Рішення № 13900176, 17.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.11 Справа № 13/8

За позовом коммунального підприємства «Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради» м. Красний Луч

до комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційний комбінат Краснолуцької міської ради»м. Красний Луч

про стягнення 74 240 грн. 38 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивача

Не прибув

Від відповідача

Не прибув

У засіданні брали участь:

Секретар судового засідання Чорна І.М.

У судовому засіданні 14.02.2011 р. була оголошена перерва до 17.02.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на свою користь боргу 59014 грн. 86 коп., втрат від інфляції у сумі 7096 грн. 58 коп., 3 % річних –687 грн. 42 коп., пені 5203 грн. 01 коп., та штрафу 2238 грн. 51 коп.

Заявою від 17.01.2011 р. № 15 позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу 57714 грн. 86 коп. яка утворилась за період з січня 2008 р. по квітень 2010 р., та втрати від інфляції у сумі 7096 грн. 58 коп., 3 % річних –687 грн. 42 коп., пеню 5203 грн. 01 коп., та штраф 2238 грн. 51 коп.

Заява про зменшення позовних вимог приймається судом і предметом розгляду по справі є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу 57714 грн. 86 коп. яка утворилась за період з січня 2008 р. по квітень 2010 р., втрат від інфляції у сумі 7096 грн. 58 коп., 3 % річних –687 грн. 42 коп., пені 5203 грн. 01 коп., та штрафу 2238 грн. 51 коп.

Відповідач згідно листа від 03.02.2011 р. позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу 28541 грн. 96 коп.

Відповідно до акту звірення від 07.02.2011 р. по даним бухгалтерського обліку відповідача його заборгованість за спірний період складає 51206 грн. 52 коп.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ: 15.01.2005 р. та 01.11.2009 р. сторонами були укладені договори № 132 та 259 відповідно, за якими позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, а відповідач своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами на умовах договору. Згідно п. 6 зазначених договорів розрахунки за теплову енергію здійснюються не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.2.3. договору № 259 від 01 листопада 2009 р. за порушення розрахунків з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості заборгованості.

Позивач 30.11.2010 р. звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому з врахуванням зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу 57714 грн. 86 коп. яка утворилась за період з січня 2008 р. по квітень 2010 р., втрати від інфляції у сумі 7096 грн. 58 коп., 3 % річних –687 грн. 42 коп., пеню 5203 грн. 01 коп., та штраф 2238 грн. 51 коп.

Позивач обґрунтовує позов посилаючись на те, що за період з січня 2008 р. по квітень 2010 р. відповідач був зобов’язаний оплатити за поставлене тепло, згідно виставлених рахунків, 76793 грн. 73 коп., фактично оплатив 19078 грн. 87 коп. в наслідок чого і утворився борг –57714 грн. 86 коп.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує, згідно акту звірення розрахунків від 07.02.2011 р. за його даними він зобов’язаний був оплатити за спірний період 74680 грн. 70 коп., фактично оплатив 23474 грн. 18 коп. в наслідок чого його борг становить 51206 грн. 52 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Спір виник в наслідок суперечностей між сторонами стосовно як суми грошових зобов’язань, які виникли, так і стосовно розміру виконання їх відповідачем.

Відповідач визнає рахунок № 107 від 07.02.2008 р. на суму 1258 грн. 28 коп. тільки в сумі 473 грн. 72 коп. посилаючись на те, що в решті в рахунку зазначені вимоги за оплату опалення за 2007 рік, а спірний період за позовом з січня 2008 року.

З врахуванням того, що зобов’язання по оплаті теплової енергії зазначеної в рахунку № 107 виникли після його пред’явлення в 2008 році, то відповідно зазначена позиція відповідача судом не приймається.

Рахунки № 226 від 04.12.2008 р. на суму 1554 грн. 48 коп., та № 260 від 29.12.2008 р. на суму 4606 грн. 93 коп. відповідач визнає частково в сумі 1096 грн. 20 коп. та 4190 грн. 00 коп. посилаючись на те, що в зазначених рахунках заявлені в тому числі вимоги по оплаті за опалення приміщень головного архітектора та відділу архітектури, опалення яких не передбачено умовами договору.

Суд погоджується з зазначеною позицією відповідача, з врахуванням того, що з наданих позивачем договорів та додаткових угод до нього, не вбачається, що відповідач прийняв на себе зобов’язання по оплаті теплової енергії за зазначені приміщення.

Згідно п. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

В рахунках № 135 від 07.02.2008 р., № 162 від 04.04.2008 р., № 307 від 04.02.2009 р., № 357 від 04.03.2009 р., № 516 від 02.02.2009 р., № 516 від 02.02.2010 р. позивач відповідно до умов п. 2.3. договорів № 132 від 15.10.2005 р. та № 259 від 01.11.2009 р. здійснив перерахунок обсягу поставленої теплової енергії на підставі довідок Луганського обласного центру з гідрометеорології. За таких обставин вимоги зазначені в вказаних рахунках є обґрунтованими, і відповідно відповідач зобов’язаний їх оплатити в повному обсягу.

За таких обставин, в спірний період відповідач був зобов’язаний сплатити 75918 грн. 82 коп.

Судом встановлено, що відповідач виконав зобов’язання частково, оплатив 19078 грн. 87 коп. Доводи відповідача стосовно проведення оплати шляхом взаємозаліку в липні 2009 року на суму 2895 грн. 31 коп., та оплати в березні 600 грн. 00 коп. платіжними дорученнями судом відхиляються з огляду на те, що оскільки в угоді про взаємозалік сторони не узгодили період за який припиняються зобов’язання, то позивач обґрунтовано припинив зобов’язання що виникло до спірного періоду. Стосовно оплати в сумі 600 грн. 00 коп., то як вбачається з наданих позивачем виписок з його рахунку зазначені кошти до нього не надходили.

Таким чином, з врахуванням часткової оплати в сумі 19078 грн. 87 коп. відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання в сумі 56839 грн. 95 коп.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

За таких обставин стягненню підлягає сума основного боргу в розмірі 56839 грн. 95 коп.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені в сумі 5203 грн. 01 коп., та штрафу 2238 грн. 51 коп. відповідно до п. 7.2.3. договору № 259 від 01 листопада 2009 р. яким передбачено, що за порушення розрахунків з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості заборгованості.

Пеня та штраф розраховані за несвоєчасну оплату рахунків № 459, 488, 516, 557, 596.

Вимоги щодо штрафу судом задовольняються повністю.

Стосовно пені, необхідно зазначити, що частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу –не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки), то у більшому розмірі вона не може бути стягнута.

З врахуванням викладеного, суд задовольняє вимогу про стягнення пені частково, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за спірний період, в сумі 2678 грн. 20 коп., в решті вимог слід відмовити.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 7096 грн. 58 коп., 3 % річних –687 грн. 42 коп.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

З врахуванням того, що позивач розраховував втрати від інфляції за рахунками № 226 та 260 у тому числі на зобов’язання які у відповідача відсутні, то вимоги про стягнення втрат від інфляції задовольняються судом частково, в сумі 6896 грн. 79 коп., в решті вимог щодо стягнення втрат від інфляції слід відмовити. Вимоги щодо стягнення 3 % річних є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –693 грн. 41 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220 грн. 45 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційний комбінат Краснолуцької міської ради»Луганська область, м. Красний Луч, вул. Інтернаціональна буд. 21 ідентифікаційний код 04528672 на користь комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради»м. Красний Луч, вул. Васильченко 19 ідентифікаційний код 32163587 борг в сумі 56839 грн. 95 коп., 3 % річних –687 грн. 42 коп., втрати від інфляції –6896 грн. 79 коп., пеню в сумі 2678 грн. 20 коп., штраф 2238 грн. 51 коп., державне мито у сумі –693 грн. 41 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220 грн. 45 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

21 лютого 2011 року