Рішення № 139005773, 14.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3720/26

провадження №: 2/398/3685/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"14" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Оболонкова Юлія Вікторівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 04 червня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 000,00 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 лютого 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 18.02.2022-100002467, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 42 дні. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на його банківську платіжну картку. Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з довідкою-розрахунком становить 9 000,00 грн і складається з основного боргу (тіла кредиту) 6 000,00 грн та процентів за користування кредитом 3 000,00 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та поштові витрати, а також зазначає про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, позивач та його представник були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У позовній заяві представник позивача просила проводити розгляд справи за її відсутності за наявними у справі доказами та зазначила, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи він повідомлявся належним чином судову повістку разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі доставлено до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 23 червня 2026 року. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань щодо розгляду справи не подав.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись нормами статей 280281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення кредитного договору та видача коштів.

Перед укладенням договору відповідач ОСОБА_1 пройшов процедуру ідентифікації та верифікації через Систему BankID Національного банку України (абонент-ідентифікатор АТ «Універсал Банк», запит від 12 лютого 2022 року). Отримані з центрального вузла Системи BankID дані повністю збігаються з даними відповідача: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реквізити паспорта громадянина України у формі картки.

20 лютого 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір № 18.02.2022-100002467, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки позичальника, Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) та Підтвердження укладення кредитного договору. Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши всі зазначені документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором «G119», який був надісланий у СМС-повідомленні на вказаний ним фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , про що зазначено на кожній сторінці цих документів.

Договором погоджено такі умови кредитування:

сума кредиту 6 000,00 грн;

строк, на який надається кредит, 42 дні з дня його надання; дата повернення кредиту 02 квітня 2022 року;

процентна ставка «Економ» фіксована, 2 % за кожен день користування кредитом, застосовується протягом первинного періоду (14 днів) та протягом періодів «Економ»;

процентна ставка «Стандарт» фіксована, 3 % за кожен день користування кредитом, застосовується протягом усього строку кредитування, окрім первинного періоду та періодів «Економ»;

графік платежів: проценти сплачуються трьома платежами по 1 680,00 грн 05.03.2022, 19.03.2022 та 02.04.2022; сума кредиту 6 000,00 грн сплачується одним платежем в останній день строку кредитування;

орієнтовна реальна річна процентна ставка 75 979 %; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 11 040,00 грн (п. 4.5 оферти та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача);

спосіб надання коштів перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75ХХ-ХХХХ-8703 (п. 4.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ «Споживчий центр» здійснило безготівкове перерахування кредитних коштів. Факт переказу підтверджується листом-підтвердженням АТ «ТАСКОМБАНК» від 03 червня 2026 року, наданим у рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 94 від 10 червня 2021 року, згідно з яким 20 лютого 2022 року о 02 год 24 хв 36 сек банком здійснено переказ коштів у сумі 6 000,00 грн на рахунок, до якого емітовано електронний платіжний засіб № НОМЕР_3 , код авторизації 093120, відправник ТОВ «Споживчий центр». Реквізити електронного платіжного засобу, зазначені у цьому документі, повністю збігаються з реквізитами картки, самостійно вказаної позичальником у кредитному договорі.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості.

Згідно з наданою позивачем Довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 18.02.2022-100002467 від 20.02.2022 року відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконував, платежів у рахунок погашення кредиту та процентів не здійснював.

У зв`язку з невиконанням умов договору виникла заборгованість, загальна сума якої згідно з розрахунком позивача становить 9 000,00 грн та складається із:

основного боргу (тіла кредиту) 6 000,00 грн;

процентів за користування кредитом 3 000,00 грн.

Відповідно до Довідки-розрахунку проценти нараховані позивачем за період з 20 лютого 2022 року по 02 квітня 2022 року. Будь-які інші нарахування (комісії, неустойка, пеня, проценти на підставі ст. 625 ЦК України) у розрахунку відсутні та позивачем до стягнення не заявлялися.

Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості (повністю або частково) відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд.

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 13 зазначеного Закону продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 18.02.2022-100002467 від 20.02.2022 року, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентних ставок, графіком платежів, орієнтовною реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, і погодився з ними. Факт укладення договору підтверджується проходженням відповідачем ідентифікації через Систему BankID Національного банку України та використанням ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором «G119», що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується листом-підтвердженням АТ «ТАСКОМБАНК» від 22.05.2026 року про здійснення 20.02.2022 року переказу 6 000,00 грн на рахунок, до якого емітовано електронний платіжний засіб, реквізити якого самостійно вказані позичальником у кредитному договорі. Зазначений документ походить від банку надавача платіжних послуг, містить ідентифікаційні дані конкретної платіжної операції (дату, час, суму, номер електронного платіжного засобу отримувача, код авторизації, унікальний ідентифікатор операції та відправника коштів) і відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, має статус первинного документа. Отже, факт надання кредиту відповідачу є доведеним належними та допустимими доказами.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, платежів у рахунок погашення кредиту та процентів не здійснював. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідач суду не надав.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та визнає, що сума, яку позивач просить стягнути, є обґрунтованою і відповідає умовам договору та вимогам закону.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів у розмірі 3 000,00 грн, суд виходить з такого. Проценти нараховані виключно в межах узгодженого сторонами 42-денного строку кредитування з 20.02.2022 по 02.04.2022 року, тобто до настання дати повернення кредиту; нарахувань за межами строку кредитування позивач не здійснював. При цьому заявлена до стягнення сума процентів є меншою за ту, яку кредитодавець мав право нарахувати за умовами договору: підписаний сторонами графік платежів передбачає сплату процентів у загальному розмірі 5 040,00 грн (три платежі по 1 680,00 грн), а з урахуванням того, що відповідач не сплатив жодного платежу і період «Економ» не розпочинався, договірний розмір процентів за ставкою «Стандарт» становив би 6 720,00 грн. Таким чином, нарахування процентів здійснено за нижчою ставкою, ніж передбачено договором, права відповідача як споживача таким нарахуванням не порушені. Оскільки проценти нараховані як плата за користування кредитом у межах строку кредитування, а не як міра відповідальності за прострочення, яке настало лише з 03.04.2022 року, положення пунктів 6 і 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», що звільняють споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період карантину та в період дії воєнного стану, до спірних правовідносин не застосовуються.

Окремо суд зазначає, що Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою та встановлено граничний розмір денної процентної ставки, набрав чинності 24 грудня 2023 року. Законодавчі обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються виключно до договорів про споживчий кредит, укладених після набрання чинності вказаним Законом. Оскільки спірний договір укладено 20 лютого 2022 року, тобто до набрання чинності вказаними законодавчими змінами, погоджена сторонами та застосована кредитодавцем процентна ставка є правомірною, відповідає імперативним вимогам закону, що діяли на момент укладення правочину, та не підлягає ретроспективному перерахунку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, факт понесення яких підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00103800 від 11 травня 2026 року.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 57,06 грн витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. До таких витрат належать і витрати на поштові відправлення, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц. Водночас віднесення поштових витрат до складу судових витрат не звільняє суд від перевірки того, чи були відповідні витрати необхідними для розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Відповідно до абзацу 2 частини 7 статті 43 ЦПК України такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету у паперовій формі листом з описом вкладення. Отже, надсилання копій документів до електронного кабінету іншого учасника справи є основним способом виконання цього обов`язку, тоді як надсилання у паперовій формі є додатковим і допускається лише за наявності однієї з двох зазначених у законі умов.

Обґрунтовуючи цю вимогу, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, і на цій підставі надіслав копію позовної заяви з додатками рекомендованим листом з описом вкладення через ТОВ «Поштова служба "Е-ПОСТ"» (квитанція № 2095681 від 03 червня 2026 року).

Проте судом встановлено, що електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» зареєстровано відповідачем 09 вересня 2025 року, тобто задовго до звернення позивача до суду, і саме через цей кабінет судом здійснювалося вручення відповідачу процесуальних документів у цій справі. Зазначене твердження позивача матеріалами справи спростовується і само по собі не створює передбаченої частиною 7 статті 43 ЦПК України умови про відсутність відомостей щодо наявності в іншого учасника справи електронного кабінету.

Оскільки на дату надсилання копії позовної заяви відповідач мав зареєстрований електронний кабінет, надсилання йому копій поданих до суду документів мало здійснюватися до цього кабінету, що не потребує будь-яких витрат. За таких обставин необхідності в надсиланні документів у паперовій формі не було, а понесені позивачем витрати не є витратами, пов`язаними з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розумінні п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. З огляду на наведене підстави для покладення цих витрат на відповідача відсутні, а тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо заявлених позивачем у тексті позову орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн суд зазначає наступне. Представник позивача заявила про намір подати відповідні докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд наразі не здійснює розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідні докази на час ухвалення рішення відсутні, залишаючи це питання для вирішення у додатковому рішенні.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263265, 280282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.02.2022-100002467 від 20 лютого 2022 року у розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

У задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 57 (п`ятдесят сім) гривень 06 копійок відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 14 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський