Рішення № 13901025, 14.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р. Справа № 47/316-10

вх. № 10908/4-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І. довіреність б/н від 06.09.10 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 30380,44 грн., розірвання договору, повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача -Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 грошових коштів за договором фінансового лізингу № LA90000073 від 20.07.2009 р. у сумі 30 380,44 грн., які складаються: лізингові платежі (в частині відшкодування вартості передмета лізингу) - 7 656,25 грн, лізингові платежі в частині комісії - 13 837,69 грн., суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 1 286,93 грн., 3% рфчних у сумі 328,60 грн., пеню у розмірі 1 934,37 грн. та санкцію за дострокове розірвання договору у сумі 5 336,60 грн. Також позивач просить розірвати договір фінансового лізингу № LA90000073 від 20.07.2009 р. та зобов2язати відповідача повернути позивачу Автобус Марка, модель: ГАЗ РУТА 20, Об"єм двигуна 2464, Державний номер: НОМЕР_2 Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 473,81 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

20 липня 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" (надалі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (надалі - Відповідач) було укладено договір фінансового лізингу №LА09000073. Згідно з названим договором Позивач зобов'язався після підписання з Відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування Відповідачу предмет лізингу, а Відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі.

Відповідно до встановленої Відповідачем специфікації (додаток № 1 до Договору) позивачем було придбано: Автобус, Марка, модель: ГАЗ РУТА 20, Об'єм двигуна 2464, Державний номер: НОМЕР_2.

13 серпня 2009 року Позивач передав Відповідачеві Фізичній особі - підприємцю вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Згідно пункту З частини 2 статті 12 Закону України "Про фінансовий лізинг" до зобов'язань Лізингоодержувача віднесено своєчасну сплату лізингових платежів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як виногороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

У додатку №4 до договору фінансового лізингу сторони погодили розмір та графік щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 1093,75 грн.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 70 000,00 грн.

Згідно пункту 3.4 Договору відповідач зобов'язаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 17 500,00 грн.

Перший лізинговий платіж у сумі 17 500,00 грн. відповідач сплатив 10 серпня 2009 року , що підтверджується випискою банку.

Таким чином, за період з серпня 2009 року по листопад 2010 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу нараховано у сумі 35000,00 грн.

Відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 27343,75 грн.: від 10.08.2009 р. на суму 17500,00 грн., від 02.11.2009 р. на суму 1237,94 грн., від 10.03.2010 р. на суму 6418,31 грн., від 17.05.2010 р. на суму 100,00 грн., від 18.05.2010 р. на суму 93,75 грн., від 19.10.2010 р. на суму 1000,00 грн., від 21.10.2010 р. на суму 93,75 грн.

Виходячи з вищевикладеного, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить 7656,25 грн.

Відповідно до п.п. 3.2.2 пункту 3.2 статті З Закону України "Про податок на додану вартість" не є об*єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за ¦правіший проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Таким чином, суми комісій, що перевищують подвійну облікову ставку Національного банку України. встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Таким чином, за період з серпня 2009 року по листопад 2010 року (включно) нараховано лізингових платежів в частині комісії (разом з ПДВ) на суму 28484,61 грн.

Відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 14 646,92 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 02 листопада 2009 року на суму 1762,06 грн.; від 10 березня 2010 року на суму 10572,36 грн.; від 18 травня 2010 року на суму 1406,25 грн.; від 21 жовтня 2010 року на суму 906,25 грн.

Виходячи з вищевикладеного, сума заборгованості відповідача перед позивачем в частині комісії становить 13837,69 грн.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за вищевказаним Договором.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Сума збільшення боргу відповідача перед позивачем за Договором лізингу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення сплати лізингових платежів становить 1286,93 грн.

Сума трьох процентів річних від простроченої суми за лізинговими платежами становить 328,60 грн.

Згідно пункту 8.9 Додатку № 2 до Договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, Лізингоодержувач (відповідач) сплачує на користь Лізингодавця (позивача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до пункту 1 статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який сплачується пеня.

Сума пені за прострочення виконання зобов'язань відповідачем за лізинговими платежами становить 1934,37 грн.

Враховуючи те, що Відповідач не виконував зобов'язання, взяті на себе відповідно договору фінансового лізингу №LА0900073 від 20.07.2009 року, Позивач звернувся до суду із вимогою про розірвання даного договір та зобов'язання Відповідача повернути предмет лізингу.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу Відповідач зобов"язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не належним чином виконував умови договору фінансового лізингу, а саме оплатив лише щомісячний лізинговий платіж по строку сплати 07.04.2009 р. Щомісячні лізингові платежі, по строку сплати починаючи з 07.05.2009 року залишаються не погашеними.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення предмету лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше тридцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, про оренду, купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч.7 п.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового розірвання договору повернення предмету лізингу лізингоотримувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, абзацом 1 частин 1 статті 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 610, 611, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61103, Україна, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_3, номер запису: 2 480 000 0000 072692, дата проведення державної реєстрації: 20.12.2006 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17, адреса для листування: 02100, Україна, м. Київ, вул. Івана Дубового, 14, п/р №26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку "УКРСИББАНК", м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційних код 30726921) - 7 656,25 грн. лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмета лізингу), 13 837,69 грн. лізингових платежів в частині комісії, 1 286,93 грн. суми зростання боргу з урахуванням індексу інфляції, 328,60 грн. трьох процентів річних, 1 934,37 грн. пені, 5 336,60 грн. санкцію за дострокове розірвання договору, 473,81 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати договір фінансового лізингу № LА090000073 від 20.07.2009 року.

4.Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (61103, Україна, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_3, номер запису: 2 480 000 0000 072692, дата проведення державної реєстрації: 20.12.2006 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) повернути Закритому акціонерному товариству "Єврофінанс" (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17, адреса для листування: 02100, Україна, м. Київ, вул. Івана Дубового, 14, п/р №26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку "УКРСИББАНК", м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційних код 30726921) - 7 656,25 грн. лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) Автобус Марка, модель: ГАЗ РУТА 20, Об'єм двигуна 2464, Державний номер: НОМЕР_2.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/316-10

Повне рішення складене 16 лютого 2011 року.