Постанова № 13901309, 16.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2011 № 10/394

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лосєва А.М.

суддів: Іваненко Ю.Г.

Разіна Т.І.

при секретарі: Семенович А.В.

За участю представників:

від позивача -Волчек Н.М. дов. №406/2010 від 28.12.2010р.;

від відповідача: Мезецький М.С. - дов. №2 від 30.12.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Європейський страховий альянс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2010

у справі № 10/394 (Котков О.В. .....)

за позовом ЗАТ "Європейський страховий альянс"

до ПАТ "Українська транспортна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Європейський страховий альянс” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (далі - відповідач) збитків в порядку регресу у розмірі 3087,65 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), учасниками якої стали водії транспортних засобів, застрахованих позивачем та відповідачем, була завдана шкода їх майну. Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва №3-31033/8 від 07.09.2007р. ДТП сталась з вини водія транспортного засобу, застрахованого відповідачем. Позивач виплатив суму завданих матеріальних збитків за Договором страхування транспортних засобів №154А-94/1005794 від 19.08.2006р. у розмірі 3087,65 грн. Оскільки цивільна відповідальність винуватця ДТП застрахована відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивач звернувся з регресними вимогами про відшкодування збитків до відповідача, однак сплата відповідачем проведена не була (том справи 1, аркуші справи 5-9).

В процесу судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача 2577,65 грн. збитків (том справи 1, аркуш справи 79).

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, передбачений в ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з платіжним дорученням №5305 страхове відшкодування було сплачено 07.09.2007р., тоді як позов подано до суду лише 12.10.2010р., тобто з пропуском 3-річного строку позовної давності, що в свою чергу є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. у справі №10/394 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 824,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 90,25 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. у справі №10/394 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, судом не надано належної оцінки тому, що позов подано в межах строку позовної давності, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2011р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосева А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Разіна Т.І.

В судовому засіданні 16.02.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. у справі №10/394 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2011р. заперечував проти доводів позивача, наведених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.08.2006р. між позивачем, як страховиком, громадянином ОСОБА_1, як страхувальником, та Акціонерним банком „Діамант”, як вигодонабувачем, було укладено договір страхування транспортних засобів №154А-94/1005794, згідно з умовами якого позивач зобовязався відшкодувати збитки, яких може зазнати страхувальник та/або вигоонабувач у результаті пошкодження, знищення або втрати автомобіля(-ів), який(-і) вказан(-і) в додатку 1 до цього договору (автомобіль FORD FOCUS, державний номер НОМЕР_1) (том справи 1, аркуші справи 10-13).

З наявної в матеріалах справи довідки Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві вбачається, що 13.08.2007р. о 19 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Горького, 68 сталось ДТП, а саме: зіткнення транспортного засобу автомобіля “Фольцваген Пасат” (державний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_2 з автомобілем “Форд Фокус” (державний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_1 (том справи 1, аркуші справи 15-16).

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва №3-31033/8 від 07.09.2007р., ДТП відбулася з вини водія автомобіля “Фольцваген Пасат” ОСОБА_2 (том справи 1, аркуш справи 17).

В результаті ДТП застрахованому позивачем транспортному засобу (автомобілю Mitsubishi Lancer) були завдані механічні пошкодження загальною вартістю 13 773,85 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна №193 від 31.03.2008р. (том справи -1, аркуші справи 11-36).

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу FORD FOCUS, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до акту виконаних робіт №00732-SO907 від 24.09.2007р. (свідоцтво аварійного комісара №НОМЕР_3 від 26.10.2001р.) та фіскальних чеків від 24.09.2007р. та від 03.09.2007р., дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля становить 4141,84 грн.

15.08.2007р. ОСОБА_1, як страхувальник, звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (том справи 1, аркуш справи 18).

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, страхового акту №2277/206/201 від 19.06.2008р., попереднього страхового акту №3241/07/50/ТР25/00/1 від 03.09.2007р. та страхового акту №3241/07/50/ТР25/00/2 від 15.10.2007р. позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 3087,65 грн. (4141,84 грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля 1054,19 грн. франшиза згідно з п.3.8.2 Договору страхування транспортних засобів №154А-94/1005794 від 19.08.2006р.), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №5305 від 07.09.2007р., №6113 від 16.10.2007р. (том справи 1, аркуші справи 25, 31).

Цивільна відповідальність винуватця ДТП - ОСОБА_2 застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВА/1079391 (том справи 1, аркуш справи 65).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він звернувся до відповідача з претензією №3892 від 27.08.2009р. про відшкодування в порядку регресу збитків у розмірі 3087,25 грн. (том справи 1, аркуші справи 32-33). Однак, претензія позивача була залишена відповідачем без належного реагування, що й зумовило звернення позивача з позовом до суду.

Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, зазначивши про те, що вимога про стягнення страхового відшкодування у розмірі 2100,00 грн. не підлягає задоволенню у звязку з пропуском строку позовної давності. При цьому, суд визнав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 824,50 грн.

Апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відносини у сфері страхування врегульовані Законом України „Про страхування”, який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Згідно зі ст. 1 вищеназваного Закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів, цих фондів.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.

Відповідно до ст.ст. 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) та потерпілі.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто, цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Згідно зі п.21.4 ст. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” лише в разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з урахуванням норм абзацу третього пункту 21.1 цієї статті, водій такого транспортного засобу несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відносно висновку суду першої інстанції про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності в частині вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 2100,00 грн., необхідно зазначити наступне.

Дійсно, частину страхового відшкодування у розмірі 2100,00 грн. позивач сплатив 07.09.2007р. (платіжне доручення №5305 від 07.09.2007р.), однак у відповідності до положень ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст. 993 Цивільного кодексу України право зворотної вимоги (регресу) виникає лише після виплати суми страхового відшкодування, тобто після того як страховик повністю перерахував суму страхового відшкодування, а не її частину. Діючим законодавством не передбачено право на звернення з регресними вимогами у випадку здійснення лише часткового відшкодування завданих збитків.

Натомість дані обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції.

Повністю страхові виплати були здійснені позивачем 16.10.2007р. (платіжне доручення №6113 від 16.10.2007р.), а тому перебіг позовної давності відносно регресних вимог позивача сплинув 16.10.2010р. відповідно. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 12.10.2010р., тобто в межах законодавчо встановленого строку позовної давності, тому відмова в позові в частині вимог про стягнення 2100,00 грн. саме з підстав пропуску строку позовної давності є необґрунтованою.

Як уже зазначалось вище, згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва №3-31033/8 від 07.09.2007р., ДТП відбулася з вини автомобіля “Фольцваген Пасат” ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем (поліс №ВА/1079391), тому, зважаючи на вищенаведені правові норми, до позивача перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

На претензію позивача від 27.08.2009р. про відшкодування в порядку регресу збитків у розмірі 3087,25 грн. відповідач не відреагував належним чином.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/1079391) передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 25 000 грн., франшизу у сумі 510,00 грн.

Враховуючи зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.12.2010р.), у звязку з чим з відповідача підлягають стягненню на користь позивача збитки у розмірі 2577,65 грн. (3087,65 грн. (страхове відшкодування сплачене позивачем) 510,00 грн. (франшиза за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1079391).

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що свідчить про неповне зясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. у справі №10/394 в частині відмови в позові підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині вимог нового рішення про задоволення позову. В іншій частині судове рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) покладаються на сторони відповідно до розміру задоволених вимог.

У звязку із задоволенням апеляційної скарги позивача, судові витрати за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. у справі №10/394 скасувати в частині відмови в позові. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) 2577,65 грн. (дві тисячі пятсот сімдесят сім гривень 65 копійок) страхового відшкодування в порядку регресу, 85,14 грн. (вісімдесят пять гривень 14 копійок) державного мита, 197,01 грн. (сто девяносто сім гривень 01 копійка) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) 51,00 грн. (пятдесят одну гривню 00 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №10/394 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяЛосєв А.М.

СуддіІваненко Ю.Г.

Разіна Т.І.

22.02.11 (відправлено)