Рішення № 138998620, 14.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11109/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЙЛАН (вул. Новомосковська дорога, 55, кв. 3, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 40058407) до Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЙЛАН до Одеської митниці в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000365/2 від 27.10.2025, №UA500500/2026/000003/2 від 06.01.2026, №UA500500/2026/000066/2 від 02.03.2026, №UA500500/2026/000091/2 від 17.03.2026, №UA500020/2026/000088/2 від 10.04.2026;

визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UA500500/2025/000823 від 27.10.2025, №UA500500/2026/000007 від 06.01.2026, №UA500500/2026/000144 від 02.03.2026, №UA500500/2026/000210 від 17.03.2026, №UA500020/2026/000116 від 10.04.2026.

Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки в поданих ним до митного оформлення документах містилися розбіжності, зокрема, документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи у загальному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне: 15 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» (покупець) та компанією IBU TRADE Kft. (Hungary) (продавець) укладено Контракт купівлі-продажу № IBU/MEI-151122, предметом якого є поставка товарів народного споживання. Відповідно до умов Контракту поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі інвойсів та інших товаросупровідних документів, які є його невід`ємною частиною.

У жовтні 2025 року, а також у січні, березні та квітні 2026 року позивач здійснював митне оформлення товарів, що імпортувалися на митну територію України, шляхом подання до Одеської митниці електронних митних декларацій № 25UA500500033588U9 від 27.10.2025, № 26UA500500000301U0 від 06.01.2026, № 26UA500500006731U4 від 02.03.2026, № 26UA500500009128U0 від 17.03.2026 та № 26UA500020002671U4 від 10.04.2026.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем разом із митними деклараціями подано документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, зокрема пакувальні листи, рахунки-фактури (інвойси), коносаменти, автомобільні та залізничні транспортні документи, декларації про походження товару, прайс-листи виробників, висновки щодо вартісних характеристик товарів, зовнішньоекономічний контракт із додатковими угодами, копії митних декларацій країни відправлення та інші документи, зазначені у графі 44 відповідних митних декларацій.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею за результатами застосування автоматизованої системи управління ризиками були визначені обов`язкові форми митного контролю, зокрема контроль правильності визначення митної вартості товарів та витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

За результатами перевірки поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000365/2 від 27.10.2025, № UA500500/2026/000003/2 від 06.01.2026, № UA500500/2026/000066/2 від 02.03.2026, № UA500500/2026/000091/2 від 17.03.2026 та № UA500020/2026/000088/2 від 10.04.2026, а також оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів № UA500500/2025/000823 від 27.10.2025, № UA500500/2026/000007 від 06.01.2026, № UA500500/2026/000144 від 02.03.2026, № UA500500/2026/000210 від 17.03.2026 та № UA500020/2026/000116 від 10.04.2026.

Як убачається зі змісту спірних рішень, підставами для коригування митної вартості товарів митний орган визначив наявність розбіжностей у поданих документах та відсутність усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості, зокрема відомостей щодо фактичної оплати товару, транспортних та страхових витрат, окремих документів, передбачених умовами зовнішньоекономічного контракту, а також інші обставини, наведені у графі 33 відповідних рішень про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів та оформленими картками відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вважаючи, що подані ним документи підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом її визначення, а спірні рішення митного органу прийняті без достатніх правових підстав та з порушенням вимог митного законодавства України.

Відповідно до положень ст. 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; тощо.

Відповідно до ст. 54, 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд вважає дії митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом - за ціною договору, неправомірними, рішення про коригування відповідачем митної вартості товару, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500500033588U9 від 27.10.2025 року Одеською митницею встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, документи не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000365/2 від 27.10.2025 року, а саме: наданий до митного оформлення інвойс не містить підпису повноважної особи підприємства продавця товарів, що ставить під сумніви достовірність зазначеного документу; наданий до митного оформлення Пакувальний лист від 08.08.2025 № 004 виданий Продавцем, який не здійснював його фактичне пакування, а не експортером, що ставить під сумніви достовірність зазначеного документу; 3. Наданий декларантом для підтвердження митної вартості прайс-лист від 25.07.2025 містить інформацію щодо вартості товарів на умовах FOB DA NANG, а відповідно до інвойсу від 08.08.2025 № 004 товар продається на умовах CPT Одеса. У зв`язку із викладеним неможливо здійснити порівняння цін зазначених у вказаних документах. Крім того, у наданому до митного оформлення прас-листі не зазначено термін його дії, тому не відомо чи був він дійсний на момент виставлення інвойсу від 08.08.2025 № 004.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №26UA500500000301U0 від 06.01.2026 року Одеською митницею встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, документи не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2026/000003/2 від 06.01.2026 року, а саме: одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Кодексу), цих документів надано не було, отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар; наданий до митного оформлення Пакувальний лист від 12.11.2025 № 0880 виданий Продавцем, який не здійснював його фактичне пакування, а не експортером, що ставить під сумніви достовірність зазначеного документу;

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №26UA500500006731U4 від 02.03.2026 року Одеською митницею встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, документи не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2026/000066/2 від 02.03.2026 року, а саме: наданий до митного оформлення інвойс від 12.12.2025 №0056 не містить підпису повноважної особи підприємства продавця товарів, що ставить під сумніви достовірність зазначеного документу; наданий до митного оформлення Пакувальний лист від 12.12.2025 №0056 виданий Продавцем : IBU Trade Kft., який фактично не здійснював його пакування, а не експортером товару : DANANG RUBBER JOINT STOCK COMPANY , що ставить під сумніви достовірність зазначеного документу; наданий декларантом для підтвердження митної вартості прайс-лист від 28.11.2025 № Б/Н містить інформацію щодо вартості товарів на умовах FOB DA NANG, а відповідно до інвойсу від 12.12.2025 №0056 товар продається на умовах CPT Одеса. У зв`язку із викладеним неможливо здійснити порівняння цін зазначених у вказаних документах. Крім того, у наданому до митного оформлення прас-листі не зазначено термін його дії, тому не відомо чи був він дійсний на момент виставлення інвойсу від 12.12.2025 №0056. Також згідно п. 4.1 контракту від 15.11.2022 № IBU /MEI -151122 поставки товарів повинні здійснюватися в повній відповідності із Замовленням покупця, однак такий документ до митного оформлення не надано.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №26UA500500009128U0 від 17.03.2026 року Одеською митницею встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, документи не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2026/000091/2 від 17.03.2026, року, а саме: відповідно зовнішньоекономічний договору (контракту) від 15.11.2022 № IBU /MEI -151122 (далі-Контракт),та комерційного інвойсу від 10.01.2026 № 5308 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі; наданий декларантом для підтвердження митної вартості прайс-лист від 26.12.2025 № Б/Н містить інформацію щодо вартості товарів на умовах FOB XINGANG, а відповідно до інвойсу від 10.01.2026 № 5308 товар продається на умовах CPT Одеса. У зв`язку із викладеним неможливо здійснити порівняння цін зазначених у вказаних документах. Крім того, у наданому до митного оформлення прас-листі не зазначено термін його дії, тому не відомо чи був він дійсний на момент виставлення інвойсу від 10.01.2026 № 5308. Також згідно п. 4.1 контракту від 15.11.2022 № IBU /MEI -151122 поставки товарів повинні здійснюватися в повній відповідності із Замовленням покупця, однак такий документ до митного оформлення не надано.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №26UA500020002671U4 від 10.04.2026 року Одеською митницею встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, документи не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2026/000088/2 від 10.04.2026 року, а саме: відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах CPT Оdesa, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару. Також у коносаменті від 07.02.2026 № ZH257278455450 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAID», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що унеможливлює відокремити вартість самого товару; відповідно до умов зовнішньоекномічного контракту та рахунку-фактури (інвойсу) товар поставляється на умовах CPT Оdesa, що означає, що продавець передає товар перевізнику чи іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (м. Оdesa), та, що продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення. Тобто всі витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення (в даному випадку Оdesa) несе продавець, і, відповідно, витрати на перевезення до м.Оdesa є невід`ємною складовою митної вартості товару, що оцінюється. Проте до митного оформлення зазначений документ не надавався. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень складових митної вартості, визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу; у пакувальному листі від 07.02.2026 №3589 зазначена наявність торговельної марки «BLACK CAT», проте в інвойсі відомості щодо ТМ відсутні, що може свідчити про неврахування такої характеристики при встановленні вартості товару; у наданій до митного оформлення висновку про вартісні характеристики товару від 08.04.2026 № 2613/26 оцінювач (експерт) зазначає, що вартість продукції визначалась на підставі середньо ринкових цін виробничих та торгівельних підприємств поза межами України з урахуванням місцезнаходження виробника та порівнянням продукції з іншими торговельними марками. Таким чином, експертом проаналізовані ринкові вартості подібних (аналогічних) товарів, проте не здійснено аналіз вартості товару з урахуванням всіх складових митної вартості, зокрема: витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару та його транспортування до митного кордону України; відповідно до умов викладених у п.3.2 Контракту, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу з відтермінуванням 90 днів з дати перетину кордону. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Ч.21 ст.58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством країни-імпортера, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; у наданому до митного оформлення прас-листі виробника товарів від 21.01.2026 б/н не зазначено термін його дії; згідно коносаменту від 07.02.2026 № ZH257278455450 оцінювана партія товару була завантажена на морське судно COSCO SHIPPING SAKURA, але у гр.21 ЕМД зазначене інше судно MEDKON ANA. Тобто здійснювались операції розвантаження, перевантаження контейнерів, а також надавались інші, пов`язані з транспортуванням послуги, зокрема портові (зберігання, обробка вантажу, зважування тощо). З огляду на зазначене митний орган зазначає щодо наявності у імпортера додаткових витрат на транзитні митні формальності, доставку товару від транзитного порту до кордону України тощо. Слід зазначити, що згідно з роз`ясненнями, наведеними у Компендіумі з митного оцінювання Всесвітньої митної організації, до транспортних витрат повинні включатись всі витрати, пов`язані з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, незалежно від того, чи є вони основними чи непрямими витратами, понесеними в зв`язку з переміщенням товарів до місця ввезення на МТУ, тобто які є суттєвим етапом усієї транспортної операції. Таким чином, декларантом документально не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості, визначених пунктами 5, 6 част. 10 ст. 58 Кодексу.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що подані до митного оформлення інвойси від 08.08.2025 №004 та від 12.12.2025 №0056 не містять підпису уповноваженої особи продавця, що, на думку митного органу, ставить під сумнів їх достовірність.

Так, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) належить до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Разом із тим наведена норма не встановлює вимог щодо обов`язкової наявності власноручного підпису чи відбитка печатки на такому документі.

Аналіз положень статей 52-55 Митного кодексу України свідчить, що для цілей контролю правильності визначення митної вартості визначальне значення має зміст документа, а саме відомості щодо продавця, покупця, найменування товару, його кількості, ціни, умов поставки, валюти платежу та інших складових митної вартості, а не спосіб оформлення документа.

Відповідачем не встановлено будь-яких невідповідностей між відомостями, зазначеними в інвойсах, та іншими документами, поданими декларантом до митного оформлення. Також відповідачем не наведено жодних доказів, які б свідчили про фальсифікацію інвойсів, внесення до них неправдивих відомостей або їх оформлення особою, яка не є стороною зовнішньоекономічного контракту.

Сам лише факт відсутності підпису не спростовує достовірності відомостей, викладених в інвойсі, та не впливає на числові значення митної вартості товарів.

Суд також враховує, що у міжнародній торговельній практиці оформлення рахунків-фактур без власноручних підписів сторін є поширеним способом ведення документообігу, особливо у випадках електронного формування комерційних документів.

Таким чином, зазначена відповідачем обставина сама по собі не могла бути достатньою підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товарів.

Також суд вважає необґрунтованими посилання митного органу на те, що пакувальні листи були оформлені продавцем товару, а не безпосереднім виробником чи експортером, у зв`язку із чим відповідач дійшов висновку про сумнівність їх достовірності.

Пакувальний лист не належить до документів, якими безпосередньо підтверджується числове значення митної вартості товарів, а є товаросупровідним документом, що містить інформацію щодо кількості місць, ваги товару, способу пакування та інших характеристик вантажу.

При цьому жодною нормою Митного кодексу України не встановлено обов`язку оформлення пакувального листа виключно виробником товару або його експортером.

Сам по собі факт оформлення пакувального листа продавцем не свідчить про його недостовірність, оскільки саме продавець є стороною зовнішньоекономічного договору та здійснює організацію поставки товару покупцеві.

Крім того, відповідачем не наведено жодних конкретних відомостей щодо невідповідності інформації, зазначеної у пакувальних листах, іншим документам, поданим до митного оформлення.

Не встановлено також будь-яких розбіжностей щодо кількості товару, його ваги, опису чи асортименту.

Отже, зазначений аргумент митного органу ґрунтується виключно на припущенні про можливу недостовірність документа без наведення будь-яких належних доказів.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні за заявленою митною вартістю можуть бути лише обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості.

У даному випадку відповідач не навів жодних доказів того, що оформлення пакувального листа продавцем вплинуло на визначення митної вартості товарів або призвело до викривлення її числових показників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведений відповідачем мотив не може бути визнаний належною підставою для невизнання митної вартості, визначеної за основним методом.

Однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідач зазначає те, що прайс-листи виробника містять ціни товару на умовах поставки FOB, тоді як відповідно до інвойсів товар поставлявся на умовах CPT Одеса, у зв`язку із чим, на думку митного органу, неможливо здійснити порівняння зазначених у документах цін.

Суд не може погодитися із зазначеним висновком відповідача.

Прайс-лист за своєю правовою природою є документом інформаційного характеру, який містить орієнтовні ціни продавця або виробника на певний товар та не підтверджує ціну конкретної зовнішньоекономічної операції.

Натомість документом, що визначає погоджену сторонами ціну конкретної поставки, є рахунок-фактура (інвойс), який оформлюється відповідно до умов укладеного контракту.

Як убачається з пункту 3.1 укладеного між сторонами контракту, ціни за контрактом визначаються за домовленістю сторін та зазначаються саме в інвойсах.

Таким чином, саме інвойс, а не прайс-лист, є документом, що підтверджує ціну товару, яка фактично підлягає сплаті покупцем.

Більше того, різниця між умовами поставки FOB та CPT обумовлена різним розподілом транспортних витрат між продавцем та покупцем.

За умовами FOB до вартості товару не включаються витрати на міжнародне перевезення після завантаження товару на судно.

Натомість за умовами CPT продавець зобов`язаний оплатити перевезення товару до погодженого місця призначення.

Отже, сама по собі відмінність умов поставки об`єктивно зумовлює різницю у вартості товару, що жодним чином не свідчить про недостовірність інвойсу.

Таким чином, твердження відповідача про неможливість порівняння вартості товару лише через різні умови поставки не ґрунтується на положеннях Інкотермс та не свідчить про неправильність визначення митної вартості.

Більше того, відповідач не здійснив жодних розрахунків різниці між умовами FOB та CPT, не визначив величину транспортної складової та не довів, що зазначена різниця вплинула на заявлену митну вартість.

Отже, відповідний висновок митного органу має припущений характер та не підтверджений належними доказами.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у прайс-листі відомостей про строк його дії. Законодавством України, міжнародними правилами торгівлі та положеннями Митного кодексу України не встановлено вимог щодо обов`язкового зазначення у прайс-листі строку його чинності. Прайс-лист не є документом, що підтверджує ціну конкретної зовнішньоекономічної операції, а тому відсутність у ньому зазначеного реквізиту сама по собі не може свідчити про недостовірність відомостей щодо митної вартості товару.

Однією із підстав прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000003/2 від 06.01.2026 відповідач зазначив ненадання декларантом банківських платіжних документів, які, на думку митного органу, є одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Суд не погоджується із зазначеним висновком відповідача з огляду на таке.: відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи подаються лише у випадку, якщо рахунок уже сплачено. Таким чином, наведена норма не встановлює безумовного обов`язку декларанта подавати такі документи у кожному випадку здійснення митного оформлення товарів.

Як убачається із матеріалів справи, пунктом 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2022 № IBU/MEI-151122 сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу з відстроченням платежу на 90 календарних днів з моменту перетину товаром митного кордону України.

Отже, на дату подання митних декларацій строк виконання покупцем грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару ще не настав.

За таких обставин у позивача об`єктивно були відсутні банківські документи про оплату товару, оскільки така оплата відповідно до умов контракту ще не була здійснена.

Саме по собі неподання документів, яких на момент митного оформлення об`єктивно не існувало, не може розцінюватися як неподання документів, що підтверджують митну вартість товарів.

При цьому відповідачем не встановлено, що сторонами контракту було змінено порядок розрахунків або що фактична оплата товару відбулася раніше визначеного контрактом строку.

Відсутність банківських платіжних документів у даному випадку є наслідком погоджених сторонами умов розрахунків, а не підтвердженням недостовірності заявленої митної вартості.

Крім того, відповідач не зазначив, які саме числові значення митної вартості неможливо було перевірити без банківських документів, якщо ціна товару була визначена в інвойсі, погоджена сторонами договору та підлягала оплаті у майбутньому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведена відповідачем обставина не свідчить про неподання декларантом документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, а тому не могла бути достатньою підставою для відмови у визначенні митної вартості за першим методом.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що погоджене сторонами контракту відстрочення платежу строком на 90 календарних днів та участь посередника у зовнішньоекономічній операції нібито суперечать світовій практиці торгівлі та можуть свідчити про існування додаткових умов чи прихованих домовленостей між сторонами, які впливають на формування ціни товару.

Суд зазначає, що наведені висновки ґрунтуються виключно на припущеннях митного органу та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Відповідач не навів жодного доказу існування будь-яких додаткових угод, платежів чи інших домовленостей між сторонами, які могли б вплинути на формування ціни товару або свідчити про недостовірність заявленої митної вартості.

Сам по собі факт погодження сторонами відстрочення платежу або здійснення поставки через торговельного посередника не суперечить положенням чинного законодавства України, міжнародній комерційній практиці та не може бути самостійною підставою для невизнання митної вартості товарів, визначеної за ціною договору.

У рішеннях про коригування митної вартості відповідач зазначив, що відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості додаються витрати на страхування товарів, якщо вони не були включені до ціни, а тому відсутність страхових документів не дозволяє перевірити правильність визначення митної вартості.

Суд вважає зазначені доводи необґрунтованими.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи подаються лише у разі здійснення страхування товару.

Отже, обов`язок декларанта щодо подання страхових документів виникає виключно за умови, що страхування фактично здійснювалося.

Як убачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалася на умовах CPT Odessa згідно з правилами Інкотермс.

За правилами Інкотермс умова CPT (Carriage Paid To) означає лише те, що продавець зобов`язаний оплатити перевезення товару до погодженого місця призначення.

Разом із тим зазначена умова поставки не покладає на продавця обов`язку здійснювати страхування вантажу.

Таким чином, сам факт поставки товару на умовах CPT жодним чином не свідчить про існування витрат на страхування.

Відповідачем не встановлено факту укладення договору страхування, не витребувано відповідних документів у перевізника чи інших осіб та не наведено будь-яких доказів того, що страхування оцінюваних товарів фактично здійснювалося.

Фактично висновок митного органу ґрунтується виключно на припущенні про можливість існування страхових витрат.

Однак відповідно до статті 54 Митного кодексу України підставою для коригування митної вартості можуть бути лише встановлені обставини, а не припущення митного органу.

Крім того, відповідач не визначив навіть орієнтовного розміру можливих страхових витрат та не обґрунтував, яким саме чином їх можливе існування впливає на заявлену митну вартість.

Отже, відсутність страхових документів за відсутності доказів фактичного страхування товару не може свідчити про неповноту відомостей щодо митної вартості.

Також, однією з підстав прийняття оскаржуваних рішень відповідач визначив відсутність документів, які підтверджують транспортні витрати, зазначивши, що за умовами поставки CPT витрати на перевезення повинні бути включені до митної вартості товарів.

За правилами Інкотермс 2020 умова поставки CPT означає, що продавець укладає договір перевезення та за власний рахунок забезпечує доставку товару до погодженого місця призначення.

Таким чином, витрати на перевезення до визначеного місця вже є складовою договірної ціни товару.

Відтак покупець не несе зазначених витрат окремо та не має окремих документів, що підтверджують їх оплату.

Саме тому відсутність у покупця транспортних документів щодо вартості перевезення не свідчить про невключення відповідних витрат до ціни товару.

Водночас відповідачем не наведено жодного доказу того, що транспортні витрати не були враховані продавцем у вартості товару, визначеній інвойсом.

Більше того, митний орган не встановив жодних додаткових платежів, здійснених позивачем перевізникам, експедиторам чи іншим особам.

Не визначено також жодної конкретної суми транспортних витрат, яка, на думку митного органу, повинна була бути додана до митної вартості.

За відсутності таких доказів висновок про непідтвердження транспортної складової митної вартості є необґрунтованим.

Фактично відповідач ототожнив відсутність окремого документа про вартість перевезення з невключенням транспортних витрат до договірної ціни товару, хоча такі висновки не випливають ні з умов контракту, ні з правил Інкотермс.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що декларантом не надано замовлення покупця, передбачене пунктом 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2022 № IBU/MEI-151122, що, на думку митного органу, унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначена норма не передбачає обов`язку декларанта подавати до митного оформлення замовлення покупця, заявки на поставку товару чи інші внутрішні документи сторін договору.

Сам по собі факт передбачення такого документа умовами цивільно-правового договору не свідчить про виникнення обов`язку його подання митному органу, оскільки Митний кодекс України не ставить можливість застосування основного методу визначення митної вартості у залежність від наявності чи відсутності зазначеного документа.

Крім того, відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що саме відсутність замовлення покупця перешкодила перевірці ціни товару, зазначеної в інвойсі, або унеможливила встановлення будь-якої зі складових митної вартості.

Суд звертає увагу, що істотні умови конкретної поставки, а саме найменування товару, його кількість, асортимент, ціна, умови поставки та інші необхідні реквізити, містяться у рахунку-фактурі (інвойсі), який є документом, прямо передбаченим статтею 53 Митного кодексу України як документ, що підтверджує митну вартість товарів.

Таким чином, ненадання замовлення покупця саме по собі не свідчить про неподання документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару, а тому не могло бути достатньою правовою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Окремою підставою прийняття рішення про коригування митної вартості відповідач зазначив, що у висновку про вартісні характеристики товару оцінювач визначив середньоринкову вартість аналогічної продукції, однак не врахував усіх складових митної вартості, зокрема транспортних витрат, навантаження, розвантаження та інших витрат.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України висновок експертної організації не належить до основних документів, якими підтверджується митна вартість товарів, а є лише додатковим доказом, який може подаватися декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Отже, навіть за наявності у митного органу зауважень до змісту такого висновку це саме по собі не може свідчити про недостовірність документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, або бути самостійною підставою для невизнання митної вартості, визначеної за ціною договору.

При цьому відповідач фактично не спростував висновків експерта, не навів жодних доказів неправильності визначеної ним вартості товару, не призначив альтернативного дослідження та не надав власного експертного висновку.

Фактично наведені відповідачем зауваження зводяться до оцінки методики проведення дослідження, однак не містять висновку про те, що визначена експертом ринкова вартість товару є неправильною або не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, митний орган не пояснив, яким чином наведені зауваження впливають саме на правильність визначення ціни договору, яка відповідно до статті 58 Митного кодексу України є основою визначення митної вартості товарів.

Отже, зазначений довід відповідача не спростовує достовірності заявленої декларантом митної вартості та не може бути достатньою правовою підставою для застосування другорядного методу її визначення.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на те, що у пакувальному листі зазначено торговельну марку «BLACK CAT», тоді як в інвойсі така інформація відсутня.

Суд зазначає, що митним органом не встановлено будь-яких розбіжностей щодо найменування товару, його кількості, коду згідно з УКТ ЗЕД, виробника, країни походження чи інших ідентифікуючих ознак товару.

Сам по собі факт незазначення торговельної марки в одному із товаросупровідних документів не свідчить про те, що сторони здійснили поставку іншого товару або що заявлена ціна стосується іншої продукції.

Відповідачем не доведено, що наявність чи відсутність відомостей про торговельну марку безпосередньо впливає на числові значення митної вартості товару.

Також митним органом не наведено жодних доказів того, що товари торговельної марки «BLACK CAT» мають іншу вартість порівняно із товарами, зазначеними в інвойсі, або що відсутність відповідного реквізиту призвела до заниження митної вартості.

Отже, наведений відповідачем довід має виключно формальний характер та не підтверджує недостовірність заявленої митної вартості товарів.

Як убачається із рішення про коригування митної вартості, митний орган вказує, що у коносаменті міститься відмітка «FREIGHT PREPAID», однак документи, що підтверджують вартість перевезення, декларантом не подані.

Позначка «FREIGHT PREPAID» у міжнародних перевізних документах означає лише те, що фрахт був оплачений до моменту прибуття товару до пункту призначення.

Разом із тим зазначена відмітка сама по собі не свідчить про те, що покупець ніс будь-які додаткові витрати на перевезення або що відповідні витрати не були включені до договірної ціни товару.

Навпаки, за умовами поставки CPT саме продавець укладає договір перевезення та несе витрати на транспортування товару до погодженого місця призначення.

Відповідачем не наведено жодного доказу того, що зазначені транспортні витрати були окремо відшкодовані покупцем або не враховані продавцем при формуванні ціни товару.

Крім того, митний орган не визначив навіть орієнтовного розміру транспортної складової, яку, на його думку, необхідно було додати до митної вартості.

Таким чином, сам факт зазначення у коносаменті відмітки «FREIGHT PREPAID» не підтверджує неповноту відомостей щодо митної вартості товару.

Суд також не приймає доводи відповідача про те, що завантаження товару на судно COSCO SHIPPING SAKURA та його подальше перевезення судном MEDKON ANA нібито свідчить про виникнення додаткових транспортних витрат, які не були враховані при визначенні митної вартості товару.

Сам по собі факт перевантаження контейнера або зміни судна під час міжнародного морського перевезення є звичайною практикою міжнародної логістики та не свідчить автоматично про виникнення додаткових витрат саме у покупця товару.

За умовами поставки CPT організація перевезення товару, вибір маршруту, перевізників, здійснення перевалки контейнерів, а також оплата відповідних витрат покладаються на продавця.

Відповідачем не встановлено, що позивач укладав будь-які договори щодо додаткового перевезення товару, здійснював оплату портових зборів, експедиторських послуг, послуг із перевантаження контейнерів чи інших витрат, пов`язаних із транспортуванням товару.

Також матеріали справи не містять доказів того, що будь-які додаткові транспортні витрати фактично були понесені покупцем та не включені продавцем до вартості товару.

Посилання відповідача на положення Компендіуму з митного оцінювання Всесвітньої митної організації саме по собі не звільняє митний орган від обов`язку довести наявність конкретних витрат, їх розмір та вплив на митну вартість оцінюваного товару.

Фактично наведені відповідачем висновки ґрунтуються виключно на припущенні про можливість виникнення додаткових транспортних витрат, що не відповідає вимогам частини шостої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості повинно ґрунтуватися на встановлених та документально підтверджених обставинах.

Отже, зазначений довід митного органу не підтверджує неповноту заявлених декларантом відомостей щодо митної вартості товару та не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу її визначення.

Суд звертає увагу, що у жодному з оскаржуваних рішень відповідач не встановив факту недостовірності ціни товару, зазначеної в інвойсах, не навів доказів існування обставин, які б свідчили про неповноту чи недостовірність відомостей, заявлених декларантом, не визначив, які саме складові митної вартості не були включені до ціни договору, не встановив їх розміру та не здійснив будь-яких розрахунків, які б свідчили про неправильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом. Наведені митним органом зауваження стосуються переважно оформлення окремих документів або ґрунтуються на припущеннях щодо можливого існування додаткових витрат чи інших домовленостей між сторонами, однак не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують числових значень митної вартості, заявленої декларантом.

Оцінивши наведені відповідачем обставини як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку, що жодна з них не свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною договору. Наведені відповідачем мотиви не підтверджують неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів, передбаченого статтею 58 Митного кодексу України, та не свідчать про наявність визначених статтями 53 та 54 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів і подальшого переходу до застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за основним методом, а прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та пов`язані з ними картки відмови не відповідають вимогам статей 53 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано.

Посилання відповідача на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України митна справа здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню судом.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000365/2 від 27.10.2025, №UA500500/2026/000003/2 від 06.01.2026, №UA500500/2026/000066/2 від 02.03.2026, №UA500500/2026/000091/2 від 17.03.2026, №UA500020/2026/000088/2 від 10.04.2026 прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірні картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000823 від 27.10.2025, №UA500500/2026/000007 від 06.01.2026, №UA500500/2026/000144 від 02.03.2026, №UA500500/2026/000210 від 17.03.2026, №UA500020/2026/000116 від 10.04.2026, прийняті відповідачем на підставі рішень про коригування митної вартості.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЙЛАН (вул. Новомосковська дорога, 55, кв. 3, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 40058407) до Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000365/2 від 27.10.2025 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000003/2 від 06.01.2026 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000066/2 від 02.03.2026 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000091/2 від 17.03.2026 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000088/2 від 10.04.2026 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UA500500/2025/000823 від 27.10.2025 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UA500500/2026/000007 від 06.01.2026 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UA500500/2026/000144 від 02.03.2026 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UA500500/2026/000210 від 17.03.2026 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UA500020/2026/000116 від 10.04.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЙЛАН сплачений судовий збір у розмірі 39804, 00 грн.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, знаходження судді у відпустці, текст рішення складено та підписано суддею 14.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К.Василяка