Постанова № 13901342, 09.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2011 № 10/134

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Алданова С.О.

при секретарі: Карнафель О.В.

За участю представників:

від позивача - не зявився

від відповідача: не зявився

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: не зявився

прокурор: Морозов В.Ю. посвідчення №НОМЕР_1 від 08.07.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2010

у справі № 10/134 (Мурашко І.Г. .....)

за позовом Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор

до Приватне підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція"

третя особа позивача Головне управління Держкомзему у Чернігівській області Колективне сільськогосподарське підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція"

про стягнення шкоди 86384,70грн. та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Чернігівської області передані вимоги Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської районної державної адміністрації до Приватного підприємства “Новгород-Сіверська рибоводно - меліоративна станція” про стягнення шкоди в сумі 86384,70 грн. та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 141,8 га (з них 35,8 га землі сільськогосподарського призначення та 106,0 га - землі водного фонду), що знаходиться в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області без правовстановлюючих документів на право використання земельної ділянки

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.09.10р. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача було залучено Колективне сільськогосподарське підприємство Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція”.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010 р. у справі №10/134 позовні вимоги задоволено частково. Зобовязано Приватне підприємство “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” повернути власнику у належному стані самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду загальною площею 106,0 га, що знаходиться в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області. Стягнуто з Приватного підприємства “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” на користь Новгород -Сіверської районної державної адміністрації(вул. Б.Майстренка, 6, м. Новгород-Сіверський, 16000,) шкоди в сумі 65297,25 грн. В інший частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що державний акт ІІ ЧН № 001279 на право постійного користування землею загальною площею 141,8га, був виданий 30.08.95р. державному підприємству Новгород Сіверській рибоводно меліоративній станції Новгород- Сіверського району Чернігівського області. Відповідно до вимог Закону України ”Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 року за N 2163-XII було проведено приватизацію майна Новгород Сіверської рибоводно меліоративної станції . Спірна земельна ділянка не увійшла до складу майна, що підлягає приватизації (статутного фонду колективного сільськогосподарського підприємства , що створюється під час приватизації). Колективне сільськогосподарське підприємство “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція”, як правонаступник державного підприємства, правом на оренду спірної земельної ділянки не скористалось, в звязку із чим спірна земельна ділянка обліковується як землі запасу державної власності, про що свідчить довідка ф. 6-зем.

Матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем без наявності правовстановлюючих документів 106га земель водного фонду для розведення та вирощування риби, зазначений факт визнається відповідачем.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010 р. у справі №10/134.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що підприємство ні до реорганізації ні після реорганізації не змінювало видів економічної діяльності та не розширювало їх. Апелянт вважаємо, що позивач не довів у суді факту самовільного зайняття зазначених земельних ділянок, бо самовільного зайняття просто не було, а мало місце не переоформлення правонаступником правоустановчих документів попередника на право користування землями на себе. З цього вбачається, що державі не було завдано ніяких збитків від несплати податків за «самовільно» зайняті земельні ділянки та погіршення якості земель.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.01.2011 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 19.01.2011 року представників позивача, відповідача та третіх осіб, колегією суддів ухвалою від 19.01.2011 року розгляд справи було відкладено на 09.02.2011 року.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010 р. у справі №10/134.

Представники позивача, відповідача та третіх осіб в судове засідання 09.02.2011 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Отже, недопустимими є дії деяких сторін, третіх осіб у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами. Такі дії можуть, зокрема, полягати у заявленні численних безпідставних відводів суддям, нез'явленні представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин тощо.

Подібна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач, відповідач та треті особи не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 09.02.2011 року за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Головним державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Семенівському районі 07.07.10р. було проведено перевірку дотримання Приватним підприємством “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт від 07.07.10р. (т. 1, а.с.36).

Як вбачається з акту перевірки, Приватне підприємство “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” в особі керівника Гринько Р.В., використовує землі запасу державної власності загальною площею 141,8га, з них 35,8 га землі сільськогосподарського призначення та 106га землі водного фонду для розведення та вирощування риби, без правовстановлюючої документації на право користування земельними ділянками, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України .

На підставі акту перевірки від 07.07.10р., актів обстеження земельної ділянки № 2 та № 3 від 07.07.10р. та розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Приватного підприємства “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” на території Мамекінської сільської ради Новгород Сіверського району(за межами населеного пункту), позивачем було розраховано відповідні збитки в сумі 86384,7грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що він є правонаступником Новгород Сіверської рибоводно меліоративній станції Новгород- Сіверського району Чернігівського області, якій 30.08.95р. був виданий Державний акт ІІ ЧН № 001279 на право постійного користування землею загальною площею 141,8га ( Т. 1/2, а.с. 8-9).

Згідно витягу з державного реєстру земель по Новгород-Сіверському району станом на 04.10.10р., право на спірну земельну ділянку за Новгород-Сіверською рибоводно-меліоративною станцією не зареєстровано, інформація про реєстрацію Державного акту на право постійного користування серії ЧН № 0011279 від 30.08.95р. відсутня, в звязку з відсутністю записів в книгах реєстрації (Т. 1/2, а.с. 125).

Державним реєстратором Новгород Сіверського району Чернігівської області надано реєстраційну справу Приватного підприємства “НовгородСіверська рибоводномеліоративна станція”(код 00709916) та письмові пояснення, відповідно до яких згідно наказу регіонального відділення по Чернігівській області Фонду держмайна від 29.04.03р. за № 199 “Про приватизацію Новгород Сіверської рибоводно меліоративної станції”(код ЄДРПОУ 00709916) була передбачена приватизація субєкта шляхом перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство(код ЄДРПОУ 00709916), яке є правонаступником попереднього державного підприємства, що підтверджується планом приватизації Регіонального відділення Фонду держмайна України в Чернігівській області від 07.07.03р.(Т. 1/2, а.с. 109).

4 травня 1996р. було зареєстровано та видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію( а.с.123 т.1/2) Новгород Сіверській рибоводно меліоративній станції Новгород- Сіверського району Чернігівського області(код ЄДРПОУ 00709916).

29.04.2003р. Регіональним відділенням Фонду держмайна України в Чернігівській області, з посиланням на Закон України ”Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 року за N 2163-XII ( далі Закон № 2163) та “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі від 10 липня 1996 року за N 290/96-ВР ( далі Закон № 290), видано наказ № 199 про приватизацію Новгород Сіверської рибоводно меліоративної станції Новгород - Сіверського району Чернігівського області шляхом перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство ( а.с.121-122 т.1/2).

Перетворення Новгород Сіверської рибоводно меліоративної станції в КСП було затверджено загальними зборами працівників 21.04.2003 р. протокол № 1 (а.с.4 реєстраційної справи).

27.06.2003р. Регіональним відділенням Фонду держмайна України в Чернігівській області було затверджено Акт оцінки вартості майна Новгород Сіверської рибоводно меліоративної станції під час приватизації ( а.с.117-120 т.1/2), а 07.07.2003р. затверджено план приватизації ( а.с.107-116 т.1/2), який був погоджений загальними зборами працівників Новгород Сіверської рибоводно меліоративної станції( протокол від 04.07.2003р. а.с.106 т.1/2).

07.08.03р. було зареєстровано статут та проведено державну реєстрацію Колективного сільськогосподарського підприємства “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” про що видано відповідне свідоцтво про держреєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи (код ЄДРПОУ 00709916) ( а.с.105 т.1/2).

07.09.2007р. загальними зборами членів Колективного сільськогосподарського підприємства “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” було прийнято рішення про передачу паів КСП Гринько Роману Васильовичу ( протокол № 6 а.с.82-83 т.1/2) та складені відповідні нотаріально посвідчені заяви та акти прийому передачи паїв (а.с.84-104 т.1/2).

17.11.2008р. було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція”( код ЄДРПОУ 00709916).

За даними ЄДР ( а.с.45-47 т.1/2, а.с.28-31 т.2/2), в державному реєстрі в графі “назва юридичної особи” зазначено: “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція”, а в записі “повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності” зазначено: Приватне підприємство “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція”, інд. код 00709916, дата державної реєстрації юридичної особи 24.05.96р.

Державний акт ІІ ЧН № 001279 на право постійного користування землею загальною площею 141,8га ( Т. 1/2, а.с. 8-9), був виданий 30.08.95р. державному підприємству Новгород Сіверській рибоводно меліоративній станції Новгород- Сіверського району Чернігівського області.

Спірна земельна ділянка обліковується як землі запасу державної власності, про що свідчить довідка ф. 6-зем в матеріалах справи ( а.с.32).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України „Про прокуратуру", на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України „Про прокуратуру", органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру", визначено що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень, Чернігівська міжрайонна природоохоронна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської районної державної адміністрації до Приватного підприємства “Новгород-Сіверська рибоводно - меліоративна станція” посилаючись на те, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку, внаслідок чого відповідачем заподіяно шкоду державі у розмірі 86384,70грн.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно ст. 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Відповідно до п. 1 Положення Про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.02. № 1958, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується.

Згідно п. 4 Положення, Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань організує і здійснює державний контроль за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами земельного законодавства.

Відповідно до п. 5 Положення, Держземінспекція та державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.03. № 312.

Відповідно до п. 4.2. зазначеного Порядку встановлено, що при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. зазначеного вище Порядку, при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: зясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 5.6 Порядку, в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з привязкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, Головним державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Семенівському районі 07.07.10р. було проведено перевірку дотримання Приватним підприємством “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт від 07.07.10р. (т. 1, а.с.36).

Як вбачається з акту перевірки, Приватне підприємство “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція” в особі керівника Гринько Р.В., використовує землі запасу державної власності загальною площею 141,8га, з них 35,8 га землі сільськогосподарського призначення та 106га землі водного фонду для розведення та вирощування риби, без правовстановлюючої документації на право користування земельними ділянками, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор вказує на те, що відповідач займає земельну ділянку без правовстановлюючих документів на право використання земельної ділянки загальною площею 141,8 га (з них 35,8 га землі сільськогосподарського призначення та 106,0 га - землі водного фонду), що знаходиться в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані обєкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування закріплений ст. 123 Земельного кодексу України, а порядок передачі земельних ділянок комунальній власності в оренду ст. 124 Земельного кодексу України.

Вказаними нормами Земельного кодексу України встановлюється, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, надання земельних ділянок юридичним особам здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що Колективне сільськогосподарське підприємство “Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція”, правонаступник державного підприємства, правом на оренду спірної земельної ділянки не скористалось. Спірна земельна ділянка обліковується як землі запасу державної власності, про що свідчить довідка ф. 6-зем в матеріалах справи ( а.с.32).

Матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем без наявності правовстановлюючих документів 106га земель водного фонду для розведення та вирощування риби, зазначений факт визнається відповідачем.

Проте, матеріали справи не містять доказів використання відповідачем земельної ділянки сільгосппризначення, площею 35,8 га.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як передбачено ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли. Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки матеріали справи не містять доказів використання відповідачем земельної ділянки сільгосппризначення площею 35,8 га., то вимога прокурора про повернення власнику у належному стані самовільно зайнятої земельної ділянки площею 35,8 га є необґрунтованою.

Вимога позивача про повернення власнику у належному стані самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду загальною площею 106,0 га, що знаходиться в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 86384,70грн. шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки загальною площею 141,8 га ( 35,8 га-землі сільськогосподарського призначення та 106,0га землі водного фонду), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів використання відповідачем земельної ділянки сільгосппризначення площею 35,8 га., то вимога прокурора про стягнення з відповідача шкоди в цій частині є необґрунтованою, а отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в її задоволенні.

Проте, оскільки матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем без наявності правовстановлюючих документів 106га земель водного фонду, то вимога прокурора про стягнення з відповідача шкоди в сумі 65297,25грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 10/134 від 18.11.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Новгород-Сіверська рибоводно - меліоративна станція” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010 року по справі №10/134 залишити без змін.

Матеріали справи № 10/134 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяСмірнова Л.Г.

СуддіТищенко О.В.

Алданова С.О.