Рішення № 139001147, 14.08.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 129/2838/24

Провадження № 2/135/26/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, Кунківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Гайсинської міської ради, Кунківської сільської ради про визнання права власності на частину нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовною заявою до Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області та Кунківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом. У позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Гайсин Гайсинського району Вінницької області у віці 69 років померла її сестра ОСОБА_5 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області 30 жовтня 2012 року зроблений відповідний актовий запис №242 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла позивачу все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати їй і на що вона матиме право за законом, за заповітом. Інших спадкоємців, передбачених заповітом немає, іншого заповіту немає. Складений ОСОБА_5 заповіт оспорювався її сином ОСОБА_6 . Дійсність вказаного заповіту була предметом судового розгляду по справі №129/3821/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог ОСОБА_7 , нотаріус Гайсинського нотаріального округу Вінницької області Кобилянська Ольга Анатоліївна, про встановлення нікчемності заповіту. Вказаний позов було залишено без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з цим позовом заповіт ОСОБА_5 , посвідчений ОСОБА_8 є чинним, ніким не скасованим, його дійсність встановлена судом.

До складу спадщини, що відкрилася після смерті сестри ОСОБА_5 входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0429 га з кадастровим номером 0520883300:01:001:0076, що розташована на території Кунківської сільської ради; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 ; садовий (дачний) будинок АДРЕСА_2 , що розташований на території Гайсинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області. Зазначену спадщину за заповітом позивач прийняла у встановлений законом строк та у встановленому законом порядку, подавши нотаріусові за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом, що прийняла спадщину у встановлений законом строк та у встановленому законом порядку. Спадкоємець, що мав право на обов`язкову частку у спадщині, відмовився від її прийняття, інші спадкоємці до спадкування не закликалися.

Зібравши всі необхідні документи для оформлення свої спадкових прав на вищевказане спадкове майно, у вересні 2016 року позивач звернулася до державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за заповітом на все майно, що належало її померлій сестрі ОСОБА_5 . Розглянувши подані нею документи, нотаріус видала їй Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 1368/02-31 від 06.09.2016. Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видала «оскільки вона претендує на видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно належне спадкодавці в цілому, свідоцтва про право на спадщину в цілому без визначення обов`язкової участі у спадщині спадкоємців, які прийняли спадщину по вищевказаному заповіті та мають право на обов`язкову частку у спадщині, не можуть бути видані». Нотаріус запропонувала позивачу видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини спадкового майна, мотивуючи це тим, що непрацездатний за віком удівець спадкодавиці має право на обов`язкову частку у спадщині, що залишилася після її смерті. Не погоджуючись з таким розподілом спадщини, позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення його від права на спадкування за законом. Ознайомившись в ході судового розгляду вкзаної справи із документами, що містилися у спадковій справі, заведеній до майна ОСОБА_5 , було з`ясовано, що ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його дружини, подавши відповідну заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу. Ця заява була подана 23.04.2013 року, тобто до спливу визначеного законом 6-місячного строку для подання нотаріусу такого виду заяв. Не погодившись із діями та рішеннями нотаріса щодо видачі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивач оскаржила її у судовому порядку. Однак, за результатами розгляду її позову судом у справі №129/2399/19 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання дій нотаріуса протиправними та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відтак, станом на день звернення до суду із цим позовом, постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1368/02-31 від 06.09.2016 залишається в силі.

Тому позивач звернулась до суду і просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на вказане майно, що належало померлій ОСОБА_5 .

Третя особа ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , Гайсинської міської ради, Кунківської сільської ради про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 10.07.2025 зустрічний позов третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Гайсинської міської ради, Кунківської сільської ради про визнання права власності на частину нерухомого майна прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

У зустрічній позовні заяві ОСОБА_2 зазначила, що позивач ОСОБА_4 за своїми позовними вимогами претендує на майно, право на яке, як на спадкове майно, має вона, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 . У відповідності до заповіту ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_5 , подавши відповідну заяву до державного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу. Вона є спадкоємцем всього майна, яке належало померлому. Це 1/4 частина житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_3 ; 1/4 частина земельної ділянки призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0429 га з кадастровим номером 0520883300:01:001:0076; 1/4 частина садового будинку за №54 садового товариства «Яблунька», що розташований на території Гайсинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області.

28.02.2012 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. З цього часу та до дня смерті ОСОБА_5 , спільно турбувалися один про одного, допомагали один одному, спільно проживали в АДРЕСА_4 , в житловому будинку ОСОБА_5 . В серпні 2012 р. ОСОБА_5 захворіла, перебуваючи на стаціонарному лікуванні. Після виписки з лікарні ОСОБА_5 стало трошки краще і до кінця вересня вона самостійно могла рухатися і обходилась без сторонньої допомоги. В кінці вересня син ОСОБА_5 ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_4 , як до рідної тітки та рідної сестри ОСОБА_5 , за допомогою по догляду, вона не відмовилась, однак, як було встановлено після смерті ОСОБА_5 , вже 27.09.2012 р. був складений заповіт на позивачку. Даний заповіт сином померлої ОСОБА_6 оскаржувався, однак без позитивного результату. Оскільки на час смерті ОСОБА_5 у неї був непрацездатний вдівець ОСОБА_7 та син ОСОБА_6 (два спадкоємці по закону) в порядку ст.1241 ЦК України, ОСОБА_7 отримав у спадщину обов`язкову частку, половину частки, яка належала б йому по закону, в даному випадку 1/4 частку від житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_3 ; 1/4 частку від земельної ділянки, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0429 га з кадастровим номером 0520883300:01:001:0076; 1/4 частку від садового будинку за №54 садового товариства «Яблунька», що розташований на території Гайсинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області. ОСОБА_7 подав 23 квітня 2013 року до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву про те, що він як непрацездатна особа має право на обов`язкову частку у спадщину, яку він приймає.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. За життя ОСОБА_7 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 не оформив. За життя він склав заповіт посвідчений приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й. від 18.02.2016 р, за яким усе своє майно, що належатиме йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що за законом він має право, заповів ОСОБА_2 19.04.2023 р. нею було подано до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву про прийняття спадщини по заповіту після смерті ОСОБА_7 . Постановою державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Н.П. від 20.09.2024 р. ОСОБА_2 відмовлено в оформленні права на спадкове майно, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів у спадкодавця на спадкове майно. До ОСОБА_2 як спадкоємця по заповіту перейшло право порядку спадкування на 1/4 частку житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_3 ; 1/4 частку земельної ділянки, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0429 га з кадастровим номером 0520883300:01:001:0076; 1/4 частку від садового будинку за №54 садового товариства «Яблунька», що розташований на території Гайсинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області. Третя особа ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на вказане майно в порядку спадкування.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що ОСОБА_7 відмовився від спадщини, про що подав відповідну заяву в нотаріальну контору. Відтак, спадкове майно має бути успадковане позивачем.

Заперечила проти вимог зустрічної позовної заяви третьої особи, оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_7 , який спадщину не прийняв після смерті ОСОБА_5 , відмовившись від неї.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 , яку підтримала ОСОБА_2 заперечили щодо позовних вимог ОСОБА_4 вказали, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_7 , який прийняв обов`язкову частку спадщини після смерті його дружини ОСОБА_5 . Оскільки в померлої ОСОБА_5 було два спадкоємці першої черги по закону син і чоловік ОСОБА_7 , тому обов`язкова частка ОСОБА_7 складає 1/4 частину спадкового майна. Підтримали вимоги зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився. Подали до суду заяву, в якій просили розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги визнають, просять задовольнити.

Представник відповідача Кунківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, Подали до суду заяву, в якій просили розглядати справу без участі їх представника, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Суд, заслухавши представника позивача, третю особу та її представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Гайсин Вінницької області померла ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на наступне майно, що належало ОСОБА_5 : земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0429 га, з кадастровим номером 0520883300:01:001:0076, що розташована на території Кунківської сільської ради; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; садовий (дачний) будинок АДРЕСА_2 , що розташований на території Гайсинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області.

ОСОБА_5 за своє життя склала заповіт, який 27.09.2012 року було посвідчено державним нотаріусом Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Кобилянською О.А. У заповіті ОСОБА_5 заповіла все належне їй майно своїй сестрі ОСОБА_4 . Вказаний заповіт є дійсним.

Право на обов`язкову частку у спадщині, відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України мав непрацездатний вдівець спадкодавця ОСОБА_5 ОСОБА_7 .

11 грудня 2012 року ОСОБА_4 подала до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву про прийняття спадщини за заповітом від 27 вересня 2012 року, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 .

Постановою державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Н.П. №1368/02-31 від 06.09.2016 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 в цілому, оскільки вона претендує на видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно належне спадкодавці в цілому, свідоцтва про право на спадщину в цілому без визначення обов`язкової участі у спадщині спадкоємців, які прийняли спадщину по вищевказаному заповіті та мають право на обов`язкову частку у спадщині, не можуть бути видані.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 .

18 лютого 2023 року ОСОБА_7 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Савіцькою Ж.Й., заповів усе своє майно ОСОБА_2 .

19.04.2023 ОСОБА_2 подала до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву про прийняття спадщини за заповітом від 18 лютого 2023 року, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 .

Єдиним спадкоємцем до майна ОСОБА_7 , який прийняв спадщину є ОСОБА_2 . Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 немає.

Постановою державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Н.П. від 20.09.2024 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 на відповідну частку житлового будинку та господарських споруд в м. Гайсин по 1-му провулку Княгині Ольги, що належала ОСОБА_5 через ненадання правовстановлюючих документів та відсутності відомостей про реєстрацію права власності на будинок.

Постановою державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Н.П. від 10.07.2025 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 на майно, що належало ОСОБА_5 , серед чкого садовий будинок в садовому товаристві «Крутогорб», земельну ділянку площею 2,0429 га, через відсутність правовстановлюючих документів на майно та через наявність спору щодо майна, який вирішується в суді.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №197618 ОСОБА_5 за життя була власником земельної ділянки площею 2,0429 га, з кадастровим номером 0520883300:01:001:0076, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кунківської сільської ради.

Згідно рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради народних депутатів №1478 від 24.09.1992 року було вирішено затвердити акт введення в експлуатацію житлового будинку побудованого ОСОБА_5 по АДРЕСА_5 , корисною площею 96.7 кв.м. в т.ч. житловою площею 67,9 кв.м.

Згідно технічного паспорту на будинок, акту завершення будівництва та реєстраційного посвідчення Тульчинського БТІ, рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради №1478 від 24.09.1992, довідки КП «Гайсинське МБТІ» №572 від 18.06.2024 підтверджується належність ОСОБА_5 житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого Виконавчим комітетом Кунянської сільської ради від 02.04.2010 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25765477 від 02.04.2010 видно, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить садовий будинок АДРЕСА_2 .

Вказані обставини справи, встановлені судом є безспірними, визнаються учасниками справи, та підтверджуються дослідженими судом доказами.

Спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виник через обставину у даній справі щодо того, чи прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 її непрацездатний чоловік ОСОБА_7 .

Сторона позивача ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_7 відмовився від спадщини після смерті дружини ОСОБА_5 , про що подав відповідну заяву. Натомість третя особа ОСОБА_2 зазначає, що згідно поданої заяви ОСОБА_7 відмовився від 1/2 частини у спадковому майні, однак прийняв обов`язкову частку спадщини в розмірі 1/4 спадкового майна.

Даючи оцінку доводам учасників судового розгляду, виходить з такого.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтями 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не, проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (частина перша статті 1241 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.1 ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/5571/16 (провадження № 61-16933св19)).

Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21) зазначив: «До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків). Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на: суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору».

Згідно з частиною п`ятою статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 прийняла спадщину, що відкрилась після смерті її сестри ОСОБА_5 шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Разом з тим, позивач не може нотаріально оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадкове майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали шлюб 28.02.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 29.09.2021.

З матеріалів спадкової справи №209/13 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 видно, що після смерті дружини ОСОБА_7 23 квітня 2013 року подав до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву, в якій зазначив, що йому відомий зміст заповіту від імені його дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого державним нотаріусом Гайсинської ДНК 27 вересня 2012 року за р. №1-1650, за яким вона належне їй майно заповіла ОСОБА_4 . Також у заяві зазначено, що він відмовляється від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружини ОСОБА_5 . Оскільке вказане майно є особистою власністю спадкодавця він на 1/2 його частину не претендує. Нотаріусом йому роз`яснено зміст статті 1241 ЦК України про те, що він як непрацездатна особа має право на обов`язкову частку у спадщині, яку він приймає.

У цій заяві ОСОБА_7 зазначив, що йому нотаріусом було роз`яснено, що відмова від спадщини є безумовною та беззастережною.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

При цьому необхідно приймати до уваги, що подання до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини передбачає певні активні дії особи, пов`язані із настанням для неї відповідних наслідків, що зазвичай впливають на її майнові права. Крім того, підписання особою в нотаріальній конторі будь-яких документів повинно сприйматись як настання юридичного факту, з яким пов`язано виникнення або припинення прав та обов`язків, а тому особа повинна належним чином цікавитися про зміст таких документів у поєднанні із можливими юридичними наслідками (такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 727/7658/15-ц (провадження № 61-10888св18)).

У даній справі суд на підставі досліджених письмових доказів, надаючи їм оцінку враховує взаємовідносини спадкоємців та спадкодавців, вважає, що ОСОБА_7 , подавши 23.04.2013 в нотаріальну контору заяву, відмовився від спадщини.

Так, подружжя перебувало в шлюбі нетривалий час, ОСОБА_7 був обізнаний із змістом заповіту та волею дружини ОСОБА_5 щодо належного їй майна на випадок її смерті. Чітко та однозначно у поданій заяві зазначив, що відмовляється від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , оскільки вказане майно є особистою власністю спадкодавця, на яке він не претендує.

При цьому, у поданій ОСОБА_7 нотаріусу заяві від 23.04.2013 заяві про відмову від прийняття спадщини міститься застереження про те, що йому нотаріусом роз`яснено, що його відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною. Також у поданій заяві підтвердив, що зміст статей 1272-1275 ЦК України йому роз`яснено. Таким чином, суд вважає, що юридичні наслідки відмови від прийняття спадщини ОСОБА_7 були відомі.

Доказів протилежного суду не надано. У даній справі не встановлено даних щодо визнання недійсною відмови ОСОБА_7 від спадщини після смерті ОСОБА_5 , відповідно до ч. 5 ст. 1274 ЦК України.

Враховуючи, що відмова від спадщини є безумовною і беззастережною, може мати місце щодо всього спадкового майна, тому суд вважає безпідставним твердження третьої особи про те, що ОСОБА_7 відмовився лише від половини спадкового майна і при цьому прийняв обов`язкову частку в спадщині, яка становить четверту частину майна.

При цьому, зазначення у поданій ОСОБА_7 23.04.2013 заяві про те, що він ознайомлений із змістом ст. 1241 ЦК України про те, що він має право на обов`язкову частку в спадщині, яку він приймає, саме по собі не свідчить про те, що ОСОБА_7 було подано заяву про прийняття спадщини, а не про відмову від неї. Оскільки наступним реченням заяви він же зазначає, що йому нотаріусом роз`яснено, що його відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною.

Щодо твердження третьої особи про те, що 06.09.2016 ОСОБА_7 подав до нотаріальної контори заяву про підтвердження того, що він прийняв обов`язкову частку у спадщині згідно поданої 23.04.2013 заяви в нотаріальну контору, то дана обставина не спростовує висновок суду про те, що у своїй заяві від 23.04.2013 ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини.

Так, встановлено, що 06.09.2016 року ОСОБА_7 подав до Гайсинської державної нотаріальної контори заяву, в якій зазначив, що він 23 квітня 2013 року прийняв спадщину на обов`язкову долю, передбачену статтею 1241 Цивільного кодексу України подавши 23 квітня 2013 року за №431 до Гайсинської державної нотаріальної контори відповідну заяву.

Оскільки заява від 06.09.2016 подана ОСОБА_7 за межами шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, то подача такої заяви не має жодних правових наслідків. Так як після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, зокрема зміни його позиції щодо спадкування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 , як спадкоємець по заповіту прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 . Інших осіб, які б прийняли спадщину та мають право на спадкування майна померлої немає. В зв`язку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво на спадкове майно, позивач позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити своє право на спадкове майно. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом підлягають задоволенню.

Відповідно зустрічний позов третьої особи ОСОБА_2 задоволенню не підлягає в зв`язку з недоведеністю обставин, на які вона посилалась.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 319, 321, 391, 392, 1217, 1222, 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1223, 1235, 1241, 1261, 1268, 1269, 1270, 1273, 1296, 1298 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89 ЦПК суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Гайсин Вінницької області ОСОБА_5 на майно:

-земельну ділянку площею 2,0429 га, з кадастровим номером 0520883300:01:001:0076, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кунківської сільської ради;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

-садовий будинок АДРЕСА_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя