Ухвала суду № 139011374, 13.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9064/26

Провадження № 2/761/9198/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Левчука О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства «Банк Альянс» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, яка ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2026 року призначена в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду по суті.

06.08.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки вже між цими ж сторонами та з тих же самих підстав було вирішено позовні вимоги та в задоволенні позовних вимог відмовлено. До клопотання додано копію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2026 року та копію постанови Київського апеляційного суду від 16.06.2026 року.

13.08.2026 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву, в якій він заперечує проти закриття провадження у справі, оскільки представник відповідача не надав суду жодних доказів, а тому вводить суд в оману.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили свої доводи і заперечення.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2026 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про стягнення вкладу та нарахованих процентів відмовлено (справа № 761/29990/25).

Постановою Київського апеляційного суду від 16.06.2026 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2026 року змінено в частині правових підстав відмови в задоволенні позову.

Предметом судового розгляду у справі № 761/29990/25 був договір про надання банківської послуги (вкладі (депозитні) рахунки), що є договором про приєднання до умов публічного договору комерційного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс» № 20954-Д/17 від 30.12.2024 року та відмова відповідача у видачі позивачеві вкладу та процентів. Судом під час розгляду справи встановлено, що 04.07.2025 року банк зарахував кошти в розмірі 100000 грн. за депозитом на поточний рахунок, а тому встановлено, що депозитний рахунок припинив свою дію.

09.03.2026 року через канцелярію суду позивач ОСОБА_2 подав позов до АТ «Банк Альянс» про стягнення коштів, в якому посилався на депозитний договір № 20954-Д/17 від 30.12.2024 року.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2026 року було відкрито провадження у справі призначена в порядку спрощеного позовного провадження у підготовче засідання, оскільки на момент відкриття провадження суд не володів відомостями про попереднє звернення позивача з аналогічним позовом з підстав відсутності посилань на цей факт у позові.

28.07.2026 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму поверненого вкладу після закінчення 04.07.2025 року строку депозитного договору № 20954-Д/17 від 30.12.2024 року та загальну суму нарахованих процентів за всіма вкладами. В даній заяві позивач зазначив, що 04.07.2025 року відповідач повернув йому суму вкладу в розмірі 100000 грн., тобто ті ж самі факти, які вже були предметом судового розгляду у справі № 761/29990/25.

Отже, ОСОБА_2 , за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, звернувся до суду із позовом до того ж самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі № 947/31700/20.

Представник позивача наголошує на тому, що судове рішення, яким вже вирішено спір, є юридично нікчемним та не має братись до уваги під час вирішення спору у даній цивільній справі та вирішенні клопотання про закриття провадження.

Суд відхиляє такі доводи представника позивача та зазначає, що жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

За таких обставин доводи представника відповідача, які зводяться до неможливості повторного розгляду справи за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, є слушними.

Отже, з урахуванням тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закриває провадження у справі з одночасним роз`ясненням позивачеві змісту ч. 2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Інші заяви та клопотання, подані представником позивача перед судовим засіданням 13.08.2026 року, не підлягають розгляду з огляду на закриття провадження у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 255, 256, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання представника відповідача - задовольнити.

Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства «Банк Альянс» про стягнення коштів - закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 17.08.2026 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

13 серпня 2026 року