. у визначений строк не виконав.

У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору у визначені строки (сплати відсотків до 17.06.2010 року) та згідно листа позивача, відповідач 1 був зобов'язаний достроково повернути суму кредиту та сплатити відсотки з 18.06.2010 року.

Зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків виконано частково, шляхом звернення позивачем стягнення на предмет застави згідно Договору застави та здійснення списання грошових коштів з рахунків ТОВ "Логопарк Бориспіль" у загальному розмірі 7971141,70 грн., у зв’язку з чим було повністю погашено заборгованість відповідача 1 за Кредитним договором по сплаті відсотків та частково по поверненню кредиту у розмірі 7560730,92 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що заборгованість відповідача 1 по поверненню кредиту становить 183269,08 грн.

Оскільки судом першої інстанції правомірно встановлено прострочення відповідача 1 по поверненню кредиту, то позивачем на підставі ст.ст. 548, 625 Цивільного кодексу України та п. 6.2 Кредитного договору обгрунтовано нараховано пеню у розмірі 183,27 грн. та 3% річних у розмірі 195,82 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В якості забезпечення виконання ТОВ "Логопарк Хаджибей" зобов’язань за Кредитним договором між ВАТ "БГ Банк" та ТОВ "Логопарк Бориспіль" було укладено Договір застави.

В силу статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору застави, він за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договору застави (ст. 572 Цивільного кодексу України) за умовами якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), та елементи договору поруки (ст. 553 Цивільного кодексу України), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги до відповідача 2 мотивовані наявністю саме правовідносин поруки.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 2.4 Договору застави заставодавець та боржник несуть солідарний обов’язок перед заставодержателем за виконання зобов’язань за п. 2.1 цього договору.

Пунктом 3.4 Договору застави погоджено, що у випадку недостатності майнового права для задоволення вимог заставодержателя, заставодавець несе відповідальність всім своїм іншим майном.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, наявність у відповідачів грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 183648,17 грн. на підставі Кредитного договору та Договору застави. Відповідачами заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про те, що позовні вимоги ВАТ "БГ Банк" про стягнення в солідарному порядку з ТОВ "Логопарк Хаджибей" та ТОВ "Логопарк Бориспіль" заборгованості за кредитом у розмірі 183269,08 грн., пені у розмірі 183,27 грн. та 3% річних у розмірі 195,82 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє клопотання ТОВ "Логопарк Хаджибей" про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності підпису особі, яка вказана підписантом договору кредиту від імені ТОВ "Логопарк Хаджибей". ТОВ "Логопарк Хаджибей" проводило сплату процентів за користування кредитом відповідно до копій платіжних документів наданих позивачем, а тому, своїми фактичними діями схвалило укладений договір кредиту, і в проведені експертизи необхідності немає.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року у справі № 48/457 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 48/457 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

21.02.11 (відправлено)