Постанова № 13901306, 16.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
16.02.2011
Номер справи
12/291
Номер документу
13901306
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2011                                                                                           № 12/291

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           Іваненко Ю.Г.

          Разіна Т.І.

при секретарі:           Семенович А.В.

За участю представників:

від позивача -не з’явились;

від відповідача: Кулаков СА. - дов. №10/02-09 від 10.02.2009р.; Загородній С.В. – директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВГО "Автор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2010

у справі № 12/291 (Прокопенко Л.В. .....)

за позовом                               ОП "Український музичний альянс"

до                                                   ВГО "Автор"

          

          

про                                                   укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Об’єднання підприємств «Український музичний альянс» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом про зобов’язання Всеукраїнської громадської організації «Автор» (далі – відповідач) укласти з позивачем Договір №5/Р-ПК щодо розподілу зібраних відрахувань (відсотків), сплачених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, проект якого додано до позовної заяви.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується відповідним Свідоцтвом від 20.12.2007р. №2/У.

Відповідач є організацією колективного управління, що перебуває на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. 25.04.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом №05-24/04/09, в якому запропонував укласти спірний договір №5/Р-ПК та надав два примірники цього договору, підписані позивачем. Оскільки відповідач на пропозицію позивача не відреагував, в добровільному порядку укласти договір не погодився, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідача укласти Договір № 5/Р-ПК в примусовому порядку.

Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на тому, що встановлена законодавством винагорода (роялті) за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав є винагородою винятково фізичних осіб (авторів, виконавців та виробників фонограм (відеограм)). Позивач є об’єднанням підприємств, тобто не є організацією колективного управління в розумінні ст. 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Окрім того, позивач не є уповноваженою організацією колективного управління, оскільки згідно з листом Міністерства освіти і науки України №1/11-1387 від 04.03.2010р. він, як центральний орган у сфері інтелектуальної власності, не приймав відповідного рішення і не видавав документів дозвільного характеру, а видання позивачу свідоцтва про визначення його уповноваженою організацією Державним департаментом інтелектуальної власності суперечило б положенням Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”. На думку відповідача, позивач не має належних повноважень для укладення договору, оскільки рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визначення позивача уповноваженою організацією та видання йому Свідоцтва №2/У від 20.12.2007р. є перевищенням наданих Департаменту повноважень і не відповідає вимогам Закону України “Про авторське право і суміжні права”, а Наказ Міністерства освіти і науки України про делегування Департаменту повноважень щодо обліку організацій колективного управління, а також визначення уповноважених організацій колективного управління є порушенням встановленого законодавством порядку в сфері державного управління.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі №12/291 позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача укласти договір №5/Р-ПК, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі №12/291 скасувати та припинити провадження по справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- укладання визначеного в п.5 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” договору регулює цивільно-правові відносини з розподілом зібраних коштів винагороди Установою організаціям колективного управління між всіма організаціями колективного управління і не породжує господарські зобов'язання та не визначає діяльність позивача і відповідача у сфері суспільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, як це зазначено в ст. 3 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим посилання місцевого господарського суду на ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України є безпідставним;

- за твердженням позивача, він зібрав кошти винагороди творцям згідно з п.5 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, але згоди щодо їх розподілу з відповідачем досягнуто не було. Згідно з ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України;

- спори щодо розподілу зібраних позивачем коштів винагороди згідно з п.5 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, є цивільно-правовими і відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України непідвідомчі господарським судам;

-          судом порушено ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та принцип верховенства права, оскільки суд не встановив: законність набутих позивачем статусу організації колективного управління і повноважень здійснювати функції уповноваженої організації колективного управління, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування; наявність у позивача правових підстав для здійснення збору коштів винагороди для творців та їх розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав; наявність у позивача правових підстав вимагати в примусовому порядку укладання з відповідачем договору №5/Р-ПК на запропонованих позивачем умовах;

-          судом не було досліджено всі істотні умови запропонованого позивачем проекту договору №5/Р-ПК та додатків до нього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2011р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосева А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Разіна Т.І.

В судовому засіданні 09.02.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі №12/291 скасувати та припинити провадження по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2011р. заперечував проти апеляційної скарги відповідача, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 09.02.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.02.2011р.

14.02.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, зазначаючи наступне:

- існуюча практика судочинства передбачає розгляд господарськими судами справ за участю громадських організацій;

- відрахування, які будуть сплачуватись відповідачем за спірним договором призначені для подальшої виплати не тільки фізичним, а й юридичним особам;

- позивач є єдиною уповноваженою організацією в контексті ч.5 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у позивача такого статусу не відповідають дійсності.

15.02.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли доповнення на апеляційну скаргу, в яких наведені додаткові обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Представники відповідача у судовому засіданні 16.02.2011р. підтримали апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, просили суд скаргу задовольнити.

Представник позивача у судове засідання 16.02.2011р. не з’явився, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представника позивача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Місцевий господарський суд, задовольняючи вимоги позивача про зобов’язання відповідача укласти договір, зазначав про їх обґрунтованість, доведеність та підтвердженість належними і допустимими доказами. При цьому, суд наголошував на наступному:

- Закон України “Про авторське право і суміжні права” і прийняті на його виконання підзаконні нормативно-правові акти визначають обов’язковість укладення договору уповноваженою організацією колективного управління (позивача) з іншими організаціями колективного управління (зокрема, з відповідачем) з метою розподілу зібраних відрахувань (відсотків) між організаціями колективного управління;

- твердження відповідача про те, що встановлена законодавством винагорода (роялті) за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав є винагородою тільки фізичних осіб (авторів, виконавців та виробників фонограм (відеограм)), а позивач, як об’єднання підприємств, не є організацією колективного управління в розумінні ст. 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права” є безпідставним, оскільки чинне законодавство України не забороняє об’єднанням підприємств здійснювати збір і розподіл передбачених ч.4 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” відрахувань в інтересах як юридичних, так і фізичних осіб, а ч.2 ст. 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачає, що організації колективного управління створюються суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав, не обмежуючи перелік даних суб’єктів лише фізичними особами;

- належність позивача до організацій колективного управління підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління №4/2003 від 22.08.2003р. Окрім того, згідно з ч.7 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Відповідно до ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” виробником фонограми (відеограми) є як фізична, так і юридична особа, яка взяла на себе ініціативу та несе відповідальність за перший звукозапис (відеозапис) виконання або будь-яких звуків (рухомих зображень). Тож зазначені відрахування можуть розподіляються як між фізичними, так і юридичними особами.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, вважає їх помилковими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про авторське право і суміжні права” суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

За приписами ч.1 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

У справах про захист авторського права і (або) суміжних прав позивачами є: автори творів, їх спадкоємці та особи, які набули права на твори відповідно до договору чи закону (суб'єкти авторського права); виконавці творів, їх спадкоємці та особи, які набули суміжні права відповідно до договору чи закону щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; організації мовлення та їх правонаступники (суб'єкти суміжних прав); інші заінтересовані особи мають право в разі смерті автора та за відсутності уповноваженої ним особи звернутися до суду з позовом про охорону недоторканності твору (ч.2 ст. 439 Цивільного кодексу України).

В ст. 45 Закону України „Про авторське право та суміжні права” передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. Зокрема, в пп. „г” ч.1 ст. 49 названого Закону визначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому, окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Водночас, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010р. №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав».

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник внаслідок недосягнення сторонами згоди щодо укладання договору відносно розподілу зібраних відрахувань (відсотків), сплачених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Як уже зазначалось вище, позивач є організацією колективного управління, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління №4/2003 від 22.08.2003р. Функції організацій колективного управління наведені в ст. 49 Закону України „Про авторське право та суміжні права”, згідно з п.«в» ч.1 якої організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції, як збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Згідно з ч.ч.2, 4, 5, 7 ст. 42 Закону України „Про авторське право та суміжні права” допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті. Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети. Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв. Зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм).

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до визначень, наведених в ст. 1 Закону України „Про авторське право та суміжні права”, автор – це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; виконавець - це актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Тобто, автори та виконавці є фізичними особами і позивач, як організація колективного управління, звернувся до суду саме в інтересах фізичних осіб з позовом про зобов’язання відповідача укласти договір щодо розподілу зібраних відрахувань (відсотків), сплачених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Окрім того, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що відносини, пов'язані з розподілом і виплатою за приналежність зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, є майновими відносинами, які регулюються Цивільним кодексом України, тоді як у відповідності до ст. 4 Господарського кодексу України майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України не є предметом регулювання Господарського кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що організація колективного управління (позивач) звернулась до суду на захист прав фізичних осіб, у зв’язку з чим такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Пунктом 1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суду не було надано належних та допустимих доказів на спростування вищенаведеного.

За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що свідчить про невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі №12/291 – скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті державного мита за її подання у розмірі 42,50 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Автор» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі №12/291 скасувати.

3. Провадження у справі №12/291 припинити.

4. Стягнути з Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» (04053, Київ, вул. Артема, 1-5, к. 814, ід. код 31815383) на користь Всеукраїнської громадської організації «Автор» (01033, Київ, вул. Саксаганського, 6, ід. код 26409502) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №12/291 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Лосєв А.М.

Судді                                                                                          Іваненко Ю.Г.

                                                                                          Разіна Т.І.

22.02.11 (відправлено)

Часті запитання

Який тип судового документу № 13901306 ?

Документ № 13901306 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 13901306 ?

Дата ухвалення - 16.02.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 13901306 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 13901306 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 13901306, Київський апеляційний господарський суд

Судове рішення № 13901306, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 16.02.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 13901306 відноситься до справи № 12/291

Це рішення відноситься до справи № 12/291. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 13901305
Наступний документ : 13901308