Ухвала суду № 139011958, 10.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/426/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №509/426/26 за позовом

ОСОБА_1

до

ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»,

третя особа: ОСОБА_2 ,

про визнання договору недійсним, визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів банку та визнання недійсним договору відступлення права вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вищезазначена позовна заява.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.01.2026 року провадження у справі відкрито.

Позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої вона просить суд в якості забезпечення позову забезпечити позов у цивільній справі №509/426/26 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс») до вирішення справи по суті вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав нового кредитора, набутих на підставі Договору відступлення права вимоги №0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, у тому числі, але не виключно: набуття та реалізацію процесуального статусу стягувача, у тому числі шляхом процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) за Кредитним договором №6040732 від 27.06.2007 року, Кредитним договором №6040775 від 22.10.2007 року та Кредитним договором №6040776 від 22.10.2007 року.

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що ТОВ «ФК ФЛЕКСІС» вчинило процесуальні дії, спрямовані на набуття та реалізацію статусу стягувача у виконавчих провадженнях, відкритих щодо примусового виконання судових рішень про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №60407С32 від 27.06.20207р., кредитним договором №60407С75 від 22.10.2007 року та кредитним договором №60407С76 від 22.10.2007р., права вимоги за якими заявлено як набуті на підставі договору №0026800/1/291225 про відступлення права вимоги від 29.12.2025 року, дійсність якого оспорюється у цій справі. Зазначені процесуальні дії полягають у зверненні до Личаківського районного суду м.Львова із заявами про заміну сторони виконавчого провадження у справах №2-6131/11 (2/1312/487/2012) та№463/6185.13-ц. З огляду на це, на думку позивача, вказані дії ТОВ «ФК ФЛЕКСІС» створюють реальний ризик утруднення або унеможливлення ефективного виконання майбутнього судового рішення у справі No509/426/26 у разі задоволення позову про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) від 12.12.2025 року та Договору No0026800/1/291225 про відступлення права вимоги від 29.12.2025 року.

ТОВ «ФК ФЛЕКСІС» надало до суду заперечення проти вказаної заяви про забезпечення позову, в якій наголосило на правомірності набуття ними прав кредитора у спірних правовідносинах, відсутності реальної загрози утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у даній справі, неспівмірності заходів забезпечення позову, відсутності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову та предметом спору, необхідності зустрічного забезпечення позову.

Ознайомившись із заявою, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до положень п.1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК (1618-15), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень п.3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

У даній справі позивачем заявлені наступні вимоги: визнати недійсними відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (лот №6ПВ-4), результати яких оформлені Протоколом електронного аукціону №NLD001-UA-20251126-15698 від 12.12.2025 року; скасувати результати відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»» (лот №6ПВ-4), результати яких оформлені Протоколом електронного аукціону №NLD001-UA-20251126-15698 від 12.12.2025 року; визнати недійсними Договір відступлення права вимоги №0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, укладений між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (лот №6ПВ-4), результати яких оформлені Протоколом електронного аукціону №NLD001-UA-20251126-15698 від 12.12.2025 року, посвідченого 29.12.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованого в реєстрі за №2374.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року була задоволена заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, заборонено ТОВ «ФК «Флексіс» до вирішення справи по суті вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, набутих на підставі договору відступлення права вимоги № 0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, у тому числі, але не виключно: - звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки № 60407Z73 від 23.10.2007 року та № 60408Z73 від 02.09.2008 року; - застосування позасудових способів звернення стягнення; - ініціювання або участь у виконавчих провадженнях щодо предмета іпотеки; - подання вимог про виселення мешканців із житлового будинку, що є предметом іпотеки; - вчинення будь-яких дій, спрямованих на набуття чи реалізацію права власності на предмет іпотеки. Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з: - державною реєстрацією переходу прав іпотекодержателя; - внесенням змін до записів про іпотеку та інші обтяження щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки; - державною реєстрацією права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Флексіс».

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2026 року було частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Флексіс», скасовано вказану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 22 січня 2026 року, ухвалено постанову, якою заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено частково, а саме заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з предметом іпотеки, а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,1505 га, на якій він розташований, (кадастровий номер 5123755800:02:008:0418). В задоволенні решти заяви відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції обумовлена тим, що співмірним, необхідним і достатнім заходом забезпечення позову у спірних правовідносинах є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з предметом іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Позивачем при поданні заяви про вжиття заходів забезпечення позову не доведено існування об`єктивних та істотних ризиків виникнення перешкод для виконання рішення суду в даній справі в разі гіпотетичного задоволення позову.

Зокрема, не може вважатися такими ризиками набуття ТОВ «ФК «Флексіс» статусу стягувача за судовими рішеннями в інших судових справах.

Також, суд не може погодитися з доводами заявника про те, що вже вжиті у справі заходи забезпечення позову не охоплюють інший спосіб реалізації того самого спірного матеріального права реалізацію прав нового кредитора та стягувача за вказаними у позовній заяві кредитними договорами.

Вказане твердження заявника є помилковим, оскільки постановою суду апеляційної інстанції від 05 червня 2026 року вжиті заходи забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з предметом іпотеки.

Наведені заходи є достатньою, повною та ефективною гарантією захисту прав позивача від вчинення будь-якими особами будь-яких дій щодо вказаного нерухомого майна, які б могли призвести до зміни власника цього майна та/або обтяження цього майна будь-якими правами, зокрема правом іпотеки, та/або зміни вже існуючих на момент вжиття цих заходів забезпечення позову прав іпотекодержателів.

За наведених обставин, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №509/426/26 за ОСОБА_3 до ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів банку та визнання недійсним договору відступлення права вимоги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя А.І.Бочаров