Рішення № 139005701, 06.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 489/6798/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визначення місця проживання дітей з батьком та встановлення факту на його самостійному утриманні та вихованні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просить встановити факт перебування неповнолітніх дітей на самостійному вихованні та утриманні батька.

Позивач зазначає, що відповідачка продовжує проходити військову службу та фактично не забезпечує дітей належними житлово-побутовими умовами. Після переїзду до м. Миколаєва позивач створив для дітей належні умови для проживання, навчання та дозвілля, забезпечує їх лікування та медичний супровід, влаштував сина до школи, а доньку до дитячого садка.

Зі слів позивача, відповідачка не цікавиться станом здоров`я дітей, їхніми інтересами та потребами. Після виписки з лікарні вона приїхала до м. Миколаєва для спілкування з дітьми та намагалась забрати їх до себе. Старший син відмовився повертатися разом із матір`ю та викликав поліцію, у зв`язку з чим щодо відповідачки було складено протокол про терміновий заборонний припис. Молодша донька на той час перебувала разом із бабусею та дідусем.

Позивач також вказує, що відповідачка неодноразово висловлювала бажання визначити місце проживання дітей разом із нею, однак до органу опіки та піклування чи суду з цього приводу не зверталась.

У зв`язку з цим позивач просить визначити місце проживання дітей неповнолітніх дітей разом із ним, за місцем його проживання та встановлення факту на самостійному утриманні та вихованні дітей.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 05.11.2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження (т.1 а.с. 51).

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідачка позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Зазначила, що після розірвання шлюбу діти проживали разом із батьком, однак позивач, на її думку, не приділяє належної уваги їх вихованню, утриманню та забезпеченню необхідних умов проживання. Відповідачка вказала, що перебуває на лікуванні та проходить психологічну реабілітацію, а також має намір повернутись до дітей. Відповідачка не погодилась з доводами позивача щодо неналежних умов її проживання, зазначивши, що має окреме житло, стабільний дохід та можливість забезпечувати дітей усім необхідним. Посилалась на те, що старший син бажає проживати разом із батьком, однак донька є малолітньою, тому, на її думку, проживання доньки має бути визначено з матір`ю з урахуванням її віку та потреб. Також відповідачка наголосила на необхідності забезпечення дітям можливості спілкуватись з обома батьками, зазначивши, що не має наміру перешкоджати спілкуванню дітей із батьком та вважає, що вирішення питання щодо місця проживання дітей має здійснюватися виключно з урахуванням їхніх найкращих інтересів (а.с. 59-75).

19.12.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідачки та зазначив, що остання має серйозне захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, при цьому остаточний діагноз їй не встановлено. Зазначив, що відповідачка отримувала направлення на стаціонарне лікування та консультацію лікаря-психіатра, однак лікування не проходила, а тому, на думку позивача, потребує періодичного стаціонарного лікування. Позивач також, вказав, що відповідачка має стабільний дохід, однак матеріально дітей належним чином не утримує, аліменти не сплачує та через бухгалтерію військової частини їх відрахування не здійснюється. Наголосив, що саме він забезпечує дітей усім необхідним, у тому числі матеріально. Крім того, позивач зазначив, що відповідачка фактично не бере участі у житті дітей, не цікавиться їхніми потребами, не підтримує належного спілкування з ними та не вживає заходів для забезпечення їхнього розвитку й виховання. Вказав, що під час наданої їй у жовтні 2024 року відпустки тривалістю 30 днів відповідачка до дітей не приїжджала та не підтримувала з ними належного спілкування. З огляду на наведене позивач вважає свої позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити (а.с. 90-91).

26.12.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву. У запереченнях відповідачка не погодилася з доводами позивача та просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що має належні умови для проживання дітей, стабільний дохід та можливість забезпечувати їх потреби. Вказала, що стан її здоров`я не перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, а твердження позивача про неналежне ставлення до дітей та відсутність участі у їхньому житті є безпідставними. Відповідачка наголосила, що має намір брати участь у вихованні дітей, підтримувати з ними спілкування та забезпечувати їхні потреби, а визначення місця проживання дітей має здійснюватися з урахуванням їхніх найкращих інтересів та права на спілкування з обома батьками (а.с. 98-105).

Ухвалою суду від 24.12.2024 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Службу у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 96).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Мірюченко В.А. підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити. Зазначила, що відповідачка взагалі не здійснює догляд за дітьми і не надає фінансової допомоги, на вихідних іноді спілкується лише з молодшою дитиною, а з старшим сином взагалі не спілкується.

Позивач у судовому засіданні підтримав думку свого представника, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того зазначив, що з липня 2024 року діти проживають з ним безпосередньо; з матір`ю діти спілкуються дуже рідко, фінансово дітей остання не забезпечує. Також повідомив, що у відповідачки проблеми з психічним здоров`ям, вона не здійснює належного догляду за дітьми. Крім того, пояснив, що відповідачка звільнилась з лав ЗСУ і ніде не працює. Зазначив, що ніколи не заперечував проти спілкування дітей з матір`ю. Наразі діти проживають з позивачем, відповідач не ініціює зустрічі з дітьми. Зазначив, що діти хочуть спілкуватися з матір`ю.

Відповідачка під час розгляду справи заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Пояснила, що переїхала до м. Миколаєва, то діти вже проживали з батьками чоловіка; офіційно працевлаштована та отримує пенсію; дійсно, періодично проходить лікування. Крім того повідомила, що бажає, щоб діти проживали разом із нею, оскільки проживання з батьком не буде сприяти їх найкращим інтересам. Також відповідачка у судових засіданнях підтвердила той факт, що дійсно на позивача, який був разом з дітьми, замахувалась ножем, пояснивши це тим, що по роду професійної діяльності мала носити з собою ніж (типу кортик). Пояснила щодо обмежувального припису, і те що це була випадковість, син послизнувся на іграшці, отримав удар по голові, відповідач відвезла сина до лікарні, де останньому зробили операцію. Наголосила, що все ж таки забезпечує дітей в невеликих обсягах.

У два останніх судових засідання відповідачка не з`являлась, причин неявки не повідомила. Її представник повідомив, що остання на зв`язок не виходить.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служби у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 116).

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служби у справах дітей Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 212).

Разом з тим суд неодноразово ухвалами визнавав явку представника служби у справах дітей Миколаївської міської ради у судове засідання обов`язковою, з огляду на необхідність їх особистої участі у розгляді справи та з`ясуванні обставин, що мають значення для її вирішення (т. 1 а.с. 228, т. 2 а.с. 1). Також неодноразово було повідомлено представника служби у справах дітей Миколаївської міської ради в телефонному режимі та роз`яснено про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак у судові засідання представник вказаної установи так і не з`явися.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (батько позивача) пояснив, що його онуки проживають з 2023 року разом із батьком після розлучення сторін; умови проживання нормальні, позивач піклується про дітей; матір спілкується з дітьми періодично, іноді надає кошти. Також зазначив, що відповідачка в основному спілкується з молодшою донькою, зі старшим сином не підтримує тісного зв`язку. Крім того, свідок показав, що привозить онуку до відповідачки у вихідні дні, але умови проживання жахливі. Наразі відповідачка має незадовільні умови проживання, оскільки житлових кімнат 2, у яких проживають 4 дорослих; дівчинці по суті не забезпечені нормальні комфортні умови проживання. Також у відповідачки спостерігаються короткочасні розлади психічного здоров`я.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (вихователь у садочку) пояснила, що з 01.09.2024 року ОСОБА_7 відвідує дитячий садочок, бачили тільки батька: приводить до садочку та забирає з нього батько, тобто позивач, іноді старший брат, бабуся або дідусь. Лише один раз на початку вересня 2024 року бачили матір дітей, вона хотіла поцікавитись умовами перебування дітей у садочку. Також зазначила, що позивач забезпечує всім необхідним для навчального процесу, дитина завжди охайна, чисто вдягнена, речі гарні. Крім того, повідомила, що за дитячий садочок сплачує позивач.

З`ясовано у судовому засіданні думку старшої дитини ОСОБА_3 , який повідомив, що хоче проживати з батьком; зазначив, що з батьком і матір`ю проживав з народження і до весни 2024 року у смт. Озерне. Також, пояснив, що з весни 2024 року проживав разом з батьком у смт. Озерне, потім літом переїхали до м. Миколаєва, матір проживала окремо. Крім, того повідомив, що виїжджали за кордон у Румунію з матір`ю на початку 2022 року, коли почалась війна. Наразі з матір`ю спілкується рідко. Піклується про них з сестрою та матеріально забезпечує лише батько.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до рішення суду від 14.08.2023 року зареєстрований шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 15).

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 11, 14).

Із довідки виданої полковнику ОСОБА_1 вбачається, що він дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та на його утриманні дійсно перебуває сім`я у складі сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 (а.с. 26).

Згідно свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_8 , матері позивача, на праві приватній власності належить квартира (а.с. 27), в якій проживає її син ОСОБА_1 , а також його діти: син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою від 25.09.2024 року (а.с. 28).

З довідки виданої Миколаївським ліцеєм №55 від 02.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається в 9-В класі Миколаївського ліцею (а.с. 29).

Із довідки від 03.09.2024 року виданої закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №118 комбінованого типу, вбачається, що ОСОБА_4 дійсно відвідує заклад дошкільної освіти з 02.09.2024 року і по теперішній час (а.с. 30).

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 6377 ОСОБА_2 остання перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 25.08.2023 року по 15.09.2023 року (а.с. 31-32).

Згідно з терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №452300 від 07.06.2024 року щодо ОСОБА_2 застосовано передбачені законодавством обмежувальні заходи у зв`язку із вчиненням домашнього насильства. Із зазначеного припису, вбачається, що його винесенню передувало повідомлення про конфлікт між ОСОБА_2 та її старшим сином, у ході якого останній викликав поліцію та висловив небажання повертатися разом із матір`ю (а.с. 33).

На підтвердження відсутності захворювань, які могли б перешкоджати виконанню батьківських обов`язків, відповідачкою надано медичну документацію, відповідно до якої за результатами проведених обстежень та оглядів стан її здоров`я визнано задовільним (а.с. 62-68).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 26.2.2025 року ОСОБА_2 належить житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовами будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 (а.с. 123-124).

З висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вбачається, що матеріально-побутові умови проживання родини батька відповідають інтересам дітей. Питання про визначення місця проживання дітей двічі розглядалося на засіданні комісії по захисту прав дитини Миколаївської міської ради, 27.02.2025 за присутності батька та 27.03.2025 року за присутності обох батьків. На засіданні комісії мати повідомила, що пройшла курс необхідного лікування та отримала третю групу інвалідності з призначенням відповідної пенсії та можливостю працювати, придбала житло. Також повідомила, що підтримує бажання сина проживати з батьком, хотіла щоб донька проживала з нею. За результатом розгляду питання на комісію встановлено, що на цей час між батьками відсутній спір щодо місця проживання дітей. Однак орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає не доцільним визначати місце проживання дітей разом із батьком (а.с. 135-136).

Оскільки судом було визнано явку представника органу опіки обов`язковою, однак у судове засідання представник так і не з`явився, суд позбавлений можливості встановити причину та підстави, які стали для складання негативного висновку.

Згідно наданого Службою у справах дітей Миколаївської міської ради акту обстеження умов проживання сім`ї від 11.06.2026 року за адресою проживання матері ОСОБА_2 встановлено, що для дітей створені умови для виховання, утримання та навчання.

Щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 150-157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з вимогами ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Частиною 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років, за позовом когось із батьків, оскільки право вибору місця проживання надано законом самій дитині (постанова ВС у справі № 592/7624/22).

Зібрані докази вказують на те, що на час вирішення спору сину сторін ОСОБА_3 виповнилося 14 років, а тому він вправі самостійно обирати місце проживання. Отже підстави для визначення судом місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 із батьком відсутні.

Відтак суд дійшов до висновку про відмову у визначенні місця проживання ОСОБА_3 разом із батьком.

Щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з батьком

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

У відповідності до ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішення спору суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Мати, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 роз`яснив, що система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється такими правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Суд, зазначає, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Також, суд звертає увагу, на те, що відповідачка не систематично спілкується з дитиною, має проблеми зі здоров`ям, що може негативно вплинути на можливість опікуватися малолітньою донькою у повній мірі.

Відтак, враховуючи найкращі інтереси малолітньої дитини, суд приходить до висновку щодо задоволення позовної вимоги в цій частині.

Щодо встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на самостійному вихованні та утриманні батька

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Як визначено частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Зазначені норми матеріального права дають підстави для висновку, що навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини він має здійснювати батьківські права та виконувати батьківські обов`язки.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно з частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Враховуючи окреслене вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог у цій частині.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що матір не позбавлена права спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, в свою чергу позивач, як батько, не має права чинити перешкоди у такому спілкуванні, і навіть усіляко сприяти цьому.

Керуючись ст.ст.160, 161 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, ч. 4 ст. 223, 259, 263, 265, гл. 11 розд. 3 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком та встановлення факту на його самостійному утриманні та вихованні - задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У позовній вимозі про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні позовної вимоги про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на самостійному вихованні та утриманні батька - ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 14.08.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, адреса перебування: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, ЄДРПОУ 24060001.

Служба у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирської області Житомирського району, адреса перебування: Житомирський район, Житомирська область, с. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд. 5, ЄДРПОУ 44285773.

Суддя О. М. Дубовік