Рішення № 139001547, 10.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4208/26

Провадження №2/461/2881/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту №М35.34606.011330115 від 21.10.2024 в розмірі 321936,91 грн. та судовий збір у розмірі 3863,24 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що з метою отримання послуг AT «Ідея Банк», відповідачем було підписано договір про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, та Договір кредиту. Так, 29.05.2024 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1959550 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України. 21.10.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М35.34606.011330115. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідача. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме ним було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4. Договору №1959550. Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 200000 грн., зі сплатою 81% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів видачі кредиту. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 22.04.2026 утворилась заборгованість в розмірі 321936,91 грн. Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.03.2026 на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до нього будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.06.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

09.07.2026 представник відповідача Шевчук В.М. через Електронний суд подав заяву про передачу справи за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області за місцем проживання та реєстрації відповідача.

09.07.2026 представник відповідача Шевчук В.М. через Електронний суд подав заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, покликаючись на те, що розмір заборгованості, який просить стягнути позивач, перевищує 150000 грн. та є дискусійним, що в свою чергу потребує проведення перерахунку. Відтак, просить проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.07.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача Шевчука В.М. про передачу справи за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області відмовлено, клопотання представника відповідача Шевчука В.М. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення, відкладено розгляд справи для надання відповідачу часу на підготовку та скерування відзиву на позовну заяву.

16.07.2026 представник АТ «Ідея Банк» Касіян Р.Р. через Електронний суд подав заперечення на клопотання про передачу справи за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області, в яких просив залишити таку заяву без задоволення. Зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконання яких через їх особливість можливе лише в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання договору. Зокрема посилався на п. 15 кредитного договору, відповідно до якого місцем його виконання визначено місцезнаходження банку: м. Львів, вул. Валова, 11, а тому позивач скористався передбаченим законом правом вибору підсудності та правомірно звернувся до Галицького районного суду м. Львова. На підтвердження своїх доводів послався на ухвалу Верховного Суду від 02 липня 2018 року у справі №552/9770/14-ц, а також на постанови Львівського апеляційного суду у справах №461/3218/23, №461/5943/23, №461/5135/23 та №461/8531/23.

29.07.2026 представник відповідача Шевчук В.М. через Електронний суд подав заяву, у якій просив суд застосувати ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 і надати відповідачу ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя шляхом передачі цивільної справи №461/4208/26 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за територіальною підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області. В обгрунтування поданої заяви покликається на те, що пунктом 1 договору кредиту №М35.34606.011330115 від 21.10.2024 встановлено, що банк надає клієнту кредит на споживчі цілі. У зв`язку із цим, правовідносини за цим договором є правовідносинами споживчого кредитування, які обумовлюються необхідністю захисту прав споживача, в першу чергу, як найслабшої сторони за договором. Крім того зазначив, що відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит не передбачено встановлення умов виконання договору про споживче кредитування за місцем знаходження банку, а тому пункт 15 договору кредиту №М35.34606.011330115 від 21.10.2024 є нікчемним в силу положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відтак, вказані умови обмежують право відповідача ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, гарантований ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

16.07.2026 представник АТ «Ідея Банк» Яворська В.Р. через Електронний суд подала заперечення на клопотання про передачу справи за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області, в яких зазначила, що ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначає умови договору про споживче кредитування. В даній частині серед усіх умов дійсно немає умови, за якою виконання договору про споживче кредитування здійснюється за місцем знаходження банку. Проте Закон України «Про споживче кредитування» не встановлює конкретного місця виконання договору. Крім того, абз. 1 ч. 2 ст. 12 даного Закону передбачено, що у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Таким чином, умова кредитного договору, за якою місцем його виконання є місцезнаходження банку узгоджується з нормами ЦК України та є такою, яка відповідає законодавству України. Враховуючи зазначене вище, у відповідності до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позивач правильно пред`явив цей позов до Галицького районного суду м. Львова. Крім того, звертає увагу, що питання про зміну територіальної підсудності та розгляд справи за правилами загального позовного провадження вже вирішувалось судом за клопотанням представника відповідача. Таким чином, повторне подання заяви про передачу справи до іншого суду та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за відсутності інших підстав чи нових обставин є зловживанням процесуальними правами в розумінні ст. 44 ЦПК України та спрямоване на затягування розгляду справи.

10.08.2026 представник відповідача Шевчук В.М. через Електронний суд подав відповідь на заперечення про передачу справи за підсудністю, у яких зазначив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень судова справа №552/9770/14-ц не розглядалася жодним судом на території України, а тому відсутнє жодне процесуальне судове рішення у справі №552/9770/14-ц, в тому числі ухвала Верховного Суду від 02 липня 2018 року, на яку посилається представник АТ «Ідея Банк» в обгрунтування права вибору територіальної юрисдикції спору. Таким чином, представником АТ «Ідея Банк» не спростовані правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Також вважає, що безпідставними є посилання представника «АТ «Ідея Банк» на висновки Львівського апеляційного суду, викладені у постанові від 26.12.2023 у справі №461/3218/23, в постанові від 27.06.2024 у справі №461/5943/23, в постанові від 12.04.2024 у справі № 461/5135/23, у постанові від 28.05.2024 у справі № 461/8531/23 та інших, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того зазначив, що положення абз. 1 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», які передбачають, що у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін, не повинні суперечити вимогам ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тим більше не повинні порушувати прав споживача. В тому разі, якщо за ініціативою банку в договір споживчого кредиту були внесені умови, які прямо суперечать ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», такі умови є нікчемними в силу норми права, закріпленої ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», і застосуванню не підлягають. Заява від 29.07.2026 про застосування конвенції, допуск відповідача до правосуддя та передачу справи до іншого суду за територіальною підсудністю не є повторно заявленим клопотанням, як помилково вважає представник АТ «Ідея Банк» Яворська В.Р., оскільки містить інше обгрунтування, яке не було предметом розгляду Галицького районного суду міста Львова. Тому посилання представника АТ «Ідея Банк» Яворської В.Р. на положення ст. 44 ЦПК України є безпідставним, і можуть бути розцінені як перешкоджання в доступі до правосуддя, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також звертає увагу суду на те, що договір не укладався у місті Львові, а був укладений в місті Одеса. На підставі викладених вище обставин вважає, що внесення в договір споживчого кредиту №М35.34606.011330115 від 21.10.2024 положень, що прямо суперечать ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є грубим порушенням умов споживчого кредитування, вчиненого представниками АТ «Ідея Банк».

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи було здійснено шляхом скерування судових повідомлень на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач та його представник не подали відзиву на позовну заяву.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву представника відповідача від 29.07.2026 про застосування конвенції, допуск відповідача до правосуддя та передачу справи за підсудністю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконання яких через їх особливість можливе лише в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Судом встановлено, що 21.10.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №М35.34606.011330115.

Пунктом 15 зазначеного договору сторони погодили, що договір виконується за місцезнаходженням банку: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором позов може пред`являтися також за місцем його виконання.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа, належить виключно позивачу.

Таким чином, сторони договору безпосередньо погодили місце його виконання, а тому звернення позивача до Галицького районного суду м. Львова відповідає положенням ч. 8 ст. 28 ЦПК України.

Доводи представника відповідача про те, що положення п. 15 договору є нікчемним у силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає безпідставними.

Спірні правовідносини дійсно виникли з договору споживчого кредитування. Разом з тим ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначає перелік умов, які має містити договір про споживчий кредит, та сама по собі не встановлює заборони сторонам визначати в договорі місце його виконання. Водночас абзацом першим ч. 2 ст. 12 цього Закону передбачено можливість зазначення у договорі про споживчий кредит інших умов, визначених законом та за домовленістю сторін.

Отже, посилання представника відповідача на те, що відсутність у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» прямої вказівки на можливість визначення місця виконання договору за місцезнаходженням кредитодавця автоматично свідчить про нікчемність відповідної умови договору, є помилковим. Наведена норма не містить такої заборони, а тому підстав вважати п. 15 договору таким, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 12 цього Закону, судом не встановлено.

Посилання відповідача на ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» також не спростовує чинності погодженої сторонами умови договору, оскільки застосування зазначеної норми можливе за умови встановлення суперечності відповідної умови договору вимогам закону. Натомість такої суперечності судом не встановлено.

Суд також не погоджується із доводами представника відповідача про те, що визначення місця виконання договору за місцезнаходженням банку порушує право відповідача на доступ до правосуддя, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на доступ до суду не означає права сторони самостійно визначати суд, який має розглядати спір, всупереч установленим процесуальним правилам визначення підсудності. У даному випадку закон прямо передбачає альтернативну підсудність, а право вибору між судами, яким відповідно до правил загальної та альтернативної підсудності підсудна справа, належить позивачу.

За таких обставин звернення АТ «Ідея Банк» до Галицького районного суду м. Львова є реалізацією передбаченого законом права вибору суду, а не обмеженням відповідача у доступі до правосуддя.

Посилання представника відповідача на значну відстань між місцем його проживання та Галицьким районним судом м. Львова також не є підставою для зміни підсудності справи. Саме по собі проживання відповідача в іншій адміністративно-територіальній одиниці не усуває передбаченої ч. 8 ст. 28 ЦПК України можливості розгляду справи за місцем виконання договору.

Щодо доводів відповідача про те, що кредитний договір було укладено в м. Одеса, суд зазначає, що місце укладення договору та місце його виконання є різними правовими категоріями. Для вирішення питання про альтернативну підсудність відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України визначальним у даному випадку є погоджене сторонами місце виконання договору, а не місце його укладення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача про застосування конвенції, допуск відповідача до правосуддя та передачу справи за підсудністю необхідно відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 29.05.2024 між AT «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір-Заяву №1959550 про використання електронного підпису клієнта та згоду на збір, обробку, зберігання та розголошення/передачу своїх персональних даних БКІ, відповідно до якого сторони визнали, що подальше підписання договорів щодо отримання банківських послуг у вигляді електронного документа, може здійснюватись шляхом використання ЕП клієнтом та кваліфікованого електронного підпису Банком. Сторони погоджуються, що наданням клієнтом до банку ОТР-паролю та підтвердженням банком його достовірності сторони визнають укладені правочини у вигляді електронного документа /а.с.31/.

Також, підписанням цього договору, клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону зазначеного в цьому договорі-заяві як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять ОТР-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису і створює для клієнта юридичні наслідки.

21.10.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М35.34606.011330115, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 200000 грн., зі сплатою 81 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів /а.с.33-36/.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією платіжної інструкції та випискою по рахунку /а.с.47, 48/. Однак, відповідач зобов`язання щодо повернення, сплати кредиту та нарахованих інших платежів, у тому числі процентів, не дотримується, тим самим порушив істотні умови кредитного договору.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 21.05.2025.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість за договором кредиту №М35.34606.011330115, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 22.04.2026 становить 321936,91 грн. та складається із наступного: прострочений борг 196674,27 грн. та прострочені проценти 125262,64 грн. /а.с.49/.

04.03.2026 на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень /а.с.50-51/. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до нього будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагував на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування це процесуальний обов`язок суду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відтак, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно ОСОБА_1 прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, відповідач та його представник не надали суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов необхідно задоволити.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3863,24 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. 81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №М35.34606.011330115 від 21.10.2024 в розмірі 321936 (триста двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять шість) грн. 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 3863 (три тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 24 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Зубачик Н.Б.