Постанова № 13901305, 02.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011                                                                                           № 12/1911

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:           Поляк О.І.

          Рудченко С.Г.

при секретарі:           Вітюку Р.В.

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - Плювака Ю.А. – представник за дов. від 25.10.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Городищенський маслозавод"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2010

у справі № 12/1911 (Грачов В.М. .....)

за позовом                               Державної екологічної інспекції в Черкаській області

до                                                   Публічного акціонерного товариства "Городищенський маслозавод"

про                                                   стягнення 13466,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач, Державна екологічна інспекція в Черкаській області, звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Городищенський маслозавод» (далі – ПАТ «Городищенський маслозавод»), про стягнення 13466,51 грн. збитків, заподіяних державі за період з 02.02.2009 року по 15.10.2009 року внаслідок викидів ПАТ «Городищенський маслозавод» забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що про збитки державі йому не було відомо до отримання позовної заяви, оскільки складені позивачем протокол №001226 від 15.10.2009 року про адміністративне правопорушення і постанова №001090 від 16.10.2009 року не містять відомостей про розмір заподіяних збитків державі, а відсутність у ПАТ «Городищенський маслозавод» дозволу пояснюється розробкою та приготуванням необхідної документації для його отримання, який відповідачем одержано у 2010 році.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.11.2010 року у справі №12/1911 позов задоволено і стягнуто з відповідача на користь бюджету із зарахуванням на р/р м. Городище №33115331700012, ОКПО 22809201, отримувач – УДК в Городищенському районі, банк отримувача –ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24062100 – 13466 грн. 51 коп. шкоди, завданої забрудненням атмосферного повітря; в доход державного бюджету України на рахунок 31117095700002, банк ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації –22090200, символ звітності банку – 095, отримувач – УДК м. Черкаси, код 22809222 через ДПІ в Городищенському районі – державне мито в сумі 134 грн. 66 коп.; на р/р 31216264700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, ЄДРПОУ 22809222, УДК в м. Черкаси – 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарський суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення, встановив, що заперечення відповідача не спростовують твердження позивача про порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища і вини відповідача у вчиненні порушення.

Місцевий господарський суд також вказав, що розрахунок розміру збитків позивачем здійснено у відповідності до вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639, а дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачем отримано після закінчення терміну, визначеного приписом від 16.10.2009 року №247.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ПАТ «Городищенський маслозавод» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити і стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем.

Обґрунтовуючи скаргу, апелянт, окрім повторення обставин, викладених ним у відзиві на позов, додав, що у приписі на усунення правопорушень природоохоронного законодавства термін для отримання дозволу на викиди був встановлений до 01.02.2009 року, тоді як припис складено 16.10.2009 року. Таким чином, на думку скаржника, термін для отримання даного документу не міг бути простроченим, адже отриманий скаржником 25.05.2010 року.

На підставі викладеного апелянт, посилаючись на Постанову Кабінетів Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» від 21 травня 2009 р. N 502, вважав, що позивач не мав права застосовувати до відповідача штрафні і фінансові санкції із зазначенням нанесених матеріальних збитків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року у справі № 12/1911 у складі колегії суддів: Кропивної Л.В. (головуючий суддя і доповідач), Буравльова С.І., Поляк О.І., апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 02.02.2011 року.

Відповідно до Розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року №01-23/1/9 справа №12/1911 розглядалася у наступному складі суду: Кропивна Л.В. – головуючий суддя та доповідач, Поляк О.І., Рудченко С.Г.

У судове засідання 02.02.2011 року не з’явився лише представник позивача.

Зважаючи на те, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення про вручення процесуальних документів апеляційного господарського суду, участь позивача у судовому засіданні не визнавалася обов’язковою, і сторони були попереджені про те, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено Господарським судом Черкаської області та підтверджується матеріалами справи, позивачем 15.10.2009 року була проведена перевірка діяльності відповідача на предмет дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства, яка виявила, зокрема, здійснення в процесі виробничої діяльності ПАТ «Городищенський маслозавод» викидів забруднюючих речовин (вуглецю оксид, діоксид азоту, заліза оксид, марганцю оксид) в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу уповноважених органів, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

За результатами перевірки складено відповідний акт від 15.10.2009 року (а. с.5-7), протокол про адміністративне правопорушення № 001226 від 15.10.2009 року (а. с.8), постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.10.2009 року №001090 (а.с.9).

16.10.2009 року відповідачу винесено припис №247 про усунення виявлених порушень (а. с. 77), в якому, з поміж іншого, зобов’язано відповідача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.10.2009 року (а.с.5-7), довідок відповідача від 30.12.2009 року №324 і №325 (а.с.10-11) та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639, здійснено розрахунок збитків (а.с.13) за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферу за період з 02.02.2009 року по 15.10.2009 року у сумі 13466,51 грн.

Відповідач заперечив факт нанесення ним збитків державі, мотивуючи відсутністю фіксування даної обставини у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові про накладення адміністративного стягнення.

Утім, з такими доводами відповідача погодитися не можна.

За приписами генерального делікту (ч. 1 ст.1166 ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом цієї норми юридичним фактом, з яким закон пов’язує виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди, є заподіяння шкоди як самостійної правової підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, перелік яких наведений у ст.11 ЦК України.

Підставою для застосування позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, як-от: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди); вина особи, що заподіяла збитки.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Наявними у матеріалах справи актом перевірки дотримання відповідачем природоохоронного законодавства і приписом №247 від 16.09.2009 року підтверджується та не заперечується ПАТ «Городищенський маслозавод» у відзиві на позов (а.с.22-23), що викид забруднюючих речовин на момент перевірки здійснювався без відповідного дозволу.

Згідно з ст.ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Таким порядком є Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639 (далі – Методика).

Пунктом 2.1.2. Методики передбачено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок збитків, завданих відповідачем за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферу за період з 02.02.2009 року по 15.10.2009 року в обсязі 13466,51 грн. на підставі вказаної Методики.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Проте, відповідач судам першої та апеляційної інстанції доказів спростування своєї вини та суму збитків у розмірі 13466,51 грн. не надав, відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на момент проведення перевірки 15.10.2009 року не заперечив.

Посилання апелянта на не зазначення позивачем при складанні акту перевірки від 15.10.2009 року, протоколу про адміністративне правопорушення і постанови про накладення адміністративного стягнення факту заподіяння відповідачем шкоди державі та чіткого терміну для отримання дозволу на викиди не звільняють відповідача від дотримання ним природоохоронного законодавства, яке забороняє здійснювати викиди в атмосферне повітря без відповідного дозволу, та обов’язку відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок невиконання природоохоронного законодавства.

Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об’єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду Черкаської області відсутні.

Державне мито за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта в силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2010 року у справі № 12/1911 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Городищенський маслозавод» – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 12/1911 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Кропивна Л.В.

Судді                                                                                          Поляк О.І.

                                                                                          Рудченко С.Г.

16.02.11 (відправлено)