Ухвала суду № 139011962, 17.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 522/13530/26-Е

УХВАЛА

17 серпня 2026 року. Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №522/13530/26-Е за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ БУД» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ БУД» про захист прав споживачів.

14.08.2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту:

- на всі грошові кошти (у національній та іноземній валюті), що належать юридичній особі ТОВ УКР.ІНВЕСТ.БУД (код ЄДРПОУ 34760657), які обліковуються на всіх банківських рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах суми позову 312906,55 грн. (триста дванадцять тисяч дев`ятсот шість гривень 55 копійок)

- на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності юридичній особі ТОВ УКР.ІНВЕСТ.БУД (код ЄДРПОУ 34760657), а саме: на транспортні засоби, складські приміщення, обладнання та будівельні матеріали в межах суми позову.

Свою заяву обгрунтовує тим, що існують очевидні ризики того, що виконання майбутнього рішення суду у цій справі може бути утрудненим або неможливим. Потреба в забезпеченні позову зумовлена такими істотними обставинами:

1. Фактичне ухилення відповідача від зв`язку: Офіційний вебсайт відповідача припинив свою роботу (ukrinvestbud.com) , будь-який зв`язок із представниками компанії втрачено. Ні менеджер , ні директор фірми не відповідають на дзвінки

2. Ризик виведення активів: Використовуючи часовий проміжок, пов`язаний із передачею матеріалів справи між судами (з Приморського суду м. Одеси до Овідіопольського районного суду), відповідач має реальну можливість повністю вивести грошові кошти з банківських рахунків, розпродати майно, закрити підприємство та залишити його «пустишкою», що унеможливить реальне стягнення присуджених коштів у майбутньому.

Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).

Позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача щодо розірвання договору будівельного підряду, стягнення сплаченого авансу у розмірі 259 911,00 грн., неустойки у розмірі 12 995,55 грн. та моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн..

У заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності юридичній особі ТОВ "УКР.ІНВЕСТ.БУД" у межах суми позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що ТОВ "УКР.ІНВЕСТ.БУД" є суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність «Будівництво житлових і нежитлових будівель».

Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в межах спірної суми повинно забезпечити збалансованість інтересів сторін та надати можливість виконати рішення у разі задоволення позову, та не призведе до втручання у підприємницьку діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем, задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Тобто вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як юридична особа.

Суд зазначає, що ТОВ "УКР.ІНВЕСТ.БУД" є суб`єктом господарської діяльності, а забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти може негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, оскільки накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, порушує права та інтереси третіх осіб, з урахуванням того, що відповідач не має можливості вести господарську діяльність для виконання своїх господарських функцій виконання вже укладених договорів з іншими клієнтами.

Про наявність у відповідача на праві власності будь-якого рухомого чи нерухомого майна позивачем не зазначено.

Враховуючи викладене, вважаю, що заявником не доведені обставини, які дають підстави для задоволення заяви про забезпечення позову

Керуючись ст. 149, 150, 153, 154, 157, 159, 258, 259, 260 ЦПК України, суддя

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-151, 153, 260-261, 353 ЦПК України, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №522/13530/26-Е за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ БУД» про захист прав споживачів, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: Є. М. Панасенко