Рішення № 13901029, 14.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р. Справа № 5023/199/11

вх. № 199/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - В.Т.Кох, директор; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт", м. Харків;

про стягнення 28625,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 29147,58грн. на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт"; стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 27478,52грн., 3% річних - 185,97грн., пеню - 960,84грн.; 286,25грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ.

Ухвалою суду від 13.01.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.01.11 позивач надав до канцелярії суду документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.01.11 розгляд справи було відкладено на 14.02.11.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень.

Суд, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, заявлене у позовній заяві, керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі позивачем не додано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.09.08 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання №2008/1782, відповідно до п.1.1. якого, орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в платне строкове користування на підставі акту приймання-передачі обладнання, визначене у додатку №1 до даного договору.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 09.09.08 (а.с.12, зворотній бік).

Відповідно до п.3.1. договору, оредна плата за користування обладнанням оплачується щомісячно та вказана у додатку №1 до договору та становить 10898,84грн.

Відповідно до умов договору (п.3.2.), орендна платат перераховується орендатором орендодавцю не пізніше останнього дня кожного календарного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 27260,44грн. (акт звірки, а.с.15).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, позовні вимоги правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи та такі що підлягають задоволенню в сумі основного боргу у розмірі 27260,44грн.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.3. договору сторони встановили, що за прострочку внесення орендної плати орендар несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кождний день прострочення від суми заборгованості до дня погашення заборгованості за договором, включно.

Враховуючи вищевикладене те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок щодо своєчасного внесення орендної плати в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 960,84грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат, що становить суму у розмірі 218,08грн., та 3% річних у розмірі 185,97грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193,230,232,343 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 4, код ЄДРПОУ 34014330, п/р 26003052303287 в Харківському ГРУ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль" (61020, м. Харків, Комсомольське шосе, 88, код ЄДРПОУ 32565288, п/р 26008010094900 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 27260,44 грн., 218,08 грн. індексу інфляції, 185,97грн. 3% річних, 960,84грн, пені .; 286,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2011 року.