Рішення № 139009052, 14.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4173/26

Номер провадження2/711/2599/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», в інтересах якого діє представник за довіреністю Сахарова Ольга Ігорівна, звернулося до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням позовної заяви в новій редакції що долучена позивачем до заяви про усунення недоліків від 18 травня 2026 року (вхідний №21428), просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 574,50 грн, витрати на професійну правничу допомогу та витрати на сплату судового збору (вхідний №17473, а.с.1-8, 143-150).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 23.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 328180467 (далі Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Зокрема, відповідач, перед укладенням Кредитного договору, з метою отримання кредиту, самостійно за допомогою мережі інтернет: 1) перейшла на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua; 2) зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника; 3) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; 4) пройшла належну перевірку (верифікацію); 5) ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору; 6) отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання Кредитного договору; 6) надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання Кредитного договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

З огляду на викладене позивач робить висновок, що саме відповідач ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первинного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора, за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Також позивач у позові зазначає, що одночасно з підписанням Кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання Кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Отже, як підсумовує позивач, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Також позивач у мотивувальній частині позову зазначає, що умови Кредитного договору первісний кредитор виконав, перерахувавши відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, збільшивши надалі суму кредиту до 5500 грн.

Таким чином позивач стверджує, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до позовної заяви.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, то представник позивача у позові зазначає, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження строку його дії.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №139 від 22.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 12 237,50 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №8 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19 574,50 грн.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників б/н від 14.07.2025 до договору факторингу №11/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19 574,50 грн.

Щодо розміру суми боргу за Кредитним договором, то представник у позові зазначає наступне.

При укладенні Кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі у відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У період відступлення права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором між кредиторами, розмір суми боргу за Кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у Реєстрах прав вимог (Реєстрі боржників).

Також позивач у позові зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

Ураховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №328180467 від 23.03.2021 становить 19 574,50 грн, що складається з: 5500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 074,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

З огляду на викладене ТОВ «ФК «Ейс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №328180467 від 23.03.2021 у розмірі 19 574,50 грн, а також витрати на сплату судового збору і на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання до суду позовної заяви в новій редакції із зазначенням у цій заяві по суті справи, в тому числі і в прохальній її частині, дійсного прізвища відповідача в справі, а саме: « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 » (а.с.118)

11 травня 2026 року від представника позивача за довіреністю ОСОБА_5 до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 12 травня 2026 року за вхідним №20309, до якої, зокрема, долучено позовну заяву в новій редакції, в якій позовні вимоги пред`явлені до відповідача ОСОБА_1 (замість ОСОБА_6 ), а також додано докази надсилання, позовної заяви в новій редакції відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.120).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2026 року продовжено строк для усунення недоліків, а саме надання до суду позовної заяви в новій редакції із зазначенням у цій заяві по суті справи, в тому числі і в прохальній її частині, дійсного прізвища відповідача в справі, а саме: « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_7 », а також доказів надсилання позовної заяви в новій редакції ОСОБА_1 у порядку, передбаченому ч.7 ст.43 ЦПК України (а.с.136).

18 травня 2026 року від представника позивача за довіреністю Сахарової О.І. до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 19 травня 2026 року за вхідним №21428, до якої, зокрема долучено позовну заяву в новій редакції, в якій позовні вимоги пред`явлені до відповідача ОСОБА_1 , а також додано докази надсилання, позовної заяви в новій редакції відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.138-139).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і на підставі позовної заяви в новій редакції, що долучена позивачем до заяви про усунення недоліків від 18 травня 2026 року (вхідний №21428); призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 23 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.134-136).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2026 року розгляд справи відкладений до 10 год 30 хв 14 серпня 2026 року у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задля реалізації процесуального права на долучення до матеріалів справи відповідних засобів доказування (а.с.169).

26 липня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала заперечення на клопотання щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в мотивувальній частині яких зазначає про те, що відповідач категорично заперечує проти задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі з огляду на таке.

Вимога позивача про стягнення 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу при ціні позову 19 574,50 грн є явно неспівмірною (становить майже 36% від ціни позову).

Також звертає увагу суду на типовість справи: дана справа належить до категорії спрощеного позовного провадження та є незначної складності. Вона стосується стягнення заборгованості за стандартним онлайн-кредитом. Позовна заява містить шаблонний текст, який використовується фінансовими компаніями у масовому порядку.

Крім того акцентує увагу суду на завищенні витрат часу, а саме: заявлено 2 години на вивчення матеріалів справи (1 000 грн) та 2 години на складання позовної заяви (5 000 грн). Водночас, відповідач звертає увагу суду на те, що для професійного представника фінансової компанії підготовка стандартної позовної заяви не потребує такого обсягу часу, оскільки зміст позову є повністю уніфікованим. Також позивачем заявлено 1 годину на підготовку клопотань (500 грн) та 1 годину на підготовку адвокатського запиту (500 грн). Проте, як зазначає відповідач, долучені клопотання та запити є процесуальними шаблонами.

Підсумовуючи викладене, відповідач констатує, що покладення на неї непомірних витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн суперечить принципам розумності, пропорційності та справедливості цивільного судочинства, а тому просить суд у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю відмовити (а.с.184-187).

Також в означеному запереченні ОСОБА_1 заявила клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, тобто у зв`язку з відсутністю предмету спору, яке було також подане окремим процесуальним документом. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.08.2026 у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі було відмовлено.

27 липня 2026 року представником позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахаровою О.І. до суду подані заперечення на клопотання відповідача щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у мотивувальній частині яких цей учасник справи зазначає про те, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн належним чином підтверджені, а тому є такими, що підлягають до стягнення з відповідача (а.с.189-190).

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 14.08.2026 не забезпечив, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника за довіреністю Сахарової О.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 24.07.2026 (а.с.170 зворот, 171 зворот). Водночас, представник позивача Сахарова О.І., у п.4 прохальної частини позовної заяви, виявила волю на розгляд справи у відсутність представника позивача, а також не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а.с.7 зворот).

У визначений судом день та час ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, оскільки в матеріалах справи міститься розписка цього учасника справи від 23.07.2026 про повідомлення їй про те, що судове засідання у справі №711/4173/26 відбудеться 14.08.2026 о 10 год 30 хв (а.с.168).

Абзацом 2 ч.6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Водночас, 26.07.2026 через підсистему «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 подала заяву, в якій виявила волю на розгляд справи у її відсутність, а також підтримала, подані нею заяви, клопотання та заперечення (а.с.184-185).

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції представника позивача та відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675) у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675 у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору).

Статтею 12 Закону №675 у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору, визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору).

Судом встановлено, що 23 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_6 укладено договір №328180467 (далі - Договір), який підписаний ОСОБА_6 як позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7W87H 23.03.2021 о 11 год 33 хв 03 сек (а.с.14-16).

Водночас, та обставина, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 це одна і та ж сама фізична особа, судом встановлено на підставі того, що як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_1 органом податкової служби України присвоєно один і той же реєстраційний номер облікової картки платника податків, а саме: НОМЕР_1 . Також означена обставина підтверджується довідкою Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №8232/11673-01-10 від 28 квітня 2026 року, що цього ж дня надійшла до суду і зареєстрована за вхідним №18338, згідно якої відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 16.02.2018 і дотепер (а.с.116). Крім того відповідач ОСОБА_1 у процесуальних документа, направлених до суду, не заперечила того юридичного факту, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 це не одна і та ж сама фізична особа.

Відповідно до п.1.1 Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 3000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п.1.2 Договору, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання Кредиту.

Відповідно до п.1.3 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктами 1.4 1.4.3 Договору сторони обумовили, що за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 167,90 процентів річних, що становить 0,46 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 528,28 процентів річних, що становить 1,45 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Пунктами 1.5 1.8 Договору обумовлено, що позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.

Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання (пункт 4.2 Договору).

У п.4.3 Договору сторони обумовили, що погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п.4.4 Договору).

Разом із Договором сторонами означеного правочину погоджено графік розрахунків, зі змісту п.5 якого суд встановив, що у разі користування кредитом понад встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду чи у разі продовження строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. Договору, графік розрахунків наведений в п. 1 цього Додатку втрачає юридичну силу, а оновлений актуальний графік розрахунків відображається кредитодавцем позичальнику в особистому кабінеті позичальника (а.с.16 зворот).

У паспорті споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №328180467 від 23.03.2021 зазначені умови кредитування, які надаються ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з урахуванням побажань споживача ОСОБА_6 (а.с.13).

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 23 березня 2021 року, відповідач ОСОБА_2 , для отримання кредитних коштів, надала ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» номер банківської картки НОМЕР_2 (а.с.24).

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», заявка на кредит подана ОСОБА_8 23.03.2021 о 11 год 26 хв; акцепт оферти позичальником, підписання договору одноразовим ідентифікатором: MNV7W87H, було виконано позичальником 23.03.2021 о 11 год 32 хв 25 сек, а сума кредиту перерахована позичальнику 23.03.2021 о 11 год 33 хв 48 сек (а.с.31).

Згідно платіжного доручення № 07682350-c799-4561-82dd-b74a7008f72f від 23 березня 2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_8 № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 3000 гривень 00 копійок згідно Договору №328180467 від 23.03.2021 (а.с.34 зворот).

Також судом встановлено, що 18.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду до Договору (далі Додаткова угода №1), зі змісту якої встановлено, що сторони Договору домовилися збільшити суму кредиту на суму 2500 грн 00 коп з 18.05.2021 на строк дії договору №328180467 від 23.03.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди №1) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди. Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та є невід`ємною частиною Договору.

Разом із Додатковою угодою №1 до Договору сторонами означеного правочину погоджено графік розрахунків, зі змісту п.4 якого суд встановив, що у разі користування кредитом понад встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду чи у разі продовження строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. Договору, графік розрахунків наведений в п. 1 цього Додатку втрачає юридичну силу, а оновлений актуальний графік розрахунків відображається кредитодавцем позичальнику в особистому кабінеті позичальника. Крім того з означеного засобу доказування суд встановив, що датою отримання позичальником додаткових кредитних коштів є 18.05.2021, а датою платежу 22.05.2021 (а.с.17, 17 зворот).

Згідно платіжного доручення № 4ff4ed9a-b8cc-4dd3-91b1-a9b39ca0e261 від 18 травня 2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_8 № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 2500 гривень 00 копійок згідно Договору №328180467 від 23.03.2021 (а.с.34).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 23 березня 2021 року до 22 червня 2021 року, відповідач ОСОБА_8 за кредитним договором, станом на 22.06.2021, мала заборгованість у загальній сумі 12 237 гривень 50 копійок, з яких: 5500 гривень 00 копійок - заборгованість по тілу кредиту, та 6737 гривень 50 копійок - заборгованість за відсотками. Водночас з означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач 22.04.2021 частково сплатила заборгованість за Договором у сумі 414 грн, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зараховані в рахунок сплати відсотків за користування кредитним коштами (а.с.80,82).

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 (далі Договір факторингу, а.с.42-45).

Відповідно до п.2.1 Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.47 зворот).

Відповідно до п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти п.8.2 договору в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.48-51).

Відповідно до п.2.1 вказаної Додаткової угоди, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.4.1 зазначеної Додаткової угоди, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.53).

Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.53 зворот).

Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.54).

Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №139 від 22 червня 2021 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за кредитним договором №328180467 від 23.03.2021 у загальній сумі 12 237 гривень 50 копійок, з яких: 5500 гривень 00 копійок - заборгованість по тілу кредиту, та 6737 гривень 50 копійок - заборгованість за відсотками (а.с.55-56).

Із акту звірки взаємних розрахунків, станом на 31.12.2021, зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №139 від 22.06.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що складений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», суд встановив, що 22.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховано суму фінансування за відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги №139 у сумі 9 925 121,64 грн, які сплачені ТОВ «Таліон Плюс» 25.06.2021. У зв`язку з цим, сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги №139 від 22.006.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.57).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №05/0820-01 (а.с.58-60).

Пунктом 2.1 вказаного Договору факторингу обумовлено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

03 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено Додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с.62 зворот).

Згідно п.1 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 31 грудня 2022 року включно.

30 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено Додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с.63).

Згідно п.1 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 30 грудня 2024 року включно.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №328180467 від 23.03.2021, що складений ТОВ «Таліон Плюс» за період з 23.06.2021 до 19.08.2023, ТОВ «Таліон Плюс» нарахувало, у період часу з 23.06.2021 до 19.08.2021, проценти, внаслідок чого відповідач ОСОБА_8 за вказаним кредитним договором, станом на 30 травня 2023 року, мала заборгованість у загальній сумі 19 574 гривень 50 копійок, з яких: 5500 гривень 00 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 14 074 гривні 50 копійок - сума заборгованості по відсоткам (а.с.81).

Згідно Реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_8 за кредитним договором №328180467 від 23.03.2021 у загальній сумі 19 574 гривень 50 копійок, з яких: 5500 гривень 00 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 14 074 гривні 50 копійок - сума заборгованості по відсоткам (а.с.64-65).

Факт оплати ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів у сумі 3 818981,17 грн ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року судом встановлено на підставі платіжної інструкції в національній валюті №4097 від 30.05.2023 (а.с.66 зворот).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) укладено договір факторингу №11/07/25-Е (а.с.67-70).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.2 зазначеного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

14 липня 2025 року між фактором ТОВ «ФК «Ейс» та клієнтом ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передач реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року (а.с.75).

Також із платіжних інструкцій №360 від 24.09.2025, №357 від 19.09.2025, №358 від 19.09.2025, №355 від 18.09.2025, №356 від 19.09.2025, №317 від 12.08.2025 та №344 від 04.09.2025 суд встановив, що фактором ТОВ «ФК «Ейс» сплачено клієнту ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти з метою належного виконання умов договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 (а.с.76-79).

Відповідно до Реєстру боржників від 11 липня 2025 року до договору факторингу №11/07/25-Е, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_6 за кредитним договором №328180467 від 23.03.2021 у загальній сумі 19 574 гривень 50 копійок, з яких: 5500 гривень 00 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 14 074 гривні 50 копійок - сума заборгованості по відсоткам (а.с.73-74).

Як вбачається з виписки по особовому рахунку за кредитним договором №328180467 від 23.03.2021, який складений представником ТОВ «ФК «Ейс», станом на 26 грудня 2025 року, відповідач ОСОБА_8 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за вищевказаним договором в сумі 19 574 гривень 50 копійок, з яких: 5500 гривень 00 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 14 074 гривні 50 копійок - сума заборгованості по відсоткам (а.с.83).

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_2 вищевказаної заборгованості за кредитним договором №328180467 від 23.03.2021 як позивачу, так і попереднім кредитодавцям, матеріали справи не містять.

Також у судовому засіданні суд безпосередньо копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , що видане 26.10.2017 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2025 у справі №711/3998/25, що набрало законної сили 08.07.2025, а також копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , що видане 16.12.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зі змісту яких встановив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 26.10.2017 до 08.07.2025, а також перебувають у шлюбі, починаючи з 16.12.2025 і дотепер (а.с.179-181).

Крім того з копії витягу з військового квитка серії НОМЕР_5 від 05.11.2014 у взаємозв`язку з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №828/5848 від 19.06.2026 суд встановив, що, зокрема з 02.11.2018 ОСОБА_9 прийнятий на військову службу за контрактом; військову службу проходить у ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.173-176, 182).

Із посвідчення серії НОМЕР_6 від 14.03.2016, яким документований ОСОБА_9 , суд встановив, останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.178).

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач не надала суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів за кредитним договором №328180467 від 23.03.2021 в сумі 5500 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання його умов, зокрема сплати відсотків за користування кредитом, у строки, передбачені цим правочином.

Також з довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260622/73156-БТ від 22.06.2026, що направлена до суду на виконання ухвали від 20.05.2026, суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), означеною банківською установою було емітовано платіжну картку № НОМЕР_7 ; водночас із руху коштів по картці, що долучена АТ КБ «Приватбанк» до довідки №20.1.0.0.0/7-260622/73156-БТ від 22.06.2026, суд встановив, що саме 23 березня та 18 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 отримала зарахування на банківську картку № НОМЕР_7 грошові кошти у сумі відповідно 3000 грн та 2500 грн, що відповідає сумі кредиту, що отримана відповідачем згідно умов Договору з урахуванням Додаткової угоди №1 (а.с.164-165).

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту згідно умов кредитного договору №328180467 від 23.03.2021 з урахуванням Додаткової угоди №1 як первинному кредитодавцю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати основної суми боргу (тіла кредиту) в сумі 5500 гривень 00 копійок підлягає до задоволення.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 14 074,50 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до п.1.1 Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 3000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п.1.2 Договору, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання Кредиту.

Відповідно до п.1.3 Договору, сторони погодили, що сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктами 1.4 1.4.3 Договору сторони обумовили, що за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 167,90 процентів річних, що становить 0,46 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 528,28 процентів річних, що становить 1,45 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Пунктами 1.5 1.8 Договору обумовлено, що позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.

Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання (пункт 4.2 Договору).

У п.4.3 Договору сторони обумовили, що погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З аналізу означених пунктів Договору суд зробив висновок, що його сторони узгодили те, що в період дисконтного періоду, тобто у 30-денний строк з дня отримання першого траншу (з 23.03 до 22.04.2021 включно) позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за користування кредитом з призми 0,46% за кожен день; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 528,28 процентів річних, що становить 1,45 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним; у випадку користування кредитом позичальником після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,5 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду; у випадку, якщо після закінчення строку дисконтного періоду позичальник не сплатить платіж з повернення основної суми кредиту, зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду зі сплатою позичальником щоденно процентів з розрахунку 839,5% річних, що становить 2,30% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитним коштами.

Водночас, користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору, зокрема п.1.1, 1.4-1.4.3 та 1.6, 1.7-1.7.2, з урахуванням умов додаткової угоди від 18.05.2021 встановив, що їх розмір визначений неправильно з огляду на таке.

Так, за період дисконтного періоду користування кредитними коштами, що сторонами Договору обумовлений початком 23.03.2021 і закінченням 22.04.2021, розмір відсотків, які мала сплатити кредитодавцю відповідач, становить 414 грн, який вираховується наступним чином: 3000 грн х 0,0046 = 13,8 грн; 13,8 грн х 30 днів (кількість днів між 23.03 та 22.04.2021) = 414 грн)).

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості, що підготовлений первинним кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.80, 82), позичальник ОСОБА_8 в останній день дисконтного періоду користування кредитними коштами сплатила кредитодавцю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» увесь розмір відсотків за період користування кредитними коштами протягом дисконтного періоду, що складає 414 грн.

Водночас, матеріали справи не містять належних у допустимих засобів доказування щодо продовження позичальником строку дисконтного періоду в порядку передбаченому п.1.3 Договору, а саме, що позичальником після закінчення дисконтного періоду та сплати нарахованих відсотків в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

У зв`язку з тим, що позичальник ОСОБА_8 своєчасно, тобто до закінчення дисконтного періоду (22.04.2021), не повернула первинному кредитодавцю основну суму боргу (тіло кредиту в розмірі 3000 грн), то до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення п.1.7.2 Договору у спосіб нарахування кредитодавцем процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 839,5 процентів річних, що становить 2,3 проценти в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У зв`язку з чим, розмір відсотків, які мала сплатити кредитодавцю відповідач з наступного дня після закінчення дисконтний період з урахуванням положень п.1.7.2 Договору, але не більше як протягом 90 календарних днів (п.1.6 та 1.7.1 Договору), становить 9 892 грн, який вираховується наступним чином:

1)за період з 23.04.2021 до 17.05.2021 включно: 1725 грн (3000 грн х 0,023 = 69 грн; 69 грн х 25 днів (кількість днів між 23.04 та 17.05.2021 включно) = 1725 грн));

2)за період з 18.05.2021 до 21.07.2021 включно: 8222,50 грн (5500 грн х 0,023 = 126,5 грн; 126,5 грн х 65 днів (кількість днів між 18.05. та 21.07.2021) = 8222,5 грн)).

Отже, сукупний розмір відсотків, які підлягали сплаті позичальником ОСОБА_8 кредитодавцям ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за дисконтний період, тобто з 23.03.2021 до 22.04.2021, та протягом 90 днів після закінчення дисконтного періоду в порядку і на умовах, передбачених п.1.6, 1.7.1, 1.7.2 та 1.8 Договору з урахуванням умов додаткової угоди від 18.05.2021, тобто в період з 23.04.2021 до 21.07.2021, становив 10 361,50 грн, з яких позичальником сплачено 414 грн.

Таким чином, розмір недоплачених позичальником відсотків за користування кредитними коштами кредитодавцям ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за період з 23.03.2021 до 21.07.2021 складає 9947,50 грн (10361,5 грн 414 грн).

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що ТОВ «Таліон Плюс» як правонаступник первинного кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у правовідносинах, що засновані на договорі №328180467 від 23.03.2021, правомірно здійснив нарахування відсотків за користування позичальником кредитними коштами у період з 23.06.2021 до 21.07.2021 з огляду на таке.

Згідно умов п.1.3-1.5 додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, право вимоги це право грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитним договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому; борг означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті клієнту боржниками за умовами кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу прав вимоги до фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов`язання боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку, а також будь-які інші зобов`язання по оплаті клієнту грошових коштів за кредитними договорами; реєстр прав вимоги означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором.

Аналіз означених положень додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 дає підстави для висновку, що до нового кредитора (ТОВ «Таліон Плюс») перейшло право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_8 щодо сплати відсотків як відносно їх розміру, що був розрахований первинним кредитодавцем у межах загального строку дії Договору, так і розміру відсотків, що розрахований правонаступником первинного кредитодавця у межах загального строку дії Договору.

Водночас суд відхиляє розрахунок заборгованості за Договором, що підготовлений ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.81) за період з 22.07.2021 до 19.08.2021, оскільки нарахування відсотків мало місце поза межами загального строку кредитування з урахуванням п.1.7.1 Договору, який закінчився 21.07.2021.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики (кредиту) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право позикодавця (кредитодавця) нараховувати передбачені договором проценти за договором позики (кредиту) припиняється. Права та інтереси позикодавця (кредитодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладене в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за межами загального строку дії Договору, тобто після 21.07.2021, є необґрунтованими, а відповідно задоволенню не підлягають.

Також суд дійшов висновку про необхідність здійснення аналізу відповідності розміру відсоткової ставки, що обумовлена сторонами Договору, положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

Частиною 3 ст.6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі як 0,46%/день, так і 2,3%/день, що передбачені умовами Договору, мало місце до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а тому кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», під час укладення з позичальником ОСОБА_8 . Договору та Додаткової угоди №1, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Договору).

Також суд звертає увагу учасників справи, що згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №1.773655709.1 від 26.07.2026, що долучена відповідачем до заяви про закриття провадження у справі від 26.07.2026 (а.с.198), суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 частково погасила борг за кредитним договором №328180467 від 23.03.2021, сплативши ТОВ «ФК «Ейс» на розрахунковий рахунок, реквізити якого вказані у вступній частині позовної заяви, грошові кошти в сумі 3000 грн.

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі сплачена позичальником сума погашає вимоги у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту (за наявності); у третю чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом; у четверту чергу сплачуються сума кредиту (у разі зобов`язань щодо її повернення); у п`яту чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

У зв`язку з викладеним, беручи до уваги положення п.3.10 Договору, а також юридичний факт сплати відповідачем ОСОБА_1 як позичальником грошових коштів позивачу як правонаступнику первинного кредитодавця, суд дійшов висновку про необхідність зарахування сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 3000 грн в рахунок погашення процентів за користування кредитом, визначивши останні остаточно в розмірі 6 947,50 грн (9947,5 грн 3000 грн).

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Договором, зокрема з призми розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема за відсотками.

Отже, суд дійшов висновку, що обгрунтованим і доведеним є розмір заборгованості за Договором з урахуванням умов Додаткової угоди №1, у частині розміру відсотків за користування відповідачем основною сумою боргу, в розмірі 6947,50 грн.

Надаючи правову оцінку документам, що були долучені відповідачем до клопотання про долучення доказів від 25.07.2026 (вхідний №32510, а.с.172), щодо розміру заборгованості за відсотками з призми того, що її чоловік ОСОБА_9 наразі є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, то суд зазначає про таке.

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , що видане 26.10.2017 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04.06.2025 у справі №711/3998/25, що набрало законної сили 08.07.2025, а також копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , що видане 16.12.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, суд встановив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 26.10.2017 до 08.07.2025, а також перебувають у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 16.12.2025 і дотепер (а.с.179-181).

Крім того з копії витягу з військового квитка серії НОМЕР_5 від 05.11.2014 у взаємозв`язку ІНФОРМАЦІЯ_2 №828/5848 від 19.06.2026 суд встановив, що, зокрема з 02.11.2018 ОСОБА_9 прийнятий на військову службу за контрактом; військову службу проходить у ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.173-176, 182).

Із посвідчення серії НОМЕР_6 від 14.03.2016, яким документований ОСОБА_9 , суд встановив, останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.178).

Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто на день укладення Договору, визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент укладення Договору, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Аналіз змісту цієї норми права свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: 1) діючі військовослужбовці на особливий період (вказана пільга надається означеним військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду); 2) резервісти та військовозобов`язані (вказана пільга надається цим суб`єктам з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду).

Проте положеннями п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на момент укладення відповідачем Договору, тобто станом на 23.03.2021) не передбачено було розповсюдження дії означеної норми матеріального права на членів сім`ї військовослужбовців, зокрема, і на дружину.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набрав чинності 18.05.2024, п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був викладений у новій редакції, а саме: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Таким чином, суд зробив висновок, що, починаючи лише з 18.05.2024, до осіб, яким підприємства, установи і організації усіх форм власності, у тому числі банки, та фізичні особи не мають права нараховувати штрафні санкції, пеню, а також проценти за користування кредитом, законодавцем віднесено і дружин (чоловіків) військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовців під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Проте суд звертає увагу учасників справи, що нарахування як первинним кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і ТОВ «Таліон Плюс» як його правонаступником у спірних правовідносинах відсотків за користування відповідачем кредитними коштами мало місце в період з 23.03.2021 до 21.07.2021, тобто завчасно до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набрав чинності 18.05.2024.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин, в контексті вирішення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, що нараховані позивачем у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, не підлягають застосуванню положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним згідно умов кредитного договору №328180467 від 23.03.2021 з урахуванням Додаткової угоди №1 як первинному кредитодавцю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», тому суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за означеним кредитним договором в сумі 12 447 гривень 50 копійок, з яких: 5500 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 6947 гривень 50 копійок - сума заборгованості зі сплати відсотків. У зв`язку з цим позовна заява підлягає задоволенню частково.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.6 прохальної частини позовної заяви, про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/4173/26, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та партнери (далі - АБ «Соломко та партнери») разом із додатком №1 «Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року» (а.с.84-85); 2) додаткової угоди №25770902240 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, в якій містяться дані відповідача ОСОБА_8 (а.с.86); 3) акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, в якому міститься перелік наданих правових та юридичних послуг, зокрема: складання позовної заяви 5000 грн (2 год), вивчення матеріалів справи 1000 грн (2 год), підготовка адвокатського запиту 500 грн (1 год) та підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн (1 год) (а.с.87); 4) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №7073/10 від 19.10.2018, яким документований адвокат Соломко О.В. (а.с.88).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АБ «Соломко та партнери» у справі щодо стягнення боргу за Договором з відповідача ОСОБА_2 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості в розумінні положень ст.12,81 ЦПК України.

Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 19 574,5 грн, які судом задоволені частково в розмірі 12 447,5 грн, що складає 63,59% від ціни позову (12447,5 грн / 19574,5 грн), тому, застосувавши до спірних відносин принцип пропорційності визначення судових витрат, із відповідача на користь позивача підлягали стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 451,30 грн (7000 грн х 0,6359).

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач ОСОБА_1 у запереченні на клопотання щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 26.07.2026 (а.с.186-187), заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу адвоката, просила суд відмовити в задоволенні прохання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, обгрунтовуючи це тим, що спір є незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаки єдності, тому розмір витрат на правничу допомогу, визначену представником позивача в розмірі 7000 грн, суперечить принципам розумності, пропорційності та справедливості цивільного судочинства.

У зв`язку з цим, беручи до уваги частково обгрунтовані заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд окрім їх пропорційності зважає також на складність справи, яка по суті є малозначним спором, та співмірність, а тому визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (підготовка АБ «Соломко та Партнери» позовної заяви, адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.6 прохальної частини позовної заяви від про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №46323 від 22.04.2026 (а.с.9).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором від 23 березня 2021 року обгрунтованими і задовольнив їх на суму 12 447,50 грн, що складає 63,59% від ціни позову (12447,5 грн / 19574,5 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 693,02 грн, тобто 63,59% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,6359).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 12 447 гривень 50 копійок, з яких: 5500 гривень 00 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 6947 гривень 50 копійок - сума заборгованості по відсоткам. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 693,02 грн судового збору, та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №328180467 від 23 березня 2021 року в розмірі 12 447 (дванадцять тисяч чотириста сорок сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, з яких: 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень заборгованість за тілом кредиту, та 6947 (шість тисяч дев`ятсот сорок сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1693 (одна тисяча шістсот дев`яносто три) гривні 02 (дві) копійки судового збору та 3000 (три тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 4693 (чотири тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 02 (дві) копійки.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 14 серпня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко