Рішення № 138960552, 13.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14941/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у непродовжені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 і має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як батько неповнолітньої дитини, другий з батьків якої помер.

Як вказано у позові, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №420/29723/24 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду попередньої заяви позивача від 06.08.2024 та зобов`язано відповідача розглянути її по суті, на виконання чого дію відстрочки було продовжено до 09 травня 2025 року.

У зв`язку з продовженням Указом Президента України №236/2025 строку загальної мобілізації з 9 травня 2025 року ще на 90 діб, позивач 02 травня 2025 року звернувся до відповідача з черговою заявою про продовження строку дії вже наданої йому відстрочки, а його представник - адвокат Лісіна Д.В. - того ж дня направила відповідачу адвокатський запит з проханням надати інформацію про перевірку підстав для продовження відстрочки.

Станом на дату подання позову (13.05.2025) відповідь на заяву і на запит надана не була, відстрочку не продовжено, що підтверджується даними військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 13.05.2025.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, зазначає, що вона спричиняє йому негативні наслідки (зокрема, систематичні затримки на блокпостах для перевірки військово-облікових документів), та просить визнати її протиправною та зобов`язати відповідача продовжити відстрочку.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №420/14941/25 та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06 серпня 2025 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій відповідач послався на те, що 23 липня 2025 року Комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянула заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами розгляду надала позивачу відстрочку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (суддя Самойлюк Г.П.) на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України заяву відповідача задоволено, провадження у справі №420/14941/25 закрито.

Не погодившись з ухвалою від 19.08.2025, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №420/14941/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

30.10.2025 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025, головуючим суддею визначено суддю Бабенка Д.А.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (суддя Бабенко Д.А.) справу прийнято до провадження для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заява позивача про продовження відстрочки не підлягає розгляду Комісією, оскільки відстрочка надана за протоколом №30 від 23.07.2025 до 05 листопада 2025 року, була автоматично продовжена системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів до 02 лютого 2026 року, у зв`язку з чим позивач на цей час призову на військову службу не підлягає.

Відповідач також повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 24.10.2025 внесено зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, згідно з якими з 01 листопада 2025 року заяви про надання відстрочки подаються особисто через центри надання адміністративних послуг з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, а не безпосередньо до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З огляду на викладене відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стислий виклад відповіді на відзив.

Позивач заперечує проти доводів відзиву, вказуючи, що вони не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що довідка №ВОІБ/14240 від 24.07.2025 не є наслідком автоматичного продовження відстрочки і не є результатом розгляду заяви позивача від 02.05.2025 - предмета спору в цій справі, а видана відповідачем на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №420/16385/24, якою відповідача зобов`язано розглянути іншу заяву позивача - від 23 травня 2024 року. Позивач також зазначає, що зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 24.10.2025, набрали чинності значно пізніше виникнення спірних правовідносин і подання позову, а тому не можуть застосовуватися до заяви позивача від 02.05.2025 та не спростовують факту вже вчиненої відповідачем бездіяльності. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів 281220220640867100051.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про народження, видане повторно, серії НОМЕР_1 від 30.09.2022). Мати дитини ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтво про смерть, видане повторно, серії НОМЕР_2 від 30.09.2022).

Рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18 червня 2024 року №ВФ/8543 позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 11 серпня 2024 року.

06 серпня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження зазначеної відстрочки, яка відповідачем розглянута не була.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №420/29723/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо нерозгляду цієї заяви та зобов`язано відповідача розглянути її по суті з урахуванням висновків суду.

На виконання означеного рішення суду, відповідач продовжив дію відстрочки позивача до 09 травня 2025 року, що підтверджується довідкою №ВОІБ/5859 від 27.03.2025 (протокол №13 від 26.03.2025).

Указом Президента України №236/2025 строк проведення загальної мобілізації продовжено з 9 травня 2025 року ще на 90 діб.

02 травня 2025 року позивач, підписавши заяву кваліфікованим електронним підписом, звернувся до відповідача із заявою, у якій просив автоматично продовжити дію наданої йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до чинного законодавства, оформити відповідну довідку та повідомити його про результати розгляду заяви у письмовій формі та на електронну пошту.

Того ж дня, 02 травня 2025 року, представник позивача - адвокат Лісіна Д.В. - на підставі статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» направила відповідачу адвокатський запит (вих. №2541/25), в якому просила надати інформацію про здійснення перевірки підстав для продовження строку дії відстрочки позивача, копію довідки про продовження відстрочки або інший документ, що підтверджує чинність рішення про надання відстрочки після 09.05.2025, а також копію витягу з протоколу засідання комісії з цього питання (за наявності).

Станом на 13 травня 2025 року - дату подання позову - ані заява позивача від 02.05.2025, ані адвокатський запит від 02.05.2025 розглянуті не були; рішення про продовження відстрочки або мотивована відмова в її продовженні відповідачем не приймалися і позивачу не надсилалися.

Відповідно до відомостей військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 13.05.2025, інформація про чинну відстрочку позивача була відсутня.

06 серпня 2025 року відповідач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що 23 липня 2025 року Комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянула заяву позивача про надання відстрочки та за результатами розгляду прийняла рішення про надання відстрочки (протокол №30 від 23.07.2025), на підтвердження чого надав довідку №ВОІБ/14240 від 24.07.2025 про надання позивачу відстрочки на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 05 листопада 2025 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, провадження у справі закрито; суд першої інстанції виходив із того, що надання позивачу зазначеної відстрочки є виправленням оскаржуваної бездіяльності відповідача, внаслідок якого відбулося повне відновлення прав позивача.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року вказану ухвалу скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про надання позивачу відстрочки за протоколом №30 від 23.07.2025 (довідка №ВОІБ/14240 від 24.07.2025) прийнято ІНФОРМАЦІЯ_5 не за наслідками розгляду заяви позивача від 02.05.2025 - предмета спору у цій справі, а на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №420/16385/24, якою відповідача зобов`язано розглянути іншу заяву позивача, подану 23 травня 2024 року. Апеляційний суд встановив, що вказана обставина прямо випливає зі змісту офіційного листа самого відповідача від 01.08.2025 №ЮР/14842, а відомості про розгляд заяви позивача від 02.05.2025 та ухвалення за наслідками такого розгляду будь-якого рішення в матеріалах справи відсутні.

Листом від 01 серпня 2025 року №ЮР/14842, адресованим Одеському окружному адміністративному суду у справі №420/16385/24 (копія якого міститься в матеріалах цієї справи), відповідач повідомив про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №420/16385/24: Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23 травня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу четвертого частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду якої позивачу надано відстрочку від призову (додаток - копія довідки №ВОІБ/14240 від 24.07.2025).

Відповідно до копії послужної картки позивача, сформованої 21.11.2025, відповідач 06.11.2025 продовжив в автоматичному режимі відстрочку позивачу до 02.02.2026.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 23 Закону №3543-XII визначено категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини сьомої статті 23 Закону №3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначає, серед іншого, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 60 Порядку №560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №519 від 06.05.2025) передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки та зобов`язана розглянути отримані заяву і документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом; про прийняте рішення заявник повідомляється не пізніше ніж на наступний день після його ухвалення. Тим самим пунктом встановлено, що перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку здійснюється, зокрема, протягом п`яти днів у разі подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки та у разі видання указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації.

Абзацом десятим пункту 60 Порядку №560 (у редакції, чинній на момент подання позивачем заяви від 02.05.2025) визначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Оцінюючи доводи позивача та відповідача, суд враховує таке.

Судом встановлено, що позивач станом на 02 травня 2025 року мав чинні законні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачені пунктом 4 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (є батьком дитини віком до 18 років, мати якої померла), і звернувся до відповідача із заявою про продовження строку дії вже наданої йому відстрочки у зв`язку з продовженням строку загальної мобілізації Указом Президента України №236/2025.

Відповідно до наведених вище приписів пункту 60 Порядку №560, відповідач був зобов`язаний розглянути цю заяву та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення: про продовження відстрочки або про мотивовану відмову в її продовженні, та повідомити позивача про прийняте рішення. Цього обов`язку відповідач у встановлені законодавством строки не виконав: станом на дату подання позову (13.05.2025) заяву позивача не розглянуто, жодного рішення щодо неї не прийнято, а відомості про чинну відстрочку позивача були відсутні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в такому продовженні у встановлений законодавством строк свідчить про протиправну бездіяльність цього суб`єкта.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву від 17.11.2025, про те, що відстрочка, надана за протоколом №30 від 23.07.2025, була в подальшому автоматично продовжена системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів до 02 лютого 2026 року, суд враховує таке.

Як установлено вище (з посиланням на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 та лист відповідача від 01.08.2025 №ЮР/14842), відстрочка, надана за протоколом №30 від 23.07.2025, є похідною від виконання судового рішення у справі №420/16385/24 за заявою позивача від 23 травня 2024 року і не пов`язана із заявою позивача від 02.05.2025, яка є предметом спору у цій справі. Автоматичне продовження системою строку дії саме цієї - іншої, раніше й з інших підстав виданої - відстрочки не є розглядом Комісією заяви позивача від 02.05.2025 і не замінює собою обов`язку відповідача ухвалити передбачене пунктом 60 Порядку №560 рішення за результатами розгляду цієї конкретної заяви. Тому наведена відповідачем обставина сама по собі не спростовує факту протиправної бездіяльності відповідача щодо заяви позивача від 02.05.2025, встановленого судом вище.

Суд також враховує, що зміни до Порядку №560, внесені постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 24 жовтня 2025 року, якими з 01 листопада 2025 року запроваджено подання заяв про надання відстрочки виключно особисто через центри надання адміністративних послуг з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, набрали чинності через понад пів року після подання позивачем заяви від 02.05.2025 та через понад п`ять місяців після звернення позивача до суду з цим позовом (13.05.2025). Правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень оцінюється судом виходячи з норм законодавства, чинних на момент виникнення відповідних правовідносин та вчинення (невчинення) відповідних дій, а не на момент ухвалення судового рішення. Оскільки зазначені зміни законодавства не мають зворотної дії в часі щодо обов`язку відповідача розглянути заяву, подану до набрання ними чинності, вони не можуть застосовуватися для оцінки бездіяльності відповідача, яка мала місце в травні - серпні 2025 року, і не спростовують встановленого судом факту такої бездіяльності.

Водночас, суд враховує наведені зміни законодавства, а також установлений судом факт автоматичного продовження системою реєстру до 02 лютого 2026 року відстрочки, наданої позивачу за протоколом №30 від 23.07.2025, при вирішенні питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений цією статтею, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Обраний судом спосіб захисту має бути ефективним, тобто реально забезпечувати поновлення порушеного права, а не мати формальний характер. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень до вчинення певних дій застосовується тоді, коли таке зобов`язання об`єктивно здатне бути виконаним і його виконання призведе до відновлення прав позивача.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту, суд виходить із того, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання продовжити відстрочку стосується конкретного, визначеного в часі періоду, і оцінює її окремо щодо кожного з періодів, які охоплює спір.

Суд зазначає, що заява позивача від 02.05.2025 була подана у зв`язку з продовженням Указом Президента України № 236/2025 строку загальної мобілізації з 09 травня 2025 року на 90 діб і стосувалася саме цього строку.

Судом встановлено, що у цей період відомості про чинну відстрочку позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були відсутні, а рішення за заявою позивача відповідачем не приймалося. Разом з тим цей період на час вирішення справи є таким, що минув. Зобов`язання відповідача продовжити відстрочку від мобілізації за строк, що сплив, позбавлене практичного змісту: воно не здатне ретроспективно усунути наслідки, яких позивач зазнав у травні - липні 2025 року, і не змінить його правового становища на теперішній час. Відновлення права позивача за цей період можливе виключно шляхом констатації факту порушення, тобто визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Судом встановлено, що за протоколом №30 від 23.07.2025 (довідка №ВОІБ/14240 від 24.07.2025) позивачу було надано відстрочку до 05 листопада 2025 року, а 06.11.2025 строк її дії продовжено до 02 лютого 2026 року. Хоча зазначене рішення, як установлено вище, не є результатом розгляду заяви позивача від 02.05.2025, а прийняте на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 420/16385/24, у цей період позивач фактично мав чинну відстрочку і призову на військову службу під час мобілізації не підлягав. Мета, задля якої позивач звертався до відповідача, за цей період була досягнута, а тому зобов`язання відповідача продовжити відстрочку за той самий період не спричинило б жодної зміни правового становища позивача.

Суд додатково враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 1364 від 24.10.2025 внесено зміни до Порядку № 560, згідно з якими з 01 листопада 2025 року заяви про надання відстрочки подаються через центри надання адміністративних послуг з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг. Хоча ці зміни, як зазначено вище, не застосовуються до оцінки правомірності бездіяльності відповідача, допущеної у травні - серпні 2025 року, вони мають значення для оцінки виконуваності судового зобов`язання на теперішній час.

Отже, за жодним із періодів, які охоплює спір, зобов`язання відповідача продовжити позивачу відстрочку не є ефективним способом захисту, оскільки за минулі періоди воно позбавлене практичного значення.

Разом з тим, викладене не спростовує встановленого судом факту протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 02.05.2025, яка мала місце на момент звернення позивача до суду з цим позовом: відповідач був зобов`язаний розглянути цю заяву по суті та ухвалити передбачене законодавством рішення, проте цього обов`язку не виконав ні до звернення позивача до суду, ні під час розгляду справи. Визнання такої бездіяльності протиправною є самостійним, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій частині, оскільки констатує допущене порушення на момент його вчинення і не потребує додаткового зобов`язання відповідача до вчинення дій, які на момент вирішення справи не матимуть для позивача практичного значення.

З огляду на викладене, в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача продовжити позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації необхідно відмовити.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню шляхом:

визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 02 травня 2025 року про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд враховує, що обидві заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на одних і тих самих фактичних обставинах і становлять єдиний предмет спору, а вимога про зобов`язання вчинити дії є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною. Відмова у задоволенні похідної вимоги зумовлена не її безпідставністю та не спростуванням доводів позивача, а виключно обранням судом ефективного способу захисту, з урахуванням обставин, що змінилися після звернення позивача до суду. При цьому сам спір виник унаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який не розглянув заяву позивача від 02.05.2025 та не прийняв за результатами її розгляду жодного рішення, чим змусив позивача звернутися по судовий захист.

За таких обставин, керуючись частинами першою та восьмою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне покласти судові витрати зі сплати судового збору на відповідача в повному обсязі та стягнути на користь позивача 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, зокрема детального опису виконаних доручень клієнта, акта приймання-передачі виконаних робіт, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2024 у справі №805/5029/18-а та у постанові Верховного Суду у справі №922/2604/20.

Судом установлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано лише Витяг з Договору про надання професійної правничої допомоги №62 від 18.09.2024, відповідно до п.3.1 якого сторони дійшли згоди, що за надання професійної правничої допомоги за цим Договором позивач сплачує фіксований гонорар у розмірі 10000,00 грн.

У матеріалах справи відсутні сам договір про надання правничої допомоги в повному обсязі, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у зв`язку з цією справою.

Отже, суд позбавлений можливості надати оцінку обсягу та умовам надання позивачу послуг адвоката, а за відсутності детального опису робіт та акта приймання-передачі послуг - можливості перевірити співмірність заявленої суми витрат із складністю справи та обсягом фактично наданих послуг, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України.

За таких обставин, питання про стягнення витрат на правничу допомогу разом з ухваленням рішення суду, не розглядається.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 02 травня 2025 року про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.А. БАБЕНКО