Рішення № 139001152, 10.08.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/981/26

Провадження № 2-а/135/11/26

РІШЕННЯ

іменем України

10.08.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Нікандрова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

10.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7299328 від 02.06.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач не погоджується з вказаною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7299328 від 02.06.2026 не містить жодних посилань на докази чи інші матеріали, які свідчать про вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, не зазначено технічні засоби, якими здійснено фото або відеозапис.

Щодо невідповідності номерних знаків вимогам стандарту. Санкція ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає окремі склади адміністративного правопорушення, а саме керування або експлуатація транспортного засобу: без номерного знака; з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; з номерним знаком, закріпленим у невстановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами, з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів; а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка не підтверджена належними доказами.

Щодо відсутності переднього бампера. Працівником поліції не було надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, не надано відео фіксацію правопорушення, не надано належних доказів, що конструкцією автомобіля передбачено наявність переднього та заднього бампера.

Щодо керування транспортним засобом без застосування паска пасивної безпеки. Позивач не допускав порушень ПДР, не керував транспортним засобом, поліцейські повідомили про наявність відеозапису, який йому не надали, у постанові не зазначили яким технічним засобом здійснено відеозапис.

Щодо відсутності полісу обов`язкового страхування. Аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що поліцейський має право зупиняти транспортні засоби лише у конкретно визначених законом випадках. Проте, відсутні докази про те, з яких підстав діяли працівники поліції під час перевірки наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у позивача 02.06.2026.

Щодо невиконання водієм вимог ПДР щодо включення аварійної сигналізації під час вимушеної зупинки транспортного засобу поліцією. Аварійна світлова сигналізація хоча і відноситься до попереджувальних сигналів, проте у водія обов`язок щодо її ввімкнення виникає лише у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Тому вважає, що його дії, які виразилися в порушенні вимог п.9.9а ПДР (у разі вимушеної зупинки на дорозі) невірно кваліфіковані за ст.125 КУпАП.

З огляду на викладене вище, позивач вважає, що доказів, які б доводили його винуватість у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень відсутні, отже постанова серії ЕНА №7299328 від 02.06.2026 року є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.06.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.06.2026 від відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7299328 від 02.06.2026 відмовити в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію» відеозапис з портативного відеореестратора поліцейського (відеофайли 798440 із записом бодікамер) являється доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Як слідує із наявних відеозаписів ТЗ, яким керував ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського було зупинено, оскільки номерний знак не відповідає вимогам стандартів, чим допущено порушення п.31.3 «в» ПДР (ч.1 ст.121-3 КУпАП), окрім того на ТЗ був відсутній передній бампер - п.31.4.7 «е» ПДР (ч.1 ст.121 КУпАП), під час зупинки ТЗ водій не був пристебнутий ременем пасивної безпеки - п.2.3 «в» ПДР (ч.5 ст.121 КУпАП), під час перевірки документів був відсутній поліс обов`язкового страхування - п.2.1 «г» ПДР (ч.1 ст.126 КУпАП), під час зупинки ТЗ на вимогу поліцейського не увімкнув аварійну сигналізацію п.9.9 ПДР (ст.125 КУпАП).

Відповідно до п.31.3 «в» ПДР зазначено умови, за яких забороняється експлуатація ТЗ через порушення х технічного стану та реєстрації, в тому числі якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів (тобто мають ознаки нечитабельності, а саме: пошкоджені, витерті, деформовані, з відлущеною фарбою), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Окрім того, на момент перевірки документів поліцейський звернув увагу водія вказаного ТЗ на відсутність переднього бамперу, який передбачений заводом виробником, що е порушенням п.31.4.7 «е» ПДР, експлуатація автомобіля забороняється, якщо відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій.

Згідно відкритих джерел інформації мережі Інтернет ВАЗ2107 має містити передній бампер повинен забезпечувати безпеку пішоходів (не мати гострих виступів) і надійно кріпитися, конструкція не повинна мати гострих країв чи виступів, які можуть травмувати людину. Матеріал має поглинати енергію удару (зазвичай це спеціальний пластик чи поліпропілен) із можливістю встановлення додаткових технічних елементів (парктроніки, вказівники повороту або протитуманні фари) наявність переднього захисного бампера в автомобілі передбачається конструкцією транспортного засобу, розробленою заводом-виробником, та є обов`язковою вимогою для безпечно експлуатації. Бампер є елементом пасивно безпеки. Він призначений для поглинання кінетично енергії при незначних зіткненнях, захищаючи кузов, а також інші елементи автомобіля.

Вимоги до захисного бампера в Україні регулюються ДСТУ 3649:2010 (щодо безпеки технічного стану) та ПДР. Основний принцип бампер має бути на місці, якщо це передбачено конструкцією автомобіля.

Щодо твердження позивача в частині того, що працівник поліції має довести те, що конструкцією ТЗ має передбачено наявність переднього або заднього бамперу, в аналогічній справі Дніпровський апеляційний суд у постанові від 05.05.2025 у справі №216/647/25, дійшов висновку, що відсутність у працівників поліції спеціальних інженерно-технічних знань не можуть бути взяті до уваги, оскільки для визначення відсутності такої частини конструкції транспортного засобу - бампер, такі знання не потрібні. На відео з боді камери поліцейського чітко видно відсутність переднього бамперу на авто, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121 КУпАП.

Також, позивачем було допущено порушення передбачене п.2.3. «в» ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивно безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.121 КУпАП.

Відсутність поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ) є порушенням п. 2.1 «ґ».

На відео з бодікамери позивач не заперечував факт керування ТЗ, окрім того і не заперечує щодо вчинення ним вказаних правопорушень. Оскільки вказаний відеозапис містить пояснення позивача, відповідно до яких це підтверджує факт вчинення ним адміністративних порушень ПДР України. Враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП пояснення особи, яка притягується до адміністративно відповідальності є доказом вчинення адміністративного правопорушення, вина позивача є доведеною, а накладення на нього адміністративного стягнення є правомірним.

Після винесення оскаржуваної постанови водієві було доведено її зміст з дальшим отриманням її копії.

Вказані обставини спростовують доводи викладені у позовній заяві та підтверджують факт керування позивачем ТЗ, враховуючи і зокрема поведінку водія, реагування на запитання поліцейського та пред`явлення запитуваних поліцейським реєстраційних документів і страхового поліса.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що інспектором ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Рудяком М.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7299328 від 02.06.2026, зі змісту якої вбачається, що 02.06.2026 о 09-45 год у м. Ладижин по вул. Наконечного водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з номерним знаком, який не відповідає вимовам стандарту, чим порушив п.п.31.3.в ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, також у транспортного засобу був відсутній передній бампер, чим порушив п.п.31.4.7е ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, також водій не був пристебнутий паском пасивної безпеки, чим порушив вимоги п.п.2.3а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, також у водія був відсутній поліс обов`язкового страхування, чим порушив вимоги п.п.2.1г ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП правопорушення, також під час вимушеної зупинки водій не включив аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п.п.9.9.а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.125 КУпАП.

Зазначеною постановою адміністративні правопорушення об`єднані в одне провадження та водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За приписами п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, зокрема: частини перша, п`ята статті 121, частина перша статті 121-3, статті 125,частина перша статті 126 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.

Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

У постанові серії ЕНА №7299328 від 02.06.2026, зазначено, що водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з номерним знаком, який не відповідає вимовам стандарту, чим порушив п.п.31.3.в ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Згідно п.31.3 «в» ПДР забороняється експлуатація транспортного засобу через порушення їх технічного стану та реєстрації, в тому числі якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.

Пунктом 2.9 «в» ПДР водію забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що : не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис фактичних обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за відповідне адміністративне правопорушення.

Правильне формулювання фактичної суті правопорушення та його належна правова кваліфікація мають істотне значення для забезпечення права особи знати, у вчиненні якого саме адміністративного правопорушення вона обвинувачується, і належним чином захищатися від такого обвинувачення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оскаржувана постанова не містить даних, у чому конкретно полягала невідповідність номерного знака 0454ОА встановленим зразкам або вимогам, тобто які саме характеристики знака - розмір, шрифт, буквено-цифрова комбінація, колір, світлоповертальні властивості, спосіб виготовлення чи місце закріплення - і яким саме нормативним вимогам (стандартам) не відповідали. Загальне посилання на невідповідність знака встановленим зразкам або вимогам без такої конкретизації позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість кваліфікації, а особу - можливості ефективно захищатися.

Більш того, зміст постанови є суперечливим, оскільки в ній зазначено що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком який відповідає вимогам стандарту, і разом з тим порушив п.31.3 в ПДР.

Крім того, з долученої відповідачем до відзиву фотографії автомобіля марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 вбачається можливість чітко визначити символи номерного знака.

Отже, надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що з наданих відповідачем доказів неможливо встановити порушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Ч.1 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно із п.31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно п.31.4.7 «е» ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

У відзиві на позові відповідач зазначив, що вимоги до захисного бампера в Україні регулюються ДСТУ 3649:2010, проте ним не зазначено конкретну норму (якою встановлено технічні вимоги до даного типу транспортних засобів), яка порушена позивачем, при цьому, вищезазначені посилання носять загальний характер.

Крім того, з відеозапису, долученого до відзиву на позов, неможливо однозначно ідентифікувати відсутність на автомобілі марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 переднього бампера.

Відтак, відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Ч.1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Ч.5 ст.121 КупАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Ст.125 КУпАП передбачена відповідальність на інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

Разом з тим, долученим до відзиву на позов відеозаписом не зафіксовано обставин імовірного вчинення позивачем інкримінованих йому адміністративних правопорушень. Так, під час перегляду відеозапису встановлено, що службовий автомобіль поліції рухається за транспортним засобом марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , який зупиняється на парковці біля магазину. Поліцейський повідомляє водію про численні порушення ним Правил дорожнього руху, зокрема: керування автомобілем пошкодженим номерним знаком; керування автомобілем з відсутнім переднім бампером; керування транспортним засобом, будучи непристебнутим ременем пасивної безпеки; відсутності у водія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; неувімкнення аварійної світлової сигналізації під час вимушеної зупинки транспортного засобу. Далі інспектором винесено постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності.

При цьому жодних обставин вчинення інкримінованих правопорушень відеозапис не містить, що унеможливлює повне та всебічне дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Виходячи з принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.121, ч.4 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП, є недоведеним.

За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7299328 від 02.06.2026, складену інспектором ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Рудяк М.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 666 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.09.2026 (а.с.13).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі відповідно до ставок судового збору, визначених частиною 2 даної статті.

Адміністративний позов ОСОБА_1 було подано 10.06.2026, станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Таким чином, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 665,60 грн (3328 грн х 0,2).

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, судовий збір у розмірі 665,60 грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 20, 44, 47, 77, 90, 139, 143, 192, 210-211, 229, 241-246, 250, 268 КАС України -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7299328 від 02.06.2026, складену інспектором ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Рудяк М.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати за сплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова