Рішення № 13900323, 15.02.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2011 р. Справа № 5019/61/11

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства “Промбуд-11”

до відповідача Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління № 39 Відкритого акціонерного товариства “Центральстальконструкція”

про стягнення в сумі 15 725 грн. 94 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Ручка О.С. (дов. № 05 від 04.01.11р.).

Від відповідача: Сидоренко М.П. (дов. № 1/348 від 09.08.10р.).

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Промбуд-11” (надалі –Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління № 39 Відкритого акціонерного товариства “Центральстальконструкція” (надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп., інфляційні в розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п’ять) грн. 07 коп. та річні в розмірі 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн. 77 коп., а також просить судові витрати покласти на Відповідача.

24 січня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позовну заяву (а.с. 23-24), в якому Відповідач, з підстав зазначених в останньому, визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. та заперечує проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п’ять) грн. 07 коп. та річних в розмірі 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн. 77 коп..

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а представник Відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та заперечив проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 19 листопада 2008 року між Позивачем та Відповідачем була досягнута домовленість про поставку бетону. Відповідно до домовленості Відповідач зобов’язався поставити Позивачу бетон після сплати останнім авансу, а Позивач зобов’язався сплатити відповідний аванс та отримати бетон.

На виконання умов домовленості Позивач сплатив Відповідачу аванс в розмірі 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 789 від 19 листопада 2008 року (а.с. 16).

Відповідач в свою чергу не в повній мірі не виконав умови домовленості, в зв’язку з чим у нього перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп..

Позивачем направлялася Відповідачу вимога № 119 від 19 вересня 2009 року (а.с. 9), в якій Позивач вимагав від Відповідача сплати заборгованості в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. до 28 вересня 2009 року.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач листом № 549 від 30 вересня 2009 року визнав існування у нього перед Позивачем заборгованості в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. та зобов’язався провести оплату вказаної заборгованості до кінця 2009 року.

Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання в строк визначений ним самим.

24 січня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позовну заяву (а.с. 23-24), в якому Відповідач, з підстав зазначених в останньому, визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу за період з 1 листопада 2009 року по 12 січня 2011 року нараховано інфляційні в розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п’ять) грн. 07 коп. та річні в розмірі 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн. 77 коп. (розрахунок а.с. 3).

Суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку інфляційних та річних.

24 січня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позовну заяву (а.с. 23-24), в якому Відповідач, посилаючись на не обумовленість стягнення інфляційних та річних у договорі, як на підставу необґрунтованості їх стягнення, заперечує проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п’ять) грн. 07 коп. та річних в розмірі 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн. 77 коп..

У відповідності до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України: виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд наголошує на тому, що інфляційні та річні передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України не є забезпеченням зобов’язання в розумінні статті 546 Цивільного кодексу України, а тому не передбачено письмової форми застереження щодо стягнення інфляційних та річних за порушення зобов’язань, як це передбачено статтею 547 Цивільного кодексу України щодо неустойки, поруки, гарантії, застави, притриманню та завдатком.

Слід також зазначити, що у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі вище викладеного та у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п’ять) грн. 07 коп. інфляційних та 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн. 77 коп. річних.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 49 та ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рівненська централізоване управління № 39 Відкритого акціонерного товариства “Центростальконструкція”, 33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 24, код 30712327 на користь Закритого акціонерного товариства “Промбуд-11”, 33014, м. Рівне, вул. С.Бендери, 41, код 05390891 – 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. заборгованості, 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п’ять) грн. 07 коп. інфляційних, 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн. 77 коп. річних, 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 26 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 18.02.2011р.

Суддя Василишин А.Р.