Рішення № 13899969, 17.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/3717.02.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до Державного підприємства «Вугілля України»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Волиньвугілля».

про стягнення боргу 84 996,12 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Сапса Т.В. - за довіреністю №08-3390 від 30.12.10 р.

від відповідача: Андрусенко Ю.С. - за довіреністю №29-12/59-Д від 29.12.10 р.

від третьої особи: не зявився.

У судовому засіданні 17.02.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення боргу 84 996,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 01.02.10 р. між Державним підприємством «Вугілля України»(Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Західенерго»(Покупець) укладено договір поставки вугілля №02-10/1-ЕН, відповідно до якого Відповідач зобов'язувався поставити, а Позивач прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті. Позивач стверджує, що при прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору. Внаслідок чого, поставкою вугілля неналежної якості позивачу було завдано збитки на загальну суму 84 996,12 грн. Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 614, 623 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 224, 225 ГК України Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 84 996,12 грн.

Ухвалою суду від 12.01.11 порушено провадження у справі №40/37 та призначено до розгляду на 01.02.11.

Ухвалою суду від 01.02.11 відкладено розгляд справи на 17.02.11, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Волиньвугілля».

У судове засідання, призначене на 17.02.11, представники Сторін зявилися.

Представник Позивача вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі

Відповідача проти позову заперечив, проте письмовий відзив на позов з подаванням доказів не надав.

Третя особа не забезпечила явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду не виконала.

За таких обставин згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, встановив.

01.02.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Західенерго»(Покупцем) та Державним підприємством «Вугілля України»(Покупець) укладено договір поставки вугілля № 02-10/1-ЕН (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобовязаний поставити вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, за реквізитами та якісними характеристиками, приведеними в даному Договорі, а позивач зобовязався прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору обєднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань обєднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 Договору).

На виконання умов Договору 23.04.10 р. та 24.04.10 р. на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, від вантажовідправника Державного підприємства «Волиньвугілля»надійшло 32 вагони вугілля марки ДГР, ДГ 0-200мм в загальній кількості 2202000 кг, зокрема:

- за накладною № 36502692 у вагонах №№ 66819814, 64991680,67864520 в кількості 207 000 кг;

- за накладною № 36502693 у вагонах №№64483928, 66970484, 67165365, 67612804, 68514603, 65309205, 64714264, 65793408, 67151845, 64528144 в кількості 687000 кг;

- за накладною № 36502694 у вагонах №№ 66697228, 65961542, 66669011, 65781221, 68741552, 68522788, 68506203, 68007913 в кількості 554000 кг;

- за накладною 36075338 у вагоні №67341826 в кількості 69000 кг;

- за накладною 36502695 у вагонах №№ 62945449, 60809647, 67370155, 67196931, 67167411, 65536849, 66689688, 67170746, 67183749, 66963042 в кількості 685000 кг.

За твердженням позивача, при прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору, оскільки фактична зольність (Аd) палива у поставленому вугіллі становила від 35,6% до 38,7% проти гранично допустимого показника зольності для рядового вугілля 35%.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС представники відповідача та вантажовідправника повідомлялись позивачем телеграмою № 339 від 23.04.10 та факсограмою від 24.04.10 №344.

За результатами приймання спірного вугілля складено акт приймання вугілля № 2566 від 24.04.10, №№ 2576/1, 2576/2 від 25.04.10, підписаний уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, працівниками вантажовідправника, що діяли на підставі довіреності № 10 від 23.12.2009 р., № 18 від 31.12.2009 р.

Телеграмою від №340 від 24.04.10 та факсограмами №06/1074 від 23.04.2010 р. було повідомлено відповідача та вантажовідправника про те, що у звязку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просить надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

24.04.2010р. та 26.04.2010 р. спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36408701, 36408702, 36408703 виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Внаслідок поставки позивачу вугілля неналежної якості, останнім були понесені збитки на загальну суму 84996,12 грн, що складаються з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

На підтвердження проведення платежів з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської області до станції Іваничі Львівської залізниці в сумі 71407,20 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36408701, 36408702 від 24.04.10; №36408703 від 26.04.10 та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці №319 від 24.04.10, №412 від 26.04.10 про проведення платежів.

На підтвердження оплати коштів за користування вагонами в сумі 11777,28 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами №24040719 від 24.04.10, №26040728 від 26.04.10 та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці №319 від 24.04.10, №412 від 26.04.10 про проведення платежів.

На підтвердження оплати зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 1811,64 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками зборів за роботи №24040199 від 24.04.10, №26040202 від 26.04.10 та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці №266 від 25.04.10, №412 від 26.04.10 про проведення платежів.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 119-091 від 27.05.2010 р. на суму 84 996,12 грн з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачено договором, розповсюджуються вимоги: Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 113764 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийомки по качеству», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ДСТУ 3472-96 «Вугілля буре, камяне та антрацит»(класифікація), Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Відповідно до пункту 5.6 Договору покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином: якщо різниця між показниками Аd,W t посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 за показниками посвідчення про якість; якщо різниця між показниками Аd Wt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач протягом 24 години з моменту отримання результатів направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно.

Згідно з пунктом 3.4.5 Договору позивач має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим Договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначено Договором порядку або прийняти зі знижками, передбаченими умовами Договору.

Розділом 5 Договору встановлено загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю.

Пунктом 7.1 Договору встановлено граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та волозі.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат, повязаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи.

Згідно положень ст 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Приписами ст.ст. 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Статтею 268 ГК України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, як це передбачено ч. 1 ст. 224 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обовязок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно зясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобовязання, однак на нього покладено обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного звязку між порушенням зобовязання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобовязання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобовязання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.

Про наявність причинного звязку між протиправними діями відповідача та понесенням збитків позивачем свідчить факт порушення відповідачем договірних зобовязань щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

Матеріалами справи підтверджується повідомлення відповідача та вантажовідправника про те, що у звязку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля, право на відмову від якого передбачено умовами Договору (пункту 3.4.5 Договору).

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, вимоги про стягнення збитків за Договором за вказаними вище поставками в сумі 84996,12 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) 84996 (вісімдесят чотири тисячі девятсот девяносто шість) грн 12 коп. - збитків, 849 (вісімсот сорок девять) грн 96 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 18.02.2011р.