Рішення № 13899997, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/64514.02.11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Національного музею «Меморіал памяті жертв голодоморів в Україні»

про стягнення 15018,00 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не зявився

від відповідача:не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Національного музею «Меморіал памяті жертв голодоморів в Україні»(надалі «Музей») про стягнення 15018,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договори №17-10 та №18-10 від 06.07.2010 р. в порушення умов яких відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані позивачем послуги з благоустрою території Музею та комунальних послуг з чистки граніту на сходах будівлі Музею, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 10018,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. за неналежне виконання умов договорів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.12.2010 р.

Представник позивача в судове засідання 13.12.2010 р. зявився, вимоги ухвали суду від 25.11.2010 р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю, подав заяву про вжиття запобіжних заходів та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2010 р. зявився, вимоги ухвали суду від 25.11.2010 р. виконав, подав відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечив в повному обсязі та просить у їх задоволенні відмовити.

Судом в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів та клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви відмовлено, оскільки у суду відсутні підстави, встановлені ст. 431 Господарського процесуального кодексу України для застосування таких заходів, а позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.12.2010 р. у звязку із клопотанням позивача розгляд справи відкладено до 12.01.2011 р.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 12.01.2011 р. не зявився, подавши 11.01.2011 р. через загальний відділ суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2011 р. зявився, подав клопотання про продовження строку розгляду справи, проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Ухвалою господарського суду м. Києва 12.01.2011 р. у звязку із клопотанням позивача та невиконання ним вимог ухвали суду від 13.12.2010 р., розгляд справи відкладено до 24.01.2011р.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 24.01.2011 р. не зявився, подавши 24.01.2011 р. через загальний відділ суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2011 р. зявився, подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва 24.01.2011 р. клопотання представника відповідача задоволено, продовжено строк розгляду справи на 15 днів та у звязку із клопотанням позивача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено до 07.02.2011р.

Позивач в судове засідання 07.02.2011 р. зявився, позовні вимоги підтримав, через загальний відділ суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про забезпечення та витребування та (або) огляд необхідних належних доказів у вигляді системи відео спостереження, клопотання про витребування необхідних належних доказів та клопотання про виклик свідка.

Представник відповідача в судове засідання 07.02.2011 р. зявився, проти заявлених клопотань заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

Крім того, позивачем в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про відвід судді.

Як вказано в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від29.09.2009 р. №01-08/530 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” за імперативним приписом частини четвертої статті 20 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен заявлятися у письмовій формі. Якщо відвід заявлено усно, господарський суд має запропонувати заявникові викласти його в письмовій формі (за необхідності надавши йому потрібний для цього час), а в разі відмови від заявлення відводу в такій формі - продовжити розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 07.02.2011 р. оголошено перерву до 14.02.2011 р. для надання позивачу можливості підготувати відвід в письмовій формі.

В судове засідання 14.02.2011 р. представники сторін, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявились про причини неявки суд не повідомили. Позивачем відводу в письмовій формі суду не надано, а тому суд вважає за можливе продовжувати розгляд справи.

Належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи підтверджується розпискою в повідомленні про перерву від 07.02.2011 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Судом в задоволенні заявлених позивачем 07.02.2011 р. клопотань та клопотання про відкладення розгляду справи від 14.02.2011 р. відмовлено, з огляду на їх безпідставність та сплив строку вирішення спору, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, а пояснення представників сторін заслухані в попередніх судових засіданнях, то на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2010 р. між ФОП ОСОБА_1. (виконавець) та Національним музеєм «Меморіал памяті жертв голодоморів в Україні»(замовник) укладено договір №17-10 (надалі "Договір 1") та договір №18-10 (надалі "Договір 2").

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 замовник доручає, а виконавець надає послуги із благоустрою території музею: косіння газону, формованої обрізки кущів, кронування дерев, планування, прополювання та рихлення грунту, посів газонної трави відповідно до специфікації наданих послуг, а замовник зобовязується оплатити послуги в розмірі, встановленому у цьому договорі.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору 1 встановлено, що за надання послуги, передбаченої даним договором, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги у місті Києві на момент укладення договору, виконавцю на місяць нараховується 7 045,00 грн. Без ПДВ. Ціна договору складає 37 049,00 грн. Без ПДВ.

Згідно п. 4.3 Договору 1 документом для нарахування суми до сплати є акти наданих послуг.

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 замовник доручає, а виконавець надає власними засобами та інструментами комунальні послуги з шліфування гранітних плит на центральних та бокових сходах будівлі, покриття їх захисною рідиною, заповнення ущелин між плитами гідроізоляційними засобами відповідно до специфікації наданих комунальних послуг, а замовник зобовязується оплатити послуги в розмірі, встановленому у цьому договорі.

Пунктом 4.1 Договору 2 встановлено, що за надання послуги, передбаченої даним договором, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги у місті Києві на момент укладення договору, виконавцю на місяць нараховується 15 584,00 грн. Без ПДВ.

Згідно п. 4.3 Договору 2 винагорода за надані послуги здійснюється окремо за чищення центральних та бокових сходів. Документом для нарахування суми до сплати є акти наданих послуг (п. 4.2 Договору 2).

Відповідно до п. 3.1 Договорів договір набуває чинності з моменту його укладення та діє по 31.12.2010 року.

Позивач вказує, що ним на виконання умов Договорів було надано послуги з благоустрою території Музею та комунальні послуги з чистки граніту на сходах будівлі на загальну суму 25 023,00 грн., що підтверджується актами №18-Л від 27.07.2010 р., №17-07-10 від 28.07.2010 р., №18/С від 19.08.2010 р. та актом б/н від 31.08.2010 р. При цьому, акт б/н від 31.08.2010 р. відповідачем не підписаний.

Відповідач на виконання взятого на себе зобовязання з оплати наданих послуг перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 15 005,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 28.07.2010 р. та випискою з рахунку відповідача від 17.08.2010 р.

Спір у справі виник у звязку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобовязання по оплаті наданих у серпні 2010 р. послуг з благоустрою території Музею та комунальних послуг з чистки граніту на сходах будівлі на суму 10 018,00 грн. (акт №18/С від 19.08.2010 р. на суму 4 048,00 грн. та акт б/н від 31.08.2010 р. на суму 5 970,00 грн.)

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказані договори є договорами про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено умовами Договорів документом для нарахування суми до сплати є акти наданих послуг.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи акт про надання послуг із благоустрою території Національного музею «Меморіал памяті жертв голодоморів в Україні», а саме косіння травяних газонів у період з 01.08.2010 р. по 25.08.2010 р. території площею 11944 кв.м на загальну суму 5 970,00 грн. зі сторони відповідача не підписаний.

Крім того, сторонами в специфікації (Додаток №1 до Договору 1) погоджено, що площа косіння газонів на місяць становитиме 14810 кв.м. Доказів, які б підтверджували зміну чи погодження сторонами розміру території косіння травяних газонів площею 11944 кв.м позивачем не надано, як не наведено обставин за яких у відповідача виникає обовязок прийняти зобовязання позивача частинами (ст. 529 Цивільного кодексу України).

На виконання вимог ухвали суду позивачем не надано доказів погодження відповідачем визначеного порядку косіння газону, формованої обрізки дерев і кущів, планування ґрунту, посіву газонної трави та переліку робіт, що повязані із застосуванням шкідливих для здоров'я речовин (п. 2.1 Договорів).

При цьому, з огляду на існування між сторонами правовідносин за договором про надання послуг та наведені обставини не вбачається підстав для застосування за аналогією приписів ст. 853 Цивільного кодексу України щодо порядку прийняття підрядних робіт.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг за Договором 1 у період з 01.08.2010 р. по 25.08.2010 р., а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення грошових коштів у розмірі 5 970,00 грн.

Акт №18/С від 19.08.2010 р. на суму 4 048,00 грн. підписаний відповідачем, а тому послуги в цій частині вважаються наданими належним чином.

Отже, позивачем доведено надання послуг за Договором 2 у період з 01.08.2010 р. по 15.08.2010 р. на суму 4 048,00 грн.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оплата наданої послуги здійснюється щомісячно по мірі надходження грошей на казначейський рахунок Замовника. У разі несвоєчасного надходження коштів із Держаного бюджету на рахунок замовника виникає заборгованість перед виконавцем, яка негайно погашається по мірі надходження коштів (п. 4.4 Договорів).

Матеріалами справи, а саме: виписками з рахунку Музею по відповідному КЕКВ підтверджується наявність на рахунку відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для здійснення оплати наданих послуг (за актом №18/С від 19.08.2010 р.).

Відповідач свого зобовязання з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, у звязку із чим позивачем 10.09.2010 р. на адресу Музею було направлено претензії №1 та №2 з вимогою в семиденний строк погасити існуючу заборгованість. Претензії отримано відповідачем 13.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №67433850.

Відповідач відповіді на претензії не надав, існуючої заборгованості у встановлений позивачем строк не погасив у звязку із чим позивачем 28.09.2010 р. на адресу відповідача було повторно надіслано претензії №3 та №4 з вимогою сплатити існуючу заборгованість з урахуванням штрафних санкцій та моральної шкоди. Претензії отримано відповідачем 30.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №02280673.

Проте, відповідач відповіді на вказані претензії не надав грошових коштів на поточний рахунок позивача не перерахував.

Доказів погашення відповідачем заборгованості у розмірі 4 048,00 грн. суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 4 048,00 грн. Відповідачем розмір заборгованості не спростований, доказів погашення заборгованості не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Національний музей «Меморіал памяті жертв голодоморів в Україні»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1. про стягнення з Музею заборгованості у розмірі 4 048,00 грн. є правомірними.

В задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів у розмірі 5 970,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди суд відзначає наступне.

Позивач вказує на заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., яка полягає у тривалих суперечках з відповідачем, що призвело до порушення нормальних життєвих звязків, стосунків з оточуючими людьми та інших негативних наслідків.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає моральна шкода, а також з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. необхідно відмовити.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Національного музею «Меморіал памяті жертв голодоморів в Україні» на користь ФОП ОСОБА_1. заборгованості у розмірі 4 048,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного музею «Меморіал памяті жертв голодоморів в Україні»(01601, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 15 А; ідентифікаційний код 36588948) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01103, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 4 048 (чотири тисячі сорок вісім) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 40 (сорок) грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 63 (шістдесят три) грн. 61 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 16.02.2011 р.