Рішення № 139005369, 14.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

14.08.2026 Справа № 363/7174/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2025 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом - 01.12.2025), представником позивача - Дідухом Є.О. подано вказану позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість загальною сумою 128 000, 00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Крім того, у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України позивач просить зазначити у рішенні про нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України з дня набрання рішенням законної сили до моменту його виконання.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 16.07.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №4815111 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором обов`язки. Сума кредиту становила 20 000,00 грн, строк кредитування - 360 днів, з 16.07.2024 по 11.07.2025, із періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. За твердженням позивача, договором передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5 % за кожен день користування кредитом. Водночас на перший період кредитування відповідачу надавалася можливість скористатися зниженою процентною ставкою у розмірі 0,6 % на день за умови виконання передбачених договором умов. Оскільки відповідач зазначених умов не виконала, до кредитних правовідносин була застосована стандартна процентна ставка у розмірі 1,5 % на день. Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». У позові детально описано процедуру укладення електронного договору, відповідно до якої клієнт реєструється в інформаційній системі товариства, зазначає свої персональні та контактні дані, проходить ідентифікацію та верифікацію, вказує і верифікує платіжний засіб, ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та умовами договору, після чого приймає пропозицію про його укладення шляхом введення одноразового ідентифікатора. Відповідно до реквізитів договору №4815111 відповідач підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «29251». На виконання умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як зазначено у позові, надало відповідачу кредит у розмірі 20 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої відповідач зазначила під час укладення договору. Зарахування кредитних коштів здійснювалося через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на підставі укладеного між ним та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договору про організацію переказу коштів. Позивач посилається на лист ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідно до якого за договором №4815111 від 16.07.2024 було успішно перераховано 20 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1. Також у позові зазначено, що відповідно до умов договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування. За даними поденного розрахунку заборгованості за договором №4815111 за період з 16.07.2024 по 31.03.2025 включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 77 700,00 грн. 31.03.2025, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх боргових зобов`язань, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу №31-1/03/2025, на підставі якого первісний кредитор за плату відступив, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4815111. Позивач зазначає, що відповідно до договору факторингу до нього перейшло право грошової вимоги у тому числі щодо основного зобов`язання, плати за кредитом та інших платежів, право на одержання яких належало первісному кредитору. На дату укладення договору факторингу, як зазначає позивач, загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 107 700,00 грн, з яких

20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 77 700,00 грн - заборгованість за процентами та 10 000,00 грн - заборгованість за нарахованими штрафами/неустойкою. При цьому вимоги про стягнення штрафу/неустойки у розмірі 10 000,00 грн у прохальній частині позову не заявлено. Позивач вказує, що на дату відступлення права вимоги строк кредитування за договором №4815111 не закінчився. Посилаючись на умови договору факторингу, за якими фактору передається також право грошової вимоги, що виникне у майбутньому, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за період після укладення договору факторингу додатково нарахувало проценти за користування кредитом за 101 календарний день у розмірі 30 300,00 грн, виходячи з розрахунку: 20 000,00 грн ? 1,5 % = 300,00 грн за один день;

300,00 грн ? 101 день = 30 300,00 грн. Позивач наголошує, що зазначені проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та є платою за користування кредитом, а не штрафною санкцією. Таким чином, за твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, після переходу права вимоги не здійснила жодного платежу ані на користь нового, ані на користь первісного кредитора, у зв`язку із чим заборгованість за договором №4815111 становить 128 000,00 грн, з яких

20 000,00 грн - основний борг, 77 700,00 грн - проценти, нараховані первісним кредитором, та 30 300,00 грн - проценти, нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі

128 000,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Крім того, позивач просить у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити у рішенні про нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту його виконання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2026, справу №363/7174/25 було передано до провадження судді Шубочкіній Т.В.

Після виконання судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області Шубочкіної Т.В. від 16.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.02.2026. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та підтвердження або спростування факту зарахування на неї у період із 16.07.2024 та протягом наступних п`яти календарних днів 20 000,00 грн за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». У задоволенні клопотання представника позивача про надання п`ятнадцятиденного строку для подання відповіді на відзив відмовлено як передчасному.

26.01.2026 АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а на відповідний рахунок 16.07.2024 було зараховано 20 000,00 грн; у відомостях про платника зазначено «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct». Відповідь банку надійшла до суду 02.02.2026.

02.02.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та повідомив про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області від 09.04.2026, справу №363/7174/25 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 24.03.2026 № 470/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області (відряджена до Вишгородського районного суду Київської області) у зв`язку із поданням заяви про відставку».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026, справу передано до провадження судді Лукач О.П.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.05.2026 справу прийнято до провадження судді Лукач О.П., визнано малозначною та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 07.07.2026 о 15:30. Копію вказаної ухвали надіслано позивачу та його представнику, відповідачу.

10.05.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 11.05.2026), відповідачем - ОСОБА_1 , подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді ( внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи.

Цього ж дня, до суду через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 11.05.2026), відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому, у виділеній нею частині, зазначила, що позовні вимоги не визнає повністю, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він набув право вимоги саме за її кредитним договором. На її думку, заявлена до стягнення сума у розмірі 128 000,00 грн є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано детального розрахунку заборгованості із зазначенням тіла кредиту, відсотків та пені, який би підтверджував виникнення боргу саме у такому розмірі на момент відступлення права вимоги. Також відповідач зазначила, що ТОВ «Українські фінансові операції», як новий кредитор, не надало копії самого кредитного договору, підписаного нею, а також виписки по рахунку, яка б підтверджувала, що вона фактично отримала кредитні кошти від первісного кредитора. Крім того, за позицією відповідача, новий кредитор не має права нараховувати проценти за кредитним договором після відступлення права вимоги. Також відповідач послалася на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після закінчення строку кредитування та вважала, що новий кредитор як небанківська установа не вправі нараховувати проценти за кредитним договором. Крім того, відповідач стверджувала, що позивачем не зазначено дату відступлення права вимоги та не надано належного витягу з Реєстру боржників до договору факторингу, який дозволяв би встановити момент і обсяг переходу права вимоги. Власного контррозрахунку заборгованості відповідачка не подала.

11.05.2026 до суду, через систему «Електронний суд», відповідачем подано додаткові пояснення у справі, які є аналогічні за змістом відзиву надісланого до суду 10.05.2026, долучивши докази надсилання стороні позивача.

13.05.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником позивача - Лисенком Д.В., подано відповідь на відзив, у якій, з посиланням на положення статей 204, 629 ЦК України та практику Верховного Суду, вказав на презумпцію правомірності правочину, обов`язковість договору для його сторін. Щодо переходу права вимоги представник позивача зазначив, що відповідно до доказів, доданих до позовної заяви, первісний кредитор листом від 01.04.2025 повідомив нового кредитора про здійснене повідомлення боржника за договором №4815111 про відступлення права вимоги. Зокрема, 01.04.2025 на номер телефону НОМЕР_3 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги на користь ТОВ «Українські фінансові операції». На думку представника позивача, відповідач доказів на спростування цих обставин не надала, при цьому належність їй зазначеного номера телефону підтверджується поданими нею до суду документами. Заперечуючи доводи відповідача щодо укладення кредитного договору, представник позивача зазначив, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладення договору є технічно неможливим. Належних та документально підтверджених доказів на спростування факту підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачем не надано. Представник позивача, посилаючись на положення Закону України «Про електронну комерцію» та практику Верховного Суду, зазначив, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних особою, що прийняла пропозицію укласти електронний договір. За його доводами, без отримання відповідного повідомлення та без входу до особистого кабінету кредитний договір не міг бути укладений, а тому використання одноразового ідентифікатора підтверджує прийняття відповідачем умов договору. Щодо заперечень відповідача стосовно розміру заборгованості представник позивача зазначив, що суд має перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку та оцінити докази, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо розрахунок здійснено неправильно, суд, з урахуванням установлених обставин справи, вправі самостійно визначити суми, що підлягають стягненню, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду та максимального розміру заявлених до стягнення сум. Також представник позивача зазначив, що позивачем надано розрахунок заборгованості відповідно до умов договору, тоді як відповідач, заперечуючи проти заявленої суми, власного контррозрахунку заборгованості не надала. На думку позивача, саме по собі заперечення відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити розрахунок та визначити розмір заборгованості відповідно до умов договору і вимог закону. Крім того, представник позивача просив суд врахувати правові висновки Київського апеляційного суду в аналогічних, на його думку, справах за участю ТОВ «Українські фінансові операції», додавши до відповіді на відзив відповідні постанови апеляційного суду. За результатами наведених доводів просив позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

15.05.2026, до суду через систему «Електронний суд», відповідачем двічі подано додаткові пояснення у справі, долучивши до них виписку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за карткою № НОМЕР_1 за період з 15.07.2024 по 21.07.2024. У додаткових поясненнях зазначено, що операція від 16.07.2024 на суму 20 000,00 грн відображена у виписці як «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct», а не як надходження безпосередньо від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» або ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». З огляду на це, відповідач вважала недоведеним виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо видачі кредиту та у додаткових поясненнях просила визнати кредитний договір №4815111 недійсним і не стягувати нараховані за ним проценти.

03.07.2026, до суду через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 06.07.2026), відповідачем подано заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що перебуває за кордоном, підтримує відзив у повному обсязі та просила врахувати наведені в ньому доводи.

У судове засідання, призначене на 07.07.2026, учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи, не з`явилися.

Вирішуючи питання про можливість розгляду у справи у відсутності учасників провадження, суд враховує наявність у прохальній частині позову клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача та представника, які не заперечують проти ухвалення заочного рішення суду, а також заяву відповідача від 03.07.2026 та відсутність підстав, передбачених статтею 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За статтями 76, 77, 81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши надані сторонами і витребувані судом докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. За змістом статей 509, 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 626, 627, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до статей 205, 207 та частини другої статті 639 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття електронного договору, електронного підпису одноразовим ідентифікатором та одноразового ідентифікатора. Частинами третьою, шостою, восьмою, дванадцятою статті 11 та статтею 12 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом направлення оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 16.07.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір №4815111 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. У договорі містяться ідентифікаційні дані відповідачки, її РНОКПП, паспортні дані, адреса, номер телефону та реквізити платіжної картки. Договір і Додаток №1 - таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки - підписано від імені відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором «29251» 16.07.2024 о 10:00:02. Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором «40576» 16.07.2024 о 09:58:53.

Наведені у відзиві заперечення зводяться до того, що позивач, на думку відповідача, не надав належної копії підписаного нею кредитного договору. Водночас відповідач не подала доказів, які б спростовували відображене у договорі підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором або належність зазначених у договорі персональних даних.

Отже, досліджені електронні документи містять погоджені сторонами істотні умови договору та електронний підпис відповідача, а тому доводи про відсутність підписаного нею кредитного договору суд відхиляє.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору сума кредиту становить 20 000,00 грн, строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 1.4.1 договору визначено стандартну процентну ставку у розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах усього строку кредитування.

Пунктом 1.4.2 передбачено знижену процентну ставку 0,60 % за кожен день користування кредитом за умови виконання до 14.08.2024 включно умов для отримання індивідуальної знижки. У разі невиконання цієї умови користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.

У Додатку №1 до договору зазначено, що за умови застосування зниженої процентної ставки загальна сума процентів за 360 днів становить 102 600,00 грн, а загальна вартість кредиту - 122 600,00 грн. Водночас прямо передбачено, що у разі невиконання клієнтом умов для отримання зниженої процентної ставки загальна сума процентів становитиме 108 000,00 грн, а загальна вартість кредиту - 128 000,00 грн.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується взаємопов`язаною сукупністю доказів.

Листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 09.04.2025 підтверджено, що на виконання договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, укладеного з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», 16.07.2024 о 10:01:23 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 успішно перераховано 20 000,00 грн від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». У листі зазначено номер транзакції у системі ТОВ «ПЕЙТЕК», номер транзакції у системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», код авторизації 376210, банк-еквайр АТ «ПУМБ» та призначення платежу - зарахування на картку № НОМЕР_1 .

АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду повідомив, що картка № НОМЕР_1 емітована саме на ім`я ОСОБА_1 та 16.07.2024 на відповідний рахунок зараховано 20 000,00 грн; платіж відображено як «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct». Аналогічна операція відображена у виписці, яку згодом подала сама відповідачка: 16.07.2024 о 10:01 на картку № НОМЕР_1 зараховано 20 000,00 грн із деталями «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct».

Таким чином, документ платіжного провайдера та банківські документи походять від різних осіб, але збігаються за датою, часом, сумою та реквізитами картки одержувача. За договором між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ТОВ «ПЕЙТЕК» останнє здійснює за дорученням кредитодавця переказ кредитних коштів на платіжні картки споживачів. Тому відсутність у текстовому описі банківської операції найменування ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не спростовує походження платежу, встановленого у сукупності з документом платіжного провайдера.

За цих обставин доводи відповідача про те, що запис «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct» не підтверджує виконання кредитодавцем договору, суд відхиляє. Факт зарахування

20 000,00 грн на належну відповідачу картку у час, що безпосередньо слідує за підписанням договору, та відомості платіжного провайдера про той самий переказ є достатніми для висновку про фактичне надання кредиту.

31.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №31-1/03/2025. Відповідно до пункту 1.1 договору фактор зобов`язався передати клієнту грошові кошти за плату, а клієнт - відступити фактору право грошової вимоги до боржників, строк виконання якої настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

За пунктом 1.2 договору факторингу перехід права вимоги пов`язаний із підписанням акта приймання-передачі Реєстру боржників та надходженням ціни продажу. 31.03.2025 сторони підписали акт приймання-передачі Реєстру боржників. Платіжною інструкцією від 31.03.2025 підтверджено перерахування ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 2 263 453,51 грн із призначенням платежу «Сплата за договором факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025».

Витяг із Реєстру боржників містить дані ОСОБА_1 , її РНОКПП НОМЕР_5 та номер договору 4815111, а також розмір переданої грошової вимоги: 20 000,00 грн основного боргу, 77 700,00 грн процентів та 10 000,00 грн штрафних санкцій, усього 107 700,00 грн.

Листом ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 01.04.2025 підтверджено розміщення в особистих кабінетах боржників повідомлення про відступлення права вимоги та направлення відповідних SMS-повідомлень. У відповіді на відзив позивач навів дані про направлення повідомлення за договором №4815111 на номер 380637469681, який сама відповідач зазначила у процесуальних документах як свій номер телефону.

За статтями 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і право вимоги, яке виникне у майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Отже, сукупність договору факторингу, акта приймання-передачі Реєстру боржників, витягу з Реєстру щодо відповідача та платіжного документа про сплату ціни продажу підтверджує перехід до ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги саме за договором №4815111. Твердження відповідача про відсутність доказів дати та обсягу переходу права вимоги спростовуються наведеними документами.

Доводи відповідача про те, що позивач як небанківська фінансова установа не вправі нараховувати проценти, також є необґрунтованими. Позивач не надавав відповідачу нового кредиту та не здійснював банківської операції з кредитування. До нього як нового кредитора перейшло визначене договором факторингу право грошової вимоги у вже існуючому кредитному зобов`язанні, у тому числі право на майбутню плату за кредитом у межах погодженого строку кредитування.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 та статтею 1056-1 ЦК України передбачено право кредитодавця на одержання процентів, розмір, тип і порядок сплати яких визначаються договором.

Законом України від 22.11.2023 №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, Закон України «Про споживче кредитування» доповнено, зокрема, положеннями щодо максимальної денної процентної ставки. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом

240 днів з дня набрання чинності Законом №3498-IX, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2,5 %, а протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Договір №4815111 укладено 16.07.2024, тобто у межах другого 120-денного періоду, коли граничний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %.

У договорі стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом, а розрахована за стандартними умовами денна процентна ставка також становить

1,5 %. Отже, на дату укладення договору погоджена сторонами стандартна ставка не перевищувала встановленого законом граничного розміру.

Такий висновок узгоджується і з наданим до матеріалів справи листом Національного банку України від 19.02.2024 №14-0004/12907, у якому роз`яснено, що за договорами про споживчий кредит, укладеними після набрання чинності Законом №3498-IX, денна процентна ставка визначається на дату укладення договору з урахуванням обмеження, чинного саме на цю дату, та залишається незмінною протягом строку кредитування, якщо не змінювалися складові показники, які використовуються для її обчислення. Доказів внесення сторонами таких змін до договору №4815111 матеріали справи не містять.

Поденний розрахунок первісного кредитора складено станом на 31.03.2025. Із нього вбачається, що протягом першого 30-денного періоду проценти первісно відображалися за зниженою ставкою 0,6 %; після невиконання умови для отримання індивідуальної знижки розрахунок приведено до стандартної ставки 1,5 %, як це передбачено пунктом 1.4.2 договору. У підсумку за 259 календарних днів з 16.07.2024 по 31.03.2025 включно нараховано

77 700,00 грн процентів, що арифметично відповідає 20 000,00 грн ? 1,5 % ? 259 днів.

Станом на 31.03.2025 строк кредитування не закінчився. Позивач за період з 01.04.2025 по 10.07.2025 включно, тобто за наступний 101 календарний день, нарахував 30 300,00 грн процентів: 20 000,00 грн ? 1,5 % ? 101 день. Разом сума процентів за 360 днів становить

108 000,00 грн, що повністю відповідає погодженій сторонами вартості користування кредитом за стандартною ставкою у разі невиконання умов для отримання знижки.

Заперечення відповідача про неправомірність будь-якого нарахування після 31.03.2025 ґрунтується на помилковому ототожненні моменту відступлення права вимоги із закінченням строку кредитування. Правовий висновок про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування стосується періоду після завершення погодженого сторонами строку користування кредитом або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення, яка змінює строк виконання. У цій справі 30 300,00 грн нараховані виключно за період до 10.07.2025, тобто в межах 360-денного строку кредитування, а доказів дострокового припинення такого строку матеріали справи не містять.

При цьому позивач не заявляє до стягнення 10 000,00 грн штрафних санкцій, відображених у Реєстрі боржників, і суд не вирішує питання про їх стягнення поза межами заявлених вимог.

Доказів повернення відповідачем 20 000,00 грн кредиту, сплати процентів або виконання умови для застосування зниженої процентної ставки матеріали справи не містять. Відповідач власного розрахунку боргу чи доказів конкретних арифметичних помилок у розрахунках позивача не подала.

Отже, докази позивача, відповідача та витребувані судом документи у їх сукупності є взаємоузгодженими та підтверджують, що відповідаа уклала договір №4815111, отримала

20 000,00 грн на належну їй платіжну картку, не виконала умови для отримання індивідуальної знижки, не повернула кредит та не сплатила проценти, а право вимоги за договором у встановленому порядку перейшло до позивача.

За таких обставин вимоги про стягнення 128 000,00 грн, з яких 20 000,00 грн основного боргу, 77 700,00 грн процентів, нарахованих первісним кредитором, та 30 300,00 грн процентів, нарахованих позивачем у межах строку кредитування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги, викладеної у пункті 4 прохальної частини позову, про застосування частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України та подальше нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України суд зазначає таке.

Частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, а остаточна сума визначається виконавцем за правилами, установленими судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу, що подальше нарахування у такому порядку ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які були підставою для задоволення вимоги про стягнення відповідних відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Зокрема, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, можуть бути продовжені на майбутнє за умови, що позивач заявив вимогу про їх стягнення за минулий період і суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення такої вимоги.

У цій справі позивач не заявляв вимоги про стягнення вже нарахованих трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України за будь-який період до ухвалення рішення. Заявлені та задоволені судом 108 000,00 грн є договірними процентами як платою за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування, а не мірою відповідальності за прострочення за частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, частини десята, одинадцята статті 265 ЦПК України передбачають можливість подальшого нарахування відсотків або пені, тоді як інфляційні втрати не є ані відсотками, ані пенею. За таких обставин правових підстав для визначення у цьому рішенні запропонованого позивачем механізму майбутнього нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних суд не встановив, а тому у задоволенні вимоги, викладеної у пункті 4 прохальної частини позову, слід відмовити.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, при зверненні з позовом ТОВ «Українські фінансові операції» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат до матеріалів справи надано Договір №01/08/2024-А від 01.08.2024 про надання правничої допомоги, заявку №4815111 на виконання доручення від 21.04.2025, рахунок та акт №4815111 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.10.2025.

Зі змісту акту вбачається, що до вартості правничої допомоги включено первинну консультацію, дослідження документів та фактичних обставин справи, аналіз законодавства і судової практики, підготовку правової позиції, отримання письмових доказів, складання позовної заяви та додатків до неї, а також складання процесуальних документів під час розгляду справи і представництво інтересів клієнта у судових засіданнях. Загальна вартість зазначених послуг визначена сторонами у сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

При визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, суд виходить із критеріїв реальності та необхідності таких витрат, а також розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічний підхід викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Суд ураховує, що ця справа виникла з одного договору про надання споживчого кредиту та належить до поширеної категорії спорів про стягнення кредитної заборгованості. Правове регулювання таких відносин є усталеним, а значна частина правового обґрунтування позову має типовий характер для спорів, у яких ТОВ «Українські фінансові операції» звертається до суду як новий кредитор.

Крім того, акт прийому-передачі виконаних робіт складено 15.10.2025, тобто ще до подання позовної заяви до суду 28.11.2025, однак у ньому вже зазначені як надані послуги зі складання відповіді на відзив, інших процесуальних документів та представництва інтересів позивача у судових засіданнях.

Фактичної участі адвоката Дідуха Є.О. у судових засіданнях матеріали справи не підтверджують, а відповідь на відзив від 13.05.2026 подана від імені позивача іншим представником - Лисенком Д.В.

Таким чином, хоча надання позивачу професійної правничої допомоги у зв`язку із підготовкою та пред`явленням цього позову підтверджено матеріалами справи, заявлений до відшкодування розмір таких витрат 10 000,00 грн не повною мірою відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності з обсягом фактично виконаної адвокатом роботи.

Ураховуючи характер спору, його складність, обсяг підготовлених адвокатом документів, відсутність його участі у судових засіданнях, а також конкретні обставини, встановлені при дослідженні документів на підтвердження правничої допомоги, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, який є співмірним із фактично наданими послугами та складністю справи.

Отже, з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 5 422,40 грн, з яких 2 422,40 грн - судовий збір та 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 11, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 100, 133, 137, 141, 174, 223, 247, 259, 263-265, 274-280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №1837723 від 16.07.2024 в розмірі 128 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2273,15 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., а всього стягнути -

133 422 (сто тридцять три тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.П. Лука