Постанова № 13901344, 15.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2011 № 57/63

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Чорна Л.В.

Рєпіна Л.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Дворецька Т.О., Кочмарьова Т.С.;

від відповідача Корнієнко О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Подол"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2010

у справі № 57/63 (Гулевець О.В. .....)

за позовом Приватне підприємство "Перелюбський цегельний завод ТВК"

до ТОВ "Подол"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.2010 року позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008 р., укладений між Приватним підприємством "Перелюбський цегельний завод "ТВК" (юридична адреса: 15312, Чернігівська обл., Корюківський район, с. Перелюб, вул. Шевченка, буд. 30; фактична адреса: 15300, Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Дудко, буд. 54; ідентифікаційний код 32230946) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол" (01133, м. Київ, бул. Лихачова, буд. 1/27, кв. 507; ідентифікаційний код 30781956).

Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю "Подол" (01133, м. Київ, бул. Лихачова, буд. 1/27, кв. 507; ідентифікаційний код 30781956) повернути Приватному підприємству "Перелюбський цегельний завод "ТВК" (юридична адреса: 15312, Чернігівська обл., Корюківський район, с. Перелюб, вул. Шевченка, буд. 30; фактична адреса: 15300, Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Дудко, буд. 54; ідентифікаційний код 32230946) наступне обладнання: 1) Пресс СМК - 727 (інвент. № 17) в кількості 1 шт.; 2) Змішувач СМК - 125 (дата введення в експлуатацію - 1988р., інвент. № 27) в кількості 1 шт.; 3) Димову (вентиляційну) трубу (дата введення в експлуатацію - 1988р., інвент. № 24) в кількості 1 шт.; 4) Артезіанську свердловину з баштою Рожновського (діаметр труби 250-150 мм, довжина 37,5 м, дата випуску - 1960р., дата введення в експлуатацію - 1966р., інвент. № 12) в кількості 1 шт.; 5) Повітряні електромережі 0,4 кВт (з трьома дротами алюмінієвими діаметром 0,25 кв.м на 18 бетонних стовпах, дата введення в експлуатацію - 1988р., інвент № 14) протяжністю 300 метрів; 6) Ланцюгову лінію люлечного конвеєра (дата введення в експлуатацію - 1988р., інвент. № 26) довжиною 1600 м.; 7) Цегляно-виробничий агрегат (дата введення в експлуатацію - 1988р., інвент. № 28) в кількості 1 шт.; 8) Трансформаторну підстанцію КТП-212 № 282484 (дата введення в експлуатацію - червень 2003р., інвент. № 29) в кількості 1 шт.; 9) Котел низького тиску (інвент. № 25) в кількості 1 шт.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол" (01133, м. Київ, бул. Лихачова, буд. 1/27, кв. 507; ідентифікаційний код 30781956; р/р 2600500002641 в ПАТ КБ "Правекс-Банк", МФО 321983; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства "Перелюбський цегельний завод "ТВК" (юридична адреса: 15312, Чернігівська обл., Корюківський район, с. Перелюб, вул. Шевченка, буд. 30; фактична адреса: 15300, Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Дудко, буд. 54; ідентифікаційний код 32230946) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Подол" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва повністю.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що останній не погоджується з винесеним Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 57/63 в зв'язку з тим, що воно прийнято як з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 15.02.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 02 квітня 2008 року між Позивачем - Приватним підприємством "Перелюбський цегельний завод "ТВК" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол" був укладений договір купівлі-продажу обладнання (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач (Продавець) зобовязується передати у власність (повне господарське відання) Відповідача (Покупця) обладнання, а Відповідач (Покупець) зобовязується прийняти обладнання та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно із п. 2.1. Договору передачі підлягає наступне обладнання:

а) артезіанська скважина з баштою Рожновського (інв. № 15) та глибинним насосом (інв. № 62), діаметр труби 250-150 мм, довжиною 37,5 м. Побудована 1960 року, прийнята в експлуатацію 1966 року;

б) повітряні електромережі 0,4 КВт (інв. № 17), 3 дроти алюмінієві діаметром 0,25 кв. м/18 на бетонних стовпах. Довжина лінії 300 метрів;

в) електродвигуни в кількості 7 (семи) од.;

г) прес СМК-727 (інв. № 562);

д) змішувач СМК-125 (інв № 533);

є) димова труба (інв. № 55);

є) ланцюгова лінія конвеєра (інв. № 29), довжина 1600 м;

ж) цеглянорізальний агрегат (інв. № 554);

з) трансформаторна підстанція (КТП-212) № 282484;

і) котел низького тиску(в приміщенні бані) (інв. № 11);

к) трактор ДТ-75Д, номер двигуна НОМЕР_1, реєстраційний номером НОМЕР_2;

л) навантажувач 4045Н, рік випуску 1972, номер кузова: НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Загальна ціна обладнання, що продається за цим Договором становить 45784,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7630,66 грн. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до умов п. 3.1. Позивач зобовязувався передати обладнання Відповідачу у повному обсязі протягом трьох днів з моменту повної оплати Відповідачем ціни на обладнання.

Пунктом 3.2. Договору сторони узгодили, що передача-приймання майна обладнання за кількістю та якістю здійснюється сторонами на підставі акту приймання-передачі обладнання в порядку, що визначається чинним законодавством.

Перехід права власності відбувається після повної оплати ціни за обладнання в момент його передачі і фіксується в акті приймання-передачі обладнання (п. 3.3. Договору).

Згідно з умовами п. 4.2. Договору оплата за обладнання здійснюється Відповідачем трьома етапами в рівних частках від ціни обладнання протягом трьох місяців з моменту укладення цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач передав Відповідачу обладнання вже після часткової оплати в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується накладною № 2 від 02.04.2008 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 02.04.2008р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, проте Відповідачем зобовязання щодо повної оплати обладнання не виконано, що є істотним порушенням договору купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008 року, оскільки Позивач не отримав своєчасно грошових коштів, на які розраховував при підписанні Договору в 2008 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2010 року по справі № 19/37 (18/157/7), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 року та набрало законної сили 05.07.2010 року, було встановлено, що акт приймання-передачі майна від 27.03.2007 року не відповідає умовам договору купівлі-продажу від 27.03.2007 року, а тому не може бути належним доказом набуття Відповідачем права власності на спірне устаткування, обладнання, майно та інвентар та відхилено посилання Відповідача на ту обставину, що спірне майно було набуто ним у власність на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2007 року у складі цілісного майнового комплекс Перелюбського цегельного заводу, оскільки із змісту договору купівлі-продажу від 27.03.2007 року не вбачається, що Відповідач - ТОВ "Подол" придбав Перелюбський цегельний завод з усіма видами його майна, устаткуванням, інвентарем, сировиною, продукцією, правами вимоги, боргами, а також іншими правами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що на підставі даного договору Відповідач набув у власність лише комплекс об'єктів нерухомого майна, а не підприємство, як єдиний майновий комплекс. Крім того, в зазначеному рішенні судом було встановлено, що спірне майно було передано Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008 року.

Щодо твердження Відповідача про те, що ним неодноразово Позивачу надавались грошові кошти в якості фінансової допомоги та попередньої оплати за цеглу обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, оскільки ці обставини не стосуються договору купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008 року та не підтверджують оплату за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач зазначає, що не здійснив повну оплату обладнання в звязку з тим, що Позивач не виконав умов п. 3.1. Договору, а саме не передав Покупцю (Відповідачу) документи, що засвідчують право власності Продавця (Позивача) на обладнання. Вказана позиція Відповідача є необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з умовами п. 4.2. Договору Відповідач зобовязаний був оплатити обладнання протягом трьох місяців з моменту укладення Договору, тобто в строк до 02.05.2008р. Таким чином, невиконання Позивачем п. 3.1. Договору не є підставою для затримки оплати обладнання Відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази письмового звернення до Позивача з вимогою про надання зазначених документів. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2006 року по справі № 1/216, яке набрало законної сили 27.11.2006 року, яким визнано право власності Позивача на спірне майно.

Щодо вимог Відповідача про повернення йому частини спірного майна, вони правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки для розгляду вищевказаних вимог Відповідачу необхідно звернутись до суду в порядку позовного провадження. Крім того, довідка Відповідача про наявність обладнання, яке підтримується в робочому стані та експлуатується Відповідачем за призначенням підтверджує лише факт того, що Відповідач користується спірним майном, а не володіє ним на праві власності. Твердження Відповідача про те, що ним були понесені витрати на ремонт та підтримку обладнання в робочому стані також не можуть бути доказом того, що він користується спірним майном на законних підставах.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно із ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідач прийняв обладнання та не відмовляється оплатити його. Проте, оскільки Відповідач з 2008 року (більше двох років) так і не здійснив повну оплату обладнання в розмірі 45784,00 грн. відповідно до вимог п. 4.1. Договору, а сплатив лише частину в розмірі 10000,00 грн. та порушив строки оплати, передбачені п. 4.2. Договору, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, який цілком підтримується колегією суддів, про істотне порушення Відповідачем умов договору купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008 року, у звязку з чим Позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору (отримання грошових коштів), тому вимога про розірвання договору купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008 року підлягає задоволенню.

Право позивача повторно звернутися до суду з іншими підставами передбачено ГПК України.

З огляду на викладене, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України передане Відповідачу обладнання є безпідставно набутим Відповідачем та підлягає поверненню Позивачу.

Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2010 року у справі № 57/63 відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2010 року у справі № 57/63 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 57/63 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддяБаранець О.М.

СуддіЧорна Л.В.

Рєпіна Л.О.

21.02.11 (відправлено)